Ухвала

від 21.05.2024 по справі 741/762/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року

м. Київ

справа № 741/762/16

провадження № 61-642ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яресько Тарас Віталійович, на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: акціонерне товариство «Сенс Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

В С Т А Н О В И В:

У 2016 році публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 червня 2014 року № 490918697 у розмірі 67 956, 66 грн та судового збору.

Заочним рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 24 червня 2014 року № 490918697 у розмірі 67 956,66 грн та судовий збір - 1 378,00 грн.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило, а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за договорами кредиту ПАТ «Альфа-Банк», зокрема, за кредитним договором від 24 червня 2014 року № 490918697.

19 липня 2017 року на виконання заочного рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року видано виконавчий лист.

07 жовтня 2019 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до Носівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області із заявою про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 24 червня 2014 року № 490918697 в розмірі 67 956, 66 грн.

25 жовтня 2019 року начальником Носівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Гопанчуком В. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, стягувач - ПАТ «Альфа-Банк».

01 грудня 2022 року ПАТ «Альфа-Банк» офіційно змінило назву на акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»).

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2023 року задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») та замінено стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» з правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 червня 2014 року № 490918697 у виконавчому провадженні з примусового виконання заочного рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2016 року.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвоката Яресько Т. В., звернувся до суду із скаргою на дії Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Ніжинський ВДВС СХ МУМЮ)та просив скасувати постанову від 25 жовтня 2019 року № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 741/762/16, виданого Носівським районним судом Чернігівської області 19 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу у розмірі 69 334,66 грн.

Скарга мотивована тим, що виконавче провадження № НОМЕР_1 було відкрито з порушенням закону, оскільки стягувач ПАТ «Альфа-Банк» не володів правом вимоги. 21 червня 2016 року відбулась заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Кредитні ініціативи», а отже, починаючи з 21 червня 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» не мало права вимоги до ОСОБА_1 . Однак, ПАТ «Альфа-Банк» отримало виконавчий лист та звернулось до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що правонаступництво у матеріальних правовідносинах за відсутності судового рішення про процесуальне правонаступництво не дає підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки скасування такої постанови (постанови про відкриття виконавчого провадження) відбулось би з порушенням принципу обов`язковості судового рішення.

12 травня 2023 року постановою головного державного виконавця НіжинськогоВДВС СХ МУМЮ Пархоменко Є. О. прийнято до виконання виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 741/762/16, виданого Носівським районним судом Чернігівської області 19 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 69 334,66 грн.

11 січня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яресько Т. В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги.

Заявник зазначає, що суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного її вирішення. Заявник посилається на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, а саме, цитує пункт 29 зазначеної постанови, з тексту якого вбачається, що суди наділяються законом певними правами та обов`язками щодо вирішення питань процесуального правонаступництва.

Вивчивши матеріали касаційної скарги та оскаржувані судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових-осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404).

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавчий документ повинен відповідати вимогам, які визначені у статті 4 Закону № 1404.

Судом першої та апеляційної інстанцій було установлено, що виконавчий лист, виданий 19 липня 2017 року Носівським районним судом Чернігівської області на виконання заочного рішення цього ж суду від 08 вересня 2016 року у справі № 741/762/16 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 червня 2014 року № 490918697 відповідав вимогам статті 4 Закону № 1404, не визнавався таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, був поданий для примусового виконання за заявою стягувача у межах трирічного строку.

Суди відхилили доводи скаржника про те, що станом на 07 жовтня 2019 року стягувач ПАТ «Альфа-Банк» не було належним кредитором, оскільки 21 червня 2016 року за договором факторингу № 1 відступило право вимоги до ТОВ «Кредитні ініціативи».

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що підставою для процесуального правонаступництва у виконавчому провадженні є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття виконавчого провадження. Особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони виконавчого провадження від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі їй такого виконавчого документу, і статус стягувача сам по собі не припиняється фактом укладення за її участі договору факторингу.

Сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» за договором факторингу від 21 червня 2016 року № 1 без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво не забезпечував повної реалізації прав фактора ТОВ «Кредитні ініціативи» на виконання судового рішення на його користь, адже за указаних обставин лише стягувач ПАТ «Альфа-Банк» мав право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання.

Отже, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте у процесуальних відносинах шляхом заміни сторони стягувача його правонаступником правонаступництво не відбулось, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з указаної підстави відбулось би з порушенням принципу обов`язковості судового рішення, при цьому нівелювалась би правова мета звернення особи до суду, адже завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У поданій касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи заявника зводяться до незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Доводи та аргументи, наведені у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваних судових рішень, тому правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування, касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яресько Тарас Віталійович, на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересовані особи: акціонерне товариство «Сенс Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська