Ухвала

від 22.05.2024 по справі 766/17125/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/17125/18

Номер провадження 22-з/819/11/24

УХВАЛА

Іменем України

22 травня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В. ,

суддів: Вейтас І.В., Радченка С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження в м. Херсоні заяву ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

Постановою Херсонського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , задоволено частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 вересня 2019 року в частині суми кредитної заборгованості змінено, зменшено визначену до стягнення суму заборгованості з 49 295 грн. 39 коп. до 1 291 грн. 75 коп.; суму судового збору з 1005 грн 13 коп. до 26 грн. 25 коп.

Це ж рішення суду в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 43 412 грн 45 коп., а також штрафів: 500 грн штраф (фіксована частина), 4091,19 грн. штраф (процентна складова) скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом та штрафів.

Мотивувальну частину цього ж рішення щодо підстав відмови у стягненні пені, змінено, викладено її в редакції цієї постанови.

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 082 грн. 90 коп.

29 квітня 2024 року, через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 ,про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів апеляційного суду, приходить до наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Положеннями частини першої та другої статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 26.07.2023 по справі №160/16902/20 зазначено, що якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14- 382цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Отже, якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення, відповідно до статті 270 ЦПК України, й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 753/7130/20.

З матеріалів справи вбачається, що 15 та 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу на рішення Херсонського міського суд Херсонської області від 16 вересня 2019 року, в якій просив:

1.Поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрити апеляційне провадження у справі № 766/17125/18,

2.Відстрочити або розстрочити чи зменшити розмір або звільнити від сплати судового збору Відповідача.

3.Скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16.09.2019 у справі № 766/17125/18.

4.Застосувати строк позовної давності.

5.Відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

15 березня 2024 року ухвалою суду відкрито апеляційне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами. Вказану ухвалу суду ОСОБА_1 отримав 17.03.2024 на свою електронну пошту, а 15.03.2024 - в Електронний кабінет (а.с. 124,126).

29 березня 2024 року ухвалою суду призначено справу до апеляційного розгляду та вказано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, із зазначенням дати розгляду 24 квітня 2024 року. Вказану ухвалу суду ОСОБА_1 отримав 02.04.2024 в Електронний кабінет (а.с. 130а).

Отримавши наведені ухвали, а отже достовірно обізнаний про розгляд справи, ОСОБА_1 ніяких заяв, у відповідності до ч. 8 ст.141 ЦПК України, до суду не надавав. Ним не було (ні в апеляційній скарзі, ні в окремій заяві) заявлено про намір подати відповідні докази, які підтверджують витрати понесені відповідачем на професійну правничу допомогу та не подано відповідної заяви до прийняття постанови у справі.

Надання ОСОБА_1 доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за наведених вище обставин унеможливлює задоволення його заяви.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, слід відмовити.

В силу вимог п.3 ч.1 ст.389 ЦПК України, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 133, 137,141, 270 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складання.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: І.В. Вейтас

С.В. Радченко