Ухвала

від 23.10.2024 по справі 922/322/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/322/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Костюк О. В.,

Харківської районної військової

адміністрації Харківської області - не з`явився,

Височанської селищної ради - не з`явився,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «МВР-Трейд» - Лончак Т. І.,

Державного спеціалізованого

господарського підприємства «Ліси України» -не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 (у складі колегії суддів: Россолов В. В. (головуючий), Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.)

у справі № 922/322/24

за позовом Харківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської районної військової адміністрації Харківської області

до Височанської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «МВР-Трейд»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»,

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Харківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Харківської районної військової адміністрації Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Височанської селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «МВР-Трейд» (далі - ТОВ «МВР-Трейд»), в якому просила суд усунути перешкоди Харківській районній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду, а саме:

1) визнати незаконним та скасувати рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-Трейд»;

2) визнати недійсним договір оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022), укладений між Височанською селищною радою та ТОВ «МВР-Трейд», за умовами якого ТОВ «МВР-ТРЕЙД» передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га, зареєстрований в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за № 040870300003 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270522);

3) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270371);

4) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»), а саме, квартал 18 Бабаївського лісництва. Разом з тим, під час розроблення землевпорядної документації на земельну ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007, ДП «Ліси України» зазначена документація не погоджувалась та згода на вилучення земельної ділянки з його постійного користування не надавалась.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ДП «Ліси України».

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 позов задоволено; усунено перешкоди Харківській районній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду, а саме: визнано незаконним та скасовано рішення Височанської селищної ради від 27.03.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-Трейд; визнано недійсним договір оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022), укладений між Височанською селищною та ТОВ «МВР-Трейд», зареєстрований в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за № 040870300003 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270522); скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270371); скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у серпні 2024 року Перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 922/322/24 за касаційною скаргою Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.10.2024.

ТОВ «МВР-Трейд» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі є безпідставними, а оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Харківська районна військова адміністрація Харківської області, Височанська селищна рада та ДП «Ліси України» у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ «МВР-Трейд», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судом апеляційної інстанції установлено, що рішенням Височанської селищної ради ХІ сесії V скликання від 27.11.2007 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки TOB «МВР-Трейд» надано дозвіл TOB «МВР-Трейд» на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2 га у селищі Високий в районі пункту ДАІ для розміщення торгівельно-сервісного комплексу з виставковим майданчиком транспортних засобів та готельного комплексу з метою укладання довгострокового договору оренди.

У 2008 році Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «ГРААЛЬ» на замовлення TOB «МВР-Трейд» розроблено Проект землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки ТОВ «МВР-Трейд» для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (будівництво та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу) за рахунок земель запасу категорії житлової та громадської забудови в селищі Високий Височанської селищної ради.

Згідно з витягом з державного земельного кадастру від 09.04.2008 № 618 спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325156700:00:018:0007.

Рішенням Височанської селищної ради ХІІІ сесії V скликання від 27.03.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки TOB «МВР-Трейд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки TOB «МВР-Трейд» для будівництва та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу на території селища Високий Харківського району Харківської області за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови зі зміною цільового використання для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (пункт 1); надано в оренду TOB «МВР-Трейд» земельну ділянку площею 1,9743 га земель комерційного використання для будівництва та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу строком на 50 років.

03.06.2008 між Височанською селищною радою (орендодавець) та TOB «МВР-Трейд» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Височанської селищної ради загальною площею 1,9743 га, строком на 50 років.

Відповідно до умов договору невідємними частинами договору є: 1) план (схема) земельної ділянки; 2) кадастровий план земельної ділянки, з відображенням обмежень у її використанні; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) розрахунок орендної плати за земельну ділянку; 5) акт приймання-передачі об`єкту оренди; 6) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Договір зареєстровано у Харківському районному відділі ХРФ ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 04.06.2008 за № 040870300003.

Додатковою угодою від 26.01.2022 до договору, внесено зміни до пункту 5 договору щодо розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки; до пункту 9 щодо розміру орендної плати; а також у розділ «Реквізити сторін».

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.01.2024 № 363509367, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.09.2012 № 5245-VI, 25.10.2022 за Височанською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 19.10.2016 у справі № 922/2716/16 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі ДП «Жовтневе лісове господарство» та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування рішень Височанської селищної ради від 27.11.2007 «Про надання дозволу на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-Трейд», від 27.03.2008 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-Трейд»; про визнання недійсним договору оренди землі від 03.06.2008, укладеного Височанською селищною радою з ТОВ «МВР-Трейд», зареєстрованого у Харківському районному відділі ХРФ ДП «Центр ДКЗ при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за № 040870300003; та про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6325156700:00:018:0007, обґрунтованих тим, що в процесі прийняття оскаржуваних рішень не було дотримано визначений законодавством порядок відведення земельних ділянок, оскільки частина орендованої TOB «МВР-Трейд» земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 перетинається із земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні ДП «Жовтневе лісове господарство», а саме: частина спірної земельної ділянки знаходиться на території виділів 22 і 24 кварталу № 18 Бабаївського лісництва; рішень щодо її вилучення з постійного користування ДП «Жовтневе лісове господарство» в установленому чинним законодавством порядку не приймалось, її межі цим підприємством не погоджувались.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду, а саме, про визнання незаконним та скасування рішення Височанської селищної ради від 27.03.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «МВР-Трейд»; визнання недійсним договору оренди землі від 03.06.2008; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради на спірну земельну ділянку; скасування державної реєстрації спірної земельної в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень, прокурор обґрунтував їх тим, що спірна земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», а саме квартал 18 Бабаївського лісництва; розпорядження Височанською селищною радою землями лісового фонду, на які частково накладається спірна земельна ділянка, без погодження на вилучення та вилучення таких земель з постійного користування ДП «Ліси України» суперечить вимогам законодавства.

На підтвердження обставин щодо віднесення частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП «Ліси України», прокурором надано:

- копію проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Жовтневе лісове господарство» Харківського обласного управління лісового і мисливського господарства 2007 року;

- дві копії планшету № 2 лісовпорядкування 2006 року ДП «Жовтневе лісове господарство» Бабаївське лісництво, складеного на основі геоданих землевпорядкування 1975-1977 років і лісовпорядкування 1990 року;

- копію планшету № 2 лісовпорядкування 1990 року, складеного на основі геоданих землевпорядкування 1975-1977 років і лісовпорядкування 1980 року;

- копію листа Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроет» від 09.08.2021 № 481;

- копію листа Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроет» від 29.08.2023 № 344;

- копію листа філії «Жовтневе лісове господарство» ДП «Ліси України» від 28.08.2023 № 862/28.5-2023;

- копію листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 №15444/0/2-23;

- копію листа Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 22.11.2023 № 01-41/3765.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні у матеріалах справи докази (зокрема, планшети № 2 лісовпорядкування, листи Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект»), дійшов висновку про недоведеність часткового накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення. Враховуючи наявність судового рішення у справі № 922/2716/16, яким було вирішено аналогічні позовні вимоги прокурора, пред`явлені в інтересах держави в особі ДП «Жовтневе лісове господарство» та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, та те, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, набуте ТОВ «МВР-Трейд» на законних підставах, а задоволення пред`явлених прокурором позовних вимог призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та покладе на ТОВ «МВР-Трейд» надмірний тягар за дії державних органів, дійшов висновки про відсутність підстав для задоволення позову.

У поданій касаційній скарзі прокурор на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 5 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04.08.2021 у справі № 925/889/19, від 29.03.2023 у справі № 911/164/21, від 24.04.2024 у справі № 940/751/20, від 24.04.2024 у справі № 619/1365/21; на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 1, 3 5, 63 та пункту 5 розділу VIIІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, статей 3, 19, 149, 164 Земельного кодексу України, статей 317, 319 Цивільного кодексу України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц і № 488/6211/14-ц, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15; на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 47 Лісового кодексу України, статей 76-78 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 21.03.2023 у справі № 915/1165/21, від 31.05.2023 у справі № 681/804/20, від 22.11.2023 у справі № 911/2523/20, від 20.12.2023 у справі 916/1517/22, від 24.04.2024 у справі № 940/751/20; на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 19 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Умови прийнятності касаційної скарги, за змістом норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

Прокурор, обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послався на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц, від 21.03.2023 у справі № 915/1165/21, від 31.05.2023 у справі № 681/804/20, від 22.11.2023 у справі № 911/2523/20, від 20.12.2023 у справі 916/1517/22, від 24.04.2024 у справі № 940/751/20, відповідно до яких листи ВО «Укрдержліспроект» є належними та допустимими доказами при вирішенні питання щодо належності земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення.

Разом з тим у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні у матеріалах справи докази, у тому числі і листи Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект», дійшов висновку про недоведеність часткового накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц, від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц і № 488/6211/14-ц, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04.08.2021 у справі № 925/889/19, від 29.03.2023 у справі № 911/164/21, від 24.04.2024 у справі № 940/751/20, від 24.04.2024 у справі № 619/1365/21, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, на неврахування судом апеляційної інстанції висновків в яких посилається прокурор у поданій касаційній скарзі, суди приймаючи відповідні рішення, виходили із наданої судами попередніх інстанцій, у кожній конкретній справі, при вирішенні питання щодо належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, оцінки планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, зокрема і планово-картографічним матеріалам лісовпорядкування (планшетам лісовпорядкування), дійшов висновку про недоведеність часткового накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції у справі № 922/322/24 не суперечать висновкам, наведеним у постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду та Верховного Суду України, на які посилається прокурор у поданій касаційній скарзі.

У адміністративній справі № 813/4701/16 (постанова від 31.07.2019) за позовом про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову та залишаючи в силі постанову суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходив із того, що висновок суду апеляційної інстанції про правомірність ухвали Львівської міської ради є помилковим, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Львова, на ній знаходиться пам`ятка культурної спадщини місцевого значення (готель), то така земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення.

Разом з тим у справі № 922/322/24 суд апеляційної інстанції, розглядаючи позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду, а саме, про визнання незаконним та скасування рішення Височанської селищної ради від 27.03.2008; визнання недійсним договору оренди землі від 03.06.2008; скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку; скасування державної реєстрації спірної земельної в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень, надав оцінку наявним у матеріалах справи доказам (зокрема, планшетам лісовпорядкування, листам Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект») у їх сукупності та дійшов висновку про недоведеність накладання спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Отже, аналіз висновків, зроблених у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції у справі № 922/322/24, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст та правове регулювання спірних правовідносин.

Верховний Суд зауважує, що викладені у касаційній скарзі доводи у цілому зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою наданих позивачем доказів та до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки таких доказів, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали відповідно до статті 240, частини 1 статті 301 ГПК України, повний текст постанови підписано у розумний строк з огляду на перебування судді Міщенка І. С. у відрядженні з 31.10.2024 по 15.11.2024.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 922/322/24.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко