Постанова
від 29.07.2024 по справі 922/322/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/322/24

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю: прокурора Харківської обласної прокуратури та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд",

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд" (вх. №1434 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 у справі №922/322/24 (повний текст складено 22.05.2024, м. Харків, суддя Присяжнюк О.О.),

за позовом: Харківської окружної прокуратури (Григорівське шоссе, 52, м. Харків, 61098) в інтересах держави, в особі Харківської районної військової адміністрації Харківської області (Григорівське шоссе, 52, м. Харків, 61098);

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (01601, місто КИЇВ, вулиця РУСТАВЕЛІ ШОТА, будинок 9-А );

до 1-ого відповідача: Височанської селищної ради (вул. Бульварна, 12, селище Високий, Харківська обл., 62459);

2-ого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд" (просп. Льва Ландау, буд. 2-К, м. Харків, 61162);

про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 у справі №922/322/24 позовні вимоги задоволено повністю; зобов`язано усунути перешкоди Харківській районній військовій (державній) адміністрації (код ЄДРПОУ: 04058775) у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду, а саме: визнано незаконним та скасовано рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-ТРЕЙД"; визнано недійсним договір оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022), укладений між Височанською селищною радою (код ЄДРПОУ: 04396503) та ТОВ "МВР-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 34389181), яким передано в оренду ТОВ "МВР-ТРЕЙД" земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га та який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за №040870300003 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270522); скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради (код ЄДРПОУ: 04396503) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270371); скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень; стягнуто з Височанської селищної ради (вул. Бульварна, 12, селище Високий, Харківська обл., 62459, код ЄДРПОУ: 04396503) судовий збір в сумі 6056,0 грн за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-ТРЕЙД" (просп. Льва Ландау, буд. 2-К, м. Харків, 61162, код ЄДРПОУ: 34389181) судовий збір в сумі 6056,0 грн за наступними реквізитами: Харківська обласна прокуратура код 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

Вказане рішення місцевого господарського суду з посиланням на приписи статей 20, 21, 164, 122, 124, 149 ЗК України, пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України, мотивоване тим, що на момент ухвалення рішення Височанської селищної ради від 27.03.2008 та укладання договору оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022) згідно з наведеними приписами законодавства вирішення питання про вилучення для нелісогосподарських потреб земельної ділянки державної власності площею до 1 гектара, що віднесена до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та знаходиться в межах населеного пункту районного значення, належало до повноважень Харківської районної державної адміністрації; рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством) повинно передувати відведенню таких земель у приватну або комунальну власність; Закон України №5245-V прийнятий у 2012 році не може бути правовою підставою для набуття у 2008 році права комунальної власності на землі державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства; спірна земельна ділянка кад.№6325156700:00:018:0007 частково належить до земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України", проте рішення про вилучення з постійного користування ДП "Жовтневий лісгосп" (нині ДП "Ліси України") земель лісового фонду, на які частково накладається земельна ділянка з кад.№ 6325156700:00:018:0007, не приймалось та вказане державне підприємство погодження такого вилучення не надавало, а тому розпорядження Височанською селищною радою землями державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства без їх попереднього вилучення є порушення вимог законодавства у зазначеній сфері. З цих підстав місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що є незаконними та підлягає скасуванню рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-ТРЕЙД".

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022) суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 19, 55, 57, 84, 122 ЗК України, статей 1, 5, 7, 8, 17, 31, 45, 48, пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України, статей 203, 210, 215 ЦК України зазначив, що інформація, надана ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі ДП "Жовтневе лісове господарство" (нині ДП "Ліси України") є належним підтвердженням вказаних обставин, надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів; земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 частково належить до земель державного лісового фонду, надання в оренду якої відбулось з численними порушеннями законодавства, зокрема, без вилучення частини земельної ділянки з постійного користування, без погодження (згоди) державного підприємства такого вилучення; Височанська селищна рада здійснила розпорядження вказаною земельною ділянкою (в частині земель лісового фонду) з порушенням вимог ст.149, 122 Земельного кодексу за відсутності відповідного правового титулу, оскільки дійсним (титульним) власником спірної земельної ділянки є держава Україна. З цих підстав місцевий господарський суд дійшов висновку, що зазначений договір оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022), укладений між Височанською селищною радою (код ЄДРПОУ: 04396503) та ТОВ "МВР-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 34389181) на підставі рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-ТРЕЙД", яке судом визнано не законним та скасовано, вважається недійсним.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволення вимог про скасування державної реєстрації права комунальної власності Височанської селищної ради та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень забезпечить ефективний захист порушених прав, оскільки призведе до внесення змін до державного реєстру шляхом припинення речового права та узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 26 та п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, місцевий господарський суд відхилив доводи другого відповідача щодо преюдиції рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2016 у справі №922/2716/16, зазначивши про те, що склад учасників, які брали у справі №922/2716/16 та у цій справі є різним, що виключає можливість надання преюдиційного значення для справи №922/322/24.

Щодо способу захисту та позовної давності суд першої інстанції виходив з того, що заявлення позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки у даному спорі є неможливим, оскільки з огляду на її часткове накладення на землі державного лісового фонду зазначений спосіб захисту не сприятиме реальному поновленню порушених інтересів держави та не відповідає змісту спірних відносин, позаяк щодо більшої частини спірної земельної ділянки, як єдиного об`єкта цивільних прав, Харківська РВА не має правомочностей власника, а отже, і відповідного права вимагати судового захисту. З огляду на викладене, враховуючи правову природу спірних правовідносин, оскільки рішення та договір щодо об`єктів державної власності продовжують діяти і загроза порушення прав законних володільців на реалізацію усіх правомочностей власника триває, з огляду на триваючий характер правопорушення суд констатував, що позовна давність не пропущена.

Крім того, за висновками суду першої інстанції у справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідачів критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном; повернення спірної земельної ділянки, яка незаконно вибула з державної власності, спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність держави - землі, яка відповідно до Конституції України належить народу, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар. Відтак, втручання у право володіння майном переслідує легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на не з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, зокрема, чи належала у 2008 році і належить на дату подання позову частина земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 до земель лісового фонду; які межі має земельна ділянка лісового фонду та чи перетинається вона із земельною ділянкою з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007. На думку скаржника, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин, оскільки надані до матеріалів справи копії документів (проект організації та розвитку лісового господарства державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" 2007 року, планшети землемлевпорядкування) не містять ніякої прив`язки до місцевості, поворотних точок або координат, які дали б можливість встановити конкретні межі цієї земельної ділянки, а тільки можуть засвідчувати (за умови дотримання правил їх складання і оформлення) факт того, що ДП "Жовтневий лісгосп" належить на праві користування земельна ділянка, але ніяким чином не свідчить про її місцезнаходження та перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007, яка орендується відповідачем-2. В свою чергу, за твердженням скаржника, судом першої інстанції не надано жодної оцінки наявним в матеріалах справи документам Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-ТРЕЙД" для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (будівництво та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу) за рахунок земель запасу категорії житлової та громадської забудови в селищі Високий Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (надалі - Проект землеустрою), з якого вбачається, що надана земельна ділянка не була ділянкою земель лісового фонду, а отже і державною власністю, а згідно з землевпорядною документацію належала до земель комунальної власності. Відтак, на думку апелянта, надані ним докази підтверджують шо під час розробки та погодження Проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки, яку створювали спеціалізовані організації та погоджували уповноважені представники органів державної влади, зокрема начальник відділу земельних ресурсів Харківського району та голова Харківської РДА, згідно відомостям землевпорядної документації вказана ділянка була у складі земель запасу для громадської та житлової забудови території с. Високий Височанської селищної ради, не межувала із землями лісництва та не була віднесена до лісового фонду, що не було враховано судом.

Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права, яке полягає у незастосуванні норм преюдиції щодо фактів, які були встановлені в іншому рішенні суду (922/2716/16).

Також, на думку апелянта, в даному випадку мало місце застосування неефективного способу захисту, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №922/322/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 у справі №922/322/24 та призначено справу до розгляду на 27.06.2024 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; запропоновано учасникам справи подати відзиви на апеляційну скаргу в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

24.06.2024 до суду апеляційної інстанції від Харківської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8501), в якому прокурор просить апеляційну скаргу ТОВ "МВР-Трейд" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що Верховний Суд неодноразово вказував на помилкове неврахування судами в якості доказу інформації ВО "Укрдержліспроект" у спорах пов`язаних з протиправним заволодінням землями державного лісового фонду (постанови Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №911/2523/20, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц, від 24.04.2024 у справі № 940/751/20, від 21.03.2023 у справі № 915/1165/21 та ін.), а тому вказує на помилковість тверджень апелянта в цій частині. Вважає також необґрунтованими доводи скаржника щодо неправильного обраного прокурором способу захисту з тих підстав, що у даних правовідносинах прокурором мав бути заявлений віндикаційний позов про витребування земельної ділянки, оскільки правовідносини у даній справі виникли за фактом часткового накладення спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду та у тотожних правовідносинах пов`язаних із частковим накладенням земельної ділянки земельної ділянки на землі державного лісового фонду Верховний суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22 вказав на ефективності як способу захисту усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності та скасування рішення, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності. Крім того, за твердженням прокурора, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що склад учасників, які брали участь у справі №922/2716/16 та у даній справі є різним, що виключає можливість надання преюдиційного значення обставинам, встановленим у справі №922/2716/16, під час вирішення даної справи.

26.06.2024 до апеляційного господарського суду від представника ТОВ "МВР-Трейд" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8624).

У судове засідання, яке відбулось 27.06.2024, з`явився прокурор Харківської обласної прокуратури та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 відкладено розгляд справи на 29 липня 2024 року о 11:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132; запропоновано Харківській обласній військовій адміністрації надати пояснення (інформацію) чи наділена Харківська обласна військова адміністрація повноваженнями на розпорядження землями лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на території Височанської селищної ради станом на 01.02.2024; якщо ні, надати пояснення з приводу особи, до повноважень якої відноситься таке розпорядження; запропоновано учасникам справа надати пояснення щодо належної особи, наділеної повноваженнями на розпорядження землями лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на території Височанської селищної ради станом на 01.02.2024.

01.07.2024 до суду апеляційної інстанції від Харківської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі щодо належності позивача (вх. № 8752), в яких заявник з посиланням на обставини внесення змін Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 до Земельного кодексу України, приписи статті 122 ЗК України у редакції з 27.05.2021 зазначив про те, що в межах населених пунктів на території Харківського району Харківської області повноваження з вилучення та розпорядження земельними ділянками державної власності для всіх потреб, у тому числі й розпорядження землями лісогосподарського призначення, здійснюються Харківською районною військовою (державною) адміністрацією.

17.07.2024 до апеляційного господарського суду від Харківської обласної державної адміністрації через систему "Електронний суд" надійшла заява на виконання вимог ухвали суду (вх. № 9455), в якій зазначено про те, що повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

У судове засідання, яке відбулось 29.07.2024, з`явився прокурор Харківської обласної прокуратури та представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд".

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини спору.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Височанської селищної ради Харківського району Харківської області ХІ сесії V скликання від 27.11.2007 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки TOB "МВР-ТРЕЙД" надано дозвіл TOB "МВР-ТРЕЙД" (2-й відповідач) на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2 га у селищі Високий в районі пункту ДАІ для розміщення торгівельно-сервісного комплексу з виставковим майданчиком транспортних засобів та готельного комплексу з метою укладання довгострокового договору оренди (т.1, а.с. 148).

Згідно з рішенням Височанської селищної ради Харківського району Харківської області ХІ сесії V скликання, у 2008 році ТОВ "НВП "ГРААЛЬ" (яке діяло на підставі ліцензії АВ №332031 від 13.04.2007) розроблено Проект землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки ТОВ "МВР-ТРЕЙД" для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (будівництво та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу) за рахунок земель запасу категорії житлової та громадської забудови в селищі Високий Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (далі Проект землеустрою) (т.1, а.с.144-168).

Згідно з витягом з державного земельного кадастру від 09.04.2008 №618, складеного Відділом земельних ресурсів у Харківському району Харківської області Головного управління земельних ресурсів у Харківській області спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6325156700:00:018:0007.

Рішенням Височанської селищної ради Харківського району Харківської області ХІІІ сесії V скликання від 27.03.2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки TOB "МВР-Трейд" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки TOB "МВР-Трейд" для будівництва та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу на території селища Високий Харківського району Харківської області за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови зі зміною цільового використання для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, надано в оренду TOB "МВР-Трейд" земельну ділянку площею 1,9743 га земель комерційного використання для будівництва та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу строком на 50 років (т.1, а.с. 36).

На підставі вищевказаного рішення, між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області (орендодавець, 1-відповідач) та TOB "МВР-Трейд" (орендар, 2-й відповідач) укладений договір оренди земельної ділянки від 03.06.2008 (з подальшими змінами додатковою угодою від 26.01.2022), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в межах населеного пункту на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, загальною площею 1,9743 га.

Невід`ємними частинами договору є: 1) план (схема) земельної ділянки; 2) кадастровий план земельної ділянки, з відображенням обмежень у її використанні; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) розрахунок орендної плати за земельну ділянку; 5) акт приймання-передачі об`єкту оренди; 6) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказаний договір зареєстрований у Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 04.06.2008 за № 040870300003.

З матеріалів справи вбачається, що у 2016 році заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування рішень Височанської селищної ради від 27.11.2007 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-Трейд" та від 27.03.2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-Трейд"; визнання недійсним договору оренди землі, укладеного Височанською селищною радою 03.06.2008 з ТОВ "МВР-Трейд", зареєстрованого у Харківському районному відділі ХРФ ДП "Центр ДКЗ при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за № 040870300003; скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6325156700:00:018:0007.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що в процесі прийняття оскаржуваних рішень не було дотримано визначений законодавством порядок відведення земельних ділянок, оскільки частина орендованої TOB "МВР-Трейд" земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 перетинається із земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні ДП "Жовтневе лісове господарство", а саме: частина спірної земельної ділянки знаходиться на території виділів 22 і 24 кварталу № 18 Бабаївського лісництва, рішень щодо її вилучення з постійного користування ДП "Жовтневе лісове господарство" в установленому чинним законодавством порядку не приймалось, її межі даним підприємством не погоджувались.

Вказані обставини вбачаються з рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2016 у справі № 922/2716/16, яким відмовлено у позові повністю.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.01.2024 №363509367, 25.10.2022 відомості про реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради на земельну ділянку з кад.№6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підстава реєстрації права власності: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 05.09.2012, видавник: Верховна Рада України; відомості з ДЗК, серія та номер: 582152 (т.1, а.с.58-59).

У лютому 2024 року Харківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Харківської районної військової адміністрації Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1-ого відповідача - Височанської селищної ради, 2-ого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд", в якій просила суд усунути перешкоди Харківській районній військовій (державній) адміністрації (код ЄДРПОУ: 04058775) у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду, а саме:

1) визнати незаконним та скасувати рішення ХІІІ сесії V скликання Височанської селищної ради від 27.03.2008 б/н "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-ТРЕЙД";

2) визнати недійсним договору оренди землі від 03.06.2008 (зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022), укладений між Височанською селищною радою (код ЄДРПОУ: 04396503) та ТОВ "МВР-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 34389181), яким передано в оренду ТОВ "МВР-ТРЕЙД" земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га та який зареєстровано в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за №040870300003 (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270522);

3) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Височанської селищної ради (код ЄДРПОУ: 04396503) на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48270371);

4) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням всіх речових прав щодо неї та їх обтяжень.

Позов мотивовано тим, що спірна земельна ділянка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", а саме квартал 18 Бабаївського лісництва, а тому рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством) повинно передувати відведенню таких земель у приватну або комунальну власність. Як вказує прокурор, розпорядження Височанською селищною радою землями державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства без їх попереднього вилучення є порушення вимог законодавства у зазначеній сфері. За твердженням прокурора, рішення про вилучення з постійного користування ДП "Жовтневий лісгосп" (нині ДП "Ліси України") земель лісового фонду, на які частково накладається земельна ділянка з кад.№ 6325156700:00:018:0007, не приймалось та вказане державне підприємство погодження того вилучення не надавало. Таким чином, розпорядження Височанською селищною радою земельною ділянкою з кад.№ 6325156700:00:018:0007, реєстрація права комунальної власності на таку земельну ділянку, що частково належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить наведеним вимогам законодавства.

На підтвердження обставин щодо віднесення частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства, до матеріалів позовної заяви долучено такі документи:

- Проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" Харківського обласного управління лісового і мисливського господарства 2007 року (т.1, а.с.43-45);

- лист Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ" від 09.08.2021 №481, в якому зазначено, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2006 року земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007(2) частково знаходиться в межах кв.18 Бабаївського лісництва ДП "Жовтневий лісгосп", орієнтовна площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007(2) з межами кв.18 Бабаївського лісництва ДП "Жовтневий лісгосп" становить 0,4813 га із загальної площі ділянки 1,9743 га, та Додаток 3 до цього листа Схема розташування земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325156700:00:018:0129 (1) 6325156700:00:018:0007 (2) відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Жовтневий ЛГ" (кв. 18 Бабаївського лісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2006 р.) на території Височанської селищної ТГ, Харківського району, Харківської області, на якій під номером 2 позначено земельну ділянку площею 1.9743 га (кад. № 6325156700:00:018:0007), орієнтовна площа перетину складає 0,4813 га (т.1, а.с.47-49);

- лист Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ" від 29.08.2023 №344, в якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007(1) має частковий перетин з межами кв.18 виділ 24 Бабаївського лісництва філії "Жовтневе лісове господарство" ДП "Ліси України", площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007(1) з межами кв.18 виділ 24 Бабаївського лісництва філії "Жовтневе лісове господарство" ДП "Ліси України" становить 0,4813 га із загальної площі ділянки 1,9743 га, та Додаток 1 до цього листа Схема розташування земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325156700:00:018:0007 (1), відносно земель лісогосподарського призначення Філія "Жовтневе лісове господарство" ДП "Ліси України" (кв. 18 Бабаївського лісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2021 р.) на території Височанської селищної ТГ, Харківського району, Харківської області, на якій під номером 1 позначено земельну ділянку площею 1.9743 га (кад. № 6325156700:00:018:0007), орієнтовна площа перетину складає 0,4813 га (т.1, а.с.50);

- лист Філії "Жовтневе лісове господарство" ДП "Ліси України" від 28.08.2023 №862/28.5-2023, яким повідомлено прокурора про те, що згідно з планшетом №2 Бабаївського лісництва філії "Жовтневе лісове господарство" ДП "Ліси України" вказана земельна ділянка частково перетинається із землями лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України" - частково з кварталами 22 та 24 Бабаївського лісництва; ДП "Ліси України", а також ДП "Жовтневе лісове господарство", як правопопередник, не погоджувало відповідну землевпорядну документацію, межі земель при відведенні зазначеної земельної ділянки; ДП "Ліси України", як землекористувач, не погоджує вилучення із свого постійного користування зазначеної земельної ділянки. На підтвердження належності частини земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 до земель лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України" додано копію з планшету №2 Бабаївського лісництва. Водночас повідомлено, що державний акт на право постійного користування на землі, на яких частково розташована вищевказана ділянка, державному підприємству не видавався (т.1, а.с.51-52);

- лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 №15444/0/2-23, яким повідомлено, що Кабінетом Міністрів рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із постійного користування державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (правонаступник державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України") земельної ділянки із зазначеним у запиті кадастровим номером (кад. № 6325156700:00:018:0007) не приймалося (т.1, а.с.53-54);

- лист Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 22.11.2023 №01-41/3765, в якому повідомлено про не встановлення відомостей щодо ухвалення райдержадміністрацією рішення про вилучення із постійного користування ДП "Жовтневий лісгосп" (нині - ДП "Ліси України") земель лісового фонду на яких сформовано, зокрема, земельну ділянку за кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 (т.1, а.с.55).

В обґрунтування застосованих способів захисту прокурор вказує на те, що при розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 площею 1,9743 га Височанською селищною радою незаконно передано в оренду ТОВ "МВР-ТРЕЙД" та незаконно зареєстровано право комунальної власності на цю ділянку, яка частково належить до земель державного лісового фонду. Вказане свідчить про те, що порушення вимог закону, які відбулися внаслідок незаконного розпорядження спірними землями державного лісового фонду, не припинилися, що є підставою для усунення перешкод власнику та постійному землекористувачу в користуванні та розпорядженні ними. Проте, враховуючи, що лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави в особі Харківської районної державної адміністрації, інша її частина - це землі комунальної власності, що належать Височанській селищній раді, то витребування індивідуально-невизначеного майна, яким у даному випадку є частина земельної ділянки площею не відповідає змісту віндикаційного позову. Таким чином, на думку прокурора, заявлення позовної вимоги про витребування спірних земель у даному спорі є неможливим, оскільки, з огляду на їх часткове накладення на землі державного лісового фонду, така вимога взагалі не може бути заявлена та задоволена.

Отже, прокурор стверджує, що з метою забезпечення відновлення порушених інтересів держави, правильним та ефективним способом захисту є усунення перешкод власнику та постійному землекористувачу шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації права комунальної власності на землю, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Вказаний спосіб захисту дозволить позивачу вільно володіти, розпоряджатися та користуватися землями державного лісового фонду, оскільки скасування рішень органу місцевого самоврядування, державної реєстрації цих ділянок, скасування державної реєстрації права комунальної власності на сформовану ділянку з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 юридично відновить первісний стан частини земель, які є землями державного лісового фонду. Зазначив, що на допустимості обрання саме визначених прокурором у даній позовній заяві способів захисту вказує Верховний суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 915/1165/21 у тотожних правовідносинах пов`язаних із частковим накладенням на землі державного лісового фонду земель, на які зареєстровано право комунальної власності.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та звернення до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації Харківської області прокурор вказав на те, що передача земель державної власності лісогосподарського призначення для інших цілей ніж визначені законом, не уповноваженим органом, без їх вилучення у постійного лісокористувача, порушує інтереси держави щодо правомірного використання земель лісогосподарського призначення державної власності як основного джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах; протиправне зайняття земель державної власності лісогосподарського призначення перешкоджає захисту державою лісових насаджень, проведення планових заходів щодо заліснення та охорони земель, дотримання правового режиму земель цієї категорії; неповернення Харківській РВА спірної земельної ділянки порушує інтереси держави в частині можливості ефективного використання права державної власності та реалізації державної політики в сфері захисту лісів. Проте, в даному випадку має місце нездійснення уповноваженим органом протягом розумного строку повноважень із захисту інтересів держави пов`язаних з незаконним зайняттям земель лісового фонду. Наведене, на думку прокурора, є підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави.

В обґрунтування залучення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, прокурор посилався на те, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, у тому числі і ДП "Жовтневе лісове господарство", а пунктами 4, 5 вказаної постанови погоджено з пропозицією Державного агентства лісових ресурсів щодо утворення державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств. Також додано до матеріалів позовної заяви наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №856 "Про припинення Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" та затвердження комісії з припинення", яким припинено Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00993165) шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034), а також наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 10.01.2023 №92 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (т.1, а.с.72-74).

Харківська районна військова (державна) адміністрація у своїй заяві (документ сформований в системі "Електронний суд" 06.02.2024) позов керівника Харківської окружної прокуратури підтримала в повному обсязі (т.1, а.с.91-93).

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "МВР-ТРЕЙД" у відзиві на позов (документ сформований в системі "Електронний суд" 20.02.2024) посилалось, зокрема, на те, що Височанська селищна рада під час прийняття рішення ХІІІ сесії V скликання від 27.03.2008 б/н "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-ТРЕЙД" та укладення договору оренди земельної ділянки діяла в рамкам законодавства та мала право розпоряджатися земельними ділянками в межах населеного пункту та не перевищувала своїх повноважень, оскільки не здійснювала вилучення земель з державної власності, так як вони і не були землями лісового фонду і, відповідно, державної власності (т.1, а.с.131-142).

За твердженням другого відповідача, прокурором не доведено, що спірна у справі земельна ділянки 6325156700:00:018:0007 дійсно частково перетинається із земельною ділянкою лісового фонду, яка перебувала у користуванні ДП "Жовтневий лісгосп", оскільки ніде не вказано координати, межі поворотні точки, які б надали можливість ідентифікувати межі ділянки лісового фонду.

Вважає, що планшет, який за своєю сутністю є незмінним правовстановлювальним документом станом за матеріалами лісовпорядкування на 2006 рік та на який посилається прокурор, як доказ віднесення вказаних земель до лісового фонду, не є належним та допустимим доказом, що було встановлено у рішенні Господарського суду Харківської області від 19.10.2016 по справі 922/2716/16.

В свою чергу, у відповіді на відзив (документ сформований в системі "Електронний суд" 26.02.2024), прокурор вказує, що до позовної заяви долучено викопіювання частини планшету лісовпорядкування 2006 року з позначенням місця розташування земельної ділянки кад.№6325156700:00:018:0007 на землях ДП "Ліси України" та інформацію ВО "Укрдержліспроект", відповідно до якої вказана земельна ділянка частково знаходиться в межах кварталу 18 Бабаївського лісництва ДП "Жовтневий лісгосп" (нині ДП "Ліси України") (т.2, а.с.1-8).

Крім того, прокурором додано копії двох екземплярів планшетів №2 лісовпорядкування 2006 року, відповідно до яких планшет складний на основі геоданих лісовпорядкування 1975-1977 років та лісовпорядкування 1990 року, а тому прокурором додатково надано копію лісовпорядного планшета №2, складеного за результатами лісовпорядкування 1990 року (т.2, а.с.10-12).

При цьому, за твердження прокурора, конфігурація та межі Бабаївського лісництва (в частині спірної території) відповідно до планшету лісовпорядкування 1990 року є тотожними конфігурації та межам вказаного лісництва відповідно до планшетів складених за результатами лісовпорядкування проведеного у 2006 році. З цих підстав вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 частково перебуває в межах кварталу 18 Бабаївського лісництва, а отже, у постійному користуванні держаного лісогосподарського підприємства "Ліси України", що підтверджується належними доказами.

Водночас, представник другого відповідача зазначив, що прокурором не доведено перетин земельних ділянок, а тому спеціальний дозвіл на зміну цільового призначення та спеціальний порядок відведення таких земель не повинен застосовуватися. Також стверджував про преюдиційний характер встановлених у справі №922/2716/16 обставин щодо неналежності планшету,

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, в тому числі землі лісогосподарського призначення (пункт «е» частини першої статті 19 ЗК України).

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду відповідно до вимог Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначався статтею 124 Земельного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього кодексу (частина третя статті 124 Земельного кодексу України).

У статті 123 Земельного кодексу України, що регулює порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам, визначено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (ч.6).

Згідно із частиною першою пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (2008 рік), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У 2007-2008 роках землі державної та комунальної власності не були розмежованими, а розпорядження землями (прийняття рішень про вилучення, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання (передача) земельних ділянок у власність чи користування) в межах населених пунктів здійснювали виключно відповідні органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради), оскільки землі державної та комунальної власності було розмежовано лише з 01.01.2013 - дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI (далі Закон № 5245-VI).

Відповідно до пункту 3 Закону № 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Водночас, відповідно до підпункту «а» пункту 4 вказаного Закону у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Таким чином, відповідно до Закону № 5245-VI землі державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, розташовані в межах населеного пункту залишаються у державній власності та не переходять до комунальної власності.

Судова колегія зазначає, що обставини розташування спірної земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи в межах населеного пункту підтверджуються матеріалами справи (Проект землеустрою, викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану)), а також визнаються прокурором.

Підставою даного позову прокурором визначено обставини щодо порушення Височанською селищною радою порядку розпорядження землями державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства без їх попереднього вилучення, та неправомірне віднесення таких земель до комунальної власності.

Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (стаття 1 ЛК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (стаття 9 ЛК України).

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Колегія суддів звертає увагу, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Отже, наявність порушень порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є самостійною підставою як для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, так і для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам і подальшого притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у таких порушеннях.

За змістом статті 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Аналогічні положення містить стаття 5 Лісового кодексу України, згідно якої до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 Лісового кодексу України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 Земельного кодексу України).

Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин треба визначати згідно з нормами земельного та лісового законодавства про використання й охорону лісового фонду (див. постанови Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 та Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 40)).

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (пункт 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними (пункти 4, 5 частини першої статті 31 ЛК України).

Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення(пункти 3, 4 частини першої статті 32 ЛК України).

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частини перша та друга статті 149 ЗК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частина шоста статті 149 ЗК України встановлює, що обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (в редакції закону від 08.02.2006).

Відповідно до частини п`ятої статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті (в редакції закону від 08.02.2006).

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, -ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу, якою передбачено особливо цінні землі та порядок їх вилучення.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

З наведеної норми вбачається, на момент виникнення спірних правовідносин повноваження щодо вилучення з постійного користування земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - лісів в обсязі понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб (ч. 9 ст. 149 ЗК України) належало до повноважень Кабінету Міністрів України, при цьому вилучення таких земельних ділянок розміром до 1 гектару (в межах населених пунктів районного значення) належало до повноважень районних державних адміністрацій.

Отже, в даному випадку суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора та висновками суду першої інстанції, що на момент ухвалення спірного рішення Височанської селищної ради від 27.03.2008 та укладання оспорюваного договору оренди землі від 03.06.2008(зі змінами відповідно до додаткової угоди від 26.01.2022) згідно з наведеними приписами законодавства вирішення питання про вилучення для нелісогосподарських потреб земельної ділянки державної власності площею до 1 гектара, що віднесена до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та знаходиться в межах населеного пункту районного значення, належало до повноважень Харківської районної державної адміністрації.

Наведене узгоджується з положеннями щодо повноважень районних державних адміністрацій в частині вилучення земельних ділянок державної власності в межах населених пунктів, які перебувають у постійному користування, що містяться у чинних положеннях статей 149, 122 ЗК України.

Отже, рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством) повинно передувати відведенню таких земель у приватну або комунальну власність.

Відтак, з урахуванням предмета та підстав даного позову у даному випадку підлягає доведенню прокурором та встановленню судом обставина, що частина спірної земельної ділянки є землями лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДП "Жовтневий лісгосп" (нині ДП "Ліси України").

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України (стаття 45 Лісового кодексу України).

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства (стаття 47 Лісового кодексу України).

Відповідно до частини 1-3 статті 48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з частиною 4 статті 17 Лісового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 5 розділу V Прикінцеві положення Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Пунктом 5 розділу V Прикінцеві положення Лісового кодексу України (в редакції, чинній на час подання позову прокурором) визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справі № 911/604/18, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 07.04.2021 у справі № 367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі № 910/19932/16, від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16, від 04.08.2021 у справі № 925/889/19.

На підтвердження обставин щодо віднесення частини спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства, до матеріалів справи долучено такі документи:

- Планшет №2 лісовпорядкування 2006 року ДП "Жовтневе ЛГ" Бабаївське лісництво, в якому зазначено загальна площа 586,0 га; планшет складений на основі геоданих землевпорядкування 1975-1977рр. і лісовпорядкування 1990р. Вказаний планшет містить вказівку на осіб, якими складений (начальник партії Щур З.О., ОСОБА_1 , геодезист, інженер, технік ОСОБА_2 ), проте не містить підписи цих осіб. На цьому планшеті зазначено для службового використання, екз. №1, у нижній частині зазначено дозвіл: "Укрдержліспроекту" 14.02.07р. (т.1, а.с. 46, т.2, а.с. 10);

- Планшет №2 лісовпорядкування 2006 року ДП "Жовтневе ЛГ" Бабаївське лісництво, в якому зазначено загальна площа 586 га; планшет складений на основі геоданих землевпорядкування 1975-1977рр. і лісовпорядкування 1990р. Вказаний планшет містить вказівку на осіб, якими складений (начальник партії Щур З.О., ОСОБА_1 , геодезист, інженер, технік ОСОБА_2 ), містить підпис начальника партії, інші підписи нечітко простежуються. На цьому планшеті зазначено інв. ном. 164, у нижній частині зазначено дозвіл: "Укрдержліспроекту" 14.02.07р. (т.2, а.с.12).

Дослідивши вказані копії планшетів, судом апеляційної встановлено, що вказані 2 примірника Планшету № 2 лісовпорядкування 2006 року відрізняються за зовнішнім виглядом, наявністю підписів/печаток, здійсненими написами та позначеннями, а також числовими показниками у межах кварталів.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає уваги, що на вказаних примірниках планшетів лісовпорядкування 2006 року у нижній частині зазначено дозвіл: "Укрдержліспроекту" 14.02.07р., тобто датою пізніше за вказану дату лісовпорядкування, що ставить під сумнів складання цього планшету у 2006 році, у тому числі не підтверджується обставини складення таких документів до 28.03.2006.

Відповідно до судової практики для визначення дії нормативно-правового акта у часі та, відповідно, для з`ясування того, чи поширюється його юридична сила на конкретні правовідносини, необхідно встановити: 1) момент набуття чинності нормативно-правового акта; 2) наявність або відсутність у новоприйнятому нормативно-правовому акті порядку та строків набрання ним чинності в цілому та/або окремих його положень, а також особливості застосування нормативно-правового акта у певний період часу (як правило, це визначається у «Перехідних положеннях»); 3) момент виникнення та закінчення правовідносин, на регулювання яких спрямована дія акта; 4) чи був чинним на момент виникнення та закінчення правовідносин нормативно-правовий акт; 5) чи містить нормативно-правовий акт положення, які скасовують або пом`якшують відповідальність особи.

Під "раніше наданими" слід розуміти землі надані до дати набрання чинності пункту 5 перехідних положень Лісового кодексу України, тобто до 28.03.2006 включно.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.06.2024 у справі № 913/205/23, в частині застосування норми пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України, про те, що умовою застосування вказаної норми Кодексу законодавець визначив підтвердження факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування державному лісогосподарського підприємства саме до 28.03.2006 включно.

Тобто для застосування цього пункту слід підтвердити право користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та треба достеменно встановити, що ці земельні ділянки були надані у користування до 28.03.2006 включно, проте надані прокурором примірники планшету №2 лісовпорядкування 2006 року такі обставини не підтверджують.

З цих підстав, колегія суддів також оцінює критично наданий до матеріалів справи Проект організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" Харківського обласного управління лісового і мисливського господарства 2007 року. До того ж вказаний документ не містить ніяких відміток про його погодження в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства (територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства) у відповідності до приписів статті 48 ЛК України, а також відомостей щодо просторових координат земель ДП "Жовтневий лісгосп".

Стосовно наданого до матеріалів справи копії планшету №2 лісовпорядкування 1990 року, в якому зазначено загальна площа 594 га; планшет складений на основі геоданих землевпорядкування 1975-1977рр. і лісовпорядкування 1980р. З наданого примірника планшета взагалі не вбачається можливим встановити осіб, якими складений цей документ та підписи таких осіб (т.2, а.с.11).

При цьому, для вирішення питання щодо визначення можливого знаходження земельних ділянок в межах земель лісогосподарського призначення необхідно, у тому числі, співставити координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок із координатами поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок лісогосподарського призначення, які визначені відповідною документацією із землеустрою та/або які внесені до бази даних Державного земельного кадастру, в одній системі координат (у разі якщо земельні ділянки лісогосподарського призначення, у визначеному порядку, були сформовані як об`єкти цивільних прав); співставити координати поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, які визначені відповідною документацією із землеустрою та/або які внесені до бази даних Державного земельного кадастру, із геодезичною інформацією планшетів лісовпорядкування, в одній системі координат (у разі якщо земельні ділянки лісогосподарського призначення, у визначеному порядку, не були сформовані як об`єкти цивільних прав).

Слід зазначити, що земельні ділянки лісогосподарського призначення вказаного лісництва, як об`єкти цивільних прав, у визначеному порядку не були сформовані, тому у даному випадку, документами, які посвідчують право ДП "Жовтневий лісгосп" на землі лісового фонду, та які визначають місце розташування і межі цих земель, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а саме - відповідні планшети лісовпорядкування. При цьому слід зазначити, що місце розташування і межі земель лісового фонду можливо визначити за тими планшетами, на яких відображена необхідна геодезична інформація, проте, надані копії планшетів не містять такої інформації.

Зокрема, як примірники планшетів № 2 лісовпорядкування 2006 року, так й примірник планшета № 2 лісовпорядкування 1990 року не містять ніякої прив`язки до місцевості, поворотних точок або координат, які дали б можливість встановити конкретні межі цієї земельної ділянки, а тільки можуть засвідчувати (за умови дотримання правил їх складання і оформлення) факт того, що ДП "Жовтневий лісгосп" належить на праві користування земельна ділянка площею 586 га, проте не підтверджує конкретні координати її місцезнаходження, зокрема в частині виділу 24 кв. 18 Бабаївського лісництва філії "Жовтневе лісове господарство" ДП "Ліси України", що могло б свідчити про перетин із спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007.

З цих підстав, другий відповідач заперечував проти позовних вимог та зазначив про відсутність можливості встановити, що земельна ділянка лісового фонду, яка нанесена на планшет лісовпорядкування, дійсно перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007, яка належним чином нанесена на публічну кадастрову карту.

Проте, вказані обставини було залишено поза увагою судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що оскільки в даному випадку прокурором стверджується про частковий перетин спірної земельної ділянки із землями лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України", то від точності встановлення меж ділянки лісового фонду залежить визначення питання щодо наявності/відсутності такого перетину.

При цьому, як вбачається з наданих планшетів загальна площа земель ДП "Жовтневий лісгосп" станом на 1990 рік складала 594 га, тоді як згідно планшету №2 лісовпорядкування 2006 року становить 586 га, проте основою складання цих планшетів зазначено геодані землевпорядкування 1975-1977 р.р., а планшету лісовпорядкування 2006 року також й геодані 1990 року, які в свою чергу містять іншу загальну площу земель. Жодних пояснень стосовно відмінних даних у наданих до суду примірниках планшетів лісовпорядкування прокурором не надано.

За твердженням прокурора, конфігурація та межі Бабаївського лісництва (в частині спірної території) відповідно до планшету лісовпорядкування 1990 року є тотожними конфігурації та межам вказаного лісництва відповідно до планшетів складених за результатами лісовпорядкування проведеного у 2006 році. З цих підстав прокурор вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 частково перебуває в межах кварталу 18 Бабаївського лісництва та перебуває у постійному користуванні держаного лісогосподарського підприємства "Ліси України".

На підтвердження цих обставин прокурор посилається на такі документи:

- лист Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ" від 09.08.2021 №481 (з додатком - Схема розташування земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325156700:00:018:0129 (1) 6325156700:00:018:0007 (2) відносно земель лісогосподарського призначення ДП "Жовтневий ЛГ" (кв. 18 Бабаївського лісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2006 р.) на території Височанської селищної ТГ, Харківського району, Харківської області);

Суд апеляційної інстанції враховує, що ВО "Укрдержліспроект" створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. Подібний правовий висновок, сформований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц.

Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення виходив з того, що інформація, надана ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі ДП "Жовтневе лісове господарство" (нині ДП "Ліси України") є належним підтвердженням вказаних обставин, надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.

Судова колегія зазначає, що надані прокурором до матеріалів справи листи Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ" оцінюються у сукупності та на відповідність із матеріалами лісовпорядкування (першоджерело), зазначена в таких листах інформація повинна відповідати матеріалам лісовпорядкування та фактично має похідних характер.

Інформація, яка міститься в цих листах стосовно перетину земель лісогосподарського призначення Філії "Жовтневе лісове господарство" ДП "Ліси України" зі спірною земельною ділянкою, не знайшла свого підтвердження в ході аналізу даних планшетів, які в свою чергу є матеріалами лісовпорядкування та не містять координат поворотних точок меж зазначеного 18 кварталу Бабаївського лісництва, а тому прокурором не доведено цих обставин.

Таким чином, прокурором не доведено належними та допустимими доказами у розумінні приписів статей 76-77 ГПК України обставин щодо часткового перетину земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:00:018:0007 із межами кв.18 Бабаївського лісництва філії "Жовтневе лісове господарство" ДП "Ліси України", а тому суд апеляційної інстанції сприймає критично надані прокурором листи в якості доказів на підтвердження цих обставин.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (статті 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (статті 7 Господарського процесуального кодексу України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зауважує, що лише згадки джерел доказів і зазначення підтверджених ними обставин без їхньої оцінки недостатньо для висновку про те, що суд ці докази дослідив і мотивував відхилення відповідних аргументів учасника справи.

Враховуючи наявні в матеріалах справі документи, а також заперечення 2-го відповідача, суд повинен був надати оцінку в контексті усіх наявних у справі матеріалів, які, зокрема, підтверджують порядок формування спірної земельної ділянки, категорії земель в межах якої вона формувалась, а також обставин пов`язаних із визначенням її цільового призначення.

Проте, судом першої інстанції взагалі залишено поза увагою наданий до матеріалів справи Проект землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки ТОВ "МВР-ТРЕЙД" для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (будівництво та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу) за рахунок земель запасу категорії житлової та громадської забудови в селищі Високий Височанської селищної ради Харківського району Харківської області 2008 року (далі Проект землеустрою), який розроблений ТОВ "НВП "ГРААЛЬ" згідно з рішенням Височанської селищної ради Харківського району Харківської області ХІ сесії V скликання (т.1, а.с.144-168).

Судова колегія зазначає, що згідно з нормами статей 181-184, 202-204 ЗК України, Законів України "Про Державний земельний кадастр" та "Про землеустрій" дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації (аналогічні висновки у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 920/1461/13, від 12.01.2022 у справі № 372/4159/18).

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, на час спірних правовідносин діяв Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, згідно пунктів 9,10 якого проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. У разі відведення земельної ділянки для розробки корисних копалин або забудови територій на площах їх залягання проект погоджується також з органом державного геологічного контролю та органом державного гірничого нагляду. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягали обов`язковій державній експертизі.

Згідно з приписами статті 32 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

За змістом частин першої, другої та третьої статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. Якщо об`єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок. Позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Спростування висновків державної експертизи здійснюється у порядку, визначеному статті 37 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Згідно Пояснювальної записки до Проекту землеустрою земельна ділянка, на яку розробляється проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, представлена категорією земель житлової та громадської забудови; межі та площу земельної ділянки, що проектується до відведення в оренду визначені у відповідності з вимогами методичних рекомендацій та інструкцій щодо проведення землевпорядних робіт; земельна ділянка обстежена на місцевості, по результатах обстеження виявлено, що земельна ділянка згідно даних земельно-кадастрової документації включена в межі населеного пункту, згідно містобудівного обґрунтування погодженого всіма відповідними службами віднесена до земель запасу на даний час не використовується, у власність та користування не надана; площа земельної ділянки, що пропонується до відведення становить 1,9743 га, представлена дерево-чагарниковими насадженнями, згідно УКЦВЗ код цільового використання -1.8; даний проект землеустрою передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг з метою будівництва та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу, з подальшим наданням в оренду ТОВ "МВР-ТРЕЙД"; відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) земельна ділянка що відводиться віднесена до земель житлової та громадської забудови; даним проектом, відповідно до Земельного кодексу України, передбачено відвести ТОВ "МВР-ТРЕИД" земельну ділянку оренду для роздрібної торгівлі та комерційних послуг код цільового використання -1.11.3.

Так, складовою частиною даного Проекту землеустрою є Містобудівне обґрунтування від 04.04.2008 №114 щодо розташування Торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу поблизу з постом ДАЇ в с. Високий, територія Височанської селищної ради, Харківський район (далі містобудівне обґрунтування), розроблене КП "Архітектурне бюро Харківського р-ну", погоджене начальником управління містобудування та архітектури Харківської облдержадміністрації та затверджене головою райдержадміністрації Харківського району (т.1, а.с. 148-154). У текстовій частині містобудівного обґрунтування наявна характеристика місця розташування запроектованого об`єкта, а саме: в межах населеного пункту (житлового району, кварталу, мікрорайону), оточуючої забудови та її перспективного розвитку: земельна ділянка розташована на вільній від забудови території с. Високий, територія Височанської селищної ради Харківського району, поблизу з постом ДАЇ, вздовж автошляху "Харків-Симферополь" і межує: з півночі - на відстані приблизно на відстані 5 метрів територія ТОВ "Санітас (СТО, автомийка), а також на відстані приблизно 20 метрів проходить автошлях "Харків-Симферополь", та територія Височанської селищної ради; зі сходу - вільна від забудови територія Височанської селищної ради, та на відстані приблизно 60 метрів територія ПП Шаріфов Є. О. (кафе); з півдня - на відстані приблизно 10 метрів лісовий масив дерев листяних порід, територія Височанської селищної ради; з заходу - на відстані приблизно 5 метрів базова станція стильникового зв`язку, а також- на відстані 20 метрів територія СПДФО Плигун Т.К. (СТО).

Відповідно до висновків містобудівного обґрунтування обстежувана ділянки, орієнтовною загальною площею 2,00 га, вибрана за рахунок земель запасу с. Високий, на території Височанської селищної ради, і передбачається для розташування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговуванню автотранспортних засобів та готельного комплексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджений з органами земельних ресурсів, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а саме: відділом земельних ресурсів у Харківському районі Харківської області Головного управління земельних ресурсів у Харківській області (висновок від 07.04.2008 № 176); відділом містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області (висновок щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 04.04.2008 № 337); Харківською районною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 04.04.2008 № 381); Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області (висновок від 08.04.2008 №4-23-2347 про погодження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки); Управлінням культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (висновок від 10.04.2008 №08-10/1529) (т.1, а.с. 156-161).

Відтак, з Проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки, який був погоджений у встановленому порядку, вбачається, що земельна ділянка загальною площею 1,9743 га, частиною якою за твердженням прокурора є передані у постійне користування державному лісогосподарському підприємству землі лісогосподарського призначення, віднесена до земель запасу категорії житлової та громадської забудови в селищі Високий Височанської селищної ради Харківського району Харківської області.

До того ж, розшифровка земель по землекористувачах та угіддях приведена в експлікації, яка складена згідно з формою 6-зем являється складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якій зазначено у рядку 97 загальну площу земель 1,9743 га, та в графі 56 вказано дані про зелені насадження загального користування площею 1,9743 га.

Згідно Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377 (втратив чинність 01.01.2016), станом на 2004 рік у рядку 97 державної статистичної звітності із земельних ресурсів за формою № 6-зем мали враховуватися дані про землі загального користування: землі населених пунктів, які перебувають у віданні сільської, селищної, міської ради і використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сіножаті, набережні, парки, сквери, бульвари, а також водосховища та ріки в межах населених пунктів (та за межами), які не надані у власність і користування; також - внутрішньогосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні й інші споруди сільськогосподарських підприємств, які ліквідуються або збанкрутували.

Дані про зелені насадження станом на 2004 рік мали вказуватися у графі 56 державної статистичної звітності із земельних ресурсів за формою № 6-зем, і такими насадженнями були - зелені насадження загального користування: зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери), які не включені до категорії лісів.

Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 17.04.2008 №1286, складеного Головним управлінням земельних ресурсів у Харківській області, Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. ТОВ "МВР-ТРЕЙД" для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (будівництво та обслуговування торгівельно-сервісного центру з продажу та обслуговування автотранспортних засобів та готельного комплексу) за рахунок земель запасу категорії житлової та громадської забудови в селищі Високий Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, оцінюється позитивно та погоджується (т.1, а.с.167).

Таким чином, зі змісту проекту землеустрою вбачається, що спірна земельна ділянка повністю відносились до земель запасу категорії житлової та громадської забудови, у той час, як прокурор вказує, що вона частково відносяться до земель лісогосподарського призначення, які передані в користування ДП "Жовтневе лісове господарство", проте відповідних доказів, що достеменно свідчили б про вказані обставини та спростовували відомості, що містить землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку, позитивно оцінена та погоджена за висновком державної експертизи, матеріали справи не містять.

Відтак, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення помилково дійшов висновку про доведеність прокурором обставин перетину частини спірної земельної ділянки із землями лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, на підставі листів Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ", як на правовстановлюючих документах, оскільки вказані листи з додатками до них за своїм змістом не є матеріалами лісовпорядкування та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що підтверджують належність частини спірної земельної ділянки до лісового фонду та закріплення її за лісовпорядною організацію.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у 2016 році прокурор вже звертався до господарського суду в інтересах держави в особі Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" та Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства з тотожними позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Височанської селищної ради від 27.03.2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-Трейд", визнання недійсним договору оренди землі, укладеного Височанською селищною радою 03.06.2008 з ТОВ "МВР-Трейд", та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6325156700:00:018:0007.

Підставою позовних вимог було визначено обставини щодо недотримання Височанською селищною радою порядку відведення спірної земельної ділянки, яка за твердженням прокурора, перетинається із земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні ДП "Жовтневе лісове господарство", та рішень щодо її вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства в установленому чинним законодавством порядку не приймалось та її межі даним підприємством не погоджувались.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2016 у справі № 922/2716/16, відмовлено у позові повністю. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що прокурором не доведено перетину земельних ділянок, а відтак господарський суд при ухваленні цього рішення встановив, що Височанська селищна рада, приймаючи рішення від 27.11.2007 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-Трейд" та від 27.03.2008 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МВР-Трейд", діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Господарського суду Харківської області від 19.10.2016 у справі № 922/2716/16 набрало законної сили та не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини 1 статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 175 цього Кодексу.

Водночас згідно з пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Таким чином, передумовою для застосування приписів пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Однак зміна хоча би однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження в справі. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 916/2638/23, від 17.01.2024 у справі № 925/155/23, від 31.01.2024 у справі № 906/513/21.

Отже, для закриття провадження в справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових: рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 920/874/22, від 21.09.2023 у справі № 912/1599/22, від 12.03.2023 у справі № 925/1144/22.

Звертаючись з даним позовом прокурор визначив позивачем Харківську районну військову адміністрацію Харківської області, яка не була стороною під час розгляду справи №922/2716/16, та зазначив про порушення порядку вилучення земельної ділянки, оскільки позивачем, як уповноваженим органом у спірних правовідносинах, відповідних рішень не приймалось та з державним лісогосподарським підприємством не погоджувалось.

Вказані обставини позбавляють суд процесуальної можливості закрити провадження у справі в частині таких позовних вимог, проте подання даного позову прокурором фактично призвело до повторного слухання спору по суті відносно відповідачів з тим самим предметом, спрямовано на спробу переглянути висновки суду за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Подання прокурором нового позову про той самий предмет і з тих самих питань, з яких прийнято рішення в іншій справі, що вже набрало законної сили, фактично зводиться до нового слухання справи та нового її вирішення, перегляду набравшого законної сили рішення, що є недопустимим, не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить приписам пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неврахування встановлених у рішенні Господарського суду Харківської області від 19.10.2016 у справі № 922/2716/16, з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 сформульовано такий правовий висновок щодо застосування положень частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України: "Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи".

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (див. пункт 7.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, пункт 136 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Тобто, необхідно розмежовувати встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) від правової оцінки таких обставин, здійсненої судом, що не в повній мірі враховано скаржником, а тому в цій частині твердження апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

За наслідками розгляду даного спору не підтвердились посилання прокуратури на перебування спірної земельної ділянки в постійному користуванні лісогосподарського підприємства, відведення її для лісогосподарських потреб чи іншим чином встановлення лісогосподарського цільового призначення.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту розташування спірних земельних ділянок на землях лісогосподарського призначення, які надавались у користування лісгоспу, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог не враховано також обставини, що прокурор, заявляючи позов у цій справі посилається на порушення, допущені селищною радою, тобто за відсутності порушень з боку набувача права користування спірною земельною.

Суд апеляційної інстанції враховує, що пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання" у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії в якій він постановив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

За змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була би рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило би загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги наявність позитивних рішень (висновків) органів державної влади щодо відповідності зазначеного проекту землеустрою вимогам законодавства, на підставі якого було сформовано спірну земельну ділянку до відведення її у довгострокову оренду, а також наявність такого, що набрало законної сили рішення суду, яким встановлено правомірність рішень селищної ради стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою, наведені прокуратурою в позові твердження створюють загрозу непередбачуваного та свавільного втручання в право на мирне володіння майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказано, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи.

Проте, в даному випадку судом встановлено відсутність порушень з боку 2-го відповідача, як набувача права користування спірною земельною, оскільки останній покладався на позитивні рішення (висновки) державних органів, та, проявивши розумну обачність, не міг усвідомлювати або знати про те, що частина спірної земельної ділянки віднесена до земель лісового фонду, так як відповідно до висновків уповноважених державних органів така земельна ділянка повністю відносились до земель запасу категорії житлової та громадської забудови та згідно державної статистичної звітності із земельних ресурсів за формою № 6-зем там були зелені насадження загального користування у межах населеного пункту, які не включені до категорії лісів, що виключає в даному випадку недобросовісність дій такої особи.

Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний господарський суд не може погодитися з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було враховано вищевикладеного у цій постанові, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про задоволення позову, яке не може бути залишено в силі.

У зв`язку із тим, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови у позові, питання щодо ефективності і належності обраного прокурором способу захисту права, яке він вважає порушеним, судом не досліджується.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, то перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Оскільки судом встановлено самостійні підстави для відмови у задоволенні позову, заява відповідача щодо застосування наслідків пропуску позовної давності залишається без задоволення.

Крім цього, судом встановлено, що прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивачів якими не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави, які прокурор вважав порушеними. Також прокурором було дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 ГПК України.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 у справі №922/322/24 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги 2-го відповідача та ухваленням нового рішення про відмову у позові, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу у відповідності до приписів статті 129 ГПК України.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат (пункти 8.31, 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).

Отже, судові витрати слід покласти на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2024 у справі №922/322/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВР-Трейд" (61162, місто Харків, проспект Ландау Льва, будинок, 2к, код ЄДРПОУ 34389181) судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 14534,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.08.2024.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	29.07.2024
Оприлюднено	12.08.2024
Номер документу	120924546
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Присяжнюк О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.07.2024 по справі 922/322/24СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/322/24

Постанова від 29.07.2024

Постанова
від 29.07.2024 по справі 922/322/24
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД