Рішення

від 21.05.2024 по справі 906/1517/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1517/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Ємельянов В.Р., адвокат, ордер серії АА №1374662 від 17.11.23 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Воловик М.В., представник, витяг із наказу №01 від 16.05.23 (в режимі відеоконфіеренції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ТРЕЙД"

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу

Процесуальні дії по справі.

21.11.2023р. через діловодну службу Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ТРЕЙД" (далі Позивач) до відповідача Військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2023 року №318.

Господарський суд ухвалою від 23.11.2023р. відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив перше підготовче засідання на 21.12.2023р. о 12:00 год.

Господарський суд ухвалою від 21.12.2023р. зупинив провадження у справі №906/1517/23 на час розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 910/10009/22 з метою дотримання Верховним Судом єдності правових позицій щодо застосування норм процесуального права в питанні визначення юрисдикції спору про відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану.

Господарський суд ухвалою від 19.03.2024р. поновив провадження у справ та призначив підготовче засідання на 16.04.2024р. о 14:30 год.

Господарський суд ухвалою від 16.04.2024р. закрив підготовче провадження та призначив справу №906/1517/23 до судового розгляду по суті на 21.05.2024р. о 14:30 год.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 21.05.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позовних вимог.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ТРЕЙД" звернувся з позовом до суду до відповідача Військової частини НОМЕР_1 з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2023 року №318.

В обґрунтування підстав поданого позову ТОВ "ТС ТРЕЙД" доводить, що позов зумовлено незаконними та необґрунтованими діями командира військової части НОМЕР_1 , а саме видача наказу від 05.10.2023р. №318, який суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Правові підстави позову: ст. 55 Конституції України, ст. 353 ЦК України, Закон України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану", Протокол 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву від 21.12.2023р. заперечує позовні вимоги Позивача та доводить, що в межах кримінального провадження №42023102070000065 від 29.03.2023 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.09.2023 у справі №758/11242/23 накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42023102070000065 від 29.03.2023 шляхом заборони розпорядження та користування, тобто з забороною будь-яких видаткових операцій, грошовими коштами, які належать ТОВ "ТС Трейд" у будь-який валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти і цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні, в сумі коштів, що вже надійшли на такі рахунки та/або надійдуть у майбутньому на банківські рахунки, які відкрито вказаним підприємством. Тому за вказаних обставин, примусове відчуження майна ТОВ "ТС Трейд" у власність держави обумовлене суспільною необхідністю та спрямоване на посилення обороноздатності країни в умовах правового режиму воєнного стану. Посилаючись на зміст ст. 15 Рекомендацій №R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним. Звертає увагу на те, що листом начальника Київської міської військової адміністрації від 09.10.23р. №001-1566 погоджено примусове відчуження майна (грошових коштів) ТОВ "ТС Трейд" для потреб держави, тому здійснення командиром військової частини НОМЕР_1 примусового відчуження майна ТОВ "ТС Трейд" в умовах правового режиму воєнного стану є формою реалізації його дискреційних повноважень, здійсненого в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України. Доводить, що оскільки втручання в дискреційні повноваження військового командування є неприпустимим, тому з метою виконання бойових завдань в умовах правового режиму воєнного стану, керуючись Законом України "Про правовий режим воєнного стану" було видано наказ від 05.10.23р. за №318 "Про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану", згідно якого прийнято рішення здійснити примусове відчуження майна - грошових коштів, які знаходяться на банківськомиу рахунку ТОВ "ТС Трейд".

Відповідач у відзиві на спростування доводів Позивача щодо невідповідності вибору військової адміністрації для погодження наказу про примусове відчуження майна для потреб держави в умовах воєнного стану доводить, що механізм примусового відчуження, передбачений Законом України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не містить вимоги щодо вибору військової адміністрації за місцем знаходження суб`єкту у якого відчужується майно. Крім того, зазначає, що військова частина перебуває у розпорядженні Управління Сил і засобів оборони Києва, відповідно посилання щодо принципу територіальності підтверджується перебуванням частини у розпорядженні саме Київської військової адміністрації.

Відповідач у відзиві на спростування доводів Позивача про неможливість стягнення для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану майна у формі грошових коштів, доводить, що наявність ухвали Подільського районного суду міста Києва у справі №758/13788/23 від 30.11.2023 року про задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 про скасування арешту в кримінальному провадженні №42023102070000065 від 29.03.2023 року та зобов`язанні ПАТ АБ "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280) перерахувати грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ "ТС Трейд", який відкрито у ПАТ АБ "Укргазбанк" за банківськими реквізитами Військової частини НОМЕР_1 , підтверджує законність відповідного наказу №318 від 05.10.2023 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

05.10.2023р. командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) було видано наказ №318 у якому зазначено:

1. Здійснити примусове вiдчуження майна - грошових коштів у сумі 13 528 201,18 (тринадцять мільйонiв п`ятсот двадцять вісім тисяч двісті одна), гривня 18 копійок, якi знаходяться на банківському рахунку ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВ1ДАЛЬНIСТЮ "ТС ТРЕЙД" (код ЕДРПОУ 30309935) № НОМЕР_2 , вiдкритому в ПУБЛIЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВI АКЦIОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» (код ЕДРПОУ 23697280), на які накладено арешт у кримінальному провадженні № 42023102070000065 вiд 29 березня 2023 року, з подальшим повним відшкодуванням.

2. Здійснити примусове вiдчуження майна - грошових коштів у сумі 69476,30 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят шість) євро 30 євроцентів, якi знаходяться на банківському рахунку ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНІСТЮ "ТС ТРЕЙД" (код ЕДРПОУ 30309935) № НОМЕР_3 , вiдкритому в ПУБЛIЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВI АКЦIОНЕРНИЙ БАНК «УКРГАЗБАНК» (код ЕДРПОУ 23697280), на які накладено арешт у кримінальному провадженні № 42023102070000065 вiд 29 березня 2023 року, з подальшим повним відшкодуванням (а.с. 35-36).

У листі №001-1566 від 09.10.2023р. Київська міська військова адміністрація зазначає, що не заперечує щодо проведення вилучення зазначеного в наказі №318 від 05.10.2023р. майна (а.с. 37).

27.10.2023р. Відповідач надіслав лист повідомлення Позивачу за № 1961/1464 у якому зазначає дату, час та місце підписання актів про примусове відчуження вищевказаного майна для потреб держави в умовах воєнного стану. Та водночас повідомляє, що у разi відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове вiдчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разi власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове вiдчуження або вилучення майна (ч.5 ст.7 Закону України "Про передачу, примусове вiдчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану") (а.с. 33-34).

21.11.2023р. Позивачем подано позов до суду, в якому останній просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2023 року №318 (а.с. 1-38).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

ГПК України також встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Предметом спору у цій справі є наказ (з адміністративно-господарської діяльності) №318 від 05.10.2023р. виданий командиром військової частини НОМЕР_1 про примусове вiдчуження майна - грошових коштів Позивача в умовах правового режиму воєнного стану, які обліковуються на банківських рахунках, відкритих у ПАТ АБ "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280).

Згідно із частиною п`ятою статті 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Аналогічні положення містить частина третя статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за якою примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, установлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Одним із видів примусового відчуження об`єктів права власності є реквізиція, види, правила, умови та підстави проведення якої регламентовані положеннями статті 353 ЦК України. Реквізиція є однією з передбачених законом підстав для припинення права власності (пункт 9 частини першої статті 346 ЦК України).

Реквізицією в юридичній науці називають примусове оплатне відчуження майна державою у власника за надзвичайних обставин на підставі та в порядку, визначених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого.

Метою реквізиції є усунення наслідків, що виникли або можуть настати через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин, або запобігти таким наслідкам, наприклад, забезпечити безпеку фізичних осіб, врятувати майно або знищити заражених тварин чи рослини у разі епізоотії або епіфітотії.

Щодо реквізиції в умовах воєнного стану.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану").

У частині другій статті 1 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" законодавець уточнює, що термін "військове командування" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про правовий режим воєнного стану" або Законі України "Про правовий режим надзвичайного стану", залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.

В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості (частина друга статті 353 ЦК України).

Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду (частини третя та четверта статті 353 ЦК України).

У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати надання йому натомість іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов`язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв`язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна (частини п`ята та шоста статті 353 ЦК України).

Отже, відмінністю між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) є момент відшкодування вартості майна: у першому випадку його має бути здійснено до примусового відчуження майна, а в другому випадку обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Частинами першою та другою статті 4 цього Закону передбачено, що:

- примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради;

- у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті.

Суб`єкти, що належать до військового командування та до військових адміністрацій, визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану".

Стаття 3 цієї редакції зазначеного Закону визначає, що військовим командуванням, якому згідно із цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Наведеним положенням кореспондують норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що також застосовуються у спірних правовідносинах у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, оскільки мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення, зокрема, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу (стаття 1), а мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсі ЦК України та Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема: надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.

Отже, за змістом статті 353 ЦК України, статті 1, частини першої статті 21 зазначеного Закону мобілізацією майна слід вважати надання Збройним Силам України чи іншим військовим формуванням України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.09.2023 у справі № 757/64569/16-ц.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відповідно до ч.1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Відповідно до ч. 2 цієї статті Кодексу іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Тобто до кола об`єктів правовідносин відносять матеріально виражені речі, у тому числі гроші. Юридичний аспект грошей полягає в розумінні поняття грошей як особливого об`єкта правовідносин. У цивільному праві гроші, як і цінні папери, визнаються окремим різновидом речей, причому різновидом родових, замінних речей. Загибель грошових знаків у боржника не звільняє його від обов`язку сплатити кредиторові відповідну грошову суму.

Будь-який грошовий знак незалежно від того, чи має він законну платіжну силу чи ні, визначається за такою ознакою: у якому числовому відношенні він перебуває до визначеної рахункової одиниці. Фізичні і ціннісні властивості грошового знака можуть відображатися лише у формі того чи іншого числового відношення цього знака до рахункової грошової одиниці (масштаб, що дає змогу порівнювати відносну вартість) (постанова ВПВС від 11 жовтня 2023 року від справи № 756/8056/19).

Натомість за змістом ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Таким чином, в умовах воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) допускається реквізиція майна, визначеного індивідуальними ознаками з обов`язком держави відшкодувати його вартість після примусового відчуження за рішенням військового командування.

Суд поділяє доводи позивача про те, що приписи ч.2 ст. 353 ЦК України та Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану" не застосовуються до грошей як майна, визначеного родовими ознаками та які є замінними. Суд також приймає до уваги, що законодавець не передбачив здійснення в умовах воєнного стану конфіскації грошей для потреб оборони тощо за рішенням військового командування. За змістом ч.1 ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Конституційний Суд України звернув увагу на те, що „право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів [абзац сьомий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) від 5 червня 2019 року № 3-р(I)/2019].

Конституційний Суд України зауважує, що в приписові частини першої статті 41 Конституції України визначено тріаду правомочностей власника: володіння, користування, розпорядження, які він здійснює щодо певного майна, що йому належить на тій чи тій юридичній підставі, тому в розумінні цього припису власність, якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися, стосується майна. Відповідно, конституційний імператив щодо непорушності права приватної власності скеровано насамперед на убезпечення власника від протиправного втручання в здійснення ним своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд (рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З урахуванням положень статті 1 Закону України "Про оборону України" (щодо визначення військового формування) та статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", згідно з якою органи військового управління, з`єднання, військові частини входять до структури Збройних Сил України, суд зазначає, що і військова адміністрація, і військова частина є органами державної влади у розумінні статті 170 ЦК України, а наявність чи відсутність у цих органів статусу юридичної особи значення не має.

Отже висновки Великої Палати Верховного Суду є справедливими і у випадках оскарження рішення військового командування, яким у цій справі є наказ (з адміністративно-господарської діяльності) №318 від 05.10.2023р. виданий командиром військової частини НОМЕР_1 .

Отже, задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу є належним, зокрема ефективним способом захисту прав та інтересів Позивача у спірних правовідносинах, оскільки наказ (з адміністративно-господарської діяльності) №318 від 05.10.2023р. станом на дату ухвалення рішення суду не виконаний, а тому не вичерпав свою дію.

Щодо ухвали Подільського районного суду міста Києва у справі №758/13788/23 від 30.11.2023 року про задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 про скасування арешту в кримінальному провадженні №42023102070000065 від 29.03.2023 року та зобов`язанні ПАТ АБ "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280) перерахувати грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ "ТС Трейд", який відкрито у ПАТ АБ "Укргазбанк" за банківськими реквізитами Військової частини НОМЕР_1 , та яка, за доводами Відповідача, підтверджує законність відповідного наказу №318 від 05.10.2023 року.

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно із ч. 10, ч.11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як встановив суд з ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 26.09.2023 у справі № 758/11242/23, клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва Трюхіна А.О. про арешт майна в рамках кримінального провадження №42023102070000065, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України задоволено. Накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42023102070000065 від 29.03.2023, шляхом заборони розпорядження та користування, тобто з забороною будь-яких видаткових операцій, грошовими коштами, які належать ТОВ«ТС ТРЕЙД» (попередня назва ТОВ «Орімі Україна», код ЄДРПОУ 30309935, місцезнаходження: Україна, 07454, Київська обл., Броварський р-н, село Требухів, вулиця Броварська, будинок 27 А), у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні, в сумі коштів, що вже надійшли на такі рахунки та/або надійдуть у майбутньому на банківські рахунки, які відкрито в АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478): НОМЕР_3 - Євро; НОМЕР_3 - долар США; НОМЕР_3 - українська гривня; НОМЕР_4 - українська гривня. Ухвала про арешт майна, у відповідності до вимог ст. 175 КПК України, виконується негайно слідчим, прокурором.

Відповідно до статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, ухвала Подільського районного суду міста Києва у справі №758/13788/23 від 30.11.2023 року про задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 про скасування арешту в кримінальному провадженні №42023102070000065 від 29.03.2023 року не звільняє Відповідача від доказування обставин законності наказу (з адміністративно-господарської діяльності) №318 від 05.10.2023р.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову. Заперечення відповідача не спростовують факт незаконності наказу (з адміністративно-господарської діяльності) №318 від 05.10.2023р.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Тобто, законодавець розрізняє 2 види судових витрат - 1) судовий збір, порядок розподілу якого визначається ГПК України, Законом України "Про судовий збір" і 2) витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати, визначені в ч. 3 ст. 123 ГПК України і які розподіляються в порядку, встановленому ГПК України.

На виконання вимог процесуального закону, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЗП145/35 від 16.11.2023.

На виконання вимог ч.1 ст. 124 ГПК України Позивач у позовній заяві надав орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2023 року № 318.

3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ТРЕЙД" ( 07454, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Броварська , будинок 27А, код ЄДРПОУ30309935) - 2684,00грн судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.05.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу (через "Ел. суд")

3- відповідачу (через Ел. суд)