Постанова

від 16.05.2024 по справі 280/5968/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5968/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якій позивачка просить:

визнати протиправними та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-57541-50У від 08.11.2019, Ф-57541-50У від 12.11.2020;

зобов`язати відповідача здійснити коригування індивідуальної картки платника податків позивачки шляхом виключення нарахованої недоїмки (боргу з єдиного соціального внеску).

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що оскаржувані вимоги є протиправними та такими, що прийняті в супереч приписів чинного законодавства України. Зазначає, що спірний період вона підприємницьку діяльність не здійснювала та доходу з неї не отримувала. Позивачка набула статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримала відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №755-ІV, але не зверталась до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону. Тобто її свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, що позбавляє її можливість здійснювати підприємницьку діяльність. Більш того, у спірний період позивачка була найманим працівником за яку єдиний внесок сплачував роботодавець. Позивачка вважає, що у спірний період вона була застрахованою особою, а відповідно не мала обов`язку подвійно сплачувати єдиний внесок. В зв`язку з тим, що вона не здійснювала підприємницьку діяльність та не мала обов`язку сплачувати ЄСВ належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки у даній справі є зобов`язання відповідача здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої недоїмки (боргу) з єдиного соціального внеску. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року позовну заяву задоволено.

Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: №Ф-57541-50У від 08.11.2019, №Ф-57541-50У від 12.11.2020, №Ф-57541-50 від 26.05.2021.

Зобов`язано Головного управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованої по вимогам №Ф-57541-50У від 08.11.2019, №Ф-57541-50У від 12.11.2020, №Ф-57541-50 від 26.05.2021 недоїмки (боргу) з єдиного соціального внеску.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 08.11.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57541-50 У, якою позивача зобов`язано сплати недоїмку з єдиного внеску в розмірі 26539,26 грн., яка обліковувалась станом на 31.10.2019.

12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57541-50 У, якою позивача зобов`язано сплати недоїмку з єдиного внеску в розмірі 32537,38 грн., яка обліковувалась станом на 31.10.2020.

26.05.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57541-50, якою позивача зобов`язано сплати недоїмку з єдиного внеску в розмірі 34676,07 грн., яка обліковувалась станом на 30.04.2021.

Позивачка, вважаючи винесені вимоги протиправними, звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правомірності та обґрунтованості оскаржуваних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до довідки форми ОК-7, яка міститься в матеріалах справи, у спірному періоді в період з січня 2017 року по березень 2023 року позивачка працювала на Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПАКПРІНТ» (ЄДРПОУ 34343964) і вказаний роботодавець, сплачував за позивачку єдиний внесок у встановленому розмірі.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в адміністративній справі №440/2149/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах та зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, враховуючи, що на час винесення оскаржуваної вимоги позивач не здійснював підприємницьку діяльність, з січня 2017 року по березень 2023 року єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувався за застраховану особу роботодавцем, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем фактично виконано обов`язок щодо сплати єдиного внеску, а тому оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) сформовані податковим органом неправомірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун