Постанова

від 21.05.2024 по справі 754/15153/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/15153/20 головуючий у суді І інстанції Скрипка О.І.

провадження № 22-ц/824/8202/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Дубиною Діаною Володимирівною, на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтахаус Холд», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яворська Наталія Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору частково недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права особистої приватної власності,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року у справі №754/15153/20 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтахаус Холд», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яворська Наталія Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору частково недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права особистої приватної власності задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 10 жовтня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 12,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1288684680000. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції не вирішувалося.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року в частині визнання особистої приватної власності на квартиру за позивачем скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 12,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1288684680000.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 12,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1288684680000.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 6545,40 грн.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року залишено без змін.

21 грудня 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, а саме судовий збір за задоволеними позовними вимогами та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 8906,40 грн, оскільки зазначене питання не було вирішено судом при ухваленні рішення.

15 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дубина Діана Володимирівна подала заперечення, у яких просила відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

15 січня 2024 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено додаткове рішення у справі, яким заяву позивача ОСОБА_2 - задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі №754/15153/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтахаус Холд», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яворська Наталія Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору частково недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання право особистої приватної власності.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 5083 грн. 80 коп. В іншій частині вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаним додатковим судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Дубина Діана Володимирівна, 14 лютого 2024 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Апелянт вважає додаткове рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, а висновки, зроблені в ньому, не відповідають фактичним обставинам справи та не гуртуються на нормах матеріального права, а тому просила скасувати додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Підтримавши доводи заперечень, поданих до суду першої інстанції, вказала, що в порушення ч. 8 ст. 141 ЦПК України сторона позивача ні в позовній заяві ні в інших заявах по суті справи, ні усно не заявляла про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору.

Крім того, у цій справі питання про розподіл судових витрат уже вирішено та у постанові Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 6545,40 грн.

Зауважила, що за правилами ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року скасовано в частині, а отже питання щодо сплати судового збору за скасованим рішенням вирішуватися не може. Остаточне рішення, яке набуло чинності, ухвалено Київським апеляційним судом.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності в матеріалах справи доказів сплати судового збору, оскільки сторона позивача не надала таких доказів на підтвердження сплати 7 645,20 грн. за вимогу майнового характеру.

Також, у зв`язку з частковим задоволенням позову, вважає, що і судовий збір за заявою про забезпечення позову має обраховуватися на суму 210,20 грн, а не 420,40 грн., у зв`язку з чим загальний розмір судових витрат повинен становити 1 051,00 грн = 840,80 грн (за 1 вимогу немайнового характеру) та 210,20 грн (50% судового збору за заявою про забезпечення позову).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Дубиною Діаною Володимирівною, на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтахаус Холд», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яворська Наталія Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору частково недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права особистої приватної власності, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 01 квітня 2024 року надіслано представнику ОСОБА_2 - адвокату Горбачову Олегу Олександровичу на електронну адресу, зазначену у заявах по суті справи, та, згідно Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, доставлено 10 квітня 2024 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення означеним вище вимогам відповідає у зв`язку з нижчевикладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановляючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо стягнення судових витрат на користь позивача не вирішувалося ні рішенням від 20 березня 2023 року ні постановою від 05 вересня 2023 року, тому розподіл судових витрат по сплаті судового збору підлягає вирішенню з урахуванням постанови Київського апеляційного суду.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів в повній мірі погоджується.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частина восьма статті 141 ЦПК України встановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз вказаної норми, у сукупності з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, дає підстави стверджувати, що визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України правила подання доказів законодавець установив для витрат пов`язаних з розглядом справи, та судовий збір до них не відноситься і витрати на його сплату підлягають безумовному розподілу, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, розподіл судових витрат понесених позивачем у суді першої інстанції по сплаті судового збору не вирішувався ані рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року, ані постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року.

Апеляційний суд переглядаючи рішення суду першої інстанції здійснив розподіл судових витрат, понесених апелянтом ОСОБА_3 виключно у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При цьому, оскільки суд першої інстанції не здійснив розподіл судових витрат понесених позивачем по сплаті судового збору, у колегії суддів були відсутні передбачені ч. 13 ст. 141 ЦПК України підстави для зміни розподілу судових витрат (який фактично не здійснено).

Також хибними є твердження апелянта, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року є нечинним та спростовується змістом резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, якою рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту, що має юридичне значення залишено без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3 та 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі №202/3681/16 зазначив, що тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

За встановлених обставин, суд першої інстанції в порядку ст. 270 ЦПК України мав законні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки всупереч п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України не вирішив питання про судові витрати.

Звертаючись до суду з позовом 17 листопада 2020 року позивач ОСОБА_2 просив встановити факт його спільного проживання з відповідачем однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з 10.10.2016 року по 17.12.2018 року; визнати попередній договір від 12.02.2018 року, укладений між ТОВ «Альтахаус Холд» та ОСОБА_4 частково недійсним в частині покупця - сторони 2; визнати його покупцем - стороною 2 за вищевказаним договором; перевести права та обов`язки за вказаним договором з відповідача на нього; визнати квартиру, яка є предметом майбутнього договору купівлі-продажу (основного договору), характеристики якої вказані у п.1.4 попереднього договору від 12.02.2018 року, в житловому будинку по АДРЕСА_2 , як таку, що придбана за його особисті кошти.

За подання первісного позову позивачем було сплачено судовий збір за 4 вимоги немайнового характеру в загальному розмірі 3363,20 грн. (т. 1 а.с. 31, 50).

25 червня 2021 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив задовольнити його вимоги, а саме: встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з 10.10.2016 року по 17.12.2018 року; визнати попередній договір від 12.12.2018 року, укладений між ТОВ «Альтахаус Холд» та ОСОБА_5 частково недійсним в частині покупця - сторони 2; визнати його стороною-2 за попереднім договором від 12.02.2018 року. Перевести права та обов`язки сторони-2 за попереднім договором від 12.02.2018 року з ОСОБА_5 на нього; визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 255, виданий 14.04.2021 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Ляхар О.В., та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57632509 від 14.04.2021 року; визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

При поданні даної заяви позивачем було здійснено сплату судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі 7645,20 грн відповідно до квитанції №177 від 23 червня 2021 року (т. 2 а.с. 31).

У заяві про зміну предмета позову зазначено, що загальна вартість об`єкта нерухомого майна складає 764 519,70 грн, та відповідно судовий збір у розмірі 7645,20 грн становить 1% від цієї суми.

Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: задоволено одну немайнову вимогу та визнано право власності на 1/2 частину об`єкту нерухомого майна, а тому суд першої інстанції в цій частині правильно визначив належні до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за 1 вимогу немайнового характеру в розмірі 840,80 грн. та 50 % витрат по сплаті судового збору за 1 вимогу майнового характеру в розмірі 3822,60 грн.

Разом з тим, вимоги за заявами про забезпечення позову не є позовними та не підлягають пропорційному розподілу, а стягуються у повному обсязі у випадку ухвалення рішення на користь особи, за заявою якої такі заходи вжито.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 25 червня 2021 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову до якої долучив квитанцію №72 від 25 травня 2021 року про сплату судового збору на суму 454,00 грн. (т. 2 а.с.23).

Тобто суд першої інстанції помилково вважав, що ОСОБА_2 за заяву про забезпечення позову сплатив 420,40 грн. та стягнув з відповідача судовий збір у меншому розмірі на 33,60 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться до довільного тлумачення апелянтом законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

При цьому, апеляційний суд бере до уваги, що правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Аналогічні за змістом висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 24 травня 2023 року у справі №179/363/21, та відповідно до ч. 4 ст. 263 підлягають врахуванню судом.

Оскільки за результатами перегляду апеляційної скарги відповідача, з урахуванням позиції позивача, який додаткове рішення суду першої інстанції не оскаржує, а вважає законним та обґрунтованим, колегія суддів дійшовши висновку про наявність підстав для зміни додаткового рішення у частині стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору у бік збільшення, вважає за необхідне з метою недопустимості погіршення становища апелянта, додаткове рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Дубиною Діаною Володимирівною, на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтахаус Холд», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яворська Наталія Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання договору частково недійсним, визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права особистої приватної власності залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова