Постанова

від 14.05.2024 по справі 402/989/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2024 року м. Кропивницький

справа № 402/989/23

провадження № 22-ц/4809/622/24

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Голованя А.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федяєв Сергій Володимирович на ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2024 року (суддя Бондаренко А.А.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Благовіщенської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком,-

встановив:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт самостійного ним виховання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заяву обґрунтував тим, що він є батьком малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З матір`ю його сина ОСОБА_2 проживали у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2014 року по 2021 рік. З 2021 року за погодженням з ОСОБА_2 їх син залишився проживати з ним. Вказує, що він самостійно займається утриманням сина, вихованням та забезпеченням, оскільки ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає та не спілкується з сином. Зазначив, що встановлення вказаного факту йому необхідне для отримання відстрочки від мобілізації та оформлення документів пов`язаних з соціальними виплатами.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2024 року закрито провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

У поданій апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно статей4,19 Кодексу адміністративного судочинства Українисправою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. Водночас необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

ЦПК Українипередбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (частина першастатті 19 ЦПК України).

Відповідно до частини другоїстатті 19 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений устатті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно із частиною другоюстатті 315 ЦПК Українив судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правиламиЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду визнала неефективним підхід до визначення юрисдикції спорів про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.

У цій постанові підкреслено, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:

-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

-встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

-чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява про встановлення факту самостійного виховання батьком малолітньої дитини, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Такий висновок не відповідає приписамстатті 255 ЦПК України.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК Українидля продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федяєв Сергій Володимирович задовольнити.

Ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 23.05.2024.

Судді:

О.А.Письменний А.М. Головань О.Л. Дуковський