Постанова

від 11.09.2024 по справі 906/1517/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 вересня 2024 року Справа № 906/1517/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Ємельянов В.Р., Ягунов Ю.К

відповідача - Воловик М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.2024, повний текст якого складено 22.05.2024 у справі №906/1517/23 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Трейд»

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу,-

В листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Трейд» (надалі в тексті Товариство) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі в тексті Військова частина) з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05 жовтня 2023 року №318.(арк.справи 1-12).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.05.2024 у справі №906/1517/23 позов Товариства повністю задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2023 №318. Присуджено до стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.(арк.справи 141-145).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що приписи ч.2 ст.353 ЦК України та Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» не застосовуються до грошей як майна, визначеного родовими ознаками та які є замінними. Суд також взяв до уваги, що за змістом ч.1 ст.354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Поруч з тим, законо-давець не передбачив здійснення в умовах воєнного стану конфіскації грошей для потреб оборони тощо за рішенням військового командування.

Крім того, суд першої інстанції виснував, що ухвала Подільського районного суду міста Києва у справі №758/13788/23 від 30.11.2023 про задоволення клопотання Військової частини про скасування арешту в кримінальному провадженні №42023102070000065 від 29.03.2023 не звільняє Відповідача від доказування обставин законності наказу (з адміністративно-господарської діяль-ності) №318 від 05.10.2023.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суд Житомирської області від 21.05.2024 у даній справі та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову, судові витрати стягнути з Товариства на користь Військової частини.

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт вважає, що рішення господарського суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, спірний наказ є правомірним в межах правового режиму воєнного стану, оскільки ні ч.2 ст.353 ЦК України, ні Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» не містять жодних застережень чи обмежень щодо можливості примусового відчуження саме грошових коштів в умовах воєнного стану. Навпаки, ст.1 вказаного Закону оперує узагальненим поняттям «майно», не встановлюючи винятків для грошей.

Апелянт вважає юридично необґрунтованим застосування судом першої інстанції класифі-кацію речей на індивідуально та родово визначені в контексті тлумачення норм про реквізицію в умовах воєнного стану.

Скаржник покликається на помилкове «змішування» місцевим господарським судом реквізиції з конфіскацією, зазначаючи про відсутність правових підстав для конфіскації грошей на потреби оборони, що є помилковим, оскільки ч.6 ст.41 Конституції України та ч.2 ст.353 ЦК України однозначно встановлюють правомірність примусового відчуження об`єктів права власності в умовах воєнного стану саме з наступним повним відшкодуванням їхньої вартості.

Крім того, Апелянт вважає преюдиційною ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 30.11.2023 у справі №758/13788/23, якою задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_1 та скасовано арешт на грошові кошти ТОВ «ТС Трейд» у кримінальному провадженні №42023102070000065, а також зобов`язано ПАТ АБ «Укргазбанк» перерахувати ці кошти на рахунок Військової частини.(арк.справи 152-154).

Ухвалою від 04.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду на 11.09.2024.(арк.справи 181).

Ухвалами суду від 28.08.2024 та від 10.09.2024 задоволено клопотання Товариства та Військової частини про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(арк.справи 185-186, 202, 205-207, 210).

22.08.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких Товариство просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Військової частини на рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.2024 у даній справі в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.(арк.справи 188-195).

В судовому засіданні 11.09.2024, Відповідач підтримав доводи скарги та просив суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Представники Позивача у справі заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили залишити в силі рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.2024.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції, Подільською окружною прокуратурою м.Києва здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42023102070000065 відомості, про яке 29.03.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в межах якого ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 26.09.2023 у справі №758/11242/23 накладено арешт на грошові кошти підприємства на банківському рахунку у АБ «Укргазбанк».(МФО 320478).

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) було видано наказ №318 у якому зазначено:

1. Здійснити примусове відчуження майна грошових коштів у сумі 13 528 201,18 грн, якi знаходяться на банківському рахунку ТОВ «ТС Трейд» (код ЕДРПОУ 30309935) № НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк» (код ЕДРПОУ 23697280), на які накладено арешт у кримінальному провадженні №42023102070000065 вiд 29.03.2023, з подальшим повним відшкодуванням.

2. Здійснити примусове відчуження майна грошових коштів у сумі 69 476,30 євро, якiзнаходяться на банківському рахунку ТОВ «ТС Трейд» (код ЕДРПОУ 30309935) № НОМЕР_3 , відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк» (код ЕДРПОУ 23697280), на які накладено арешт у кримінальному провадженні №42023102070000065 вiд 29.03.2023, з подальшим повним відшкодуванням.(арк.справи 35-36).

Київська міська військова адміністрація, листом №001-1566 від 09.10.2023, копія якого міститься в матеріалах справи повідомила Військову частину НОМЕР_1 про відсутність заперечень проти вилучення майна, зазначеного в наказі №318 від 05.10.2023.(арк.справи 37).

До позовних матеріалів Позивачем додано копію листа №1961/1464 від 27.10.2023, яким Відповідач повідомив Позивача про дату, час та місце (примішення обслуговуючого Товариство банку) підписання актів про примусове відчуження грошових коштів Товариства для потреб держави в умовах воєнного стану. Водночас застережено, що у разi відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разi власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове вiдчуження або вилучення майна (ч.5 ст.7 Закону України «Про передачу, примусове вiдчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).(арк.справи 33-34).

Законність оспорюваного наказу військової частини від 05.10.2023 на думку Відповідача підтверджує наявна в матеріалах справи ухвала Подільського районного суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №758/ 13788/23, якою задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_1 та скасовано арешт на грошові кошти ТОВ «ТС Трейд» у кримінальному провадженні №42023102070000065 та зобов`язано ПАТ АБ «Укргазбанк» перерахувати усі наявні на рахунках Товариства кошти на рахунок військової частини.

Вважаючи вилучення коштів незаконним, Товариство пред`явило до господарського суду позов, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2023 №318.(арк.справи 1-38).

Як зазначалось вище, рішенням від 21.05.2024 у справі №906/1517/23 господарський суд Житомирської області задоволив позов в повному обсязі.(арк.справи 141-145).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є правомірність наказу командира військової частини про вилучення коштів.

Переглядаючи оскаржуване рішення по суті, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорю-вання.(ст.15 Цивільного кодексу України, надалі в тексті ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.3 ч.2 вказаної статті, є припинення дії, яка порушує право. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.17 ЦК України, орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Згідно із частиною п`ятою статті 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхід-ності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного від-шкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкоду-ванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Аналогічні положення містить частина третя статті 321 ЦК України, за якою примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, крім випадків, установлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.2 ст.353 ЦК України, в умовах воєнного або надзвичайного станумайно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. В той же час, механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи над-звичайного стану врегульований Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

При цьому, відповідно до пункту 1 статті 1 Закону, примусове відчуження майна позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» перед-бачено, що військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затверд-женим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що також застосовуються у спірних правовідносинах у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, оскільки мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення, зокрема, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу, а мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсі ЦК України та Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов`язані, зокрема: надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.

Отже, за змістом статті 353 ЦК України, статті 1, частини першої статті 21 зазначеного Закону мобілізацією майна слід вважати надання Збройним Силам України чи іншим військовим формуванням України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною.(правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.09.2023 у справі №757/64569/16-ц).

Поруч з тим, відповідно до ч.2 ст.184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відповідно до ч.1 ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до прий-мання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Відповідно до ч.2 цієї статті Кодексу іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.(ст.177 ЦК України).

Тобто до кола об`єктів правовідносин відносять матеріально виражені речі, у тому числі гроші. Юридичний аспект грошей полягає в розумінні поняття грошей як особливого об`єкта правовідносин. У цивільному праві гроші, як і цінні папери, визнаються окремим різновидом речей, причому різновидом родових, замінних речей. Загибель грошових знаків у боржника не звільняє його від обов`язку сплатити кредиторові відповідну грошову суму.

Будь-який грошовий знак незалежно від того, чи має він законну платіжну силу чи ні, визначається за такою ознакою: у якому числовому відношенні він перебуває до визначеної рахункової одиниці. Фізичні і ціннісні властивості грошового знака можуть відображатися лише у формі того чи іншого числового відношення цього знака до рахункової грошової одиниці (масштаб, що дає змогу порівнювати відносну вартість).(постанова ВПВС від 11.10.2023 у справі №756/8056/19).

За змістом ч.1 ст.184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей,індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в умовах воєнного стану допускається реквізиція майна, визначеного індивідуальними ознаками. Поруч з тим, ч.2 ст.353 ЦК України та Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» не застосовуються до грошей як майна, визначеного родовими ознаками та які є замінними. На переконання апеляційного суду, відповідно до ч.1 ст.354 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом,однак здійснення в умовах воєнного стану конфіскації грошей для потреб оборони тощо за рішенням військового командування чинним законодавством не передбачено, а відтак є незаконним.

Стосовно доводів Скаржника щодо преюдиційного значення для даної справи ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва у справі №758/13788/23 від 30.11.2023 колегія суддів зазначає наступне:

За змістом статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановле-ному цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно із ч.10, 11 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт майна, відповідно до статті 174 КПК України може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ухвалою від 26.09.2023 у справі №758/11242/23 задоволив клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва Трюхіна А.О. про арешт майна в рамках кримінального провадження №42023102070000065, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №42023102070000065 від 29.03.2023, шляхом заборони розпорядження та користування, тобто з забороною будь-яких видаткових операцій, грошовими коштами, які належать ТОВ «ТС Трейд» (попередня назва ТОВ «Орімі Україна», код ЄДРПОУ 30309935, місцезнаходження: Україна, 07454, Київська обл., Броварський р-н, село Требухів, вул.Броварська, будинок 27-А), у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні, в сумі коштів, що вже надійшли на такі рахунки та/або надійдуть у майбутньому на банківські рахунки, які відкрито в АБ «Укргазбанк». Ухвала про арешт майна, у відповідності до вимог ст.175 КПК України, виконується негайно слідчим, прокурором.

В подальшому, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30.11.2023 у справі №758/13788/23, задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_1 скасовано арешт на грошові кошти ТОВ «ТС Трейд» у кримінальному провадженні №42023102070000065 та зобов`язано ПАТ АБ «Укргазбанк» перерахувати грошові кошти Товариства на рахунок Військової частини

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Колегія суддів зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII).

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`яз-ковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу при-тягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на вищевикладене, позаяк ухвала Подільського районного суду міста Києва у справі №758/13788/23 від 30.11.2023 не є кінцевим судовим рішенням у кримінальному провадженні №42023102070000065, то відповідно і не може мати преюдиційного характеру для справи, що розглядається господарським судом. Відтак, висновок слідчого судді про необхідність зняття арешту не звільняє Відповідача від доказування обставин обґрунтованості та законності оспорюваного наказу командира Військової частини №318 від 05.10.2023. Відповідач не вказав, не обґрунтував та не довів існування правових підстав для видання оспорюваного наказу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено незаконність наказу №318 від 05.10.2023 виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності), про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарг не є такими, що можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо наявності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Жито-мирської області від 21.05.2024 у справі №906/1517/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/1517/23 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.