Рішення

від 21.05.2024 по справі 922/322/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024м. ХарківСправа № 922/322/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської окружної прокуратури (Григорівське шоссе, 52, м. Харків, 61098) в інтересах держави, в особі Харківської районної військової адміністрації Харківської області (Григорівське шоссе, 52, м. Харків, 61098) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (01601, місто КИЇВ, вулиця РУСТАВЕЛІ ШОТА, будинок 9-А ) до 1-ого відповідача - Височанської селищної ради (вул. Бульварна, 12, селище Високий, Харківська обл., 62459) , 2-ого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд" (просп. Льва Ландау, буд. 2-К, м. Харків, 61162) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду за участю представників:

прокурора -Клейн Л.В. (посвідчення №072868 від 01.03.2023 року)

позивача - не з`явився

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - Лончак Т.І. (ордер серія АР №1152481 від 12.02.2024 року)

представник третьої особи Державного спеціалізованого господарського

підприємства Ліси України - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Харківської районної військової адміністрації Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1-ого відповідача - Височанської селищної ради, 2-ого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд", в якій просить суд:

Усунути перешкоди Харківській районній військовій (державній) адміністрації (код ЄДРПОУ: 04058775) у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду, а саме:

1) визнати незаконним та скасувати рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-ТРЕЙД»;

2) визнати недійсним договору оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022) який укладений між Височанською селищною радою (код ЄДРПОУ: 04396503) та ТОВ «МВР-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ: 34389181) яким передано в оренду ТОВ «МВР-ТРЕЙД» земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га та який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за №040870300003 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270522);

3) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради (код ЄДРПОУ: 04396503) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270371);

4) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень;

3. Судові витрати стягнути з відповідача наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

4. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Харківську окружну прокуратуру, сторін, третю особу.

Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, а саме квартал 18 Бабаївського лісництва, та при укладанні договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га від 03.06.2008 між Височанською селищною радою та ТОВ "МВР-ТРЕЙД" межі вказаної земельної ділянки під час розроблення землевпорядної документації із підприємством не погоджувались та згода на вилучення з постійного користування державним підприємством не надавалась.

Разом з тим, як вбачається із поданої керівником Харківської окружної прокуратури позовної заяви, у вступній її частині зазначено Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, та у тексті позовної заяви міститься заява про її залучення до участі у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/322/24.

Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почати підготовче провадження і призначити підготовче засідання на 28 лютого 2024 року о 11:00.

Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України (код ЄДРПОУ 44768034).

06 лютого 2024 року від представника Харківської районної військової адміністрації Харківської області , через систему Електронний суд надійшла заява ( Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.02.2024), в якій останній наголошує на тому, що Харківська районна військова (державна) адміністрація позов Керівника Харківської окружної прокуратури підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, а також беручи до уваги велике навантаження працівників адміністрації в період дії правового режиму воєнного стану, просить розглядати справу за наявними доказами за відсутністю представника Харківської районної військової (державної) адміністрації Харківської області та прийняти рішення відповідно до діючого законодавства на підставі наявних доказів у справі.

21.02.2024 року від представника ТОВ "МВР-ТРЕЙД", через систему Електронний суд надійшов відзив на позову ( Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.02.2024), де представник другого відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, зокрема, посилаючись на те, що Височанська селищна рада під час прийняття Рішення ХІІІ сесії V скликання від 27.03.2008 б/н «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-ТРЕЙД» та у наступному укладення договору оренди земельної ділянки діяла в рамкам законодавства та мала право розпоряджатися земельними ділянками в межах населеного пункту та не перевищувала своїх повноважень оскільки не здійснювала вилучення земель з державної власності, т.я. вони і не були землями лісового фонду і, відповідно, державної власності.

Як посилається представник другого відповідача, прокурором не доведено, що спірна у справі земельна ділянки 6325156700:00:018:0007 дійсно частково перетинається з земельною ділянкою лісового фонду, яка перебувала у користуванні ДП «Жовтневий лісгосп» оскільки ніде не вказано координати, межі поворотні точки, які б надали можливість ідентифікувати межі ділянки лісового фонду. Тим більше в цьому випадку мова йде не про земельну ділянку яка розташована посеред заповідного лісового масиву, а ділянку яка на момент її виділення була вкрита чагарниковою рослинністю і лише можливо перетинається, а можливо, якщо вірно встановити межі земельної ділянки на місцевості,то і не має перетену.

Необхідність доведення вказаних обставин належними допустимими та достовірними доказами, оскільки рішення суду не може грунтуватися на припущеннях, вказана в постанові ВС по справі 363/2060/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114187320.

Те, що планшет, який за своєю сутністю є незмінним правовстановлювальним документом станом за матеріалами лісовпорядкування на 2006 рік, на який посилається позивач, як доказ віднесення вказаних земель до лісового фонду, не є належним та допустимим доказом, вже було встановлено Господарським судом Харківської області 19.10.2016 року в Рішенні по справі 922/2716/16 за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі 1) Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Харків, 2) Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, м.Харків, до 1) Височанської селищної ради, смт. Високий Харківського району Харківської області , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд", смт. Бабаї Харківського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -- управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків про визнання незаконним та скасування рішень Височанської селищної ради від 27.11.2007р. "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-Трейд" та від 27.03.2008р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-Трейд"; визнання недійсним Договору оренди землі, укладеного Височанською селищною радою 03.06.2008р. з ТОВ "МВР-Трейд", зареєстрованого у Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДКЗ при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008р. за № 040870300003; скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6325156700:00:018:0007. В позові було відмовлено повністю і це Рішення суду набрало законної сили 01.11.2016 р.

26.02.2024 року від Харківської окружної прокуратури, через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив другого відповідача ( Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.02.2024), де прокурор вказує, що останнім до позовної заяви долучено викопіювання частини планшету лісовпорядкування 2006 року з позначенням місця розташування земельної ділянки кад.№6325156700:00:018:0007 на землях ДП «Ліси України» та інформацію ВО «Укрдержліспроект» відповідно до якої вказана земельна ділянка частково знаходиться в межах кварталу 18 Бабаївського лісництва ДП „Жовтневий лісгосп (нині ДП «Ліси України»).

Крім того, прокурором додана до позовної заяви повнорозмірна копія планшету лісовпорядкування 2006 року.

При цьому, до відповіді на відзив додатково додаються копії двох екземплярів планшетів лісовпорядкування 2006 року з більш високою роздільною здатністю.

Водночас, відповідно до планшету лісовпорядкування 2006 року зазначений планшет складний на основі геоданих лісовпорядкування 1975-1977 років та лісовпорядкування 1990 року.

У зв`язку з цим, прокурором додатково надається копія лісовпорядного планшета складеного за результатами лісовпорядкування 1990 року.

Також прокурор зазначає, що конфігурація та межі Бабаївського лісництва (в частині спірної території) відповідно до планшету лісовпорядкування 1990 року є тотожними конфігурації та межам вказаного лісництва відповідно до планшетів складених за результатами лісовпорядкування проведеного у 2006 році.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 частково перебуває в межах кварталу 18 Бабаївського лісництва та перебуває у постійному користуванні держаного лісогосподарського підприємства «Ліси України», що підтверджується належними доказами.

У підготовчому засіданні 28.02.2024 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.04.2024 на 11:00.

В порядку ст. 120-121 ГПК Українисторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 28.02.2024.

05.03.2024 року від представника ТОВ "МВР-ТРЕЙД", через систему Електронний суд надійшли заперечення на відповідь на відзив прокурора ( Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.03.2024), де представник другого відповідача, вказує на таке:

ні в наданих з Позовом, ні в наданих разом з Відповіддю документах не міститься будь-якої прив`язки до місцевостіні поворотних точок (які визначали межі земельних ділянок станом на 2008 рік (момент виникнення спірних правовідносин), ні координат, ні іншої прив`язки до місцевості. Тобто встановити, що земельна ділянка лісового фонду нанесена на планшет лісовпорядкування дійсно перетинається з земельною ділянкою з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 яка належним чином нанесена на публічну кадастрову картуне існує ніякої можливості. При чому мова йде не про земельну ділянку розташовану всередені лісового масиву, а саме про перетин частини земельної ділянки, тобто як раз від точності встановлення меж ділянки лісового фондузалежить визначення питання перетину.

Представник другого відповідача вважає, що прокурор не надав жодного доказу, що до земель лісового фонду входила земельна ділянка саме в таких межах, та яка, станом на 2008 рік мала перетин з земельною ділянкою з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007. А якщо перетину не було, і землі не відносилися до земель лісового фонду, то спеціальний дозвіл на зміну цільового призначення та спеціальний порядок відведення таких земель не повинен застосовуватися.

Щодо преюдиції фактів встановлених у справі 922/2716/16, другий відповідач вказує на те, що у нашому випадку у справі 2016 року був встановлений факт неналежності Планшету лісовпорядкування. Як зазначалося вище Планшет лісовпорядкування, згідно перехідних положень Лісового кодексуце правовстановлювальний документ, який як існував у 2008 році, у 2016 році так і існує у 2024 роцібез змін. Якщо один раз, було встановлено що на ньому не міститься ніяких відомостей, які б дозволили встановити межі земельної ділянки та межі перетину то цей факт залишається незмінним.

Це все було встановлено у справі де, фактично було те саме коло учасників:

Прокуратура в інтересах держави (хоча і інша 6 місцева прокуратура, але державні та правохоронні органи діють на засадах правонаступництва та безперервності здійснення своїх повноважень), ДП «Жовтневе лісове господарство» (правонаступником якого є, за твердженням прокуратуриДП «Ліси України» як фактичний володілець земель лісового фонду, та ті самі відповідачі: Височанська селищна рада та ТОВ «МВР-Трейд», був той самий предмет спору: перетин меж земельної ділянки лісового фонду з земельною ділянкою, яка належала до земель Височанської селищної ради. І тим більше, на висновки суду 2016 року не має впливу зміна правової позиції яка відбулася за ці 8 років…

Законодавець і не вимагає повного 100% співпадіння всіх обставин, інакше це б була справа між тими самими сторонами і з того самого предмету. А отже мотивувальна частина та висновки рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2016 р. по справі 922/2716/16 мають преюдиціальне значення при вирішенні цієї справи.

13.03.2024 року від Харківської окружної прокуратури, через систему Електронний суд надійшли пояснення прокуратури ( Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.03.2024), де прокурор вказує на те, що прокурором на адресу Архівного відділу Харківської районної державної адміністрації Харківської області направлено запит від 11.03.2024 з вимогою надати засвідчені копії рішення Височанської селищної ради селищної ради від 27.11.2007 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки ТОВ МВР-Трейд», рішення Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-ТРЕЙД» та документів, які стали підставою для їх прийняття, зокрема, рішення про вилучення земель лісового фонду з постійного користування державного лісогосподарського підприємства.

Листом від 12.03.2024 надано копії запитуваних рішень Височанської селищної ради.

Водночас, відповідно до вказаного листа, рішеннями про вилучення земель лісового фонду з постійного користування державного лісогосподарського підприємства Архівний відділ не володіє.

В підготовчому засіданні 02.04.2024 постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадженняна тридцять днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23 квітня 2024 року о(б) 11:00.

В порядку ст. 120-121 ГПК Українисторони повідомлені про судове засідання ухвалами від 02.04.2024.

У судовому засіданні 23.04.2024 постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 29.04.2024 до 14:30.

В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 23.04.2024.

У судовому засіданні 29.04.2024 постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 21.05.2024 до 12:00.

В порядку ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 29.04.2024.

У судовому засіданні 21.05.2024 представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача Харківської районної військової адміністрації Харківської області у судове засідання 21.05.2024 не з`явився.

Представник третьої особи, не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у судове засідання 21.05.2024 не з`явився.

Присутній у судовому засіданні представник другого відповідача - ТОВ МВР-Трейд» - проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Перший відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив.

Відзиву на позов першим відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі Осіпов проти України, суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

В ході розгляду справи господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури та другого відповідача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.05.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської районної військової адміністрації Харківської області у даній справі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

За приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України Харківська районна військова адміністрація Харківської області є розпорядником земельних ділянок державної власності, що розташовані за межами населеного пункту.

Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальша передача у користування суб`єкту господарювання порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Як вказав прокурор, повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно переданої приватній особі в користування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок належністю їх до земель лісогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, Харківська районна військова адміністрація Харківської області має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак, як зауважив прокурор, заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито, у тому числі з об`єктивних причин.

Відповідно до Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено Харківську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Відповідно до п. 26 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 №3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Таким чином, враховуючи набуття Харківською районною державною адміністрацією статусу військової та продовження дії воєнного стану в Україні, уповноваженим органом у правовідносинах щодо розпорядження землями лісового фонду є Харківська районна військова адміністрація Харківської області.

Харківською окружною прокуратурою 11.12.2023 на адресу Харківської районної військової адміністрації направлено листа щодо необхідності вжиття заходів та звернення до суду з позовом про визнання незаконним рішень, визнання недійсними договору, скасування державної реєстрації прав та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Листом від 13.12.2023 № 01-41/4169 Харківська районна військова адміністрація повідомила, що не заперечує щодо звернення окружної прокуратури до суду з позовом за наявності передбачених законом підстав та не має наміру самостійно звертатися з позовом до суду.

Враховуючи викладене, підставами для подачі даного позову та представництва інтересів держави в особі Харківської районної військової адміністрації є не здійснення уповноваженим органом протягом розумного строку повноважень із захисту інтересів держави пов`язаних з незаконним зайняттям земель лісового фонду.

Відтак, прокурор переконаний, що Харківською районною військовою адміністрацією будь-яких заходів, у тому числі щодо звернення до суду у розумний строк, вжито не було, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

На виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру Харківська окружна прокуратура листом повідомила Харківської РВА щодо звернення до Господарського суду Харківської області в її інтересах із цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, судом встановлено таке.

У позовній заяві зазначається, що рішенням Височанської селищної ради від 08.02.2008 б/н затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВРТРЕЙД» та передано у в оренду ТОВ «МВР-ТРЕЙД» земельну ділянку площею 1,9743 га для будівництва та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу.

В подальшому, на виконання вказаного рішення, між Височанською селищною радою (орендодавець) та ТОВ «МВР-ТРЕЙД» (орендар) укладено договір оренди землі від 03.06.2008 яким передано в користування ТОВ «МВР-ТРЕЙД» земельну ділянку площею 1,9743 га.

25.10.2022 відомості про реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради на земельну ділянку з кад.№6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як зазначив прокурор, земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 частково належить до земель державного лісового фонду надання в оренду якої відбулось з численними порушеннями законодавства, зокрема, без вилучення частини земельної ділянки з постійного користування, без погодження (згоди) державного підприємства такого вилучення.

Отже, Височанська селищна рада здійснила розпорядження вказаною земельною ділянкою (в частині земель лісового фонду) з порушенням вимог ст.149, 122 Земельного кодексу за відсутності відповідного правового титулу, оскільки дійсним (титульним) власником спірної земельної ділянки є держава Україна.

Крім того, на на переконання прокуратури оспорюваний договір оренди від 03.06.2008 укладено на підставі незаконного рішення Височанської селищної ради від 27.03.2008, а тому, в силу приписів ст.ст.16, 203, 215 ЦК України, такий договір підлягає визнанню недійсним.

Більше того, як зазначає прокурор, факт існування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кад.№6325156700:00:018:0007 за відсутності документів, які підтверджують існування у Височанської селищної ради відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, яке не виникло та не існує.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-ТРЕЙД».

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: … 4) інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 3,4 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті: індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 ЗК України).

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 ЗК України).

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до інформації філії «Жовтневе лісове господарство» ДСГП «Ліси України» згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка кад. №6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га частково накладається на лісогосподарського призначення які перебувають у постійному користуванні вказаного державного підприємства, а саме квартал 18, Бабаївського лісництва.

Крім того, відповідно до вказаної інформації межі вказаної земельної ділянки, під час розроблення землевпорядної документації із підприємством не погоджувались та згода на вилучення з постійного користування державним підприємством не надавалась.

Водночас, відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» згідно матеріалів лісовпорядкування 2006 року та 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 знаходиться в межах кв.18 Бабаївського лісництва ДП Жовтневий лісгосп (наразі Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України), площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 з межами лісництва становить 0,4813 га.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень (в редакції закону від 02.03.2006).

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (в редакції закону від 08.02.2006).

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті, згідно з якою Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси першої групи площею понад 10 гектарів для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України (в редакції закону від 08.02.2006).

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, -ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

З наведеної норми вбачається, на момент виникнення спірних правовідносин повноваження щодо вилучення з постійного користування земельних ділянок лісів в обсязі понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб (ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України) належало до повноважень Кабінету Міністрів України, при цьому вилучення таких земельних ділянок розміром до 1 гектару (в межах населених пунктів районного значення) належало до повноважень районних державних адміністрацій.

Отже, в даному випадку суд погоджується із прокуратурою, що на момент ухвалення рішення Височанської селищної ради від 27.03.2008 та укладання договору оренди землі від 03.06.2008(зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022) згідно з наведеними приписами законодавства вирішення питання про вилучення для нелісогосподарських потреб земельної ділянки державної власності площею до 1 гектара, що віднесена до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та знаходиться в межах населеного пункту районного значення належало до повноважень Харківської районної державної адміністрації.

Аналогічні положення щодо повноважень районних державних адміністрацій в частині вилучення земельних ділянок державної власності в межах населених пунктів, які перебувають у постійному користування містяться у чинних положеннях ст.149, 122 Земельного кодексу.

Отже, рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством) повинно передувати відведенню таких земель у приватну або комунальну власність.

Відповідно до інформації Харківської районної державної адміністрації від 22.11.2023 №01-41/3765 відомості про ухвалення рішень про вилучення з постійного користування земель лісового фонду на яких сформована земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 відсутні.

Відповідно до інформації Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 №15444/0/2-23 рішення про погодження зміни цільового призначення, вилучення із постійного користування ДП «Жовтневе лісове господарство» (нині ДП «Ліси України») земельної ділянки з кад.6325156700:00:018:0007 відсутні не приймалось.

Крім того, відповідно до листа Височанської селищної ради від 01.12.2023 №03- 09/2582 селищна рада вважає правовою підставою для набуття права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», № 5245-V від 05.09.2012.

Відповідно до пункту 3 вказаного Закону з дня набрання ним чинності землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.

Водночас, відповідно до підпункту «а» пункту 4 вказаного з дня набрання чинності цим Законом у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Відповідно до Закону №5245-V від 05.09.2012 землі державної власності які перебувають у постійному користуванні державних підприємств розташовані в межах населеного пункту залишаються у державні власності та не переходять до комунальної власності.

Враховуючи викладене, Закон України №5245-V прийнятий у 2012 році не може бути правовою підставою для набуття у 2008 році права комунальної власності на землі державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Прокурором до позовної заяви долучено викопіювання частини планшету лісовпорядкування 2006 року з позначенням місця розташування земельної ділянки кад.№6325156700:00:018:0007 на землях ДП «Ліси України» та інформацію ВО «Укрдержліспроект» відповідно до якої вказана земельна ділянка частково знаходиться в межах кварталу 18 Бабаївського лісництва ДП „Жовтневий лісгосп (нині ДП «Ліси України»).

Крім того, прокурором додана до позовної заяви повнорозмірна копія планшету лісовпорядкування 2006 року.

При цьому, до відповіді на відзив додатково додано копії двох екземплярів планшетів лісовпорядкування 2006 року з більш високою роздільною здатністю.

Водночас, відповідно до планшету лісовпорядкування 2006 року зазначений планшет складний на основі геоданих лісовпорядкування 1975-1977 років та лісовпорядкування 1990 року.

У зв`язку з цим, прокурором додатково надано копію лісовпорядного планшета складеного за результатами лісовпорядкування 1990 року.

Суд зазначає, що конфігурація та межі Бабаївського лісництва (в частині спірної території) відповідно до планшету лісовпорядкування 1990 року є тотожними конфігурації та межам вказаного лісництва відповідно до планшетів складених за результатами лісовпорядкування проведеного у 2006 році.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку , що земельна ділянка кад.№6325156700:00:018:0007 частково належить до земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України».

Суд зазначає, що на землі лісогосподарського призначення розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати власника лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ЛК України.

При цьому, розпорядження Височанською селищною радою землями державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства без їх попереднього вилучення є порушення вимог законодавства у зазначеній сфері.

Як вже було зазначено, рішення про вилучення з постійного користування ДП «Жовтневий лісгосп» (нині ДП «Ліси України») земель лісового фонду на які частково накладається земельна ділянка з кад.№ 6325156700:00:018:0007 не приймалось та вказане державне підприємство погодження того вилучення не надавало.

Таким чином, розпорядження Височанською селищною радою земельною ділянкою з кад.№ 6325156700:00:018:0007, реєстрація права комунальної власності на таку земельну ділянку, що частково належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить наведеним вимогам законодавства

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У зв`язку з чим, є незаконними та підлягає скасуванню рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-ТРЕЙД».

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022).

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ст. 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У відповідності з п. 5 Розділу VІІІ Прикінцеві положення ЛК України (в редакції станом на час проведення торгів) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

У відповідності зі ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Відповідно до інформації філії «Жовтневе лісове господарство» ДСГП «Ліси України» згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування земельна ділянка кад. №6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га частково накладається на лісогосподарського призначення які перебувають у постійному користуванні вказаного державного підприємства, а саме квартал 18, Бабаївського лісництва.

Крім того, відповідно до вказаної інформації межі вказаної земельної ділянки, під час розроблення землевпорядної документації із підприємством не погоджувались та згода на вилучення з постійного користування державним підприємством не надавалась.

Водночас, відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» згідно матеріалів лісовпорядкування 2006 року та 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 знаходиться в межах кв.18 Бабаївського лісництва ДП Жовтневий лісгосп (наразі Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України), площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 з межами лісництва становить 0,4813 га.

Суд зазначає, що Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання Укрдержліспроект засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція входить до складу ВО Укрдержліспроект.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО Укрдержліспроект ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція (як відповідний підрозділ), окрім інших функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Отже, інформація, надана ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі ДП Жовтневе лісове господарство (нині ДП Ліси України) є належним підтвердженням вказаних обставин, надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Таким чином, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними доказами щодо розташування таких земельних ділянок, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Аналогічної правової позиції в подібних правовідносинах дотримується Верховний суд у постановах від 21.03.2023 у справі № 915/1165/21, від 22.11.2023 у справі № 911/2523/20, від 31.05.2023 у справі № 681/804/20 та інших

Як вже було вказано судом, земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 частково належить до земель державного лісового фонду надання в оренду якої відбулось з численними порушеннями законодавства, зокрема, без вилучення частини земельної ділянки з постійного користування, без погодження (згоди) державного підприємства такого вилучення.

Отже, Височанська селищна рада здійснила розпорядження вказаною земельною ділянкою (в частині земель лісового фонду) з порушенням вимог ст.149, 122 Земельного кодексу за відсутності відповідного правового титулу, оскільки дійсним (титульним) власником спірної земельної ділянки є держава Україна.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 210 ЗК України, угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Отже, враховуючи те, що зазначений договір оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022) який укладений між Височанською селищною радою (код ЄДРПОУ: 04396503) та ТОВ «МВР-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ: 34389181) укладено на підставі рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-ТРЕЙД», яке судом визнано не законним та скасовано, таким чином договір оренди землі від 03.06.2008 також вважається недійсним.

Крім того, з метою усунення перешкод у здійснення права власності на земельну ділянку прокурор просить суд:

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради (код ЄДРПОУ: 04396503) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270371);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень.

Відповідний спосіб захисту прямо передбачений ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також, відповідний спосіб захисту (щодо припинення речових прав на нерухоме майно) прямо передбачений п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд зауважує, що зміна правових висновків Верховного Суду не може впливати на задоволення позову, який подано до їх формування.

Підсумовуючи суд доходить висновку, що задоволення вимог про скасування державної реєстрації права на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень забезпечить ефективний захист порушених прав, оскільки призведе до внесення змін до державного реєстру шляхом припинення речового права та узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 26 та п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи підстави позову, встановлені судом обставини недійсності Договору оренди землі від 03.06.2008 яким передано в користування ТОВ «МВР-ТРЕЙД» (другому відповідачу) земельну ділянку площею 1,9743 га., отже ділянка знаходиться у фактичному користуванні другого відповідача без установлених законом підстав.

Тому, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тому, припиненням всіх речових прав щодо земельної ділянки та їх обтяжень відповідає положенням закону, переслідує легітимну мету захисту інтересів територіальної громади в аспекті забезпечення права володіння майном, розпорядження або передачі в оренду за ринковими цінами на конкурентній основі.

Тобто, втручання є законним, має на меті "суспільний", "публічний інтерес"; як внаслідок відновиться право володіння майном та покращиться економічний інтерес територіальної громади.

Щодо преюдиції рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2016 у справі №922/2716/16

Як вбачається із системи діловодства Господарського суду Харківської області та як зазначається самими сторонами рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2016 у справі № 922/2716/16 відмовлено у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства до Височанської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд" про визнання незаконним та скасування рішень Височанської селищної ради від 27.11.2007 та від 27.03.2008, визнання недійсним Договору оренди землі від 03.06.2008, скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6325156700:00:018:0007.

Господарський суд вважає, що вищеозначене рішення по справі №922/2716/16 немає преюдиційного значення для обставин справи №922/322/24 виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню (постанова Верховного Суду від 13.04.2022 у справі № 759/6909/18).

Отже, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин (постанова Великої палати Верховного Суду 15.09.2022 року у справі №910/12525/20).

Таким чином, преюдиціальні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

- ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;

- ці обставини є встановленим фактом, а не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);

- ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення;

- судове рішення набрало законної сили;

- у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці

обставини.

Водночас, належний позивач, Харківська районна державна адміністрація, не брала участі у розгляді справи №922/2716/16.

Тобто, склад учасників, які брали у справі №922/2716/16 та у цій справі є різним, що виключає можливість надання преюдиційного значення для справи №922/322/24.

Щодо способу захисту та позовної давності.

Як встановлено судом, лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави в особі позивача, інша їх частина - це землі комунальної власності, що належать Височанській селищній раді.

При цьому, витребування майна як способу захисту можливе лише у випадку існування індивідуально визначеного майна .

Таким чином, заявлення позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки у даному спорі є неможливим, оскільки, з огляду на її часткове накладення на землі державного лісового фонду, зазначений спосіб захисту не сприятиме реальному поновленню порушених інтересів держави та взагалі така вимога не може бути заявлена та задоволена.

Вимога про витребування на користь держави земельної ділянки з кад. №6325156700:00:018:0007 не відповідає змісту спірних відносин, позаяк щодо більшої частини спірної земельної ділянки, як єдиного об`єкта цивільних прав, Харківська РВА не має правомочностей власника, а отже, і відповідного права вимагати судового захисту.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 під ефективним захистом порушених інтересів держави слід розуміти захист, який здійснюється з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Тобто, при обранні способу захисту ключовим повинна виступати можливість відновлення порушених інтересів держави.

Отже, з метою забезпечення відновлення порушених інтересів держави, правильним способом захисту є усунення перешкод власнику шляхом визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права комунальної власності на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Оскаржуване рішення щодо надання дозволу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, видані одним відповідачем у цій справі в інтересах іншого відповідача у цій справі, є незаконними відповідно до встановлених обставин справи, та з огляду на істотний публічний інтерес до предмету спору, який у даному випадку згідно Закону України «Про прокуратуру» захищає прокурор.

За змістом правового висновку Верховного Суду щодо необхідності оцінки конкретного способу захисту цивільного права та його ефективності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункти 38-40), тощо) випливає визначене у ст. 2 ГПК України завдання суду оцінити зміст права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, характер його порушення, невизнання або оспорення, наслідки цього у їх зв`язку із заявленими у позові способами захисту такого права чи інтересу.

Оскарження такого рішення , передбачене законом (частина друга статті 55 Конституції України, пункт 10 частини другої статті 16, частина друга статті 393 ЦК України) має наслідком досягнення захисту порушеного права позивача та забезпечує його відновлення у взаємодії з іншими заявленими способами захисту.

Враховуючи зазначений вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункти 7.29-7.30), встановлення підстав для захисту порушених прав на землю в межах негаторного позову перебуває у зв`язку із законністю рішень органів держави або місцевого самоврядування, на підставі яких відбулись, зокрема, зміни у реєстраційному підтверджені державою такого права за позивачем. Оскільки незаконність таких рішень має бути встановлена компетентним органом, то оскарження до суду таких рішень з вимогою їх скасування хоч і не є обов`язковою умовою реалізації відповідного негаторного позову, але й не суперечить ефективним цілям цього позову, особливо якщо такі рішення стосуються особи, до якої фактично звернений негаторний позов. Також треба враховувати, що визнання судом недійсними чи скасування таких рішень є відповідно до умов частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію підставою для відновлення реєстраційного підтвердження державою права на земельну ділянку, за захистом якого звернувся позивач, що також є елементом відновлення порушеного права (визнання його державою).

Частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлені інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

У пункті 36 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17 (провадження № 14-183цс18) Велика Палата Верховного Суду вже робила висновок про існування меж застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 Цивільного кодексу України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.

Суд звертає увагу на те, що закон не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Характер такого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально. В окремих випадках специфіка спірних правовідносин та відповідного нормативного регулювання дозволяє дійти висновку про наявність триваючого правопорушення.

Суд зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 52 Земельного кодексу України).

У розумінні положень ст. 391 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Крім того, ст. 391 ЦК України застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень), а тому зайняття земельних ділянок, зокрема, фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних об`єктів нерухомості.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не лише фактичну відсутність доступу до об`єктів нерухомості та можливості використовувати їх за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, та інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене чи створено передумови для таких порушень.

Позов спрямований на захист прав законного володільця вказаних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

Вказаний спосіб захисту дозволить позивачу вільно володіти, розпоряджатися та користуватися землями державного лісового фонду, оскільки скасування рішення органу місцевого самоврядування, державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності юридично відновить первісний стан частини земель, які згідно з матеріалами лісовпорядкування є землями державного лісового фонду.

Вимоги, зокрема, про визнання договору недійсним є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод у належному користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

З огляду на викладене, враховуючи правову природу спірних правовідносин, оскільки рішення та договір щодо об`єктів державної власності продовжують діяти і загроза порушення прав законних володільців на реалізацію усіх правомочностей власника триває, з огляду на триваючий характер правопорушення суд констатує, що позовна давність не пропущена.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Право держави витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для повернення майна є доступними, чіткими та передбачуваними.

Незаконні дії відповідачів призвели до того, що земельна ділянка вибула з державної власності .

Повернення у державну власність нерухомого майна переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цього майна.

Отже, у справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідачів критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Повернення спірної земельної ділянки, яка незаконно вибула з державної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність держави - землі, яка відповідно до Конституції України належить народу, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар.

Відтак, втручання у право володіння майном переслідує легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, заявлені позовні вимоги Харківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської районної військової адміністрації Харківської області підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 12 112,00 грн. підлягають віднесенню на відповідачів рівними частинами

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Усунути перешкоди Харківській районній військовій (державній) адміністрації (код ЄДРПОУ: 04058775) у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду, а саме:

визнати незаконним та скасувати рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-ТРЕЙД»;

визнати недійсним договору оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022) який укладений між Височанською селищною радою (код ЄДРПОУ: 04396503) та ТОВ «МВР-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ: 34389181) яким передано в оренду ТОВ «МВР-ТРЕЙД» земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га та який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за №040870300003 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270522);

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради (код ЄДРПОУ: 04396503) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270371);

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень;

Стягнути з Височанської селищної ради (вул. Бульварна, 12, селище Високий, Харківська обл., 62459, код ЄДРПОУ: 04396503) судовий збір в сумі 6056,0 грн. за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВР-ТРЕЙД» (просп. Льва Ландау, буд. 2-К, м. Харків, 61162, код ЄДРПОУ: 34389181)судовий збір в сумі 6056,0 грн. за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Харківська окружна прокуратура (Григорівське шоссе, 52, м. Харків, 61098) .

Позивач: Військова адміністрація Харківської області (Григорівське шоссе, 52, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 04058775,).

Відповідач: Височанська селищна рада (вул. Бульварна, 12, селище Високий, Харківська обл., 62459, код ЄДРПОУ: 04396503).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МВР-ТРЕЙД» (просп. Льва Ландау, буд. 2-К, м. Харків, 61162, код ЄДРПОУ: 34389181).

Повне рішення складено "22" травня 2024 р.

СуддяО.О. Присяжнюк