Постанова

від 23.05.2024 по справі 176/2786/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3993/24 Справа № 176/2786/23 Суддя у 1-й інстанції - Крамар О.М Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Жовтоводськогоміського судуДніпропетровської областівід 11січня 2024року уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богуна-44» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Крамар О.М., повний текст рішення складено 11 січня 2024 року),

В С Т А Н О В И В:

У листопад 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богуна-44» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила зобов`язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку НОМЕР_1 за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , м Жовтні Води, заборгованість попередніх власників квартири за період до 13 жовтня 2020 року в сумі 7673,37 грн.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Богуна-44» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, оскільки вона не брала на себе зобов`язань зі сплати боргу попередніх власників квартири.

Мотивує скаргу тим, що наявність боргу позбавляє позивачку права на отримання житлових субсидії по сплаті ЖКП, оскільки субсидія не призначається за наявності простроченої понад три місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг і загальна сума якої перевищує 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

Наголошує на тому, що її вимога є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту.

ОСОБА_1 просила рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Згідно ч.1ст.369ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки вданій справіціна позовустановить 7673,37 грн. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (3028 х 100=302800), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.10.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №2372, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . /а.с.9/

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №228053405 від 13.10.2020 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.19/

Згідно довідки, виданої головою правління ОСББ «Богуна-44» ОСОБА_3 , заборгованість по оплаті за обслуговування будинку та внутрішньо будинкових мереж, прибудинкової території станом на 01.10.2020 року за особовим рахунком НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , складає 7673,37 грн. /а.с.10/

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Статтею 3ЦПК України передбачено, що кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбаченийст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Так, з урахуванням положень ст.ст.15,16ЦК України не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред`явлення позову про зобов`язання виключити заборгованість за послуги.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост.15ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другоїп`ятої статті 13 цього Кодексу.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно ч.1 і п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а тому позивач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги з моменту набуття права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За положеннями ч.1 ст.1, ч.1 ст.4Закону України"Прооб`єднання співвласниківбагатоквартирногобудинку" об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку єюридичною особою,яка створенавласниками квартирта/абонежитлових приміщеньбагатоквартирного будинкудля сприяннявикористанню їхньоговласного майната управління,утримання івикористання спільногомайна.Об`єднання створюєтьсядля забезпеченняі захиступрав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно дост.5 «Про житлово-комунальніпослуги» дожитлово-комунальнихпослугналежать: 1)житлова послуга-послуга зуправління багатоквартирнимбудинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7ЗаконуУкраїни"Прожитлово-комунальніпослуги" споживачзобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Зобов`язання відповідача виключити із суми заборгованості ОСОБА_1 ,. заборгованість попередніх власників у сумі 7673,3 грн., без надання доказів її відсутності, не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав, а саме по собі нарахування відповідачем заборгованості, не встановлює для позивача будь-яких обов`язків.

Позивачем в позові не зазначено, які саме її права, як споживача, порушені відповідачем.

Відповідно до ст.131ЦПК України сторони зобов`язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Колегія суддів вважає, що із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стала правомірність нарахованої плати за послуги ОСББ. Оскарження дій відповідача щодо нарахування плати за обслуговування будинку та внутрібудинкових мереж, які є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. А все, що зазначав позивач у позовній заяві, може бути запереченням у разі пред`явлення до неї позову про стягнення суми заборгованості. Однак, таких вимог до неї не заявлено.

Отже, колегія суддів виходить з того, що фактичні обставини, пов`язані із наявністю або відсутністю заборгованості за послуги підлягають доведенню при пред`явленні відповідачем позову про їх стягнення. Таким чином, сторона звернулася до суду за захистом права передчасно, за відсутності його порушення іншою стороною, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для захисту цивільного права позивача, яке в даному випадку не порушене.

Крім того слід зазначити, що посилання позивачки у позові та в апеляційній скарзі, що вона не брала на себе зобов`язання по сплаті боргів, апеляційний суд не враховує, оскільки згідно матеріалів справи позивачка стала власником квартири не на підставі договору купівлі-продажу, а на підставі свідоцтва про право на спадщину, тобто до її складу входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням норм як матеріального та процесуального права, та із наданням певної правової оцінки відносинам які виникли між учасниками справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 374,375,381 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта