Постанова

від 15.05.2024 по справі 910/11598/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 910/11598/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Слівінський І.О., Сосюра О.М.;

від відповідача: Саєнко Ю.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року (дата підписання повного тексту 19.01.2024 року)

у справі №910/11598/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк"

до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

про усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача звільнити належну позивачу квартиру №111, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач який є власником квартири не може користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд через незаконні дії відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі №910/11598/23 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі №910/11598/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України.

Так, скаржник вказав, що після зміни власника і на момент подання позову відповідач, без будь-якої правової підстави, без дозволу власника безоплатно користується неналежним йому майном, у результаті чого позивач, законний власник позбавлений доступу до своєї власності та зазнає збитки.

Позивач неодноразово намагався вирішити питання звільнення квартири шляхом перемовин з відповідачем, але перемовини позитивного результату не дали.

При цьому, представник скаржника вказав, що позивачем та третіми особами було складено акт про не допуск до квартири 111, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3 . Вказаний акт також підписано управителем будинку Ткач Ларисою Степанівною.

Двері кв. 111 містять інформаційні повідомлення «стій напруга» та перебування об`єкта під охороною, що в черговий раз свідчить про вчинення (створення) перешкод відповідачем щодо користування спірним майном.

Крім того, представник скаржника зауважив, що позивачем станом на дату подання апеляційної скарги так і не отримано жодної відповіді від відповідача на вимоги про передачу майна, що свідчить про свідоме ухилення від звільнення спірної квартири.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі №910/11598/23 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки.

Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк" своєю ухвалою від 26.02.2024 року.

01.03.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

При цьому, представник відповідача, зокрема зазначив, що для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

В якості доказів перешкоджання позивачу в користуванні майном відповідачем, позивач посилається на листи до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М." з вимогою звільнити квартиру, що додані до позову. Проте сам факт направлення таких листів не може свідчити про перешкоджання відповідачем позивачу у користуванні спірним майном. А тому вказаний доказ не є належним та достовірним в розумінні ст.ст. 76, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Наявність таких листів за твердженням представника відповідача не підтверджує факт перешкоджання відповідачем позивачу в користуванні майном, і не свідчить про протиправність вчинення перешкод позивачу в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном, що є безумовною підставою негаторного позову.

При цьому, представник відповідача зауважив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М." не перешкоджає позивачу і не користується нерухомим майном, а саме кв. 111, а тому жодних прав порушено не було.

03.04.2024 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

24.04.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких представник скаржника, зокрема, зазначив, що станом на момент розгляду справи по суті зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю є адреса: м. Київ, вул. Провіантська, 3.

Використання зазначеної адреси для визначення місцезнаходження вказаної юридичної особи, без згоди позивача, як власника об`єкта нерухомого майна, розташованого за вказаною адресою, створює перешкоди у здійсненні права власності Банку та є порушенням його права власності, що підлягає захисту судом.

24.04.2024 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду була оголошена перерва в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

10.05.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли заперечення на письмові пояснення Акціонерного товариства "Сенс Банк", відповідно до яких представник відповідача зауважив, що позивач при розгляді апеляційної скарги змінює підстави позову, наводячи іншу нормативно-правову кваліфікацію обставин, якими він обґрунтував свій позов.

Представники скаржника в судовому засіданні 15.05.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Сенс банк" є власником квартири №111, що знаходиться за адресою: вул. Провіантська 3, м. Київ , яка була набута останнім наступним чином.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Варави Р.С. перебувало виконавче провадження № 58713777, розпочате на підставі виконавчого напису № 7858, виданого 20.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О., про звернення стягнення на нежитлові приміщення, а також квартиру №111, що знаходиться за адресою: вул. Провіантська 3, м. Київ , які належали на праві власності Фірмі "Т.М.М." - ТОВ та перебували в іпотеці стягувача - Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (у подальшому найменування змінено на AT "Альфа-Банк", AT "Сенс банк"). Після проведення арешту і опису майна, квартиру було передано для реалізації на публічні торги ДП "Сетам".

21.04.2021 року було проведено аукціон з реалізації вищевказаного майна (лот № 356927), та у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, такі торги не відбулися, у зв`язку з чим 22.04.2021 року AT "Альфа-банк" на підставі ч. 1 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" зареєструвало за собою право власності на вищевказану квартиру на підставі протоколу та Акту про реалізацію предмета іпотеки, що підтверджується свідоцтвом від 22.04.2021 року, виданим приватним нотаріусом КМНО Куксовою М.С., реєстровий номер 1594, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 254005497.

30.11.2022 року було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни найменування позивача з AT "Альфа-Банк" на AT "Сенс банк".

Так, за твердженням позивача, численні звернення відповідача до суду, пов`язані із квартирою, свідчать про системне зловживання ним процесуальними правами та загальну направленість його дій на перешкоджання своєчасному оформленню прав на нерухомість та здійснення права власності новим власником. Зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 року у справі № 910/1580/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовів Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ- Будкомплект" про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, відмовлено повністю. Постановою Верховного суду від 06.11.2018 року у справі № 910/1580/18 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ-Будкомплект" та Фірми "Т.М.М." - ТОВ залишено без задоволення.

Разом з цим, на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/11311/19 за позовом Фірма "Т.М.М." - ТОВ до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, треті особи: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна експертна служба", про визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні №58713777 та визнання неправомірними результатів визначення вартості та оцінки майна. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2021 року, та постановою Верховного Суду від 09.09.2021 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 року у справі № 910/6567/20, яке залишено без змін судами вищих інстанцій, відмовлено в задоволені позову Фірми "Т.М.М." - ТОВ про визнання недійним виконавчого напису № 7858, про визнання недійсними електронних торгів та їх результатів.

Позивач зауважує, що у кожному з вказаних судових процесах Фірмою "Т.М.М." - ТОВ подавалися заяви про забезпечення позовів з метою уникнення господарсько-правової відповідальності та зупинення реалізації іпотечного майна, створення перешкод у рамках виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справ та правильно встановлено судом першої інстанції, 28.02.2023 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу щодо припинення неправомірного користування чужим майном, та звільнення квартири, яке було вручено отримувачу 01.03.2023 року, що підтверджується витягом по трек номеру 0315079258033 (наявне в матеріалах справи).

Крім того, 20.06.2023 року позивач повторно направив відповідачу вимогу щодо припинення неправомірного користування чужим майном та звільнення квартири, що було отримано відповідачем 26.06.2023 року, що підтверджується витягом по трек номеру0315079942759 (наявне в матеріалах справи).

Відповідач в свою чергу відповіді на вищевказані вимоги не надав.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною другою статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для звільнення відповідача із займаної квартири.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

У відповідності до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведена стаття унормовує захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, констатує, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Відповідно до цієї статті, власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном. Зазначений позов отримав назву «негаторний».

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

При цьому, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав:

- наявність у позивача права вимоги усунення перешкод;

- вчинення перешкод відповідачем.

За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Так, умовами подання негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 року у справі № 926/3881/17.

При цьому, колегія суддів відзначає, що за ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись до суду з даним позовом, в обґрунтування позовних вимог позивач долучив до матеріалів справи, копію листа-вимоги від 28.02.2023 року, копію листа-вимоги від 20.06.2023 року та акт про не допуск представників Акціонерного товариства "Сенс Банк" до кв. №111, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3.

При цьому, колегія суддів відзначає, що вищевказані листи не свідчать про протиправність вчинення перешкод позивачу в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном, що є безумовною підставою для негаторного позову.

Водночас, акт про не допуск до квартири від 25.09.2023 року складено за відсутності представника відповідача, що також не доводить порушення прав позивача саме відповідачем.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що останні не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів користування відповідачем належним позивачу на праві власності нерухомим майном - квартирою №111, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3 .

Враховуючи викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що після зміни власника і на момент подання позову відповідач, без будь-якої правової підстави, без дозволу власника безоплатно користується неналежним йому майном.

При цьому, колегія суддів відзначає, що попереднє перебування об`єкта нерухомості у власності відповідача не підтверджує фактичне користування цим майном ні до дати набуття позивачем прав на дану квартиру, ні на теперішній час. Право користування є складовою частиною права власності на майно, проте сама по собі наявність такого права не може свідчити про фактичну реалізацію цього права.

Твердження скаржника, що позивачем станом на дату подання апеляційної скарги так і не отримано жодної відповіді від відповідача на вимоги про передачу майна, що свідчить про свідоме ухилення від звільнення спірної квартири, не спростовують висновків суду та колегію суддів не визнаються переконливими доводами.

Щодо твердження скаржника, що станом на момент розгляду справи по суті зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю є адреса: м. Київ, вул. Провіантська, 3, колегія суддів відзначає, що наявність чи відсутність у відповідача іншого нерухомого майна в цьому будинку №3, не є предметом спору в даній справі.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, що місце реєстрації Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю - м. Київ, вул. Провіантська, 3, що є відкритою інформацією. Банк не являється власником вказаного будинку. А тому, посилання скаржника, що відповідач використовує саме вказану квартиру для своєї юридичної адреси (місця реєстрації), є хибним та нічим не підтвердженим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ними в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що мотиви апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сенс Банк" фактично зводяться до мотивів викладених у позовній заяві, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі №910/11598/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі №910/11598/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/11598/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 22.05.2024 року.