УХВАЛА
21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 160/7940/19
адміністративне провадження № К/990/9498/23 К/9901/9528/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарк-М» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Державної податкової служби України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 (суддя - Врона О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі №160/7940/19.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спарк-М» (далі - ТОВ «Спарк-М») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якій просило суд:
визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за №1179665/42335319 від 03.06.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 31.03.2019, № 1116860/42335319 від 22.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 10 від 28.02.2019, № 1108901/42335319 від 18.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 28.02.2019, № 1173533/42335319 від 28.05.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 07.03.2019, № 1106829/42335319 від 15.03.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 20.02.2019, №1173535/42335319 від 28.05.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 7 від 31.03.2019;
зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №8 від 31.03.2019, № 10 від 28.02.2019, № 7 від 28.02.2019, № 5 від 07.03.2019, № 5 від 20.02.2019 та № 7 від 31.03.2019, складені ТОВ «Спарк-М» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, в порядку, встановленому чинним законодавством.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 позов задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 заяву ТОВ «Спарк-М» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/7940/19 задоволено. Встановлено для ДПС України строк для надання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення від 21.11.2019 у адміністративній справі № 160/7940/19 30 днів з моменту отримання даної ухвали.
В подальшому, у зв`язку з невиконанням рішення суду, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 задоволено заяву ТОВ «Спарк-М» в частині встановлення нового строку для Державної податкової служби України, як суб`єкта не на користь якого ухвалено судове рішення, подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/7940/19 від 21.11.2019 задоволено.
Зобов`язано суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення -Державну податкову службу України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197), подати у 30-денний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 по адміністративній справі №160/7940/19.
Відмовлено в частині заяви накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у порядку та розмірі встановленому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
31.12.2021 від представника ТОВ «Спарк-М» надійшла заява про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/7940/19, штрафу у порядку та розмірі встановленому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування заяви представник позивача вказує, що станом на дату звернення до суду із заявою, судове рішення не виконано, податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) датою їх фактичного отримання Державною фіскальною службою України. Відповідач вказує на відсутність у позивача необхідного рівня ліміту з ПДВ, проте матеріали справи підтверджують той факт, що сума ліміту з ПДВ станом на дату виписки податкових накладних дозволяє здійснити їх реєстрацію у ЄРПН.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 заяву ТОВ «Спартак-М» про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень в адміністративній справі №160/7940/19 за позовом ТОВ «Спарк-М» до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ДПС України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Накладено на керівника Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, ідентифікаційний код 43005393) В.о. голови ДПС України Кірієнко Тетяни Павлівни штраф за невиконання рішення суду у розмірі 49620,00 грн., з них:
24810,00 грн. - стягнуто на користь позивача, ТОВ «Спарк-М» (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Сухомлинського, 78-В, ЄДРПОУ 42335319);
24810,00 грн. - стягнуто до Державного бюджету України : Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA118999980313090106000026007; Код класифікації доходів бюджету 21081100;
стягувач - Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, адрес: 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5.
Ухвала суду є виконавчим документом.
Зобов`язано ДПС України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, ідентифікаційний код 43005393) протягом 10 календарних днів з дня отримання даної ухвали подати суду звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі № 160/7940/19.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 у справі №160/7940/19 залишено без змін.
Підставою для задоволення заяви ТОВ «Спарк-М» про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень в адміністративній справі №160/7940/19 стало ненадання відповідачем доказів виконання рішення суду у даній справі та доказів, які б свідчили про ускладнення та неможливість виконати судове рішення, неподання звіту про повне виконання рішення суду у справі №160/7940/19 ДПС України на виконання ухвали суду про встановлення судового контролю від 12.10.2021.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржила їх у касаційному порядку. У поданій касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Спарк-М» про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень за невиконання рішення суду.
У доводах касаційної скарги зазначає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про накладення штрафу є передчасним, оскільки це питання розглянуто без повідомлення про дату, час та місце розгляду заявленої позивачем заяви, без дослідження питання умислу чи вини, протиправних дій чи бездіяльності, без дослідження та надання належної правової оцінки доказам виходячи з обставин конкретної справи та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.02.2022 у справі №420/177/20, від 10.02.2022 у справі №160/13013/19, від 13.05.2021 у справі №9901/598/19, від 31.10.2018 у справі №704/1547/17.
ДПС України також звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Спарк-М» про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень за невиконання рішення суду.
Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції ДПС України вказує пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України , а саме - недослідження судами зібраних у справі доказів із наявністю висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19, від 01.02.2022 у справі №420/177/20, від 04.10.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 13.05.2021 у справі №9901/598/19, від 31.10.2018 у справі №704/1547/17, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19.
У доводах касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, що свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційні скарги, що не перешкоджає розгляду даних касаційних скарг.
Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції, прийнятій в межах процедури судового контролю, визначеної статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, після її перегляду в апеляційному порядку, враховуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За правилами пункту 1 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом.
Таким процесуальним законом для Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду є Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає його юрисдикцію та повноваження, встановлює порядок здійснення судочинства, у тому числі як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яким відповідно до статті 327 цього Кодексу, є Верховний Суд.
Згідно із частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження судових рішень закріплено у Конституції України (пункт 8 частини першої статті 129 Основного Закону), у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (частина перша статті 14), у Кодексі адміністративного судочинства України (зокрема у частині першій статті 13).
Конституція України містить приписи з питань виконання судових рішень, зокрема: визначає обов`язковість судового рішення як одну з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129); установлює, що судове рішення є обов`язковим до виконання (друге речення частини першої статті 129-1); покладає на державу обов`язок забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частина друга статті 129-1).
Тож, виконання судового рішення є невідокремленим складником права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 зазначав, що обов`язкове виконання судового рішення є доконечною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та поновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам «верховенства права» (правовладдя) та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Право на касаційне оскарження регламентоване положеннями статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, зокрема, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Такий інструмент як заходи процесуального примусу регламентований Главою 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із частиною першою статті 144 якого заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (пункт 5 частини першої статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Тобто, метою застосування судом заходів процесуального примусу є спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Отже, заходи процесуального примусу в адміністративному процесі - це способи примусового впливу на учасників процесу з метою забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого вирішення адміністративних справ, а також підтримання певного порядку у судовому засіданні та під час їх розгляду, які є відмінними від засобів забезпечення виконання судового рішення як завершальної стадії судового провадження.
Верховний Суд у постанові від 30.04.2024 у справі №380/12153/20, ухваленій у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду вказав на те, що в переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначеному в частині третій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України немає ухвали суду апеляційної інстанції про накладення штрафу та будь-яких інших ухвал з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу.
Верховний Суд наголосив на тому, що судовий захист та поновлення прав, свобод, інтересів особи, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, неможливий без забезпечення виконання судового рішення, ухваленого на користь особи.
Водночас порядок, процедура та умови застосування судового контролю у межах адміністративного судочинства визначені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами частини першої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій, пов`язаних з його виконанням. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частиною шостою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою (частина сьома статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведеного вище свідчить про те, що застосування до відповідача у справі (суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалено рішення суду) штрафу за неподання ним до суду звіту про виконання рішення суду або неналежне його виконання як міри відповідальності за таку поведінку, є додатковим запобіжником для реального захисту та поновлення прав, свобод та інтересів, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами, що змусило позивача вирішувати спір у судовому порядку, а надання такому суб`єкту владних повноважень права додаткового оскарження судового рішення про накладення на нього, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, штрафу, яке за своєю суттю є засобом ефективного виконання уже ухваленого судового рішення, не сумісне із завданнями адміністративного судочинства та не відповідає його меті, що визначені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та із принципом верховенства права.
Також об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що накладення судом штрафу за невиконання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (у порядку судового контролю), очевидно не є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судовий контроль як інструмент ефективного виконання судових рішень та заходи процесуального примусу мають різну правову природу, зокрема, підстави застосування, мету та коло осіб, до яких вони можуть бути застосовані.
Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що за своєю правовою природою накладення судом штрафу за невиконання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (у порядку судового контролю) є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 Кодексу адміністративного судочинства України, в контексті можливості касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції про накладення штрафу, ухвалених в межах процедури судового контролю, передбаченої статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, та дійшла висновку про те, що ухвали суду апеляційної інстанції про накладення штрафу та ухвали з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведені висновки об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 30.04.2024 у справі № 380/12153/20 (адміністративне провадження № К/990/31052/23), а також предмет касаційного оскарження в даній справі, Верховний Суд дійшов висновку, про те, що як ухвали судів першої інстанції (після їх апеляційного перегляду) так і ухвали суду апеляційної інстанції про накладення штрафу та ухвали з інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 340/2650/20.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки оскаржуване у цій справі судове рішення не може бути переглянуте Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному Главою 2 розділу ІІІ КАС України, то згідно з частиною другою статті 339 цього Кодексу касаційне провадження підлягає закриттю як помилково відкрите.
Керуючись статтями 339, 345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Державної податкової служби України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі №160/7940/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарк-М» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 21.05.2024 |
Оприлюднено | 24.05.2024 |
Номер документу | 119212613 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них зупинення реєстрації податкових накладних |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Врона Олена Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні