Постанова

від 22.05.2024 по справі 216/300/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2547/24 Справа № 216/300/21 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/300/21 за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса), Філії 04 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна, про поділ майна подружжя та визнання прилюдних торгів недійсними,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кіщак Анна Андріївна,

нарішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року,

встановив:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривий Ріг Південно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса), Філії 04 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Шрамова В.М., про поділ майна подружжя та про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позов мотивований тим, що з 16 червня 1976 року позивач та відповідач ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Під час спільного проживання, а саме 03 квітня 2007 року подружжям було набуто у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У свідоцтві про право власності на квартиру власником зазначено відповідача ОСОБА_2 .

Позивач вирішила продати належну їй частку у спільному сумісному майні подружжя, проте, виявила, що спірна квартира була продана з прилюдних торгів, шляхом реалізації арештованого майна.

Новим власником квартири є відповідач ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна були проведені з порушенням її прав, як власника майна, та з порушенням вимог чинного законодавства.

З огляду на вказані підстави позивач просила суд визнати проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , недійсними, витребувати від відповідача ОСОБА_3 спірну квартиру. Визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за позивачем та відповідачем ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці квартири за кожним.

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кіщак А.А.,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на момент придбання спірної квартири, а саме 03 квітня 2007 року, п.4 ч.1 ст.57 СК України був викладений в редакції, яка не передбачала того, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», отже житло або земельна ділянка, набуті одним із подружжя за час шлюбу, але в порядку приватизації до 13 червня 2012 року, підлягають поділу на загальних засадах.

Зазначає, що прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна були проведені з порушенням прав позивача, як власника майна, та з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема відповідачами не було повідомлено позивача про проведення 07 лютого 2010 року прилюдних торгів, у зв`язку з чим позивач, як співвласник спірної квартири, була позбавлена права на участь у прилюдних торгах, висновок про вартість квартири був складений 28 липня 2009 року, більш ніж за шість місяців до проведення прилюдних торгів, що не відповідає вимогам закону та вплинуло на ціну проданої квартири, адже її продали за заниженою ціною.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кіщак А.А., підлягає залишенню без задоволення, за наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 3 статті3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № Ц256 від 03 квітня 2007 року, яке зареєстроване у КП «Криворізьке БТІ» згідно з витягом № 14974969 від 20 червня 2007 року відповідачу ОСОБА_2 належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . (том 1 а.с.9-10)

Відповідно акту обстеження квартири у житловому приміщенні по факту проживання від 29 грудня 2020 року у вказаній вище квартирі з 2008 року по теперішній час проживає позивач ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком відповідачем ОСОБА_2 (том 1 а.с.12)

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 240019211 від 11 січня 2021 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з 18 березня 2010 року зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 (том 1 а.с.13)

Відповідач ОСОБА_3 набув право власності на вказану квартиру, шляхом її купівлі з прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що підтверджується протоколом Філії 04 Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» № 0490189-1 від 17 лютого 2010 року та актом проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна. (том 1 а.с.15, 16)

Згідно звіту про оцінку майна № 0206/21 від 10 лютого 2021 року ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 171700 гривень. (том а.с.43-51)

Звертаючись до суду з позовом про поділ майна подружжя та про визнання прилюдних торгів недійсними позивач посилалась на те, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, а проведені 17 лютого 2010 року прилюдні торги по реалізації спірної квартири були проведені з порушенням її прав, як власника майна, та з порушенням вимог чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 розпоряджався майном (спірною квартирою), яка належала йому на праві особистої приватної власності, проведені прилюдні торги не порушували цивільні права позивача та не впливали на її цивільні обов`язки, оскільки позивач не була та не вважалась власником/співвласником спірного нерухомого майна.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Відповідно частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим, відповідно статей 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. До об`єктів приватизації належать, зокрема квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму.

Приватизація здійснюється шляхом, зокрема безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю (стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

За змістом наведених норм власником приватизованого житла стає особа (особи), яка в установленому законом порядку взяла участь у його приватизації.

Практика застосування норм матеріального права при визнанні особистою приватною власністю дружини, чоловіка житла, набутого за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є усталеною.

Виключенням з цього правила, щодо особистої приватної власності приватизованого майна був період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно (період дії змін до статті 57 СК України).

З матеріалів справи вбачається, щоприватизація спірної квартири була проведена на підставі наданих документів, згідно чинного законодавства на час його оформлення, що не спростовано позивачем та спірна квартира набута відповідачем ОСОБА_2 03 квітня 2007 року шляхом її приватизації квартири державного житлового фонду, ця квартира є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2 .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у поставної від 15 лютого 2023 року у справі № 201/6987/20 у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 595/180/22.

На підставі наведеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_2 розпоряджався майном (спірною квартирою), яка належала йому на праві особистої приватної власності, торги жодним чином не порушували цивільні права позивача та не впливали на її цивільні обов`язки, оскільки позивач не була та не вважалась власником/співвласником спірного нерухомого майна.

В даному випадку судом першої інстанції правильно враховано судову практику Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (статей 57, 61 СК України у відповідній редакції) в частині визначення правового режиму майна, набутого одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що на момент придбання спірної квартири, а саме 03 квітня 2007 року, пункт 4 частини 1 статті 57 СК України був викладений в редакції, яка не передбачала того, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею/ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», отже житло або земельна ділянка, набуті одним із подружжя за час шлюбу, але в порядку приватизації до 13 червня 2012 року, підлягають поділу на загальних засадах, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки лише у період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно, житло, набуте одним з подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового Фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя. В інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового Фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 201/6987/20 та у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 595/180/22, в яких момент набуття спірних квартир відбувався до 12 червня 2012 року, тобто до внесення змін до статті 57 СК України.

Крім того, відповідно до сталої судової практики Верховного Суду, власником приватизованого житла стає особа (особи), яка в установленому законом порядку взяла участь у його приватизації, що прямо передбачено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляції скарги позивача про те, що проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна були проведені з порушенням прав позивача, як власника майна, та з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 28 листопада 2018 року у справі № 924/374/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 754/4762/16-ц та від 03 лютого 2021 року у справі № 911/459/20 вирішуючи спір про визнання торгів недійсними, суду необхідно встановити, чи порушено права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів. Про необхідність встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, зазначає також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.

В даному випадку оспорюванні позивачем торги не порушували цивільні права позивача та не впливали на її цивільні обов`язки, оскільки позивач не була та не вважалась власником/співвласником спірного нерухомого майна.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 367,374,375,382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кіщак Анна Андріївна,залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста