Рішення

від 22.05.2024 по справі 910/2613/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2024 Справа № 910/2613/24Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ІНЖЕНЕРІНГ" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8, ідентифікаційний код 32609246)

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 ідентифікаційний код 24584661)

про стягнення 359 492, 41 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ІНЖЕНЕРІНГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 359 492,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №53-122-01-23-13095 від 21.03.2023 (далі - договір) позивач здійснив поставку продукції відповідачу згідно з видатковими накладними: № 299 від 26.04.2023 (вогнегасники, кріплення та кронштейни для вогнегасників, шланг) на суму 484 675, 20 грн та № 398 від 11.05.2023 (мотузка пожежна рятувальна) на суму 2781, 60 грн. Однак, відповідачем, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, здійснено оплату продукції не вчасно та не у повному обсязі, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 359 492, 41 грн, з яких: 349 011, 20 грн - основна сума заборгованості, 1 396,04 грн - інфляційне збільшення, 9 085,17 грн - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2613/24, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

15.03.2024 через загальний відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що визнає позов в частині стягнення основного боргу, у зв`язку з чим просить суд застосувати норми ч. 1. ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в частині визнання позовних вимог. Також відповідач просить суд відмовити задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем включено до суми богу дні, в які здійснено оплату, та обґрунтованої вимоги про стягнення зазначених сум позивач не заявляв.

21.03.2024 через підсистему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ІНЖЕНЕРІНГ" подано відповідь на відзив, у якій позивачем зазначено, що обов`язок боржника, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, при цьому окрім заперечень щодо правильності розрахунку відповідач не навів іншого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

28.03.2024 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з доданим клопотанням про закриття провадження у справі, у якому відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 132 813, 20 грн.

29.03.2024 відповідачем через підсистему "Електронний суд" подано заяву, в якій останній повідомляє про повну оплату основного боргу в сумі 349 011, 20 грн, в зв`язку з чим просить суд закрити провадження у справі в цій частині, а також вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

21.03.2023 між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ІНЖЕНЕРІНГ" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-23-13095 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору).

Предметом поставки по даному договору є продукція: 35110000-8 вогнегасники, яка передбачена специфікацією № 1 (додаток № 1 до даного договору) (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пунктів 2.1-2.3. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 406 214, 00 грн, крім того ПДВ - 81 242. 80 грн. Загальна сума договору (вартість продукції) становить 487 456, 80 грн з ПДВ. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору).

У специфікації №1 (додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування товару, код згідно УКТ ЗЕД*, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, та строк поставки - 90 днів.

Умовами пункту 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш. склад Рівненського виділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Оплата за поставлену продукцію, згідно пункту 6.1. договору, здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (пункт 6.2 договору).

Сторонами погоджено, що у разі, якщо постачальник не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у замовника права на нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, замовник в односторонньому порядку зменшує вартість поставленої продукції за договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ПКУ, та проводить розрахунок протягом 45 календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит (пункт 6.3. договору).

Постачальник зобов`язаний скласти належним чином оформлену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПКУ (пункт 6.4. договору).

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2023 р., а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором до сплину гарантійних строків (пункт 12.1. договору).

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 487 456, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними №299 від 26.04.2023 та №398 від 11.05.2023, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печаткою постачальника.

Відповідачем оформлено ярлики на придатну продукцію №1-2-51 від 08.05.2023 та №1-2-82 від 17.05.2023 та у відповідності до приписів пункту 6.2 договору повідомлено позивача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем складено податкові накладні від 26.04.2023 №96, від 11.05.2023 №48.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №53-122-01-23-13095 від 21.03.2023, повну та своєчасну оплату отриманого товару не здійснив, сплативши лише 138 445,60 грн, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №05/07/20237325 від 05.07.2023 на суму 5 664,00 грн, №13/07/20237612 від 13.07.2023 на суму 2 781,60 грн, №15120 від 12.12.2023, №15466 від 19.12.2023 на суму 20 000,00 грн, №15958 від 26.12.2023 на суму 60 000,00 грн, №193 від 09.01.2024 на суму 7 820,80 грн, №190 від 09.01.2024 на суму 22 179,20 грн, виникла заборгованість в сумі 349 011,20 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. №2 від 25.10.2023, в якій вимагав відповідача виконати свої зобов`язання за договором, однак вказані вимоги у повному обсязі задоволені не були, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня. наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

08.05.2023 відповідачем оформлено ярлик на придатну продукцію №1-2-51 (по видатковій накладній №299 від 26.04.2023), а 17.05.2023 ярлик №1-2-82 (по видатковій накладній №398 від 11.05.2023).

Отже, уклавши з позивачем договір поставки, відповідач взяв на себе зобов`язання щодо оплати отриманої продукції протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, а відтак строк оплати продукції, отриманої за видатковою накладною №299 від 26.04.2023, становив до 22.06.2023 включно, а за видатковою накладною №398 від 11.05.2023 до 01.07.2023 включно.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання зі своєчасної оплати отриманої продукції за договором поставки належним чином не здійснив, допустивши прострочення оплати.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за поставлену продукцію підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 349 011, 20 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснив оплату основного боргу в розмірі 349 011,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1608 від 19.03.2024 на суму 64 096,40 грн, №1610 від 19.03.2024 на суму 68 716,80 грн, №1931 від 26.03.2024 на суму 108 368, 40 грн та №1934 від 26.03.2024 на суму 107 829, 60 грн.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

У даному випадку, предметом спору, зокрема, є стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №53-122-01-23-13095 від 21.03.2023 у розмірі 349 011, 20 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, спір у даній справі (в частині стягнення основного боргу у розмірі у розмірі 349 011,20 грн) припинив своє існування у зв`язку з оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 349 011,20 грн.

Суб`єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що предмет спору (в частині стягнення основного боргу у розмірі у розмірі 349 011, 20 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду (позов поданий до Господарського суду міста Києва 13.03.2024), суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 349 011, 20 грн.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриману продукцію, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 9 085,17 грн за період з 23.06.2023 по 24.02.2024 та інфляційні втрати у розмірі 1 396, 04 грн за період з 10.01.2024 по 24.02.2024.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, за результатами перевірки розрахунку 3% річних суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, про що цілком вірно зазначає відповідач у відзиві.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду, належною до стягнення є сума 3% річних у розмірі 9 074, 03 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 359 492,41 грн основного боргу та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, відповідач у відзиві визнав позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 349 011, 20 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не вбачає підстав для висновку, що визнання відповідачем позову в частині стягнення основного боргу суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, а відтак підстави для неприйняття судом визнання позову на підставі ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

При цьому, відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відзив на позовну заяву надісланий відповідачем засобами поштового зв`язку 13.03.2024, тобто до початку розгляду справи №910/2613/24 по суті.

Водночас, за приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо можливості вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в частині позовних вимог, визнаних відповідачем, провадження за якими закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, в іншій частині позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 231, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в частині позовних вимог про стягнення 349 011, 20 грн основного боргу закрити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ІНЖЕНЕРІНГ" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8, ідентифікаційний код 32609246) 3% річних у розмірі 9 074 грн 03 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1 396 грн 04 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 774 грн 64 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "ІНЖЕНЕРІНГ" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8, ідентифікаційний код 32609246) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 617 грн 58 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією №189 від 27.02.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст складено 22.05.2024

Суддя Л.Г. Пукшин