Постанова
від 15.05.2024 по справі 922/2742/23
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Харків Справа № 922/2742/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Андерс О.К.

за участю представників:

позивача - Оніщенко Н.О., ордер від 04.04.2024 № АХ № 1181295 ;

відповідача - Бірюкової О.П., довіреність від 02.01.2024 №01-23/82;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (вх. № 260 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 у справі № 922/2742/23 (ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І., повний текст складено 03.01.2024)

за позовом Дочірнього підприємства Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, с. Березівське Харківського району Харківської області

до Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут, м. Харків

про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут в якій, з урахуванням заяви (вх. № 18961 від 19.07.2023) поданої в порядку ст. 46 ГПК України, просив суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості електроенергії, поставленої за Договором постачання електричної енергії від 01.11.2022 № 53041 та спожитої позивачем у період з 01.04.2022 по 28.02.2023 з урахуванням вимог п. 3 ч. 2 ст. 9-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що станом на 24.02.2022 підприємство позивача не здійснювало господарської діяльності, однак, з початком війни, на звернення Харківської обласної військової адміністрації, керівництвом позивача було прийнято рішення про надання нерухомого майна підприємства (санаторію) для розміщення та безоплатного проживання постраждалих людей (тимчасово переміщених осіб), а працівники Санаторію були відізвані з відпусток без збереження заробітної плати та розпочали забезпечувати перебування постраждалих співвітчизників на волонтерських засадах. При цьому позивач вказав на те, що з того часу все наявне рухоме та нерухоме майно підприємства використовується виключно для забезпечення потреб компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані як ВПО (внутрішньо переміщені особи) за адресою реєстрації підприємства, однак, весь цей час відповідач продовжував здійснювати нарахування вартості поставленої електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії від 01.11.2022 № 53041 за тарифами для комерційних споживачів. На думку позивача, такі дії відповідача суперечать вимогам п. 3 ч. 2 ст. 91 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, а тому просить суд зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок вартості спожитої електроенергії у період з 01.04.2022 по 28.02.2023 з урахуванням вимог вказаного вище положення чинного законодавства України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 у справі № 922/2742/23 позов задоволено частково.

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" здійснити перерахунок вартості електроенергії, поставленої за Договором постачання електричної енергії від 01.11.2022 № 53041 та спожитої Дочірнім підприємством Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, у період з 01.11.2022 по 28.02.2023 з урахуванням вимог п. 3 ч. 2 ст. 91 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Дочірнього підприємства Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця 976 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовлено.

В обгрунтування рішення суд послався на неправомірність застосування відповідачем, як постачальником до позивача, як споживача, інших тарифів, ніж для населення за Договором постачання електричної енергії від 01.11.2022 № 53041 протягом всього часу дії вказаного Договору, тобто з 01.11.2022 по 28.02.2023, враховуючи те, що Санаторій ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця є місцем компактного проживання внутрішньо переміщених осіб, що підтверджуються, зокрема, Довідкою керівника ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця від 31.05.2023 № 135, Листом ДП Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України від 31.05.2023 № 7086/0/2-23/19, в той час як абз. 3 статті 91 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб встановлено заборону постачальникам комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб застосовувати інші тарифи, ніж для населення, за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. Відповідно, за висновком суду вся вартість спожитої електроенергії за вказаним договором, поставлена за період з 01.11.2022 по 28.02.2023, підлягає перерахунку з урахуванням вказаних вимог Закону.

При цьому суд відхилив посилання ПрАТ Харківенергозбут на те, що ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, всупереч вимог абз. 3 статті 91 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб не вжило заходів для встановлення засобів обліку спожитих електричної та теплової енергії, природного газу для задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб, що в свою чергу унеможливлює облік спожитої енергії окремо внутрішньо переміщеними особами та спожитої з метою ведення господарської діяльності позивача, пославшись на те, що відповідно до інформації, яка зазначена в Довідці керівника позивача від 31.05.2023 № 135, з початку російської агресії проти України (24.02.2022 року) Заклад не провадив основну діяльність з надання санаторно-курортного лікування та оздоровлення; все наявне рухоме та нерухоме майно використовується по теперішній час виключно для забезпечення потреб компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані як ВПО за адресою санаторію: 62363, Харківська область, Харківський район, с. Березівське, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б могли засвідчити що поставлена в рамках Договору постачання електричної енергії № 53041 від 01.11.2022 електрична енергія споживалася окрім, як з метою забезпечення проживання внутрішньо переміщених осіб та створення їм належних побутових умов (зокрема з метою ведення господарської діяльності позивача), отже у суду достатньо підстав вважати, що вся електрична енергія, поставлена позивачу в рамках вказаного Договору, була спожита саме з метою забезпечення проживання внутрішньо переміщених осіб та створення їм належних побутових умов, а не в процесі ведення господарської діяльності позивача.

Щодо вимог ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про зобов`язання здійснити перерахунок електроенергії поставленої за Договором постачання електричної енергії від 01.11.2022 № 53041 у період з 01.04.2022 до 30.10.2022 суд зазначив про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на те, що вказаний Договір в цей час не діяв.

Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення в частині зобов`язання Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут здійснити перерахунок вартості електроенергії, поставленої за Договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2022 № 53041 та спожитої Дочірнім підприємства Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця у період з 01.11.2022 по 28.02.2023 з урахуванням вимог п. 3 ч. 2 ст. 9-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщени осіб скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач послався на невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції стосовно належного звернення позивача до відповідача, як підстави для застосування тарифів для населення за поставлену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2022 № 53041, через неврахування судом обставин недотримання позивачем процедури, яка передбачена законодавством та є обов`язковою для внесення відповідних змін до паспорту існуючої точки розподілу та визначення окремої площадки вимірювання, як об`єкт, в якому проживають внутрішньо переміщені особи.

Зокрема, відповідач послався на те, що з урахуванням положень Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (пункти 1.2.7., 1.2.8., 1.2.15., 2.3.12., 3.2.6., 3.3.5., 6.1.1.), статей 4, 56, 62, 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 1 додатку № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», позивач мав укласти окремі договори про постачання електричної енергії на побутові потреби внутрішньо переміщених осіб із застосуванням фіксованої ціни, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, для чого мав надати постачальнику електричної енергії заповнену заяву-приєднання, яка згідно з пунктом 3.2.10 Правил мала містити інформацію щодо типу та адреси ЕІС-код об`єкта (площадки вимірювання) та інші дані відповідно до п. 3.2.11 Правил та окрім цього, для можливості укладення окремих договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та застосування фіксованих цін, визначених вказаною Постановою Кабінету Міністрів України, позивач, на об`єкті якого розміщуються та проживають внутрішньо переміщені особи, мав вжити низку заходів, а саме:

-здійснити відокремлення площадки (ок) вимірювання для кожного окремого об`єкта, в якому розміщуються та проживають внутрішньо переміщені особи згідно з проектною документацією, погодженою з оператором системи розподілу;

-укласти окремі договори про розподіл електричної енергії за всіма площадками вимірювання;

-укласти договори про постачання електричної енергії з постачальником універсальних послуг на окремі площадки вимірювання, зазначивши їх у заявах-приєднаннях;

-підтвердити належним чином факт використання майна для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, надавши довідку з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про кількість осіб, зареєстрованих за місцезнаходженням майна.

Проте, як стверджує відповідач, позивачем не було виконано жодної із перелічених вимог нормативних актів.

Крім цього відповідач зазначив, що після приєднання позивача до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2022 № 53041 шляхом підписання заяви-приєднання до Договору на умовах комерційної пропозиції №1/23П, якою передбачено застосування тарифів для комерційних споживачів, яку позивач обрав самостійно, позивач в подальшому звертався до відповідача з листами від 08.11.2022 № 298 та від 22.11.2022 № 298 з вимогою застосування тарифів для населення замість тарифів для комерційних споживачів, у зв`язку з використанням майна позивача для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, не надавши при цьому жодного доказу на підтвердження таких обставин, не ініціювавши жодних заходів щодо визначення окремої площадки вимірювання, як об`єкту, в якому проживають внутрішньо переміщені особи, що унеможливило застосування відповідачем фіксованих цін, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483.

Також відповідач просить звернути увагу суду на те, що, як зазначено в оскаржуваному рішенні, лише у березні 2023 року до керівництва ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця звернулася Харківська обласна військова адміністрації щодо розміщення людей, яких врятували з-під обстрілів та які втратили житло у населених пунктах області, де відбувалися найбільш активні бойові дії і саме на вказане звернення Харківської обласної військової адміністрації керівництвом Санаторію було прийнято рішення про надання нерухомого майна підприємства для розміщення та безоплатного проживання постраждалих людей (тимчасово переміщених осіб).

Крім цього відповідач зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що позовні вимоги передбачають втручання суду у господарську діяльність відповідача, що є недопустимим з огляду на вимоги статті 6 Господарського кодексу України, а також призводить до порушення вимог нормативно-правових актів, якими встановлено основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносини між ними, з огляду на те, що оплата за тарифами для населення (за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ) та за договором про постачання електричної енергії споживачу, здійснюється на різні рахунки, зокрема, за договором з постачальником універсальних послуг - на рахунок зі спеціальним режимом використання, відповідач є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі постанови НКРЕКП від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268, відповідно, податки сплачені у зв`язку зі здійсненням зазначених різних видів діяльності за період з 01.11.2022 по 28.02.2023 не можуть автоматично за рішенням суду перейти з одного до іншого виду податків.

Також відповідач зазначив про те, що оскільки вартість послуги постачальників універсальної послуги, що надається гарантованому споживачу, розраховується за кожним постачальником таких послуг за методикою розрахунку вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається постачальником універсальних послуг гарантованому покупцю, задовольнивши позовні вимоги, суд вирішив питання про права, інтереси та обов`язки осіб, які не приймали участь в розгляді справи, а саме: Державного підприємства «Гарантований покупець» та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (виробника електричної енергії на атомних електростанціях), на яких також постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 покладено виконання спеціальних обов`язків учасниками ринку електричної енергії, які передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 для розгляду справи № 922/2742/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (вх. № 260 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 у справі № 922/2742/23 та її розгляд призначено на 04.04. 2024 о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.

Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 04.04.2024 розгляд справи відкладено на 24.04.2024 о 9 :00 год.

19.04.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ( вх. № 5577), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про необґрунтованість посилання відповідача на недотримання позивачем порядку звернення до ПАТ «Харківенергозбут» щодо застосування тарифу для населення в порядку п. 3 ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішно переміщених осіб», зазначивши про необхідність відокремлення окремих площадок вимірювання та укладення окремих договорів на кожну площадку вимірювання, оскільки позивач листом від 08.11.2022 № 287 та повторно листом від 22.11.2022 № 297 належним чином звернувся до ПАТ «Харківенергозбут» з вимогою про застосування тарифу для населення за поставлену позивачу електроенергію за договором постачання електричної енергії від 01.11.2022 № 53041 в порядку наведеної норми Закону, додавши на підтвердження факту компактного розміщення тимчасово переміщених осіб на території позивача довідку Харківської районної державної адміністрації від 28.09.2022 № 884, проте відповідач листом від 11.11.2022 № 01-21/6769 та повторно листом від 07.12.2022 протиправно відмовив позивачу у задоволенні цих звернень, пославшись на те, що чинним законодавством України не передбачено всановлення електропостачальниками «пільгової ціни» для споживачів, у яких проживають внутрішно переміщені особи. При цьому позивач стверджує, що встановлена п. 3 ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішно переміщених осіб» норма щодо заборони постачальникам електричної енергії в місцях компактного проживання внутрішньо переміщених осіб застосовувати інші тарифи, ніж для населення, за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, є імперативною та безумовною і є соціальною гарантією з боку держави з метою забезпечення дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 у зв`язку з відставкою судді Бородіної Л.І. для розгляду справи № 922/2742/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 24.04.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 16 год. 00 хв. 15.05.2024.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, а представник позивача проти її задоволення заперечила.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця здійснює свою діяльність як санаторій, який розташований за адресою Харківська обл., Харківський р.-н, с. Березівське.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності підприємства є 86.10 Діяльність лікарняних закладів, Інші види діяльності: Забір, очищення та постачання води, Інша діяльність у сфері охорони здоров`я.

В підставах позову позивач послався на те, що з 24 лютого 2022 року ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця не здійснювало будь-якої господарської діяльності у зв`язку із активними бойовими діями на території Харківської області.

При цьому позивач зазначив, що у березні 2023 року до керівництва ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця звернулася Харківська обласна військова адміністрація щодо розміщення людей, яких врятували з-під обстрілів та які втратили житло у населених пунктах області, де відбувалися найбільш активні бойові дії і саме на вказане звернення Харківської обласної військової адміністрації керівництвом Санаторію було прийнято рішення про надання нерухомого майна підприємства для розміщення та безоплатного проживання постраждалих людей (тимчасово переміщених осіб); працівники Санаторію були відізвані з відпусток без збереження заробітної плати та розпочали забезпечували перебування постраждалих співвітчизників на волонтерських засадах.

В Довідці керівника ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця № 135 від 31.05.2023 з початку російської агресії проти України (24.02.2022 року) заклад не провадив основну діяльність з надання санаторно-курортного лікування та оздоровлення, а все наявне рухоме та нерухоме майно використовується по теперішній час виключно для забезпечення потреб компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані як ВПО за адресою Санаторію: 62363, Харківська область, Харківський район, с. Березівське.

Позивач в підставах позову також зазначив, що з огляду на виниклі обставини, пов`язані з російською агресією проти України, в Санаторії було надано прихисток найбільш незахищеним категоріям населення: похилі люди 65+ (їх переважна кількість), інваліди, особи, що потребують постійної допомоги, та лежачі. Дякуючи волонтерам, які допомагають продуктами харчування та предметами першої необхідності, на території Санаторію організовано харчування та побут людей.

З огляду на наведене, позивач в позовній заяві зазначив, що Санаторій з березня 2023 року став місцем компактного проживання тимчасово переміщених осіб. Усі тимчасово-переміщені особи, що проживали в Санаторії отримували статус ВПО, а місце їх тимчасового проживання реєструвалося за адресою Санаторію.

З Листа ДП Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України № 7086/0/2-23/19 від 31.05.2023 року (у відповідь на адвокатський запит представника позивача) надано інформацію щодо кількості внутрішньо переміщених осіб, які компактно проживають в ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води ПрАТ Укрпрофоздоровниця у період з квітня 2022 року по травень 2023 року (середня кількість 596 осіб на місяць).

З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2022 позивач - Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України "Укрпрофоздоровниця" приєдналося до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу № 53041, шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № 1/23П (для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць),

Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник (ПрАТ Харківенергозбут) продає електричну енергію Споживачу (Дочірньому підприємству "Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів Профспілок України "Укрпрофоздоровниця") для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору розрахунковий період зазначений у комерційній пропозиції, та згідно з п. 4 Комерційної пропозиції № 1/23П, це - календарний місяць.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно з п. 5.10 Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції № 1/23П визначено, що Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу електричної енергії через Постачальника з наступним переведенням цієї оплати Постачальником оператору системи розподілу.

Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 5.7 Договору оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції.

Пунктом 5 комерційної пропозиції № 1/23П, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 10 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

Починаючи з 01.11.2022 , ПрАТ Харківенергозбут здійснювався продаж електричної енергії споживачу на умовах Договору про постачання електричної енергії споживачу № 53041.

З 1 березня 2023 року ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця уклало договір про постачання електричної енергії з ДПЗД Укрінтеренерго (постачальник останньої надії).

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, у період з 01.11.2022 по 28.02.2023 ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця споживало поставлену ПрАТ Харківенергозбут електричну енергію в рамках укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2022 № 53041.

Зі змісту складених ПрАТ Харківенергозбут Актів приймання-передачі електричної енергії за весь період постачання електричної енергії за Договором від 01.11.2022 № 53041 вбачається, що тариф за 1 кВт спожитої електроенергії складав 3,08948 грн. 4,093405 грн. (залежно від місяця), за 1 кВт розподілу електричної енергії 0,91998 грн. 1,05102 грн.

Таким чином, як правомірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується самими сторонами, при здійсненні розрахунку вартості поставленої електричної енергії позивачу за Договором від 01.11.2022 № 53041, відповідачем - ПрАТ Харківенергозбут застосовувалися тарифи для комерційних споживачів.

В процесі розгляду справи ПрАТ Харківенергозбут наполягає на тому, що застосування до ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця тарифів для комерційних споживачів відповідає умовам укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2022 № 53041.

При цьому ПрАТ Харківенергозбут зазначає, що в порушення умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2022 № 53041, ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця не здійснювалась своєчасна оплата вартості отриманої електричної енергії.

ПрАТ Харківенергозбут вказує, що станом на березень 2023 заборгованість ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця перед ПрАТ Харківенергозбут за спожиту електричну енергію складала: за грудень 2022 в розмірі 890 249,26 грн, січень 2023 - 1 230 186,35 грн. та лютий 2023 - 1 145 213,50 грн. (що підтверджується Актом звіряння розрахунків за електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 53041 від 01.11.2022).

Платіжним дорученням № 205 від 31.03.2023 ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця перерахувало на користь ПрАТ Харківенергозбут 2 332 456,36 грн.

Директор ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця Мусієнко-Боровика Ю.О. в листі б/н від 31.03.2023 просила ПрАТ Харківенергозбут оплату платіжним дорученням № 205 від 31.03.2023 року в сумі 2 332 456 грн. 36 коп. вважати, як оплату по електроенергії за період грудень 2022 року - лютий 2023 року".

ПрАТ Харківенергозбут зазначає, що 31.03.2023 грошові кошти в розмірі 2 332 456,36 грн. були розподілені відповідно до черговості погашення заборгованості перед Кредитором; що заборгованість за отриману електричну енергію в лютому 2023 року, в порушення строків оплати встановлених умовами договору, погашено частково на суму 212 020,75 грн.; що сума боргу ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця за Договором № 53041 від 01.11.2022 за лютий 2023 становить 993 192,75 грн.

Разом з тим, при зверненні до суду з позовом у даній справі ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця наполягає на тому, що оскільки фактичними споживачами електричної енергії в період з 01.04.2022 по 28.02.2022 були внутрішньо переміщені особи, які проживали на території Санаторію ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця, відповідно на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 9-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб ПрАТ Харківенергозбут мав здійснювати розрахунок вартості спожитої електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 53041 від 01.11.2022 за тарифами для населення, а не за тарифами для комерційних споживачів.

З матеріалів справи вбачається, що ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця звернувся до ПрАТ Харківенергозбут із Листами № 287 від 08.11.2022 та № 297 від 22.11.2022, в яких вимагав застосування до нього тарифів для населення за поставлену електричну енергію за Договором постачання електричної енергії № 53041 від 01.11.2022.

Однак, ПрАТ Харківенергозбут Листом № 01-21/6769 від 11.11.2022 та № 01-21/7673 від 07.12.2022 відмовив ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця у застосуванні до нього тарифів населення за поставлену електричну енергію за Договором постачання електричної енергії № 53041 від 01.11.2022 посилаючись на безпідставність відповідних вимог.

Обставини щодо зобов`язання ПрАТ Харківенергозбут здійснити перерахунок вартості електроенергії, поставленої за Договором постачання електричної енергії № 53041 від 01.11.2022 року та спожитої позивачем у період з 01.04.2022 по 28.02.2023 з урахуванням вимог п. 3 ч. 2 ст. 9-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб стали підставами для звернення ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця до суду з позовом у даній справі.

Як було зазначено вище, в обгрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, суд першої інстанції послався на неправомірність застосування відповідачем, як постачальником, до позивача, як споживача, інших тарифів, ніж для населення за Договором постачання електричної енергії від 01.11.2022 № 53041 протягом всього часу дії вказаного договору, тобто з 01.11.2022 по 28.02.2023, враховуючи те, що Санаторій ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця є місцем компактного проживання внутрішньо переміщених осіб, що підтверджуються, зокрема, Довідкою керівника ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця від 31.05.2023 № 135, Листом ДП Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України від 31.05.2023 № 7086/0/2-23/19, в той час як абз. 3 статті 91 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб встановлено заборону постачальникам комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб застосовувати інші тарифи, ніж для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. Відповідно, за висновком суду вся вартість спожитої електроенергії за вказаним договором поставлена за період дії Договору з 01.11.2022 по 28.02.2023 підлягає перерахунку з урахуванням вказаного вище Закону.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Приписами ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, у спірних правовідносинах має місце факт існування між сторонами у справі правовідносин за договором постачання електричної енергії від 01.11.2022 № 53041, зокрема в період з 01.11.2022 по 28.02.2023, та виконання умов цього договору з боку ПрАТ Харківенергозбут щодо постачання електричної енергії та ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця щодо оплати її вартості.

Зі змісту складених ПрАТ Харківенергозбут Актів приймання-передачі електричної енергії за весь період постачання електричної енергії за Договором № 53041 від 01.11.2022 року вбачається, що тариф за 1 кВт спожитої електроенергії складав 3,08948 грн. 4,093405 грн. (залежно від місяця), за 1 кВт розподілу електричної енергії 0,91998 грн. 1,05102 грн. Таким чином, при здійсненні розрахунку вартості поставленої електричної енергії ПрАТ Харківенергозбут застосовувалися тарифи для комерційних споживачів, тобто тарифи, які передбачені умовами вказаного вище Договору.

Згідно з преамбулою Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб передбачено, що Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб перпедбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, внутрішньо переміщена особа, зокрема, має право на оплату вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення.

Статтею 91 цього ж Закону передбачено шляхи забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на отримання комунальних послуг.

Зокрема, цією статтею передбачено, що держава гарантує зареєстрованим внутрішньо переміщеним особам право на отримання комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення(частина 1).

Частиною 2 цієї статті передбачено, що структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення зобов`язані надавати власникам (балансоутримувачам) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб інформацію (довідки) з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про кількість осіб, зареєстрованих за місцезнаходженням такого майна. Зазначена інформація (довідки) є належним підтвердженням факту використання такого майна для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

Юридичні особи, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, зобов`язані інформувати постачальників комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу, з якими укладені відповідні договори, про використання такого майна для поселення внутрішньо переміщених осіб з наданням відповідної інформації (довідок), отриманої від структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення. Юридичні особи, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, зобов`язані вжити заходів для встановлення засобів обліку спожитих електричної та теплової енергії, природного газу для задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб.

Постачальникам комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб забороняється застосовувати інші тарифи, ніж для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. Обсяги наданих послуг визначаються відповідними договорами між постачальниками комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу та юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

Власникам (балансоутримувачам) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, забороняється стягувати з таких осіб компенсацію вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу, яка не відповідає вартості відповідних тарифів на такі послуги та товари для населення.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування вживають всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із наданням комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу внутрішньо переміщеним особам у місцях їх компактного поселення, відповідно до законодавства.

Пунктом 13 розділу ХVII « Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електрична енергія, що купується у постачальника універсальних послуг та споживається, зокрема, юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечок із збірних модулів, гуртожитків, оздоровчих таборів, будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб, оплачується за цінами, за якими постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії побутовим споживачам.

Ціни на електричну енергію для побутових споживачів встановлені Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483«Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії».

Так, фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів наведені в п. 1 додатку № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії».

Фіксовані ціни, визначені пунком 1 цього Додатка застосовуються до електричної енергії, що купується у постачальників універсальних послуг та споживається, зокрема, юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечок із збірних модулів, гуртожитків, оздоровчих таборів, будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб(абзац 4 вказаного пункту).

Таким чином, за змістом наведених норм чинного законодавства, обсяги наданих електропостачальниками послуг у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб визначаються за даними приладів обліку, встановлених власниками (балансоуримувачами ) майна у порядку, визначеному розділом Кодексу комерційного обліку електричної енергії,затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311.

Відповідно до пункту 5.1.21. Кодексу комерційного обліку, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311, розділення обліку та встановлення окремих засобів комерційного обліку на об`єкті користувача системи (зокрема споживача) здійснюється у разі:

1) створення додаткових площадок комерційного обліку на об`єкті для забезпечення окремого комерційного обліку на побутові та непобутові потреби або використання різних тарифів, тарифних планів, тарифних коефіцієнтів, різної вартості електричної енергії тощо;

2) поділу або виділу в натурі частки/часток з об`єкта нерухомого майна, що перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників) та належить їм на праві спільної власності, для забезпечення окремого комерційного обліку споживання електроустановок кожного власника відповідних часток об`єкта.

Об`єднання комерційного обліку здійснюється у разі об`єднання двох або більше площадок комерційного обліку на об`єкті або проведення у встановленому законодавством порядку об`єднання об`єктів нерухомого майна в один об`єкт.

Пунктом 5.2.7. зазначеного Кодексу передбачено, що оператор системи забезпечує розробку типових технічних рекомендацій та проєктів (проєктних рішень) щодо встановлення та улаштування вузлів обліку, зокрема у разі приєднання до електричних мереж, які оприлюднюються на його вебсайті.

Типові проєктні рішення при встановленні, заміні, модернізації, реконструкції, технічному переоснащенні вузлів обліку замовника застосовуються, як правило, без зміни електричної схеми комерційного обліку електричної енергії та/або місця встановлення вузлів обліку, зокрема на типових територіально відокремлених електроустановках та об`єктах замовника, при модернізації існуючих вузлів обліку в частині організації дистанційного зчитування лічильників та впровадженні замовником АСКОЕ.

Типові проєктні рішення (типові проєкти) розробляються проєктною організацією (проєктувальниками) замовника, затверджуються замовником та погоджуються:

відповідним оператором системи в електротехнічній частині, частині алгоритму розрахунків втрат електричної енергії від точки вимірювання до комерційної межі та алгоритму визначення агрегованих величин;

відповідним ППКО (у ролі ОДКО) - у частині інформаційної взаємодії.

У разі стандартного приєднання до електричних мереж або збільшення договірної потужності електроустановок замовника застосовуються типові технічні рекомендації на встановлення та улаштування вузлів обліку, якщо інше не вимагається замовником.

Згідно з ч. 5 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Відповідно до ч. 1 статті 4 цього Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 1.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Згідно з п. 1.2.7. Правил, постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Пунктом 1.2.8. Правил передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Разом з тим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території", згідно з Переліком постачальників універсальних послуг на території Харківської області таким постачальником визначено відповідача -ПАТ "Харківенергозбут". ПАТ "Харківенергозбут" має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 № 505).

Частиною 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Разом з цим, відповідно до пункту 62 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Згідно з п. 3.1.1. Правил, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".

Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 3.1.5. Правил, Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора.

Публічний договір про постачання електричної енергії споживачу розміщений на офіційному сайті ПрАТ Харківенергозбут: zbutenergo.kharkov.ua.

Згідно з п. 3.2.1. Правил, Електропостачальник до укладення зі споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу має надати інформацію про істотні умови договору та про наявний вибір комерційних пропозицій.

Споживач перед укладенням договору про постачання електричної енергії споживачу має ознайомитись з умовами постачання електричної енергії, правами та обов`язками, обрати відповідну комерційну пропозицію та зазначити її у заяві-приєднані до умов договору. Обрана споживачем комерційна пропозиція є додатком до укладеного відповідним електропостачальником та споживачем договору.

Пунктом 3.2.6. Правил передбачено, що укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Електропостачальник зобов`язаний забезпечити на своєму офіційному вебсайті можливість укладення договору постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач надає такому електропостачальнику заяву-приєднання, яка підписується з використанням засобів електронної ідентифікації.

Пунктом 1.2.15 Правил встановлено, що споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.

Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.

Електрична енергія, яка використовується на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, здійснення нотаріальної діяльності, діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, діяльності зі створення віртуальних активів (майнінгу) тощо, обліковується окремо та оплачується за відповідними тарифами (цінами) для непобутових споживачів електропостачальника.

У разі використання електричної енергії на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби побутовий споживач має звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що чинне законодавство зобов`язує постачальників електричної енергії застосовувати тарифи для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, яке використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, саме щодо електропостачання тих об`єктів, які використовуються для зазначених цілей, і при цьому для власників (балансоутримувачів) відповідного майна встановлено обов`язки з інформування постачальників електричної енергії про таке використання майна з наданням відповідної інформації (довідок), отриманої від структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення, а також вжиття визначених законом заходів щодо встановлення роздільного обліку обсягів наданих електропостачальниками послуг у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб за даними приладів обліку, встановлених власниками (балансоуримувачами ) майна у порядку, визначеному розділом Кодексу комерційного обліку електричної енергії та укладення окремих договорів про розподіл електричної енергії і про постачання електричної енергії з постачальником універсальних послуг за всіма площадками вимірювання.

З огляду на наведені положення чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо того, що для застосування до отриманих позивачем протягом спірного періоду від відповідача обсягів електричної енергії на власні побутові потреби внутрішньо переміщених осіб фіксованої ціни, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483(тарифів для побутових споживачів), позивач мав укласти з відповідачем окремі договори про постачання електричної енергії на такі потреби як з постачальником універсальних послуг, для чого мав надати постачальнику електричної енергії заповнену заяву-приєднання, яка згідно з пунктом 3.2.10 Правил мала містити інформацію щодо типу та адреси ЕІС-код об`єкта (площадки вимірювання) та інші дані відповідно до п. 3.2.11 Правил та окрім цього, для можливості укладення окремих договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та застосування фіксованих цін, визначених вказаною Постановою Кабінету Міністрів України, позивач, на об`єкті якого розміщуються та проживають внутрішньо переміщені особи, мав вжити низку заходів, а саме:

-здійснити відокремлення площадки (ок) вимірювання для кожного окремого об`єкта, в якому розміщуються та проживають внутрішньо переміщені особи згідно з проектною документацією, погодженої з оператором системи розподілу;

-укласти окремі договори про розподіл електричної енергії за всіма площадками вимірювання;

-укласти договори про постачання електричної енергії з постачальником універсальних послуг на окремі площадки вимірювання, зазначивши їх у заявах-приєднаннях;

-підтвердити належним чином факт використання майна для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, надавши довідку з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про кількість осіб, зареєстрованих за місцезнаходженням майна.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Частинами першою, другою, четвертою статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процессу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". У рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), зазначено, що суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 18.04.2023 у справі № 909/952/21.

Як зазначено вище, позивач в підставах позову послався на те, що у період з 01.04.2022 по 28.02.2023 він не провадив господарської діяльності та використовував власне майно виключно для розміщення та безоплатного проживання тимчасово переміщених осіб.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач через кілька місяців після початку вказаного ним в позовній заяві періоду припинення господарської діяльності та використання майна виключно для розміщення та безоплатного проживання у нього тимчасово переміщених осіб, а саме 01.11.2022 уклав з відповідачем договір про постачання електричної енергії споживачу № 53041 шляхом підписання заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 53041, обравши при цьому умови комерційної пропозиції №1/23П, якою передбачено застосування тарифів саме для комерційних споживачів. Лише після укладення вказаного Договору про постачання електричної енергії за тарифами, що встановлені для комерційних споживачів, позивач звертався до позивача з листами від 08.11.2022 № 298 та від 22.11.2022 № 298 з вимогою застосування тарифів для населення замість тарифів для комерційних споживачів, у зв`язку з використанням майна позивача для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, не надавши при цьому жодного доказу на підтвердження таких обставин,в тому числі довідки з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про кількість осіб, зареєстрованих за місцезнаходженням майна, як це передбачено ст. 91Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, не ініціювавши будь-яких заходів щодо визначення окремих площадок вимірювання, як об`єктів, в яких проживають внутрішньо переміщені особи згідно з проектною документацією, погодженою з оператором системи розподілу, для забезпечення виконання вимог чинного законодавства щодо встановлення роздільного обліку обсягів наданих електропостачальниками послуг у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб за даними приладів обліку, встановлених власниками (балансоуримувачами ) майна у порядку, визначеному розділом Кодексу комерційного обліку електричної енергії, а також укладення окремих договорів про розподіл електричної енергії та про постачання електричної енергії з постачальником універсальних послуг за всіма площадками вимірювання.

Наведене, з урахуванням наведених норм чинного законодавства, унеможливило застосування відповідачем фіксованих цін, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483.

При цьому колегія суддів наголошує, що як правомірно зауважено скаржником (відповідачем) в апеляційній скарзі, укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.2022 № 53041 не є договором про постачання універсальних послуг, а передбачає відповідно до обраної самим позивачем комерційної пропозиції, застосування тарифів для комерційних споживачів, у зв`язку з чим, з урахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства, застосування до поставлених відповідачем позивачу у спірному періоді в рамках даного Договору обсягів електричної енергії фіксованих тарифів для побутових споживачів, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 суперечить чинному законодавству.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 13 розділу ХVII « Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії», абз. 4 п. 1 додатку 3 до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 відповідні тарифи для побутових споживачів підлягають застосуванню саме за договорами постачання універсальних послуг, укладеними постачальником таких послуг з юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечок із збірних модулів, гуртожитків, оздоровчих таборів, будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб.

Системне тлумачення вищенаведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що статтею 91 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб встановлено заборону постачальникам електричної енергії в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб застосовувати інші тарифи, ніж для населення, саме за договорами, які укладено з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, з метою задоволення власних побутових потреб таких осіб, за всіма площадками вимірювання як об`єктів, в яких проживають внутрішньо переміщені особи, тоді як в даному випадку договір про постачання електричної енергії споживачу від 01.11.202 № 53041 укладено позивачем за комерційною пропозицією, яка передбачає застосування тарифів для комерційних споживачів, тобто для забезпечення здійснення господарської діяльності позивача і останнім всупереч вимог чинного законодавства не вжито жодних заходів для укладення окремих договорів щодо розподілу та постачання електричної енергії на власні побутові потреби внутрішньо переміщених осіб за всіма площадками вимірювання.

Крім цього, позивачем до додаткових пояснень по справі від 20.11.2023 додано наказ керівника ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерноготовариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця «Про консервацію основних фондів» від 24.12.2021 № 225/1-В (т. 1 а.с. 162,163), згідно з яким, у зв`язку зі складним фінансовим становищем підприємства, вкрай низькою завантаженістю, продовженям карантинних обмежень щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та в цілях зберігання основних фондів підприємства, керуючись Положенням про порядок консервації та розконсервації основних фондів та об`єктів будівництва ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця від 06.10.2015 № П-14 наказано перевести на консервацію основні фонди Підприємства на строк з 01.12.2021 по 01.03.2022.

Колегія суддів зазначає, що із вказаного Наказу вбачається, що основні фонди позивача складаються зі значної кількості об"єктів різноманітного призначення , а саме:

- Спальний корпус № 1 «а» ;

- Спальний корпус № 2 ;

- Спальний корпус № 3 ;

- Спальний корпус № 4 ;

- Спальний корпус № 5 ;

- Спальний корпус № 6 ;

- Спальний корпус № 7 ;

- Спальний корпус № 8 ;

- Лікувально-плавальний басейн;

- Озокерітолікувальна;

- Кювет;

- Будинок культури-їдальня;

- Гараж на 7 боксів;

- Котельня;

- Топкова № 1 ,№ 2,№ 3, № 4.

В позовній заяві позивачем зазначено, що у спірний період - з 01.04.2022 по 28.02.2023 фактичними споживачами електричної енергії були внутрішньо переміщені особи, які проживали на території Санаторію ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця.

Натомість у матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачались відомості щодо того, що всі вищевказані об`єкти майна позивача, електропостачання яких у спірний період здійснювалось відповідачем, використовувались виключно для забезпечення потреб розміщених в Санаторії внутрішньо переміщених осіб, як на це послався позивач в обґрунтування позовних вимог.

В доданій до позовної заяви Довідці керівника ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця № 135 від 31.05.2023 з початку російської агресії проти України (24.02.2022 року) заклад не провадив основну діяльність з надання санаторно-курортного лікування та оздоровлення, а все наявне рухоме та нерухоме майно використовується по теперішній час виключно для забезпечення потреб компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані як ВПО за адресою Санаторію: 62363, Харківська область, Харківський район, с. Березівське.

Разом з тим, вказана довідка складена в односторонньому порядку керівником позивача та не може вважатися беззаперечним доказом використання спожитої ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця електроенергії, поставленої відповідачем, виключно для забезпечення потреб розміщених в Санаторії внутрішньо переміщених осіб. При цьому колегія суддів враховує, що, як вбачається з вищенаведеного наказу керівника ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерноготовариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця «Про консервацію основних фондів» від 24.12.2021 № 225/1-В, основні фонди Підприємства були переведені на консервацію лише на строк з 01.12.2021 по 01.03.2022.

Крім того, в позовній заяві позивач одночасно стверджує, що лише у березні 2023 року до керівництва ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця звернулася Харківська обласна військова адміністрації щодо розміщення людей, яких врятували з-під обстрілів та які втратили житло у населених пунктах області, де відбувалися найбільш активні бойові дії і саме на вказане звернення Харківської обласної військової адміністрації керівництвом Санаторію було прийнято рішення про надання нерухомого майна підприємства для розміщення та безоплатного проживання постраждалих людей (тимчасово переміщених осіб). З огляду на наведене, позивач в позовній заяві зазначив, що Санаторій з березня 2023 року став місцем компактного проживання тимчасово переміщених осіб.

З наведеного вбачається, що позовна заява та додані до неї докази містять суперечливі дані щодо періоду проживання на території Санаторію внутрішньо переміщених осіб, що додатково до вищенаведеного, в тому числі відсутність (довідки) з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про кількість осіб, зареєстрованих за місцезнаходженням майна, що використовується для їх компактного поселення, підтверджує необґрунтованість посилання позивача щодо використання протягом спірного періоду всього його майна, електропостачання якого здійснював відповідач, виключно на потреби внутрішньо переміщених осіб.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, щодо того, що вся електрична енергія, поставлена ДП Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця в рамках договору постачання електричної енергії № 53041 від 01.11.2022, була спожита саме з метою забезпечення проживання внутрішньо переміщених осіб та створення їм належних побутових умов.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок невідповідності викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в повному обсязі (враховуючи інші підстави для часткової відмови в позові, ні ж ті, на які послався суд першої інстанції) із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позову покладаються на останнього, а витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, п. 4 ч. 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 у справі № 922/2742/23 скасувати .

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Клінічний санаторій Курорт Березівські мінеральні води Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (62363, Харківська область, Харківський район, селише Березівське, код ЄДРПОУ 02648432) на користь Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) 3220,80 грн. витрат зі зплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.05.2024

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення15.05.2024
Оприлюднено24.05.2024
Номер документу119210363
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —922/2742/23

Постанова від 15.05.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Ухвала від 13.05.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Ухвала від 04.03.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Ухвала від 19.02.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Ухвала від 25.01.2024

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Тарасова Ірина Валеріївна

Рішення від 25.12.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 04.12.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 23.10.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 17.10.2023

Господарське

Господарський суд Харківської області

Калініченко Н.В.

Постанова від 21.09.2023

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні