Постанова
від 16.05.2024 по справі 915/464/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/464/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

представники сторін у справі у судове засідання не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 (суддя суду першої інстанції Алексєєв А.П., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 18.12.2023)

по справі №915/464/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор»

до відповідача Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради

про стягнення грошових коштів у сумі 735 156,88 грн та моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради про стягнення грошових коштів у сумі 785 156,88 грн, а саме пені у розмірі 82 298,38 грн, штрафу у розмірі 51 410,78 грн, 3% річних у розмірі 5 577,71 грн, втрат від інфляції з урахуванням суми попередньої оплати у розмірі 241 219,62 грн, вартість фактично виконаних робіт з урахуванням зростання цін у розмірі 354 650,40 грн, моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем за результатами публічних торгів 16.03.2022 був укладений договір будівельного підряду на капітальний ремонт вулиці у м. Южноукраїнську. Погоджений строк виконання робіт до 01.06.2022 року. Загальна вартість робіт становить 685477,12 грн. Позивач виконав роботи частково на суму 207358,02 грн. Причиною часткового виконання робіт позивач назвав невиконання відповідачем умов договору з зарахування на рахунок попередньої оплати у розмірі 30% від ціни договору, яка мала піти на закупівлю матеріалів та устаткування. За відсутності попередньої оплати, позивач все ж таки приступив до виконання робіт, здійснивши закупівлю необхідних матеріалів та устаткування за власні кошти. Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2022 року форми КБ-2в на суму 207358,02 та довідку форми КБ-3 на таку ж суму позивач направив відповідачу листом від 23.06.2022 року з проханням прийняти роботи та оплатити їх. Відповідач приймати роботу відмовився, акт форми КБ-2в та довідку форми КБ-3 не підписав і не повернув. Претензію позивача відповідач залишив без задоволення

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції керувався наступним:

- Щодо відмови Відповідача прийняти частину виконаних будівельних робіт та оплатити її, суд обґрунтував правильність дій відповідача тим, що позивачем було спрямовано відповідачу акт №1 про приймання виконання будівельних робіт за квітень 2022 року (форми КБ-2в) на суму 207 358,02 грн разом із довідкою про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), а у супровідному листі №215 від 23.06.2022 Позивача містилось прохання до Відповідача прийняти і оплатити роботи. В акті зазначено, що роботи позивач виконав на суму 207 358,02 грн, проте договором передбачено виконання робіт до 01.06.2022 на загальну суму 685 477,12 грн, що є достатньо істотним відступом від умов договору. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк(термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Таким чином суд вважає, що відмова відповідача від приймання робіт за Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та як наслідок їх не оплати з означеної підстави відповідає положенням договору та ЦК, тому є правомірною.

- Щодо розірвання Відповідачем договору будівельного підряду №№38-03/22 від 16.03.2022 суд зазначив, що договір відповідачем було розірвано з підстав, зазначених у ч.2 ст.849 ЦК в односторонньому порядку, що в силу положень ст.202 ЦК є одностороннім правочином, то з огляду на положення ст.204 ЦК цей правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

- З приводу позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та суми попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції суд зазначив, що суть попередньої оплати є в тому, що її має бути здійснено до визначеного терміну події, у даному випадку Відповідач мав внести попередню оплату до початку робіт. Однак як зазначив в позові Позивач, не дочекавшись зарахування попередньої оплати, прийняв рішення розпочати роботи, чим фактично було нівельована мета попередньої оплати у даних правовідносинах. В свою чергу, договором не передбачено відповідальності Відповідача за несвоєчасним перерахуванням попередньої оплати, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

- Щодо позовної вимоги про відшкодування Відповідачем моральної шкоди суд зазначив, що оскільки відмова Відповідача у неприйнятті робіт була правомірною, підстави вважати, що позивачу цим було завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 50 000,00 грн, відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23.

Позивач зазначив про існування наступних порушень норм процесуального права, допущених судом першої інстанції:

- суд порушив строк відкриття провадження у справі, оскільки провадження було відкрито через 18 днів після отримання заяви про усунення недоліків;

- підготовче засідання не було розпочато протягом 117 днів, оскільки суд першої інстанції безпідставно не розпочинав та відкладав розгляд справи у Підготовчому засіданні суду на 15.08.2023 та на 20.09.2023;

- було порушено строки початку розгляду справи по суті та власне строки розгляду справи по суті;

- на адресу позивача належним чином не направлялися ухвали про призначення судового засідання на нову дату;

- судом першої інстанції було порушено строки складання повного тексту оскаржуваного рішення;

- копія оскаржуваного рішення не направлялася на адресу позивача.

З огляду на дані обставини, апелянт вказав, що порушення норм процесуального права судом першої інстанції має очевидний характер та є системним і свідомим, що призвело до затягування розгляду справи та просить постановити окрему ухвалу, згідно норм ч.10ст.246 ГПК України, яку направити до Вищої ради правосуддя для притягнення судді Господарського суду Миколаївської області Алексеева А.П. до дисциплінарної відповідальності.

Щодо суті позовних вимог, апелянт зазначає наступне.

На думку позивача, твердження суду першої інстанції про порушення Позивачем обов`язку, передбаченого п.2.2. та п. 13.15. Договору, є надуманими та безпідставними, оскільки Договором підряду передбачено поетапне виконання та оплата робіт, а виконавча документація по об`єкту передається Замовнику одночасно з поданням останнього акту виконаних робіт, разом з тим акт №1 виконаних будівельних робіт останнім не являється.

Апелянт вказує, що жодна норма закону та умови договору будівельного підряду (Договір №38- 03/22 від 16.03.23022) не передбачають таких умов, які зазначає суд першої інстанції та Замовник, що в разі порушення строків виконання робіт Генпідрядником, Замовник має право не приймати виконані роботи Генпідрядником по договору згідно актів виконаних робіт (форма КБ-2В) та Довідки про вартість виконаних робіт ( форми КБ-3), та не оплачувати їх. В свою чергу, єдина підстава неприйняття Замовником виконаних будівельних робіт зазначена в п.13.4 п.п13.4.1 Договору-це виявлення недоліків, які не можуть бути усунені Генпідрядником.

На думку апелянта, у даному випадку Відповідач (Замовник по договору) спочатку порушив істотні умови договору підряду №38-03/22 від 16.03.2022 у передбачені п. 10.1. Договору строки не надав авансу, а в подальшому відмовився від прийняття робіт, виконаних підрядником, та оплачувати їх, чим порушив п.13.3 пп.13.3.1 договору; ч.1ст853; ч.1ст.882;ч.1; ч.2ст.854 ЦК України, разом з тим суд першої інстанції вважає такі дії Відповідача (Замовника) правомірними, незважаючи на те, що порушення умов договору підряду та норм ЦК України має очевидний характер.

Апелянт вказує, що саме Відповідач порушив істотні умови договору п. 10.1; п. 10.2, що й призвело до невчасного виконання будівельних робіт. За таких обставин підстав для розірвання Договору будівельного підряду за ч.2 ст.849 ЦК України у Відповідача не було, разом з тим таке право було у Відповідача згідно норм ч.4 ст.849 ПК України.

Позивач вказує, що Відповідач вимагав розпочати будівельні роботи (стверджував що фінансування буде) та шантажував розірванням договору будівельного підряду, (хоча вини Генпідрядника в цьому не було, саме тому Позивачем (Генпідрядником по договору) було розпочато будівельні роботи по договору, але виконані вони були лише на суму передбаченого договором авансу, тобто Позивач пішов на зустріч Відповідачу, але не з власної ініціативи розпочав будівельні роботи, як про це безпідставно стверджує суд першої інстанції, а на вимогу Відповідача.

На думку апелянта, твердження суду першої інстанції про те, що позивач втратив право вимагати від Відповідача Попередньої оплати по договору будівельного підряду є безпідставним, та не відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Апелянт зазначає, що ним було нараховано Відповідачу штрафні санкції, а саме штраф за невиконання умов Договору (зокрема п.10.1 Договору), а посилання суду першої інстанції на те, що нарахування штрафних санкцій не передбачено договором, не заслуговує на увагу, оскільки воно передбачено ч.1ст.229; ч.1ст.230 та ч.4; ч.6 ст.231 ГК України.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Компанія» Євродор» задовольнити у повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23.

Відповідач зазначив, що позивач доказів, які підтверджують виконання ним обов`язку за договором не надав, роботи виконані не були взагалі. ТОВ «Компанія» Євродор» вводить суд в оману по незрозумілим причинам, відповідач не відмовляв у прийнятті виконаних робіт, однак акти були вислані на надуману суму, по цій причині їх було повернуто. Більше того, управління було зацікавлене виконанням цих робіт, так як це головний проспект міста, що потребував швидкого закінчення виконання робіт.

Відповідач зазначає, що якщо ТОВ «Компанія «Євродор» не дочекавшись попередньої оплати виконало частину робіт (в тому числі здійснило закупу матеріалів), однак позивач не надав до суду договір на поставку матеріалів, платіжні документи, чеки і тд, якщо вони є в наявності.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Компанія» Євродор» №4 від 27.01.2024 по справі №915/464/23 без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/464/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/464/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія «Євродор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/464/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

16.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/464/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 - залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 з наведенням інших поважних підстав для поновлення такого строку протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор», що при невиконанні вимог даної ухвали, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

04.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. В даній заяві апелянт зазначив, що ним було пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 у зв`язку з тим, що він не отримував копію оскаржуваного рішення та ознайомився з його змістом лише 08.01.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, позивач зазначив, що у зв`язку з масштабною кібератакою на оператора зв`язку «Київстар», у нього був відсутній доступ до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, тому він не міг ознайомитись з рішенням через Електронний кабінет.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 04.04.2024; призначено справу №915/464/23 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 25.04.2024 о 11:30.

Головуючий суддя у справі Богатир К.В. перебував у відрядженні у період з 25.04.2024 по 27.04.2024, відповідно до наказу в.о. голови суду від 16.04.2024 №76-в.

З огляду на дані обставини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 призначено справу №915/464/23 до розгляду на 16.05.2024 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

16.05.2024 представники сторін у судове не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» 13.11.2023 зареєстувало електронний кабінет у підсистемі електронний суд ЄСІТС.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, якою призначено справу №915/464/23 до розгляду на 16.05.2024 о 11:30, була отримана в електронному кабінеті Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» - 18.04.2024, Управлінням будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради 18.04.2024. Вказане підтверджено довідками секретаря судового засідання, які долучені до матеріалів справи.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 16.05.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

16.03.2022 між Управлінням будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» (Генпідрядник) був укладений договір №38-03/22 із додатком №1 «договірна ціна» та додатком №2 «календарний графік виконання робіт».

Відповідно до п. 1.1. Договору, замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт капітального ремонту.

Відповідно до п. 1.2. Договору, об`єкт - «Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів в м. Южноукраїнську Миколаївської області (коригування)», (код ДК 021-2015 (СРУ) 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація) надалі - Робота (Додаток до договору № 1 - розрахунок договірної ціни, пояснювальна записка, локальний кошторис, відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат).

Відповідно до п. 1.3. Договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Генпідряднику, визначені проектно-кошторисною документацією, а термін виконання - Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 2).

Відповідно до п. 2.1. Договору, початок робіт, зазначених у п. 1.2. Договору визначається календарним графіком виконання робіт (Додаток 2), який є невід`ємною частиною Договору, але не раніше 7 (семі) днів з дня виконання Замовником зобов`язань щодо:

-передачі проектної документації;

-передачі дозвільної документації.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що закінчення виконання Робіт: до 01.06.2022 року. Одночасно із завершенням робіт (наданням Замовнику на розгляд та підпис останнього акту виконаних робіт) Генпідрядник зобов`язаний передати Замовнику всю виконавчу документацію по Об`єкту, що оформлюється відповідним актом приймання - передачі.

Відповідно до п. 3.1. Договору, договірна ціна робіт визначається на основі договірної ціни, яка є твердою та кошторису, що є невід`ємною частиною Договору (Додаток 1), і складає 685 477,12 грн, в т.ч. ПДВ 114 246,19 грн. Бюджетні зобов`язання Замовника, по даному Договору виникають у разі наявності бюджетних асигнувань на відповідний рік в межах фактичних надходжень коштів на реєстраційний рахунок. Фінансування робіт проводиться за рахунок коштів міського бюджету.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що Генпідрядник не може вимагати збільшення договірної ціни у зв`язку із зростанням цін на ресурси, що використовуються для виконання робіт, у разі, коли строки виконання цих робіт порушені з вини підрядника. Додаткові витрати на виконання робіт, пов`язані із зростанням цім на ресурси після зазначеної дати, компенсуються Генпідрядником.

Відповідно до п. 5.1. Договору, Замовник передає Генпідряднику один комплект затвердженої проектної документації.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням, здійснює Генпідрядник.

Відповідно до п. 9.1. Договору Генпідрядник забезпечує виконання робіт згідно з календарним графіком, який він надає Замовнику на узгодження під час підписання Договору.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» Замовник надає Генпідряднику попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів у розмірі не більше ніж 30% від загальної вартості за договором, що становить 205 643,14 грн, в т.ч. ПДВ 34 273,86 грн, в тому числі: Замовник має право контролювати використання наданих Генпідряднику сум авансу та вимагати від Генпідрядника інформацію щодо його використання.

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що після отримання попередньої оплати Генпідрядник зобов`язаний в місячний термін, але не пізніше терміну виконання робіт, виконати роботи на отриману суму попередньої оплати та надати Акти приймання викопаних робіт (форма КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Відповідно до п. 10.4 Договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру.

Пунктом 10.5 Договору встановлено, що Замовник проводить оплату вартості Робіт на підставі Актів виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом 10 (десяти) календарних днів з дати прийняття Робіт, за умови фактичного надходження бюджетного фінансування видатків на рахунок Замовника.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

Відповідно до пунктів 13.1.1., 13.1.4 Договору встановлено, що до обов`язків Генпідрядника, зокрема, віднесено:

- Виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації.

- Передати Замовнику у порядку, передбаченому законодавством та Договором, закінчені роботи на Об`єкті.

Пунктами 13.3.1.-13.3.4. Договору встановлено, що обов`язками Замовника є:

- Прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи.

- Негайно повідомити Генпідрядника про виявлені недоліки в роботі.

- Забезпечити здійснення технічного та авторського нагляду протягом усього періоду ремонту об`єкта в порядку, встановленому законодавством.

- Виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені Договором, Цивільним і Господарським кодексами України, Загальними умовами та іншими актами законодавства.

Пунктами 13.4.1., 13.4.5., 13.4.6. Договору передбачено, що замовник, зокрема, має право:

- Відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та Договорі, і не можуть бути усунені Генпідрядником або субпідрядними організаціями.

- Відмовитисявід Договору та вимагати відшкодування збитків, якщо Генпідрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений Договором підряду, стає неможливим.

- Ініціювати внесення змін у Договір, вимагати розірвання Договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень Генпідрядником умов Договору.

Відповідно до п. 14.3. Договору замовник не несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у разі затримання фінансування (відсутності фінансування) або/та не перерахування коштів Державною казначейською службою України.

Відповідно до 15.4. Договору, 3амовник має право в односторонньому порядку розірвати Договір, надіславши повідомлення Генпідряднику, у разі:

-прийняття рішення про припинення здійснення капітального ремонту;

-якщо Генпідрядник за своєї вини не розпочав виконання робіт протягом семи днів з дня, коли він повинен згідно з Договором розпочати їх виконання;

-якщо Генпідрядник не береться своєчасно за виконання Договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим;

- Генпідрядник допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в Договорі мети та не можуть бути усунені Генпідрядником.

Пунктом 16.1. Договору передбачено, що строком договору є час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до Договору.

Відповідно до п. 16.2. Договору, віннабуває чинності з моменту його укладання, у частині зобов`язань щодо капітального ремонту Об`єкта та діє до 31.12.2022, але у будь-яких випадках - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору.

Відповідно до п. 16.3. Договору, закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

В матеріалах справи міститься Календарний графік виконання робіт (Додаток №2 до договору) та Договірна ціна (Додаток №1 до договору).

27.05.2022 відповідач звернувся до позивача з листом №138, в якому, зокрема, зазначив, що станом на 27.05.2022 позивачем не було розпочато будівельні роботи, жодного офіційного повідомлення про несвоєчасне виконання зобов`язань, з відповідними підтвердженнями наявності подій надзвичайного характеру до управління будівництва та ремонтів не надходило.

02.06.2022 відповідач направив на адресу позивача лист №142/1 щодо розірвання договору, яким зазначив, що інформування управління будівництва та ремонтів, як замовника даних робіт, про хід виконання зобов`язань за Договором, або обставин, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усуненню, надходило з запізненням, без обгрунтування, змістовності викладення проблем і підтверджуючих документів. Відповідач також зазначив, що ним в усній та письмовій формі, доводилася інформація щодо необхідності розпочати виконання будівельних робіт своєчасно, щодо виконання своїх зобов`язань по капітальному ремонту об`єкту будівництва, відповідно до умов договору підряду.

21.06.2022 відповідач направив на адресу позивача лист №157 щодо розірвання договору, яким зазначив, що станом на 21.06.2022 відповідач не отримав від позивача пояснень про хід виконання зобов`язань за Договором або обставин, що перешкоджають його виконанню. Жодного офіційного повідомлення від позивача про порушення організації виконання робіт (Календарний графік) з відповідними підтвердженнями наявності подій надзвичайного характеру до управління будівництва та ремонтів не надходило.

23.06.2022 відповідач направив на адресу позивача лист №162 щодо розірвання договору, яким зазначив, що станом на 23.06.2022 відповідач не отримав від позивача пояснень про хід виконання зобов`язань за Договором або обставин, що перешкоджають його виконанню. Жодного офіційного повідомлення від позивача про порушення організації виконання робіт (Календарний графік) з відповідними підтвердженнями наявності подій надзвичайного характеру до управління будівництва та ремонтів не надходило.

Позивач направив на адресу Департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради лист №215 від 23.06.2022, яким просив погодити додані до листа акти виконаних робіт (КБ2, КБ3) згідно договору на суму 207 358,02 грн.

Разом з листом було направлено акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2022 року форми КБ-2в на суму 207 358,02 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 на суму 207 358,02 грн.

З акту №1 форми КБ-2в вбачається, що вартість виконаних будівельних робіт, зокрема, включає:

- вартість матеріалів, виробів та конструкцій 133 503,28 грн без ПДВ;

- заробітна плата 20 665,60 грн без ПДВ;

- вартість експлуатації машин 2 570,24 грн без ПДВ.

Відповідач, листом №192 від 07.07.2022 у відповідь на лист від 23.06.2022 №215 повідомив позивача, що він повертає надані акти виконаних робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт вулиці Дружба Народів в м. Южноукраїнськ Миколаївської області» без погодження з наступних підстав:

- Позивачем не було забезпечено виконання робіт згідно з календарним графіком, який був наданий на узгодження під час підписання договору. Строк закінчення робіт до 01.06.2022, фактично акти частково виконаних робіт були надані 24 червня 2022 року.

- Позивачем не забезпечено огляд і оцінку результатів заявлених виконаних прихованих будівельних робіт, не надано виконавчу документацію по об`єкту, що оформлюється відповідним актом приймання-передачі, а саме наявність документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та документів, що були використані під час здійснення робіт, технічні паспорти, сертифікати, журнал виконання робіт, акти прихованих робіт тощо. До управління будівництва та ремонтів не надано вищезазначених документів.

Крім того, до даного листа була додана додаткова угода про розірвання договору №38-03/22 від 16.03.2022.

15.07.2022 відповідач направив на адресу позивача лист №199 щодо розірвання договору, в якому зазначив, що позивачем так і не були розпочаті будівельні роботи відповідно до договору, що унеможливлює їх завершення у встановлений термін. Так вказав, що у зв`язку порушенням умов договору, повідомляє про розірвання договору № 38-03/22 від 16.03.22.

В подальшому, відповідач направив на адресу позивача лист №214 від 22.07.2022, яким повідомив, що договір № 38-03/22 від 16.03.22 на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів в м Южноукраїнську Миколаївської області (коригування)» розірвано в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК, оскільки позивачем так і не були розпочаті будівельні роботи відповідно до договору, що унеможливлює їх завершення у встановлений термін. Відповідач просить вважати даний договір розірваним, починаючи з 26.07.2022.

Разом з даним листом було направлено повідомлення про розірвання договору від 22.07.2022, яке фактично дублювало вищенаведений лист.

Листом №30 від 02.11.2022 позивач звернувся із запитом до відповідача з приводу розгляду та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в на суму 207 358,02 грн та довідки форми КБ-3.

Листом №431 від 30.11.2022 відповідач надав відповідь на лист №30 від 02.11.2022 про те, що відповідь по суті вже була надана листом відповідача №192 від 07.07.2022 року, акт приймання виконаних будівельних робіт було надіслано (повернуто) на юридичну адресу позивача.

06.12.2022 позивач звернувся до відповідача з листом-претензією №40, у якій зазначив, що відповідач не виконав умов договору в частині внесення попередньої оплати, чим створив неможливість виконання договору позивачем. Разом з тим, позивач "пішов на зустріч" відповідачу і за власні кошти здійснив виконання частини робіт на суму 207358,02 грн., що відображено в акті форми КБ-2в та довідці форми КБ-3. Проте, станом на 29.11.2022 вказані акт та довідка відповідачем не підписані, роботи не прийняті, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 853 ЦК. З огляду на те, що відповідачем не було здійснено попередньої оплати, позивач був вправі не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, а також відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, виходячи з положень ч. 1 ст. 851 ЦК. У підсумку позивач просить відповідача прийняти виконану роботу, підписати акт, довідку та здійснити оплату.

До даного листа було додано акт виконаних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2022 року та довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за грудень 2022 року з урахуванням підвищення вартості робіт станом на 01.12.2022, з яких вбачається, вартість виконаних будівельних робіт та витрат складає 354 650,40 грн.

Позивачем було отримано лист-відповідь №7 від 04.01.2023 на претензію, у якій відповідач повідомляє позивачу, що договір було укладено у строки та спосіб, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема згідно ст. 41 закону. Договором передбачено право відповідача на його розірвання в односторонньому порядку. Протягом травня-липня 2022 року відповідач вів з позивачем листування з приводу розірвання договору за згодою сторін та розірвання договору в односторонньому порядку. Протягом обумовленого договором строку виконання робіт від позивача не надходили документи, якими підтверджується факти перешкоджання виконанню робіт. Також протягом вказаного періоду відповідачу не було надано акти виконаних робіт, загальний журнал виконаних робіт, сертифікати на матеріали, акти прихованих робіт, виконавча схема робіт, паспорта на вироби. Відповідачем було розірвано договір відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК з урахуванням положень ч. 2 ст. 849 ЦК.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦКК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У даному випадку, сторони спору уклали договір будівельного підряду.

Особливості регулювання договору будівельного підряду визначено положеннями статей 875- 886 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Отже, основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18).

Відповідно до статті 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з частиною першою статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/23).

Отже, частина четверта статті 882 ЦК України прямо передбачає можливість оформлення акту приймання виконаних робіт в односторонньому порядку. Ця ж норма надає можливість замовнику захиститись від претензій підрядника, що ґрунтуються на односторонньому акті, шляхом доведення обґрунтованості відмови від підписання акту, що є підставою для визнання його недійсним.

Обґрунтованість мотивів відмови другої сторони від підписання акта, обставини реального (фактичного) виконання робіт за договором та відповідність цих робіт умовам договору є предметом доказування у справі за загальним правилом.

Під час вирішення питання про наявність або відсутність підстав для стягнення із замовника боргу з оплати виконаних підрядником робіт за договором підряду суд в повному обсязі повинен дослідити: яка передбачена сторонами договірна ціна; які роботи були фактично виконані підрядником та передані замовнику; чи виконані підрядником роботи понад обумовлений обсяг робіт, щодо яких встановлена договірна ціна; які роботи фактично прийняті позивачем; чи оплачено замовником виконані роботи в повному обсязі. Схожий такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/45/19, на яку посилається скаржник.

Відповідно до Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005, документи про виконання договору підряду - документи про хід виконання договору підряду, відповідність робіт і матеріальних ресурсів нормативним вимогам та здійснення контролю за виконанням договірних зобов`язань (журнали виконання робіт, акти та довідки про виконані роботи, акти на приховані роботи та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок тощо).

Колегія суддів встановила, що у даному випадку єдиним доказом на підтвердження виконання підрядних робіт є акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2022 року форми КБ-2в на суму 207 358,02 грн. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 на суму 207 358,02 грн.

Даний акт та довідка були підписані тільки підрядником, в самих актах відсутні відомості про відмову замовника від їх підписання, хоча підпис останнього відсутній.

В той же час, відмова замовника від прийняття вказаних робіт та повернення актів без підпису вбачається з листів, направлених на адресу позивача.

Зокрема, листом №192 від 07.07.2022 у відповідь на лист від 23.06.2022 №215 замовник повідомив підрядника, що він повертає надані акти виконаних робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт вулиці Дружба Народів в м. Южноукраїнськ Миколаївської області» без погодження та навів підстави такого повернення.

Крім того, як вбачається з наданих відповідачем листів, останній неодноразово у період з 27.05.2022 до 23.06.2022 звертався з листами до позивача, в яких зазначав, що підрядником не було розпочато виконання підрядних робіт та не було надано пояснень про хід виконання зобов`язань за Договором або обставин, що перешкоджають його виконанню. Крім того, з листів вбачається, що жодного офіційного повідомлення від позивача про порушення організації виконання робіт (Календарний графік) з відповідними підтвердженнями наявності подій надзвичайного характеру до управління будівництва та ремонтів не надходило.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач надав відповіді на дані листи.

Таким чином, відповідач стверджує, що позивачем взагалі не були виконані підрядні роботи, а єдине спростування даних обставин підрядником базується на односторонньому акті приймання-передачі виконаних робіт.

При чому, відповідач звертався до підрядника з листами про те, що останній навіть не розпочав виконання підрядних робіт починаючи з 27.05.2022, в свою чергу, 23.06.2022 підрядник направив замовнику акт №1 щодо приймання-передачі робіт, виконаних у квітні 2022 року, хоча з посилань відповідача чітко вбачається, що жодні роботи позивачем не виконувалися, ані в квітні, ані в травні 2022 року.

З акту №1 форми КБ-2в вбачається, що загальна вартість виконаних будівельних робіт складає 207 358,02 грн, та зокрема включає:

- вартість матеріалів, виробів та конструкцій 133 503,28 грн без ПДВ (160 203,94 грн з ПДВ);

- заробітна плата 20 665,60 грн без ПДВ (24 798,72 грн з ПДВ);

- вартість експлуатації машин 2 570,24 грн без ПДВ (3 084,28 грн з ПДВ).

Таким чином, понад 77% вартості виконаних будівельних робіт складає витрати підрядника на матеріали, вироби та конструкції, експлуатацією механізмів.

В свою чергу, позивач не надав жодних доказів на підтвердження господарських операцій щодо закупівлі матеріалів, виробів, конструкцій, щодо експлуатації механізмів, не надав жодних договорів, товарних чеків, товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, чи інших доказів того, що на виконання договору підряду ним дійсно було проведено закупівлю матеріалів, виробів і конструкцій, використання механізмів та машин.

На думку колегії суддів, у даному випадку, позивач не надав належних доказів реального (фактичного) виконання робіт за договором, адже враховуючи те, що 77% вартості виконаних будівельних робіт складає витрати підрядника на матеріали, вироби та конструкції, то саме підрядник мав доводити факт здійснення таких витрат, оскільки для спростування понесення таких відповідачу необхідно доступ до бухгалтерської документації позивача.

Таким чином, враховуючи те, що замовник відмовився від підписання акту-приймання передачі виконаних робіт за квітень 2022 року, заперечення замовника щодо початку проведення підрядником робіт за договором, відсутність будь-яких первісних доказів (окрім акту), які підтверджують виконання підрядником робіт (зокрема закупівлю матеріалів та використання машин, механізмів), колегія судді вважає, що підрядником не було надано доказів реального (фактичного) виконання робіт за договором, що в свою чергу свідчить про відсутність у замовника обов`язку приймати роботи, які не були виконані. Таким чином, відповідач правомірно відмовився від підписання актів виконаних робіт, наданих позивачем за квітень 2022 року.

З огляду на встановлені вище обставини, у відповідача не виник обов`язок перед позивачем щодо оплати виконаних робіт, оскільки підрядник не довів виконання таких робіт.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказані вище докази реального виконання робіт за договором підряду не були надані позивачем до позовної заяви та відсутні у матеріалах справи.

Щодо розірвання договору відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Права замовника під час виконання роботи визначені статтею 849 Цивільного кодексу України.

Зокрема, згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду та встановлено три самостійні правові підстави для такої відмови (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 916/1441/19).

-прийняття рішення про припинення здійснення капітального ремонту;

Відповідно до пунктів 13.4.5., 13.4.6. Договору передбачено, що замовник, зокрема, має право:

Відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування статті 849 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові від 16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20, право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 Цивільного кодексу України, виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.

В свою чергу, відповідач направив на адресу позивача лист №214 від 22.07.2022, яким повідомив, що договір на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт вулиці Дружби Народів в м Южноукраїнську Миколаївської області (коригування)» розірвано в односторонньому порядку на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК, оскільки позивачем так і не були розпочаті будівельні роботи відповідно до договору, що унеможливлює їх завершення у встановлений термін. Відповідач просить вважати даний договір розірваним, починаючи з 26.07.2022. Разом з даним листом було направлено повідомлення про розірвання договору від 22.07.2022, яке фактично дублювало вищенаведений лист.

Таким чином, на момент направлення повідомлення про розірвання договору№ 38-03/22 від 16.03.22, даний договір був чинним, тому у відповідача були наявні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 849 ГПК України.

Щодо наявності підстав для застосування відповідачем ч. 2 ст. 849 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

-передачі проектної документації;

-передачі дозвільної документації.

Будь-яких заперечень від підрядника про передачу замовником проектної документації та дозвільної документації до суду не надходило.

Відповідно до календарного графіку виконання робіт, роботи мають бути проведені у квітні-травні 2022 року.

Зокрема у квітні 2022 року мали бути проведені наступні роботи: розбирання бортових каменів, установлення бортових каменів, розливання в`яжучих матеріалів, колодязі підземних комунікацій, тоді як у травні 2022 року мали бути виконані наступні роботи: встановлення дорожніх знаків, влаштування дорожньої розмітки.

Таким чином, умовами договору встановлено, що крайній строк виконання робіт припадає на 01.06.2022.

Проаналізувавши умови Договору, колегія суддів встановила, що початок виконання робіт не ставиться в залежність від надання попередньої оплати, адже умовами п. 2.1. Договору чітко встановлено, що початок робіт визначається календарним графіком та залежить від виконання Замовником зобов`язань щодо передачі проектної документації та передачі дозвільної документації.

Більше того, крайній строк виконання робіт також жодним чином не прив`язано до надання замовником попередньої оплати.

В свою чергу, відповідно до пунктів 13.1.1., 13.1.4 Договору встановлено, що до обов`язків Генпідрядника, зокрема, віднесено:

- Передати Замовнику у порядку, передбаченому законодавством та Договором, закінчені роботи на Об`єкті.

Тобто укладаючи Договір, позивач брав на себе зобов`язання з виконання підрядних робіт у встановлені договором строки з використанням власних ресурсів.

В свою чергу, на замовника дійсно покладено обов`язок щодо перерахування на адресу підрядника попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів у розмірі не більше ніж 30% від загальної вартості за договором, однак умовами договору не було встановлено конкретний строк виконання такого зобов`язання та конкретний розмір попередньої оплати.

Зазначене сторонами в договорі "попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів у розмірі не більше ніж 30% від загальної вартості за договором, що становить 205 643,14 грн, в т.ч. ПДВ 34 273,86 грн" надає право замовнику у будь-який строк під час дії Договору перерахувати попередню оплату у розмірі не більше 30% від вартості робіт, що може бути умовно від 1 грн до 205 643,14 грн з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 ЦК України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Таким чином, враховуючи те, що умовами Договору не було встановлено строк перерахування на адресу підрядника попередньої оплати та за відсутності вимоги підрядника про перерахування такої попередньої оплати, строк виконання такого зобов`язання для замовника не наступив.

Таким чином, безпідставними є посилання апелянта на те, що він прострочив виконання зобов`язання з виконання робіт у зв`язку з тим, що замовник порушив істотні умови договору підряду №38-03/22 від 16.03.2022 у передбачені п. 10.1. Договору (не надав авансу), адже відповідне порушення з боку підрядника було відсутнє.

В свою чергу, як було встановлено вище, позивач не надав належних доказів реального (фактичного) виконання робіт за договором чи навіть початку виконання таких робіт. А умовами договору сторони погодили, що крайній строк на виконання робіт припадав на 01.06.2022.

Крім того, оцінюючи наданий позивачем акт виконаних робіт за квітень, колегія суддів встановила, що навіть сам позивач вказує, що ним були виконані лише частина робіт, які відповідно до календарного графіку мали б бути виконані у квітні 2022 року. Зокрема, не були виконані роботи із розбирання бортових каменів, установлення бортових каменів, розливання в`яжучих матеріалів. Тобто, навіть оцінюючи докази, надані позивачем, можна встановити, що роботи за його твердженням виконувалися з великим запізненням та на момент закінчення строку їх виконання були виконані менше ніж на третину.

З огляду на дані обставини, колегія суддів доходить до висновку, що підрядником було допущено істотне порушення умов договору в частині строку виконання робіт, що також є самостійною підставою для розірвання такого договору на вимогу замовника.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим розірвання замовником договору підряду №38-03/22 від 16.03.2022 на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, у зв`язку з тим, що підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. Адже у даному випадку, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, станом на 01.06.2022, тобто крайній строк на виконання робіт, підрядник навіть не приступив до виконання робіт, а отже у нього відсутня можливість закінчення робіт у строк, встановлений договором. Отже, колегія суддів погоджується з посиланнями відповідача та вважає, що договір №38-03/22 від 16.03.2022 є розірваним починаючи з 26.07.2022, підставою для такого розірвання є ч. 2 ст. 849 ЦК України, п. 13.4.5. Договору та повідомлення замовника про розірвання договору від 22.07.2022.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на те, що договір відповідачем було розірвано з підстав зазначених у ч. 2 ст. 849 ЦК в односторонньому порядку, що в силу положень ст. 202 ЦК є одностороннім правочином, то з огляду на положення ст. 204 ЦК цей правочин є правомірним, адже його недійсність прямо не встановлена законом та він не був визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що договір є розірваним починаючи з 26.07.2022, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги акт виконаних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2022 року та довідку про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за грудень 2022 року з урахуванням підвищення вартості робіт станом на 01.12.2022, з яких вбачається, вартість виконаних будівельних робіт та витрат складає 354 650,40 грн, адже з моменту розірвання договору у замовника були відсутні підстави для приймання від підрядника робіт, а такі роботи, у випадку їх виконання, виконувалися не на підставі договору №38-03/22 від 16.03.2022.

З огляду на викладені вище обставини, беручи до уваги те, що позивачем не було доведено факт реального (фактичного) виконання підрядних робіт у квітні 2022 року та відсутність підстав для врахування акту виконаних робіт (форма КБ-2в) за грудень 2022 року та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за грудень 2022 року, колегія суддів вважає за потрібне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості фактично виконаних робіт з урахуванням зростання цін у розмірі 354 650,40 грн, адже такі вимоги не були доведені належними та допустимими доказами.

Враховуючи те, що судом було встановлено відсутність прострочення замовником виконання зобов`язання зі сплати на рахунок підрядника попередньої оплати, колегія суддів вважає безпідставними вимоги щодо стягнення втрат від інфляції з урахуванням суми попередньої оплати у розмірі 241 219,62 грн, 3% річних у розмірі 5 577,71 грн, пені у розмірі 82 298,38 грн та штрафу у розмірі 51 410,78 грн з огляду на наступне.

На замовника дійсно покладено обов`язок щодо перерахування на адресу підрядника попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, обладнання, конструкцій, виробів у розмірі не більше ніж 30% від загальної вартості за договором, однак умовами договору не було встановлено строк виконання такого зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Однак, у даному випадку, замовник не прострочив виконання зобов`язання зі сплати попередньої оплати за договором, у його діях відсутні ознаки неналежного виконання зобов`язання, а тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення пені, штрафу, втрат від інфляції та трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Релевантність цього визначення для врахування у правовідносинах із відшкодування шкоди підтверджується, зокрема, висновками щодо застосування цієї норми Закону у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі № 910/18745/21, від 09.03.2023 у справі № 910/17451/21 і суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу від такого тлумачення норми.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2024 по справі №914/665/23.

Однак, у даному випадку позивачем не було доведено, яким саме чином було завдано шкоду його діловій репутації, більше того, колегією суддів не було встановлено наявність у діях відповідача протиправних дій, якими б порушувались права позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн.

Щодо клопотання апелянта про постановлення окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 246 ГПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.04.2024 по справі №161/8993/23.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» надійшла до Господарського суду Миколаївської області 27.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

08.05.2023 від представника позивача до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; повідомлено позивача та відповідача про призначення підготовчого засідання 27 червня 2023 року об 11:00 годині у приміщенні Господарського суду Миколаївської області, яке розташоване за адресою: 54005, м. Миколаїв, Миколаївська область, вул. Фалєєвська, 14.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

У даному випадку, судом першої інстанції дійсно було порушено строк відкриття провадження у справі, однак таке порушення не є грубим та жодним чином не вплинуло на права сторін у справі, та на переконання колегії суддів не може бути підставою для винесення окремої ухвали.

Представники сторін у судове засідання 27.06.2023 року не з`явились.

15.06.2023 від відповідача надійшло до Господарського суду Миколаївської області клопотання про відкладення розгляду справи.

23.06.2023 до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява, в якій міститься прохання про розгляд справи за відсутності представника.

27.06.2023 у судовому засіданні суд протокольно постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.08.2023 року об 11:00 для встановлення позивачу строку для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.06.2023 повідомлено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» та відповідача - Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради про призначене підготовче засідання на 15 серпня 2023 року об 11:00, яке відбудеться у приміщенні суду, розташованому у м. Миколаєві по вул. Фалєєвській, 14, 54005.

15.08.2023 о 11:00 год. судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Алексєєва А.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2023 повідомлено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» та відповідача - Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради про призначене підготовче засідання на 20 вересня 2023 року о 13:00, яке відбудеться у приміщенні суду, розташованому у м. Миколаєві по вул. Фалєєвській, 14, 54005.

У підготовче засідання 20.09.2023 представники сторін не з`явились. У підготовчому засіданні суд протокольно постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні на 08.11.2023 року о 13 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2023 повідомлено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» та відповідача - Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради про призначене судове засідання із розгляду справи по суті на 08 листопада 2023 року о 13:00 год. у приміщенні суду, яке розташоване у м. Миколаєві, вул. Фалєєвська, 14, 54005.

08.11.2023 у судовому засіданні було оголошено перерву до 28.11.2023 о 15:00.

28.11.2023 було постановлено рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції з об`єктивних причин було перевищено строки проведення попереднього засідання та розгляду справи по суті, зокрема, неявка представників сторін у судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи, перебування головуючого судді у відпустці. В той же час, розгляд справи з об`єктивних причин у розумний строк, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не може свідчити про наявність порушень з боку суду першої інстанції та відповідно не є підставою для постановлення окремої ухвали.

Щодо направлення ухвал та рішення по справі на адресу позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3, 5 п. 2-4 ч. 6 ст. 242 ГПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Обізнаність позивача про постановлення Господарським судом Миколаївської області ухвали від 26.05.2024, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; повідомлено позивача та відповідача про призначення підготовчого засідання 27 червня 2023 року об 11:00 годині, прямо підтверджується заявою відповідача про розгляд справи за його відсутності (вх.ГСМО 8229/23 від 23.06.2023).

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 27.06.2023, якою повідомлено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» та відповідача - Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради про призначене підготовче засідання на 15 серпня 2023 року об 11:00, направлялася на адресу позивача, зазначену ним, як адресу для листування у заявах по суті справи (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, а/с 85), однак копія ухвали повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що в розумінні ст. 242 ГПК України свідчить про вручення даної ухвали. Дані обставини підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.163-165).

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2023, якою повідомлено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» та відповідача - Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради про призначене підготовче засідання на 20 вересня 2023 року о 13:00, направлялася на адресу позивача, зазначену ним, як адресу для листування у заявах по суті справи (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, а/с 85), однак копія ухвали повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що в розумінні ст. 242 ГПК України свідчить про вручення даної ухвали. Дані обставини підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.185-187).

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 20.09.2023, якою повідомлено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» та відповідача - Управління будівництва та ремонтів Южноукраїнської міської ради про призначене судове засідання із розгляду справи по суті на 08 листопада 2023 року о 13:00 год, була отримана позивачем 04.10.2023. Дані обставини підтверджуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.202).

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа копія рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» - 18.12.2023 о 18:28.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність у діях першої інстанції порушень щодо направлення на адресу позивача процесуальних документів по справі та власне оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

У даному випадку, суд першої інстанції 28.11.2023 закінчив розгляд справи №915/464/23, що підтверджується вступною та резолютивною частиною рішення по справі.

Повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 було складено та підписано 18.12.2023, тобто з порушенням 10-ти денного строку на складання повного рішення, однак таке порушення не є грубим та жодним чином не вплинуло на права сторін у справі, та на переконання колегії суддів не може бути підставою для винесення окремої ухвали.

Колегія суддів не встановила грубих порушень судом першої інстанцій норм процесуального права, які давали б підстави для постановлення окремої ухвали у цій справі. В свою чергу, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не є підставою для постановлення окремої ухвали, тому враховуючи те, що постановлення такої ухвали є правом суду, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про постановлення окремої ухвали.

Колегією суддів встановлено, що інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євродор» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 по справі №915/464/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	16.05.2024
Оприлюднено	24.05.2024
Номер документу	119209743
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду

Алексєєв А.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 16.05.2024 по справі 915/464/23ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —915/464/23

Постанова від 16.05.2024

Постанова
від 16.05.2024 по справі 915/464/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД