Ухвала
від 22.05.2024 по справі 520/24335/23
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 520/24335/23

адміністративне провадження № К/990/17174/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №520/24335/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Черкаській області), в якому просив: визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Черкаській області щодо нарахування та виплати судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, відрядженого до Черкаського районного суду Черкаської області, ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 15 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року, обчислених, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні; зобов`язати ТУ ДСА України в Черкаській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області, відрядженого до Черкаського районного суду Черкаської області, ОСОБА_1 : за період з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривня, з утриманням з цієї суми передбачених, законом податків і обов`язкових платежів; за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684 гривні, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року залучено до участі у справі № 520/24335/23 за позовом в якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення ТУ ДСА України в Черкаській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за періоди з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.; зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити ТУ ДСА України в Черкаській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за періоди з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.; визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за періоди з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.; зобов`язано ТУ ДСА України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за періоди з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся через підсистему «Електронний Суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

У касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа має виняткове значення для скаржника.

Поряд із цим, зазначення у касаційній скарзі доводів щодо фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткового значення для скаржника не звільняє особу від обов`язку щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування загальних підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини другої статті 9, частини сьомої 7 статті 246 КАС України у справі про зобов`язання нарахувати та виплатити належний розмір суддівської винагороди в аспекті самостійного залучення судом нового відповідача до участі у справі, самостійного створення судом підстав та предмету позову до цього відповідача і самостійного визначення судом «ефективного» способу захисту прав позивача, не дивлячись на явні заперечення позивача проти застосування такого способу захисту та не дивлячись на те, що такий «ефективний» спосіб захисту перетворює рішення на умовне в аспекті вимог до первісного, належного відповідача.

Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки належним способом відновлення порушених прав позивача у даному випадку є визнання протиправними дій ТУ ДСА в Черкаській області щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 15 липня 2022 року по 31 серпня 2023 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні та зобов`язання ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Черкаській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді ОСОБА_1 за періоди з 15 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

При цьому суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21 щодо застосування статті 7 Закону № 1082-IX та статті 135 Закону № 1402-VIII, обставини яких є подібними до спірних правовідносин.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, Суд уважає за необхідне зазначити, що у своїх постановах у справах №520/13014/2020, №160/12091/20, № 560/6212/20, №200/5490/20-а, №160/12182/20, № 160/6089/20, №140/15762/20, а також у низці інших постанов, Верховний Суд вказував на те, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», наявність якої, за правилами пункту 25 Порядку № 845, означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону № 4901-VI списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - стягнення з ДСА України).

У контексті наведеного Верховний Суду у вищенаведених постановах від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020, від 22 листопада 2021 року у справі №160/12091/20, від 05 серпня 2021 року у справах № 560/6212/20, №200/5490/20-а, №160/12182/20, №160/6089/20, від 21 грудня 2021 року у справі №140/15762/20 направляв справи на новий розгляд до суду першої інстанції для визначення належного відповідача у таких правовідносинах, оскільки оцінити правомірність дій конкретно відповідача (як розпорядника бюджетних коштів) у вимірі спірних правовідносин тієї справи, а також чи ефективним у такому випадку був застосований судами спосіб захисту порушеного права суд касаційної інстанції у межах своїх повноважень на цій стадії не міг.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №520/24335/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб її надсилання до суду.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення22.05.2024
Оприлюднено23.05.2024
Номер документу119212266
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби

Судовий реєстр по справі —520/24335/23

Ухвала від 22.05.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єресько Л.О.

Постанова від 10.04.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Присяжнюк О.В.

Ухвала від 12.02.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Присяжнюк О.В.

Ухвала від 12.02.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Присяжнюк О.В.

Ухвала від 29.01.2024

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Присяжнюк О.В.

Рішення від 25.12.2023

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мельников Р.В.

Ухвала від 27.10.2023

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мельников Р.В.

Ухвала від 11.09.2023

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Мельников Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні