Постанова

від 22.05.2024 по справі 360/681/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року справа №360/681/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 р. у справі № 360/681/23 (головуючий І інстанції Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо нездійснення начальнику юридичної служби Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області позивачу перерахунку належного грошового забезпечення за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2021 року з урахуванням строку військової служби - 12 місяців, що підтверджений рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі № 360/56/23;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області здійснити начальнику юридичної служби Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області позивачу перерахунок належного грошового забезпечення за період з 01 вересня 2020 року по 30 вересня 2021 року з урахуванням строку військової служби - 12 місяців, що підтверджений рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року у справі № 360/56/23;

- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області на користь позивача грошове забезпечення у розмірі 6996,60 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року позов задоволено частково, з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року про виправлення описки, судом:

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення за період з 05 вересня 2020 року по 04 вересня 2021 року з урахуванням надбавки за стаж служби у відсотковому розмірі 25%;

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 05 вересня 2020 року по 04 вересня 2021 року з урахуванням надбавки за стаж служби у відсотковому розмірі 25%.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 360/681/23 залишено без змін.

19 березня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» заява ОСОБА_1 (далі - заявник) про визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області (далі - відповідач) при виконанні рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 360/681/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, в якій заявник просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області при виконанні рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 360/681/23 щодо не видання наказу про здійснення перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05 вересня 2020 року по 04 вересня 2021 року з урахуванням надбавки за стаж служби у відсотковому розмірі 25 %, нездійснення перерахунку грошового забезпечення та невиплати ОСОБА_1 суми такого грошового забезпечення;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області прийняти невідкладні заходи щодо виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 360/681/23 в частині видання наказу про здійснення перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05 вересня 2020 року по 04 вересня 2021 року з урахуванням надбавки за стаж служби у відсотковому розмірі 25 %, здійснення перерахунку грошового забезпечення, а також в частині виплати ОСОБА_1 суми такого грошового забезпечення.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року зобов`язано начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пихоніну Маргариту Володимирівну у строк до 22 березня 2024 року надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» або на офіційну електронну адресу суду зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 29 грудня 2023 року ВП № 73692600 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 01 грудня 2023 року у справі 360/681/23, про зобов`язання Територіального управління Служби судового захисту у Луганській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 05 вересня 2020 року по 04 вересня 2021 року з урахуванням надбавки за стаж служби у відсотковому розмірі 25 %, в якій зазначений ідентифікатор для доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження (зазначається лише в постановах, які направляються стягувачу та боржнику).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року повернуто заявнику заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої Територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 360/681/23.

Позивач, не погодився з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, заяву направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування скарги зазначено, що постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 грудня 2023 року ВП № 73692600 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа.

На виконання означеної постанови Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області листом від 12 січня 2024 року № 43.07-56 повідомило державного виконавця про неможливість виконання судового рішення з обставин, що від нього не залежать.

Зазначений лист 12 січня 2024 року приєднано державним виконавцем до матеріалів виконавчого провадження.

06 лютого 2024 року в рамках виконавчого провадження ВП № 73692600 на адресу державного виконавця від ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо застосування державним виконавцем відносно Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області невідкладних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, в означеному клопотанні заявник висловлює свою незгоду з позицією відповідача щодо неможливості виконати судове рішення, викладеною у листі від 12 січня 2024 року № 43.07-56, який розміщений в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Беручи до уваги той факт, що згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» боржник не позбавлений права виконати рішення суду у примусовому порядку на будь-якій стадії виконавчого провадження, остаточно стверджувати про не виконання у примусовому порядку рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, можна лише після завершення державним виконавцем вищевказаних виконавчих дій та заходів, передбачених цим Законом.

Позивач, в порядку статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», якою, зокрема, визначено, що сторони виконавчого провадження мають право надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження, звертався до державного виконавця з клопотаннями від 06 лютого 2024 року, 29 лютого 2024 року, 04 березня 2024 року, 14 березня 2024 року щодо здійснення заходів примусового виконання судового рішення.

У заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі № 360/681/23 зазначені всі обставини, визначені пунктами 6-8 частини другої статті 383 КАС України та вказано, що про бездіяльність, вчинену суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, він дізнався 15 березня 2024 року з розміщеного державним виконавцем у Автоматизованій системі виконавчих проваджень листа Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 14 березня 2024 року № 43.07-139 «Про наявність об`єктивних причин, які унеможливлюють самостійне виконання судового рішення», який направлений та адресований державному виконавцю (а не стягувачу) саме у відповідь на постанову державного виконавця від 29.02.2024 про накладення штрафу у подвійному розмірі.

Отже при зверненні до суду 19 березня 2024 року з заявою про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень, на виконання рішення суду, позивачем дотримано 10-денний строк, встановлений частиною четвертою статті 383 КАС України.

Також, суд необґрунтовано посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10 липня 2023 року у справі № 9901/988/18, від 20 травня 2021 року у справі №9901/598/19, та висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 липня 2022 року у справі № 295/9823/21 та від 15 серпня 2023 року у справі № 990/23/22, оскільки обставини справи у зазначених справах та справі № 360/681/23, свідчать про те, що спірні правовідносини у вказаних справах не є подібними.

Отже, при постановлені ухвали про повернення заяви про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, від 25 березня 2024 року по адміністративній справі № 360/681/23, Луганським окружним адміністративним судом порушено пункт 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та не правильно витлумачено та застосовано норми процесуального права, зокрема, не правильно застосовано положення частини четвертої та абзацу другого частини п`ятої статті 383 КАС України.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що частиною 4 статті 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Тобто перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли особа-позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов`язаними з примусовим виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.

Позивач з заявою про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої Територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області на виконання рішення суду, звернувся до суду лише 19.03.2024.

На виконання даної постанови Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області листом від 12 січня 2024 року № 43.07-56 повідомило державного виконавця про неможливість виконання судового рішення з обставин, що від нього не залежать. Зазначений лист Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області 12.01.2024 року приєднано державним виконавцем до матеріалів виконавчого провадження.

06.02.2024 року в рамках виконавчого провадження ВП № 73692600 на адресу державного виконавця від Позивача надійшло клопотання щодо застосування державним виконавцем відносно Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області невідкладних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, в даному клопотанні заявник висловлює свою незгоду з позицією Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області щодо неможливості виконати судове рішення, викладеною у листі від 12.01.2024 № 43.07-56, який розміщений в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

На підставі вищевикладеного, ще з 06.02.2024 позивач був обізнаний про порушення своїх прав у зв`язку із невиконанням рішення суду з обставин, що від територіального управління не залежать, проте із заявою звернувся 19.03.2024, тобто із порушенням встановленого частиною четвертою статті 383 КАС України десятиденного строку для подання до суду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Отже, висновки суду, що заява про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, подана поза межами 10-денного строку, встановленого частиною четвертою статті 383 КАС України є обґрунтованими та законними.

Також рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/681/23, набрало законної сили 16.11.2023 та було прийняте територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області до добровільного виконання 20.11.2023, тобто до відкриття виконавчого провадження.

ТУ ССО у Луганській області були вчинені конкретні, залежні від нього заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а неповне його виконання зумовлене обставинами, незалежними від Управління та такими, що об`єктивно унеможливлюють наразі виконання рішення.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідного бюджетного асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (К/9901/1598/18) та від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18).

Верховний Суд України в постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21- 5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Зауважує, що виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05 вересня 2020 по 04 вересня 2021 року з урахуванням надбавки за стаж служби у відсотковому розмірі 25% буде здійснено Управлінням після виділення коштів для виконання рішення суду з Державного бюджету України.

Також, від позивача до суду надійшла заява.

В обґрунтування заяви зазначено, зокрема, що викладені представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу пояснення щодо виконання, на його думку, територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 360/681/23 взагалі не стосуються предмета апеляційної скарги та вважає, що такі судження представника відповідача є свідомим перекрученням фактів.

Як виснувано Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 822/1080/17, відсутність фінансування не може бути перешкодою для перерахунку грошового забезпечення, адже без такого перерахунку виконати судове рішення в частині виплати грошового забезпечення боржник не зможе навіть якщо для цього виділять необхідні кошти.

Крім того, наявність у ТУ ССО у Луганській області відповідних бюджетних асигнувань для виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 по справі № 360/681/23 підтверджується відповідними актами, даними Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області тощо.

Територіальним управлінням Служби судової охорони у Луганській області не надано доказів про звернення до Центрального органу управління Служби судової охорони з пропозицією щодо наближення видатків з метою повного та своєчасного фінансування видатків на виплату.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою від 14 грудня 2023 року про примусове виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 01 грудня 2023 року у справі № 360/681/23, про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 05 вересня 2020 року по 04 вересня 2021 року з урахуванням надбавки за стаж служби у відсотковому розмірі 25 %.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29 грудня 2023 року ВП № 73692600 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 01 грудня 2023 року у справі № 360/681/23, про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 05 вересня 2020 року по 04 вересня 2021 року з урахуванням надбавки за стаж служби у відсотковому розмірі 25 %.

На виконання означеної постанови Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області листом від 12 січня 2024 року № 43.07-56 повідомило державного виконавця про неможливість виконання судового рішення з обставин, що від нього не залежать.

Зазначений лист 12 січня 2024 року приєднано державним виконавцем до матеріалів виконавчого провадження.

06 лютого 2024 року в рамках виконавчого провадження ВП № 73692600 на адресу державного виконавця від ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо застосування державним виконавцем відносно Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області невідкладних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, в означеному клопотанні заявник висловлює свою незгоду з позицією відповідача щодо неможливості виконати судове рішення, викладеною у листі від 12 січня 2024 року № 43.07-56, який розміщений в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

У подальшому заявник звертався до державного виконавця з іншими клопотаннями щодо здійснення заходів примусового виконання судового рішення, а саме з клопотаннями від 29 лютого 2024 року, 04 березня 2024 року, 14 березня 2024 року.

Повертаючи заяву заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що заява про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, подана поза межами 10-денного строку, встановленого частиною четвертою статті 383 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 1, 2, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно достатті 372 КАС Українисудове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

Вказаною нормою законодавець встановив обов`язок учасників справи щодо обов`язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов`язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин.

За загальним правилом для захисту чи поновлення своїх порушених прав і законних інтересів позивач, на користь якого ухвалено вказане судове рішення, має право подати заяву до суду першої інстанції. Така форма судового контролю з ініціативи учасника справи встановлена статтею 383 чинноїКАС України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові нормиКАС Українимають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, виконавче провадження - завершальна стадія судового провадження, а примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20, від 28 вересня 2021 року у справі №440/2130/21, в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а.

Отже, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, у тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Частиною 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У постанові від 10 липня 2023 року у справі №9901/988/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання до суду заяви у порядку, передбаченомустаттею 383 КАС України, пов`язане саме з оскарженням дій та бездіяльності відповідача при примусовому виконанні судового рішення, на користь чого свідчать приписи пунктів 6-8 частини другоїстатті 383 КАС України, за якими позивач має зазначити у заяві, зокрема: відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформацію про хід виконавчого провадження. Тобто перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядкустатті 383 КАС Українипочинається із дати, коли особа-позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов`язаними з примусовим виконанням судового рішення, яке набрало законної сили.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2021 року у справі №9901/598/19 зазначала, що зі змісту частин першої та четвертоїстатті 383 КАС Українивбачається, що строк для подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку цієї статті починає свій перебіг від дня, коли особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду певних рішень, вчинення ним дій чи допущення бездіяльності, які така особа просить визнати протиправними у відповідній заяві, або ж - про порушення відповідачем її прав, підтверджених рішенням суду, в інший спосіб.

У постанові від 14 липня 2022 року у справі №295/9823/21 Верховний Суд дійшов до висновку, що правила статей122,123 КАС Українищодо строків звернення до адміністративного суду та наслідків їх пропущення є загальними, підлягають застосуванню у випадку звернення до суду із адміністративним позовом, а не з заявою в порядкустатті 383 КАС України.

Зазначені висновки щодо застосування строків звернення з заявою узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі №990/23/22.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

На переконання колегії суддів, про не виконання відповідачем обов`язку, про який зазначає позивач, останній міг і повинен був дізнатися з листа відповідача від 12 січня 2024 року № 43.07-56 яким повідомило державного виконавця про неможливість виконання судового рішення з обставин, що від нього не залежать.

Зазначений лист 12 січня 2024 року приєднано державним виконавцем до матеріалів виконавчого провадження, який було отриманий позивачем.

06 лютого 2024 року в рамках виконавчого провадження ВП № 73692600 на адресу державного виконавця від ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо застосування державним виконавцем відносно Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області невідкладних заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

У клопотанні заявник висловлює свою незгоду з позицією відповідача щодо неможливості виконати судове рішення, викладеною у листі від 12 січня 2024 року № 43.07-56, який розміщений в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Тобто принаймні 06 лютого 2024 року позивач вже був обізнаний, як він вважає про порушення своїх прав вчиненних відповідачем при виконанні судового рішення.

Більш того, обізнаність позивача про зазначені у заяві обставини, також свідчить подальше звернення останнього до відповідача та виконавчої служби. Так, у подальшому позивач в клопотаннях від 29 лютого 2024 року, 04 березня 2024 року, 14 березня 2024 року також висловлював незгоду з бездіяльністю відповідача викладеної у листі від 12 січня 2024 року.

Посилання позивача на те, що про бездіяльність, вчинену суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, він дізнався 15 березня 2024 року з листа Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області від 14 березня 2024 року № 43.07-139, колегія суддів не приймає, оскільки, зміст та підстави у вказаному листі відповідають підставам зазначеним відповідачем у листі від 12 січня 2024 року.

Щодо посилання позивача на те, що суд першої інстанції необґрунтовано посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 10 липня 2023 року у справі № 9901/988/18, від 20 травня 2021 року у справі №9901/598/19, та висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 липня 2022 року у справі № 295/9823/21 та від 15 серпня 2023 року у справі № 990/23/22, оскільки обставини у зазначених справах та справи № 360/681/23, свідчать про те, що спірні правовідносини у вказаних справах не є подібними, колегія суддів не приймає, оскільки висновки у вказаних рішеннях суду касаційної інстанції стосувались питання звернення з заявою в порядкустатті 383 КАС України та перебігу строку на звернення до суду із відповідною заявою, що є предметом дослідження цієї справи.

Отже, виявлені судом першої інстанції недоліки поданої позивачем заяви свідчать про її невідповідність вимогам частин 4статті 383 КАС Україниі тягнуть за собою наслідок, визначений абзацом 2 частини 5 статті 383 КАС України, у вигляді повернення заяви, що також підтримано правовими висновками Великою Палатою Верховного Суду та Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308,311,312,315,316,321,322,325,328,382 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 р. у справі № 360/681/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 р. у справі № 360/681/23- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повний текст складений та підписаний 22 травня 2024 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.Д. Компанієць

А.В. Гайдар