Рішення

від 22.05.2024 по справі 705/5942/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/5942/23

2/705/792/24 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська перша державна нотаріальна контора, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного Банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська перша державна нотаріальна контора, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна та просила зняти заборону на відчуження нерухомого майна, а саме частини будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , внесену реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори 10.05.2007 за номером 4928927 та за номером 4928937.

В обґрунтування позову зазначила, що вона являється власником частини будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Дана частина будинку належить їй на підставі договору дарування від 18.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу.

На даний час вона вирішила розпорядитися вище вказаним нерухомим майном. При зверненні до нотаріуса їй повідомили, що на будинок по АДРЕСА_1 накладено арешт. Підставою внесення заборони на відчуження майна зазначено архівний: «повідомлення б/н Уманський Держбанк». Відповідно до даного повідомлення власниками будинку по АДРЕСА_1 зазначені: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Уманською міською державною нотаріальною конторою 27.06.1998 були внесені відомості про заборону відчуження належної їй частини будинку, дана заборона перенесена до Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.

Підстави виникнення такої заборони їй невідомі, не отримала такої інформації вона і від нотаріуса. Відповідно до довідки КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» житловий будинок по АДРЕСА_1 був збудований в 1990 році і зареєстрований за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 та № 24, виданих Уманським відділом житлового господарства 10.08.1990. Ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 ніколи не являлись власниками будинку АДРЕСА_1 . На підставі довідки КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» нотаріус самостійно не може зняти заборону на відчуження майна, чим порушуються її права, як власниці нерухомого майна та позбавляє можливості розпоряджатися даним майном на власний розсуд. Яким конкретно банком була внесена заборона також невідомо.

Ухвалою суду від 29.12.2023 відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження.

Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідач повідомлені належним чином. Заперечення проти такого розгляду справи від відповідача судом у встановлений строк не отримано.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Від представника відповідача Національного банку України 18.01.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що Національний банк України заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що є неналежним відповідачем по справі, так як не наділений функціями офіційного визнання і підтвердження фактів набуття, зміни або припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно. Позивач звертаючись в суд з позовом до Національного банку зазначає, що підставою внесення заборони на відчуження майна зазначено архівний: «повідомлення б/н Уманський Держбанк». Національний банк не є правонаступником «Уманського Держбанку», а тому не може бути відповідачем у цій справі. Позивачем у позовній заяві не зазначено, в чому полягає порушення його прав на нерухоме майно саме зі сторони Національного банку. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту оспорюваного права. Вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки пред`явлений до неналежного відповідача, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з аналогічним позовом до належного відповідача. Тому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Уманська перша державна нотаріальна контора, про скасування заборони на відчуження нерухомого майна.

Від представникатретьої особипояснення щодопозову впорядку,передбаченому ст.181ЦПК України,до судуне надійшло.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником частини будинку, розташованого по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.12.2006, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу.

Маючи намір розпорядитися нерухомим майном, ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса, де їй повідомили, що на будинок по АДРЕСА_1 накладено арешт.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявне обтяження № 4928927 та № 4928937, зареєстровані 10.05.2007 реєстратором Уманською міською державною нотаріальною конторою на підставі: "Повідомлення, б/н, Уманський Держбанк. Об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 . Власниками будинку по АДРЕСА_1 зазначені: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» житловий будинок по АДРЕСА_1 був збудований в 1990 році і зареєстрований за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 та № 24, виданих Уманським відділом житлового господарства 10.08.1990. Ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 ніколи не являлись власниками будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 свою частину будинку продала ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Уманською держнотконторою 09.12.1997 за № 1-4271, яка подарувала ОСОБА_8 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Крижанівською І.В. 18.12.2006 за № 3859. Станом на 01.01.2013 вищевказаний будинок зареєстрований в Уманському відділку КП «ЧООБТІ» за: ОСОБА_8 частина; ОСОБА_9 частина.

Згідно із довідкою в.о.начальника ВДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) згідно даних АСВП (спец розділ) у відділі відсутні виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 боргів на користь фізичних, юридичних осіб та держави.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 02.10.2023 ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

20.03.1991 було прийнято Закон Української РСР № 872-ХІІ «Про банки і банківську діяльність» та постанову Верховної Ради України № 873-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність», за якими Верховною Радою України Український республіканський банк Держбанку СРСР було оголошено власністю України і на його базі створено Національний банк України.

Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 № 821 Про вдосконалення системи банків в країні і посилення їх впливу на підвищення ефективності економіки (далі - Постанова № 821) реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР).

Пунктом 8 Постанови № 821 передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.

Згідно з пунктами 2 та З Постанови Верховної Ради Української PCP Про порядок введення в дію Закону України Про банки і банківську діяльність від 20.03.1991 № 873-ХІІ Верховною Радою України оголошено власністю України Український республіканський банк Держбанку СРСР і створено на його базі Національний банк України. Постановою Президії Верховної Ради України від 07.10.1991 № 1605-ХІІ затверджено статут Національного банку України, в якому не визначалось правонаступництво Національного банку України.

Враховуючи дані обставини, складені історично, Національний банк України повідомив, що Український республіканський банк Держбанк СРСР немає правонаступників. Більше того, відділення Держбанку СРСР наявні, на той час, документи на архівне зберігання до Національного банку України не передавались.

Проведеним вивченням нормативних документів, що супроводжували ліквідацію Держбанку СРСР, виявлено, що 02.12.1990 Верховною Радою РРФСР був прийнятий Закон «Про Центральний банк РРФСР», постановою Верховної Ради РРФСР № 1917-Івід 22.11.1991 Центральний банк РРФСР оголошений єдиним на території РРФСР органом державного грошово-кредитного та валютного регулювання економіки республіки. Цією ж постановою Центральному банку РРФСР наказувалося до 01.01.1992 ухвалити у своє повне господарське відання і управління матеріально-технічну базу та інші ресурси Держбанку СРСР, мережу його установ, підприємств і організацій. 08.12.1991 було підписано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, відповідно до ст. 14 якої діяльність усіх органів колишнього Союзу PCP припинено.

20.12.1999 постановою президії Верховної Ради РРФСР за № 2066-1 Державний банк СРСР був «упразднен», всі його активи і пасиви, а також майно на території РРФСР передані Центральному банку РРФСР (Центробанку Російської Федерації). Цей же Центральний банк РРФСР (Центробанк Російської Федерації) є правонаступником Державного банку СРСР - але лише в частині зобов`язань Державного банку РРФСР.

Виходячи із наведеного, єдиний суб`єкт, який мав право ініціювати і зняти вказане обтяження у позасудовому порядку - Український республіканський банк Держбанку СРСР надати повідомлення про погашення позики (кредиту) не може в силу його ліквідації. Національним банком України не було зареєстровано банк, який є правонаступником Держбанку СРСР, як і Державний реєстр банків України не містить запису і про його правонаступників.

Отже, з моменту ліквідації Держбанку та за відсутності будь-якого з його правонаступників, підстава для продовження існування обтяжень № 4928927 та № 4928937 у вигляді заборони на нерухоме майно, невизначене, все майно ОСОБА_1 , яке було здійснене на підставі повідомлення б/н Уманського Держбанку» від 10.05.2007, відпала, а тому така порушує права позивача.

За приписами ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст.15ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованогоЗаконом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно дост. 41 Конституції Україниніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1ст. 319 ЦК Українипередбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності згідно з ч. 1ст. 321 ЦК Україниє непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост. 391 ЦК Українивласник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6 постанови КМУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно дост.73Закону України"Пронотаріат" нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна або за місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, іншої юридичної особи про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно дост. 74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п.п. 5.1. п. 5 гл. 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 3. ч. 3ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

На сьогодніпозивач маєнамір розпорядитисяналежним їймайном,проте черезнаявність обтяження заборонивідчуження нерухомогомайна позбавленаможливості цезробити.Беручи доуваги,що змоменту ліквідаціїДержбанку таза відсутностібудь-якогоз йогоправонаступників,підстава дляпродовження існуванняобтяжень №4928927та №4928937у виглядізаборони нанерухоме майно,невизначене,все майно ОСОБА_1 ,яке булоздійснене напідставі повідомлення б/нУманського Держбанку»від 10.05.2007,відпала,таким чином,обтяження,накладене намайно,порушує правовласності позивача.

З огляду на вищевикладене,на часзвернення іззаявою досуду занаявності обтяжень,накладених намайно,порушується правовласності позивача,внаслідок чоговона позбавленазмоги вповному обсязікористуватися тарозпоряджатися своїммайном навласний розсуд,право позивачапідлягає судовомузахисту узаявлений неюспосіб шляхомскасування заборонина відчуженнянерухомого майна,тому позовпідлягає дозадоволення.

За таких обставин, керуючись ст. ст.258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати заборону на відчуження нерухомого майна, а саме частини будинку АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , внесену реєстратором Уманської міської державної нотаріальної контори 10.05.2007 за номером 4928927 та за номером 4928937.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Національний Банк України; вул. Інститутська, 9, м. Київ, ЄДРПОУ 00032106.

Третя особа: Перша уманська державна нотаріальна контора: вул. Незалежності, 1, м. Умань, Черкаська область, ЄДРПОУ 0222901351.

Суддя О.І.Єщенко