Постанова

від 06.08.2024 по справі 922/2742/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/2742/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Бірюкової О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (колегія суддів: Тарасова І. В. - головуючий, Білоусова Я. О., Пуль О.А.) у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - Санаторій, позивач, скаржник, Споживач) звернулося до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (далі - ПрАТ "Харківенергозбут", відповідач, Постачальник), в якій просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості електроенергії, поставленої за договором постачання електричної енергії від 01.11.2022 № 53041 (далі - Договір № 53041) та спожитої позивачем у період з 01.04.2022 до 28.02.2023, з урахуванням вимог абзацу 3 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог абзацу 3 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" шляхом продовження нарахування вартості поставленої електричної енергії за Договором № 53041 за тарифами для комерційних споживачів після звернення позивача з вимогою щодо застосування до Санаторію тарифів для населення. Позивач посилається на те, що з 24.02.2022 не здійснював господарської діяльності у зв`язку із активними бойовими діями на території Харківської області, а з березня 2023 року Санаторій став місцем компактного проживання тимчасово переміщених осіб зі статусом внутрішньо переміщених осіб.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд Харківської області рішенням від 25.12.2023 (суддя Байбак О. І.) позов задовольнив частково і зобов`язав ПрАТ "Харківенергозбут" здійснити перерахунок вартості електроенергії, поставленої за Договором № 53041 та спожитої позивачем у період з 01.11.2022 до 28.02.2023, з урахуванням вимог абзацу 3 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; стягнув з відповідача на користь позивача 976 грн судового збору за подання позовної заяви, а в іншій частині позовних вимог відмовив.

2.2 Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову мотивоване неправомірністю застосування відповідачем до позивача як споживача електричної енергії інших тарифів, ніж для населення за Договором № 53041 протягом всього часу дії такого договору з 01.11.2022 до 28.02.2023 з огляду на те, що Санаторій є місцем компактного проживання внутрішньо переміщених осіб. Суд вказує, що таким чином позивач порушив приписи абзацу 3 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", якими встановлено заборону постачальникам комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб застосовувати інші тарифи, ніж для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. За висновком суду вся вартість спожитої електроенергії за Договором № 53041, поставлена за період його дії з 01.11.2022 до 28.02.2023, підлягає перерахунку відповідно до вказаного Закону.

2.3 Східний апеляційний господарський суд у постанові від 15.05.2024 задовольнив апеляційну скаргу ПрАТ "Харківенергозбут" і скасував рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 та прийняв нове рішення про відмову у позові.

2.4 Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на невідповідність викладених в рішенні суду висновків обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права.

2.5 Також Східний апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщена особа, зокрема, має право на оплату вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення, а стаття 91 цього Закону передбачає шляхи забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на отримання комунальних послуг.

2.6 Апеляційний господарський суд зазначив, що для застосування до отриманих позивачем протягом спірного періоду від відповідача обсягів електричної енергії на власні побутові потреби внутрішньо переміщених осіб фіксованої ціни, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (тарифів для побутових споживачів), позивач мав укласти з відповідачем як з постачальником універсальних послуг окремі договори про постачання електричної енергії на такі потреби відповідно до пункту 3.2.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, а також для можливості укладення договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і застосування фіксованих цін, визначених вказаною Постановою, позивач, на об`єкті якого розміщуються та проживають внутрішньо переміщені особи, мав вжити заходів, зокрема, щодо відокремлення площадки / площадок вимірювання для кожного окремого об`єкта, в якому розміщуються та проживають внутрішньо переміщені особи згідно з проєктною документацією, погодженою з оператором системи розподілу.

2.7 Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, про те що вся електрична енергія, поставлена Санаторію за Договором № 53041, споживалася саме з метою забезпечення проживання внутрішньо переміщених осіб та створення їм належних побутових умов.

2.8 За таких обставин суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в повному обсязі, врахувавши інші підстави для часткової відмови у позові, ніж ті, на які послався суд першої інстанції, і ухвалив нове рішення про відмову у позові.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

3.1 Санаторій у касаційній скарзі просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 і залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2023.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції абзацу 3 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, а саме: у правовідносинах застосування постачальниками комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб інших тарифів, ніж для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб .

3.3 Також позивач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції суперечить вимогам статей 236, 238 ГПК України і колегія суддів у цій постанові сформулювала додаткові умови застосування абзацу 3 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", що не передбаченні законодавством.

3.4 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги Санаторію відмовити, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - залишити без змін.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач здійснює свою діяльність як санаторій, основним видом діяльності якого згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є діяльність лікарняних закладів, інші види діяльності: забір, очищення та постачання води, інша діяльність у сфері охорони здоров`я.

4.2 У позові Санаторій послався на те, що з 24.02.2022 не здійснював будь-якої господарської діяльності у зв`язку з активними бойовими діями на території Харківської області.

4.3 До керівництва санаторію у березні 2023 року звернулася Харківська обласна військова адміністрація щодо розміщення людей, яких врятували з-під обстрілів та які втратили житло у населених пунктах області, де відбувалися активні бойові дії, і за вказаним зверненням керівництво Санаторію прийняло рішення про надання власного нерухомого майна для розміщення та безоплатного проживання постраждалих людей (тимчасово переміщених осіб), відізвання працівників Санаторію з відпусток без збереження заробітної плати для забезпечення на волонтерських засадах перебування постраждалих осіб.

4.4 У довідці № 135 від 31.05.2023 директор Санаторію вказав, що з початку російської агресії проти України (24.02.2022) заклад протягом 2022 року не провадив основної діяльності з надання санаторно-курортного лікування та оздоровлення, а все наявне рухоме та нерухоме майно використовується виключно для забезпечення потреб компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані як такі за адресою Санаторію.

4.5 Санаторій 01.11.2022 приєднався до умов Договору № 53041 шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції № 1/23П (для споживачів із запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць).

4.6 Пункт 2.1. Договору № 53041 передбачає, що Постачальник (ПрАТ "Харківенергозбут") продає електричну енергію Споживачу (Санаторію) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

4.7 Відповідно до пункту 5.5. Договору № 53041 розрахунковий період зазначений у комерційній пропозиції та згідно з пунктом 4 комерційної пропозиції № 1/23П - це календарний місяць.

4.8 Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 5.6. Договору № 53041).

4.9 За умовами Договору № 53041 Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

4.10 У пункті 7 Комерційної пропозиції № 1/23П визначено, що Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу електричної енергії через Постачальника з наступним переведенням цієї оплати Постачальником оператору системи розподілу.

4.11 Відповідно до пункту 6.2. Договору № 53041 Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.

4.12 Оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції (пункт 5.7. Договору № 5304), а згідно з пунктом 5 комерційної пропозиції № 1/23П рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 10 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.

4.13 ПрАТ "Харківенергозбут", починаючи з 01.11.2022, здійснювало продаж електричної енергії Санаторію на умовах Договору № 53041.

4.14 Суди встановили, що 01.03.2023 Санаторій уклав договір про постачання електричної енергії з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник останньої надії) і таким чином змінив постачальника електричної енергії.

4.15 У період з 01.11.2022 до 28.02.2023 Санаторій споживав поставлену ПрАТ "Харківенергозбут" електричну енергію відповідно до Договору № 53041 і згідно з актами приймання-передачі електричної енергії за цей період тариф для комерційних споживачів за 1 кВт спожитої електроенергії складав від 3,08948 грн до 4,093405 грн залежно від місяця, за 1 кВт розподілу електричної енергії від 0,91998 грн до 1,05102 грн.

4.16 Відповідач зазначає, що Санаторій не здійснював своєчасної оплати вартості отриманої електричної енергії відповідно до умов Договору № 53041 і станом на березень 2023 року заборгованість за спожиту електричну енергію складала: за грудень 2022 - 890 249,26 грн, січень 2023 - 1 230 186,35 грн та лютий 2023 - 1 145 213,50 грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків за електричну енергію за Договором № 5304.

4.17 Позивач перерахував на користь ПрАТ "Харківенергозбут" 2 332 456,36 грн відповідно до платіжного доручення № 205 від 31.03.2023 і просив вважати оплату відповідно до цього доручення як оплату за електроенергію за період з грудня 2022 року до лютого 2023 року.

4.18 ПрАТ "Харківенергозбут" зазначає, що 31.03.2023 грошові кошти в розмірі 2 332 456,36 грн розподілені відповідно до черговості погашення заборгованості перед Кредитором; заборгованість за отриману електричну енергію в лютому 2023 року з порушенням строків оплати, встановлених умовами Договору № 5304, погашено частково на суму 212 020,75 грн; сума боргу Санаторію за Договором № 53041 за лютий 2023 становить 993 192,75 грн.

4.19 Суди встановили, що Санаторій звернувся до ПрАТ "Харківенергозбут" із листами № 287 від 08.11.2022 та № 297 від 22.11.2022, в яких вимагав застосувати до нього тарифи для населення за поставлену електричну енергію за Договором № 53041, у відповідь на які ПрАТ "Харківенергозбут" відмовив, посилаючись на безпідставність відповідних вимог. До Санаторію відповідач застосував тарифи для комерційних споживачів відповідно до умов Договору № 53041.

4.20 Позивач свої вимоги про застосування до нього тарифів для населення за поставлену електричну енергію за Договором № 53041 обґрунтовує абзацом 3 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

4.21 Суд першої інстанції у частині задоволення позову послався на неправомірність застосування відповідачем як постачальником електричної енергії до позивача як споживача інших тарифів, ніж для населення за Договором 53041 протягом всього часу дії договору з 01.11.2022 до 28.02.2023, з огляду на те що Санаторій є місцем компактного проживання внутрішньо переміщених осіб, що є порушенням абзацу 3 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно з яким встановлено заборону постачальникам комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб застосовувати інші тарифи, ніж для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. За висновком суду вся вартість спожитої електроенергії за Договором 53041 за період його дії з 01.11.2022 до 28.02.2023 підлягає перерахунку з урахуванням вказаного Закону.

4.22 Суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

4.23 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

4.24 Частина 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачає, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

4.25 Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (стаття 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

4.26 Згідно зі статтею 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).

4.27 Відповідно до статті 9 вказаного Закону внутрішньо переміщена особа, зокрема, має право на оплату вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення.

4.28 У статті 91 цього ж Закону передбачено шляхи забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на отримання комунальних послуг, зокрема, частина 1 статті визначає, що держава гарантує зареєстрованим внутрішньо переміщеним особам право на отримання комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення (містечках із збірних модулів, гуртожитках, оздоровчих таборах, будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях тощо) за відповідними тарифами, встановленими на такі послуги та товари для населення.

4.29 Частина 2, а саме абзац 1 цієї статті передбачає, що структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення зобов`язані надавати власникам (балансоутримувачам) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб інформацію (довідки) з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про кількість осіб, зареєстрованих за місцезнаходженням такого майна. Зазначена інформація (довідки) є належним підтвердженням факту використання такого майна для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

4.30 Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" юридичні особи, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, зобов`язані інформувати постачальників комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу, з якими укладені відповідні договори, про використання такого майна для поселення внутрішньо переміщених осіб з наданням відповідної інформації (довідок), отриманої від структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення. Юридичні особи, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, зобов`язані вжити заходів для встановлення засобів обліку спожитих електричної та теплової енергії, природного газу для задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб.

4.31 Постачальникам комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб забороняється застосовувати інші тарифи, ніж для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб. Обсяги наданих послуг визначаються відповідними договорами між постачальниками комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу та юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (абзац 3 частини 2 статті 91 Закону "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

4.32 Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 91 Закону "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" власникам (балансоутримувачам) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, забороняється стягувати з таких осіб компенсацію вартості комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу, яка не відповідає вартості відповідних тарифів на такі послуги та товари для населення.

4.33 Органи державної влади та органи місцевого самоврядування вживають всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із наданням комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу внутрішньо переміщеним особам у місцях їх компактного поселення, відповідно до законодавства (частини 3 статті 91 Закону "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

4.34 Суд апеляційної інстанції вказує, що згідно з пунктом 13 розділу ХVII Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія, що купується у постачальника універсальних послуг та споживається, зокрема, юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечок із збірних модулів, гуртожитків, оздоровчих таборів, будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб, оплачується за цінами, за якими постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії побутовим споживачам.

4.35 Фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів встановлені у додатку № 3 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, і застосовуються до електричної енергії, що купується у постачальників універсальних послуг та споживається, зокрема, юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечок із збірних модулів, гуртожитків, оздоровчих таборів, будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб.

4.36 Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що за змістом наведених норм чинного законодавства обсяги наданих електропостачальниками послуг у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб визначаються за даними приладів обліку, встановлених власниками (балансоуримувачами) майна у порядку, визначеному розділом Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку електричної енергії).

4.37 Відповідно до пункту 5.1.21. Кодексу комерційного обліку електричної енергії розділення обліку та встановлення окремих засобів комерційного обліку на об`єкті користувача системи (зокрема, споживача) здійснюється у разі: 1) створення додаткових площадок комерційного обліку на об`єкті для забезпечення окремого комерційного обліку на побутові та непобутові потреби або використання різних тарифів, тарифних планів, тарифних коефіцієнтів, різної вартості електричної енергії тощо; 2) поділу або виділу в натурі частки / часток з об`єкта нерухомого майна, що перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників) та належить їм на праві спільної власності, для забезпечення окремого комерційного обліку споживання електроустановок кожного власника відповідних часток об`єкта.

4.38 За частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії". Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (частина 1 статті 4 цього Закону).

4.39 Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

4.40 Відповідно до пункту 1.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу / передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл / передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

4.41 Разом з тим згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території" та Переліком постачальників універсальних послуг на території Харківської області таким постачальником визначено відповідача - ПАТ "Харківенергозбут", який має ліцензію з постачання електричної енергії.

4.42 У частині 1 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

4.43 Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному вебсайті (частина 4 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії").

4.44 Публічний договір про постачання електричної енергії споживачу розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут".

4.45 Відповідно до пункту 3.2.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання. Зі свого боку електропостачальник зобов`язаний забезпечити на своєму офіційному вебсайті можливість укладення договору постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та / або засобів електронної комунікації шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач надає такому електропостачальнику заяву-приєднання, яка підписується з використанням засобів електронної ідентифікації.

4.46 Споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком (пункт 2.3.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312).

4.47 Суд апеляційної інстанції виснував, що чинне законодавство зобов`язує постачальників електричної енергії застосовувати тарифи для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, яке використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, саме щодо електропостачання тих об`єктів, які використовуються для зазначених цілей, і при цьому для власників (балансоутримувачів) відповідного майна встановлено обов`язки з інформування постачальників електричної енергії про таке використання майна з наданням відповідної інформації (довідок), отриманої від структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій з питань соціального захисту населення, а також вжиття визначених законом заходів щодо встановлення роздільного обліку обсягів наданих електропостачальниками послуг у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб за даними приладів обліку, встановлених власниками (балансоуримувачами ) майна у порядку, визначеному розділом Кодексу комерційного обліку електричної енергії та укладення окремих договорів про розподіл електричної енергії і про постачання електричної енергії з постачальником універсальних послуг за всіма площадками вимірювання.

4.48 Отже, колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважила, що для застосування до отриманих позивачем протягом спірного періоду від ПрАТ "Харківенергозбуд" обсягів електричної енергії на власні побутові потреби внутрішньо переміщених осіб фіксованої ціни (тарифів для побутових споживачів) позивач мав вжити низку заходів, про які йшлося вище: здійснити відокремлення площадки / площадок вимірювання для кожного окремого об`єкта, в якому розміщуються та проживають внутрішньо переміщені особи згідно з проєктною документацією, погодженою з оператором системи розподілу; укласти окремі договори про розподіл електричної енергії за всіма площадками вимірювання та договори про постачання електричної енергії з постачальником універсальних послуг на окремі площадки вимірювання, зазначивши їх у заявах-приєднаннях; підтвердити належним чином факт використання майна для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, надавши довідку з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб про кількість осіб, зареєстрованих за місцезнаходженням майна.

4.49 Суд апеляційної інстанції дослідив, що позивач після початку вказаного ним в позовній заяві періоду з 01.04.2022 уклав з відповідачем 01.11.2022 Договір № 53041 шляхом підписання заяви-приєднання до цього Договору, обравши умови комерційної пропозиції №1/23П, у якій передбачено застосування тарифів саме для комерційних споживачів. Лише після укладення вказаного Договору про постачання електричної енергії за тарифами, що встановлені для комерційних споживачів, позивач звертався до позивача з листами від 08.11.2022 № 298 та від 22.11.2022 № 298 з вимогою застосування тарифів для населення замість тарифів для комерційних споживачів у зв`язку з використанням майна позивача для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

4.50 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.51 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

4.52 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції абзацу 3 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, а саме: у правовідносинах застосування постачальниками комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб інших тарифів, ніж для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

4.53 Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.54 Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).

4.55 Перевіряючи застосування апеляційним господарським судом статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Верховний Суд виходить з того, що абзац 3 частини 2 цієї статті дійсно передбачає, що постачальникам комунальних послуг, електричної та теплової енергії, природного газу в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб забороняється застосовувати інші тарифи, ніж для населення за договорами, укладеними з власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб.

4.56 Водночас зазначеній нормі передує припис (абзац 2 частини 2 статті 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який покладає на юридичних осіб, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, обов`язок вжити заходів для встановлення засобів обліку спожитих електричної та теплової енергії, природного газу для задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб.

4.57 За результатами касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статтю 91 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", зокрема абзац 3 частини 2 цієї статті, з урахуванням системного аналізу приписів цього Закону.

4.58 Відповідно до пункту 13 розділу ХVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", підпункту 4 пункту 2 додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 відповідні тарифи для побутових споживачів підлягають застосуванню саме за договорами постачання універсальних послуг, укладеними постачальником таких послуг з юридичними особами, які є власниками (балансоутримувачами) майна, що використовується для компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (містечок із збірних модулів, гуртожитків, оздоровчих таборів, будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), у частині задоволення власних побутових потреб внутрішньо переміщених осіб.

4.59 Апеляційний господарський суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачалися відомості щодо того, що всі об`єкти майна позивача, електропостачання яких у спірний період здійснювалося відповідачем, використовувались виключно для забезпечення потреб розміщених в Санаторії внутрішньо переміщених осіб. Наявна у матеріалах справи довідка директора Санаторію № 135 від 31.05.2023 про те, що з початку російської агресії проти України (24.02.2022 року) заклад не провадив основної діяльності з надання санаторно-курортного лікування та оздоровлення, а все наявне рухоме та нерухоме майно використовується виключно для забезпечення потреб компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані як ВПО за адресою Санаторію, складена в односторонньому порядку позивачем та не може вважатися, за висновком суду апеляційної інстанції, беззаперечним доказом використання спожитої Санаторієм електроенергії, поставленої відповідачем, виключно для забезпечення потреб розміщених в Санаторії внутрішньо переміщених осіб.

4.60 Отже, суд апеляційної інстанції виснував про недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, про те що вся електрична енергія, поставлена позивачу відповідно до Договору № 53041, споживалася виключно для забезпечення проживання внутрішньо переміщених осіб та створення їм належних побутових умов.

4.61 Колегія суддів зазначає, що загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

4.62 З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

4.63 Апеляційний господарський суд оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суд апеляційної інстанції дав оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини 2 статті 86 ГПК України.

4.64 Верховний Суд зазначає, що у прийнятті цієї постанови керується, зокрема, принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

4.65 Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржник у цій справі аргументовано не довів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 922/2786/23.

4.66 Відповідно до приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

4.67 Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права) та відсутності такого висновку.

4.68 Як зазначалося, за результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної постанови.

4.69 Верховний Суд вказує, що викладені у касаційній скарзі доводи позивача про наявність передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги стосуються переважно заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, та зводяться до їх переоцінки, що разом з тим не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини 2 статті 300 ГПК України.

4.70 Звідси наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.

4.71 Колегія суддів бере до уваги доводи ПрАТ "Харківенергозбут", викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

4.72 Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.73 Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

4.74 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.75 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

4.76 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Курорт Березівські мінеральні води" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 922/2742/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

Т. Малашенкова