Постанова

від 14.05.2024 по справі 359/5478/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1067/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2024року місто Київ

справа № 359/5478/16-ц

Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Журавського В.В., повний текст рішення складено 23 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, стягнення компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності згідно з варіантом №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №3-31/07 від 31 липня 2017 року, а саме:

- виділити в натурі та визнати за ним право власності на відокремлену частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що відповідає 58,73% у домоволодінні та складається з приміщень в житловому будинку: прихожа 1-1 площею 24,1 кв.м, санвузол площею 2,90 кв.м, кухня площею 9,20 кв.м, веранда площею 4,3 кв.м, ганок, мансарда та з надвірних будівель: літня кухня-сарай-гараж «Б», «В», погріб «Б», вбиральня «Г», хвіртка №1, ворота №2, огорожа №3 (1/2 частка), яма вигрібна «Л»;

- виділити та визнати за ОСОБА_3 право власності на відокремлену частину в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, що відповідає 41,27% у домоволодінні і складається з приміщень в житловому будинку: житлова кімната 1-2, площею 28,2 кв.м, житлова кімната 1-3, площею 11 кв.м; житлова кімната 1-4, площею 14,3 кв.м та з надвірних будівель: огорожа №3 (1/2 частка);

стягнути з нього на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки, яка зменшилась внаслідок поділу в розмірі 53814 грн.;

поділити в натурі земельну ділянку, з кадастровим номером 3220883201:01:006:0087 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за варіантом № НОМЕР_1 , відповідно до додатку №4 висновку судової будівельно-технічної експертизи №3-31/07 від 31 липня 2017 року, а саме:

- виділити в натурі та визнати за ним право власності на 1/2 частку земельної ділянки, для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,06 га із земельної ділянки загальним розміром 0,12 га, кадастровий номер 3220883201:01:066:0087, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається за наступним описом меж, що позначаються точками: 1-2, 2-3, 3-4, 4-5, 5-6, 6-7, 7-8, 8-9, 9-10, 10-А, А-Г, Г-1;

- виділити в натурі та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,06 га із земельної ділянки загальним розміром 0,12 га, кадастровий номер 3220883201:01:066:0087, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається за наступним описом меж, що позначаються точками: 1-В, В-Б, Б-10, 10-9, 9-8, 8-7, 7-6, 6-5, 5-4, 4-3, 3-2, 2-1;

стягнути з ОСОБА_3 на його користь 1/2 частину понесених витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи №3-31/07 від 31 липня 2017 року у розмірі 5450 грн.;

з урахуванням взаєморозрахунків остаточно стягнути з нього на користь ОСОБА_3 48364 грн. в рахунок різниці часток від поділу.

В обґрунтування вимог посилався на те, що з 1976 року по 1994 рік він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

Вказував, що в період з 1979 року по 1984 рік ними був збудований житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначав, що житловий будинок був збудований на земельній ділянці, яка була виділена йому під забудову наказом радгоспу «Бортничі» за №574 від 29 жовтня 1979 року та відповідно до свідоцтва на забудову індивідуальної садиби від 1979 року, що містить акт про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва житлового будинку.

Посилався на те, що факт завершення будівництва у 1984 році підтверджується актом депутата виконкому Гірської сільської ради, що став підставою для реєстрації позивача з дітьми та відповідача у вказаному будинку, як за місцем проживання, та технічним паспортом на житловий будинок.

Вказував, що як до розірвання шлюбу, так і після його розірвання у 1994 році, даний будинок не був введений в експлуатацію, незважаючи на завершення будівництва та проживання ньому осіб.

Зазначав, що декілька років між ним та ОСОБА_3 існує спір щодо володіння, користування та розпорядження спірним будинком, оскільки відповідач заперечує його право на частку у спільному майні подружжя.

Посилався на те, що відповідач неодноразово ініціювала судові спори, якими намагалась визнати за собою право власності на спірний будинок, заперечуючи його право як співвласника цього майна.

Вказував, що рішеннями судів було встановлено, що збудований під час шлюбу між ним та відповідачем спірний житловий будинок є об`єктом спільного майна подружжя.

Зазначав, що він намагався здійснити введення будинку в експлуатацію, але відповідач, яка проживає в спірному будинку чинить перешкоди не лише у його проживанні в цьому будинку, а й у здійсненні дій по оформленню права власності на нього.

Посилався на те, що спірний житловий будинок незалежно від дати його державної реєстрації як об`єкту нерухомого майна введеного в експлуатацію є спільним майном подружжя і належить йому та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Вказував, що спірний житловий будинок необхідно поділити таким чином, щоб йому та відповідачу було виділено у власність відокремлену частину житлового будинку, яка б відповідала розміру їх 1/2 частки у праві спільної часткової власності. В тому випадку, якщо відповідно до ідеальної 1/2 частки кожного із співвласника поділити у натурі житловий будинок є не можливим, але при цьому виділ технічно допустимий з відхиленням від розміру часток кожного співвласника, поділ може бути здійснений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилався на те, що провадження в справі підлягало закриттю, з тих підстав, що в 2010 році позивач вже звертався до суду з аналогічними позовними вимогами і з тих самих підстав (справа №2-252/10).

Вказував, що судом першої інстанції прийнято до розгляду позовну заяву, яка не відповідала приписам ст.119 ЦПК України (в старій редакції) та ст.175 ЦПК України (в новій редакції).

Зазначав, що суд першої інстанції прийняв та розглянув заяву про зміну позовних вимог після початку розгляду справи по суті, на стадії пояснення представника позивача.

Посилався на те, що протягом провадження в справі, позивач декілька разів змінював позовні вимоги і кожна редакція позову не відповідала приписам ст.119 ЦПК України (в старій редакції).

Вказував, що позивачем не виконані приписи п.п.3, 9, 10 ч.3 та ч.4 ст.175 ЦПК України.

Зазначав, що 06 листопада 2017 року позовна заява була залишена без руху і позивач, на його думку, не усунув недоліків позовної заяви.

Посилався на те, що справа розглянута суддею Журавським В.В. за наявності підстав для відводу, самовідводу.

Вказував, що позивач, акцентуючи увагу на період перебування у зареєстрованому шлюбі до 1994 року приховує, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 1994 року встановлено, що ОСОБА_5 та відповідач з 1991 року разом не проживають, подружніх відносин не підтримують.

Зазначав, що період фактичного припинення шлюбних відносин саме з 1991 року має значення для встановлення обсягів спільного майна подружжя та встановлених законами України вимог для реєстрації будинків, а саме приписів Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» яким будинки збудовані до 2 кварталу 1992 року не вводяться в експлуатацію.

Посилався на те, що технічний паспорт на спірний будинок виготовлений на замовлення ОСОБА_3 містить його технічні характеристики, а також позначку щодо року забудови - 1981 рік.

Вказував, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, власником спірного будинку одноособово є ОСОБА_3 , розмір частки 1/1.

Зазначав, що твердження позивача про незаконність способу реєстрації ОСОБА_3 права власності на спірний будинок та земельну ділянку спростовуються судовими рішеннями в цивільних справах №359/8800/16, в якій позов ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Малахова М.С. залишено без розгляду та №359/5113/16, в якій відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до Гірської сільської ради, ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Шкоди О.М. про скасування рішень.

Посилався на те, що до посилання позивача на рішення Бориспільського районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року слід поставитися критично, зважаючи на відсутність індивідуальних ознак будівельних матеріалів на які визнано право власності та відсутності доказів, що саме з цих матеріалів складається будинок, зважаючи на його експлуатацію протягом 30 років, проведену ОСОБА_3 реконструкцію, обладнання приладами газопостачання, опалення тощо.

Вказував, що свої позовні вимоги позивач обґрунтовує нормами КпШС УРСР, який був чинний на час розірвання шлюбу. Тому спірні правовідносини регулюються законодавством, що діяло на час набуття спільного майна, а саме ЦК УРСР, Законом України «Про власність» та КпШС України.

Зазначав, що для правильного вирішення справи слід врахувати загальний обсяг правостосунків, які склались між сторонами.

Посилався на те, що в лютому 2016 року, приватний нотаріус КМНО Малахов М.С. зареєстрував право власності ОСОБА_3 на спірний будинок. Після цього, Гірською сільською радою Бориспільського району Київської області було припинено оренду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_3

Вказував, що вказана земельна ділянка набута у власність ОСОБА_3 в порядку ст.ст.116, 118 ЗК України і відповідно не відноситься до спільного майна подружжя, яке підлягає поділу.

Зазначав, що позивачем обрано хибний спосіб судового захисту, зважаючи на відсутність у нього підстав виникнення права власності на будинок.

Посилався на те, що слід критично оцінити правове обгрунтування позивача яким він намагається створити удавану спільну власність на спірний будинок.

Вказував, що спірний будинок є цілим, не поділеним, право власності на нього набуте через 22 роки після розірвання шлюбу та через 25 років після припинення шлюбних відносин.

Зазначав, що позовні вимоги про визнання спірного будинку об`єктом спільної сумісної власності подружжя не заявлено, позовні вимоги про визнання права власної на 1/2 частину будинку не заявлено. Тобто прохальна частина позову не містить змісту для гіпотетичного внесення в реєстр речових прав на нерухоме майно, що очевидно вказує на хибний спосіб судового захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Посилався на те, що позивач також використав своє право на отримання безоплатно земельної ділянки в с.Ільці, Верховинського району, Івано-Франківської області, де знаходиться будинок в якому він фактично проживав в повторному шлюбі. Тобто, зважаючи на принцип одношлюбності, не може одночасно виникати власність в розірваному шлюбі і в дійсному шлюбі.

Вказував, що до висновку судової будівельно-технічної експертизи слід поставитись критично, зважаючи на неповноту та однобічність проведеного дослідження. Експертом не було проведено натурне обстеження, відповідно варіанти розподілу містять показники та характеристики частково відсутні, частково наявні з іншими показниками площі та призначення.

Зазначав, що перелік робіт необхідних для переобладнання будинку на дві ізольовані квартири містить значний обсяг будівельних робіт, які потребують коштів, які не обраховані експертом та отримання проектно-дозвільної документації, яка не врахована та не оцінена, а також не конкретизована, що не виключає практично неможливість дозволів на реконструкцію через невідповідність вихідних даних.

Посилався на те, що описова частина експертизи суперечить його висновку про можливість поділу будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та її представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач та його представник проти апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 1994 року розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , зареєстрований у 1976 році. Відповідно до вказаного рішення сторони разом не проживали з 1991 року.

Згідно свідоцтва від 21 січня 2011 року ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Під час перебування у шлюбі сторонами був збудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2012 року у справі №1005/2142/2012, з урахуванням рішення Апеляційного суду Київської області від 19 листопада 2012 року, визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частці за кожним на матеріали, конструкції, які були використані в процесі будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2014 року у справі №359/528/14-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2014 року, визнано незаконним та скасовано рішення реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області від 25 жовтня 2013 року про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №11596903, видане 25 жовтня 2013 року ОСОБА_3 щодо жилого будинку по АДРЕСА_1 .

Постановою Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/11202/15 від 21 липня 2015 року скасоване рішення реєстраційної служби про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 та рішення реєстраційної служби про скасування права власності за ОСОБА_3 на спірний житловий будинок.

10 лютого 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

30 травня 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220883201:01:006:0087 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2017 року у справі №359/5113/16-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 квітня 2017 року ОСОБА_5 було відмовлено у задоволенні позову, зокрема: про визнання незаконним та скасування рішення сесії VII скликання Гірської сільської ради №261-10-VII про припинення договору оренди земельної ділянки №1055 від 28 травня 2012 року між Гірською сільською радою та ним, кадастровий номер 3220883201:01:006:0087, площею 0,12 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , у зв`язку із набуттям ОСОБА_3 права власності на житловий будинок на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 16 лютого 2016 року, індексний номер 28260031, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малахова М.С.; про визнання незаконним та скасування рішення сесії VII скликання Гірської сільської ради № 62-10-VII від 28 травня 2012 року про передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог у суді першої інстанції представником позивача було заявлено клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2017 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Українському центру судових експертиз.

31 липня 2017 року судовим експертом Українського центру судових експертиз Гучко О.В. було складено висновок експерта №3-31/07 за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи. У висновку запропоновано два варіанти поділу спірного житлового будинку, відповідно до яких мансарда підлягає поділу між співвласниками цього будинку. Проте, сходи, які згідно технічного паспорту забезпечують доступ до мансарди, виділені лише одному із співвласників. При цьому відповіді на питання яким чином буде організовано доступ до мансарди іншого співвласника висновок не містить.

Відповідно до положень ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у даній справі, скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив з того, що апеляційним судом належним чином не зясована технічна можливість поділу будинку.

Верховний Суд у вказаній постанові виснував, що за наявності вказаних обставин та посилань апеляційного суду на те, що відповідно до запропонованих експертом варіантів розподілу до одного зі сторін повинні відійти усі комунікаційні зони домоволодіння, апеляційний суд мав можливість скористатись своїм правом, передбаченим частиною пятоюстатті 102 ЦПК України, щодо виклику в судове засідання експерта для надання усних пояснень стосовно його висновку. А тому, висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасними та такими, що ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права та неповному встановленні фактичних обставин справи.

При новому перегляді справи в суді апеляційної інстанції було допитано експерта ОСОБА_9 з приводу складеного нею висновку. Однак, суперечності висновку стосовно технічних характеристик та рівного варіанту поділу будинку усунуто не було.

Також було встановлено, що експертне дослідження проводилось без натурного обстеження будинку та земельної ділянки, без інструментальних обмірів будинку та земельної ділянки.

Заперечуючи проти вартості спірного будинку та варіантів його поділу, стороною відповідача було надано висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 28 жовтня 2020 року №140, складеного СГ-СПД інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_10 .

У вказаному висновку зазначено, що за технічними показниками об`єкт не може бути поділено на дві частини без проведення реконструкції житлового будинку з облаштуванням окремого входу, що потребує отримання дозвільних документів згідно чинного законодавства та після проведення відповідних будівельних робіт підлягає вводу в експлуатацію.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи сторони надали звіти про оцінку майна які істотно різняться.

19 липня 2021 року від представника відповідача до Київського апеляційного суду надійшла заява, в якій останній просив призначити по справі повторну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року призначено по справі повторну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (місто Київ, вул. Смоленська, 6), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України.

Поставлено перед експертами наступні питання:

яка дійсна ринкова вартість житлового будинку, надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ?

чи можливо поділити вказані об`єкти нерухомого майна на дві рівні частини?

які можливі варіанти поділу житлового будинку, господарських будівель та споруд із збереженням рівності часток?

якщо неможливо поділити ці об`єкти нерухомого майна на дві рівні частини, то вказати, які існують варіанти поділу житлового будинку, надвірних будівель та споруд без збереження рівності часток (їх збільшення або зменшення)? У такому разі в кожному варіанті вказати розмір компенсації, що належить сплатити співвласнику, якому будуть виділені об`єкти нерухомого майна меншої вартості, ніж розмір належної йому частки.

які будівельні роботи, роботи по забезпеченню газо- і енергопостачання необхідно здійснити для відокремлення виділених частин житлового будинку, надвірних будівель та споруд? При цьому вказати їх вартість.

яка дійсна ринкова вартість земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3220883201:01:006:0087 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 ?

чи можливо поділити вказану земельну ділянку на дві рівні частини та з урахуванням розташування приміщень, які будуть виділені у власність сторін?

які існують варіанти поділу земельної ділянки із збереженням рівності часток та з урахуванням розташування приміщень, що будуть виділені у власність сторін?

якщо неможливо поділити земельну ділянку на дві рівні частини, то вказати, які існують варіанти її поділу без збереження рівності часток (їх збільшення або зменшення), але з урахуванням розташування приміщень, що будуть виділені у власність сторін? У такому разі в кожному конкретно варіанті вказати розмір компенсації, що належить сплатити співвласнику земельної ділянки, якому буде виділена частина, вартість якої буде меншою, ніж розмір належної йому частки.

Відповідно до висновку повторної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи №24825/21-43 від 07 березня 2024 року, складеного експертом КНДІСЕ ОСОБА_11 було запропоновано два варіанти поділу спірного домоволодіння та земельної ділянки.

У висновку вказано, що поділити житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 між співвласниками (на 1/2 та 1/2 частки), технічно можливо лише з відступом від рівності часток співвласників та при умові проведення одночасно з поділом будівельних робіт з реконструкції будинку для приведення частин будинку у відповідність до вимог пунктів 5.18, 5.19, 5.20, 5.21, 5.22, 5.23, 7.1 ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення».

Поділити житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами

по

АДРЕСА_1 між співвласниками із збереженням

рівності часток (по 1/2) неможливо.

Варіанти поділу домоволодіння (будинку з господарськими будівлями і

спорудами) по

АДРЕСА_1 у частках 1/2 та 1/2 розраховані,

описані в дослідницькій частині та зображені на схемі в додатку 2.

При першому варіанті поділу домоволодіння розмір компенсації першому

співвласнику за виділені об`єкти нерухомого майна меншої вартості, ніж розмір

належної йому частки, становить 56968 грн.

При другому варіанті поділу домоволодіння розмір компенсації другому співвласнику за виділені об`єкти нерухомого майна меншої вартості, ніж розмір належної йому частки, становить 46156 грн.

Вартість робіт по відокремленню одної квартири від іншої при розподілі: влаштування перегородки та закладення дверного прорізу становить 5179 грн. Розрахунок надано в кошторисі в додатку 3 до висновку.

Вартість і поточний перелік робіт по влаштуванню або переобладнанню систем інженерного устаткування, залежить від прийнятих рішень (об`ємно-планувальних, конструктивних тощо), які обумовлюються розробленою і погодженою у встановленому законом порядку проектно-кошторисною документацією.

Розробка проектно-кошторисної документації не відноситься до діяльності Київського НДІ судових експертиз.

Поділити земельну ділянку кадастровий номер 3220883201:01:006:0087 площею 0,12 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у рівних частинах, по 1/2 кожному співвласнику, з урахуванням розташування приміщень, які виділяються співвласникам у власність, можливо.

Варіанти поділу ділянки описані в дослідницькій частині та зображені на схемах додатках 4 і 5 до висновку.

Згідно з частиною 1статті 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до частини першоїстатті 22 Кодексу про шлюб та сім`юУкраїни, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подібні положення містятьстаття 60 СК Українита частина третястатті 368 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

За змістомстатті 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Аналіз зазначених норм права дає підстав дійти до висновку, що новостворене нерухоме майно є об`єктом поділу лише після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього, до цього моменту можливий лише поділ будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, об`єкт незавершеного будівництва у вигляді будівельних матеріалів може належати на праві спільної сумісної власності подружжю (співвласникам будівельних матеріалів, які були використані в процесі цього будівництва) і після завершення будівництва (прийняття його до експлуатації; з моменту державної реєстрації права власності) таке новостворене нерухоме майно може бути поділене між ними.

Відповідно до положень статей16,386,391 ЦК Українивласник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідностаттею 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першоїстатті 370 ЦК Україниспіввласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Згідно із ч.1ст.316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч.1 ст.356, ч.ч.1, 2 ст.358 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

У частині 3статті 358 ЦК Українипередбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За змістом частин 1, 3статті 364 ЦК Україниспіввласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Виділ частки із спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядкуст.364 ЦК Україниправо спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінніст.181 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №361/4047/17 зазначив, що системний аналіз положень ст.ст.183,358,364,379,380,382 ЦК Українидає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Поділ (виділ) частки житлового будинку передбачає перебудову існуючого, зазвичай, одноквартирного будинку з метою обладнання двох і більше ізольованих квартир. Варіанти поділу (виділу частки) житлового будинку повинні максимально забезпечувати однакові умови для співвласників із урахуванням їхніх часток. Поділ (виділ) частки житлового будинку вважається можливим якщо за результатами поділу у частинах будинку, що виділяються співвласникам, є можливість влаштувати ізольовані та забезпечені окремими виходами на прилеглу земельну ділянку, як мінімум однокімнатні, житлові квартири, які за своїми показниками (об`ємно-планувальним рішенням, складом приміщень, площею, забезпеченістю інженерним обладнанням тощо) відповідають чинним вимогам нормативних документів.

Поділ житлового будинку (з технічної точки зору) - технічна можливість поділу в натурі житлового будинку у відповідності до часток співвласників (або близьких до цих часток) з облаштуванням у частинах будинку, що виділяються співвласникам, окремих ізольованих як мінімум однокімнатних квартир, у відповідності до вимог нормативних документів.

Згідно з частиною першоюстатті 86 ЗК Україниземельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частини першоїстатті 377 ЦК Українидо особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першоюстатті 120 ЗК Українипередбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертоюстатті 120 ЗК Українипередбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Отже, за загальним правилом, закріпленим устатті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року у справі №750/11106/15-ц (провадження №61-8171св18) зазначив, що якщо на земельній ділянці, яка є особистою приватною власністю одного із подружжя знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності достатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України.

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третястатті 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, спірний будинок збудовано сторонами під час перебування в шлюбі, за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 судовими рішеннями у справі №1005/2142/2012 визнано право власності по 1/2 частці за кожним на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .

10 лютого 2016 року право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 .

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є співвласником новоствореного нерухомого майна та має право на виділ своєї частки в натурі, якщо такий виділ технічно можливий.

Верховний Суд в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18-ц (провадження 61-13422св19) вказав, що факт реєстрації на ім`я одного з подружжя нерухомого майна, яке є спільним майном подружжя, не свідчить, що воно належить лише цій особі.

А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем обрано хибний спосіб судового захисту, зважаючи на відсутність у нього підстав виникнення права власності на будинок та що позовні вимоги про визнання спірного будинку об`єктом спільної сумісної власності подружжя не заявлено, спростовуються вищевикладеним та не грунтуються на положеннях чинного законодавства.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції було запропоновано сторонам зазначити варіанти поділу спірного житлового будинку та земельної ділянки, які їм прийнятні відповідно до висновку повторної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи №24825/21-43 від 07 березня 2024 року, складеного експертом КНДІСЕ Наугольною Н.І.

Позивач вказав, що він не заперечує проти поділу за першим варіантом зазначеним у висновку експертизи №24825/21-43 від 07 березня 2024 року.

Відповідач просила відмовити у розподілу будинку. При цьому зазначила, що якщо суд дійде висновку, що він підлягає поділу, то вона надає перевагу першому варіанту поділу з виділом тієї частини, в якій міститься кухня.

Враховуючи те, що взаємної згоди щодо поділу спірного майна між сторонами не досягнуто, колегія суддів, дослідивши та надавши оцінку доказам у справі у їх сукупності, проаналізувавши кожен із запропонованих варіантів поділу будинку та земельної ділянки, дійшла висновку про те, що за наслідками розгляду цієї справи можливо поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належать ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності згідно з варіантом №1 висновку повторної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи №24825/21-43 від 07 березня 2024 року, стягнувши з позивача на користь відповідача компенсацію за відхилення від ідеальної частки, яка зменшилась внаслідок поділу в розмірі 56968 грн., припинивши право спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що зазначений варіант поділу є найбільш прийнятний з точки зору доцільності та найбільш оптимальний для обох сторін.

А відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Ухвалюючи додаткове рішення від 14 лютого 2019 року та стягуючи з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1102,40 грн., суд першої інстанції виходив з того, що судом у рішенні від 13 листопада 2018 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме судового збору.

Додаткове рішення, яким вирішено питання щодо розподілу судових витрат є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Аналогічний правовий висновок викладений упостановіВеликої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом було скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року, а відтак і додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року підлягає скасуванню.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Вказана обставина підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Бориспільської РДА.

З огляду на те, що ОСОБА_5 звільнений від сплати судового збору у даній справі, отже судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1102,40 грн. слід стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2018 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та земельної ділянки, стягнення компенсації - задовольнити частково.

Поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що належать ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності згідно з варіантом №1 висновку повторної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи №24825/21-43 від 07 березня 2024 року, а саме:

- виділити в натурі та визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) право власності на відокремлену частину в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, що становить 35/100 часток у домоволодінні та складається в житловому будинку з приміщень:

І - Веранда - 4,3 кв.м, оціночна вартість 7878 грн.;

1-1 - Прихожа - 24,1 кв.м, оціночна вартість 72658 грн.;

1-4 - Житлова (частина приміщення) - 4,15 кв.м, оціночна вартість 12512 грн.;

1-5 - Санвузол - 2,9 кв.м, оціночна вартість 8747 грн.;

1-6 - Кухня - 9,2 кв.м, оціночна вартість 27737 грн.;

1-7 - Східцева (мансарда) - 4,1 кв.м, оціночна вартість 5297 грн.;

Ганок - оціночна вартість 165 грн.;

Всього в будинку 48,75 кв.м, оціночна вартість 134994 грн.

Господарські будівлі:

Л - Яма вигрібна - оціночна вартість 2976 грн.

Всього в госп. Будівлях - оціночна вартість 2976 грн.

Разом у домоволодінні: оціночна вартість 137970 грн.

- виділити в натурі та визнати за ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) право власності на відокремлену частину в житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами, що становить 65/100 часток у домоволодінні та складається в житловому будинку з приміщень:

1-2 - Житлова - 28,2 кв.м, оціночна вартість 85018 грн.;

1-3 - Житлова - 11,0 кв.м, оціночна вартість 33163 грн.;

1-4 - Житлова (частина приміщення) - 10,15 кв.м, оціночна вартість 30600 грн.;

Всього по будинку 49,35 кв.м, оціночна вартість 148781 грн.

Господарські будівлі:

Б - Літня кухня-сарай-гараж - оціночна вартість 92256 грн.;

В - Погріб під Б - оціночна вартість 8015 грн.;

Г - Убиральня - оціночна вартість 2853 грн.

Всього в госп. Будівлях - оціночна вартість 103124 грн.

Разом у домоволодінні: оціночна вартість 251905 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) компенсацію за відхилення від ідеальної частки, яка зменшилась внаслідок поділу в розмірі 56968 грн.

Поділити в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 3220883201:01:006:0087, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за варіантом № НОМЕР_1 відповідно додатку №4 висновку повторної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи №24825/21-43 від 07 березня 2024 року, а саме:

ОСОБА_3 на 1/2 частку - 600 кв.м;

ОСОБА_5 на 1/2 частку - 600 кв.м;

Лінії розподілу прокласти таким чином:

від точки А, яка розташована на межі з боку провулку Європейського на відстані 14,26 м від правої межі домоволодіння №4 11,43 м в точку Б;

від точки Б 3,04 м в точку В, розташовану на фасаді будинку на відстані 5,70 м від правого рогу;

від точки В по лінії розділу будинку в точку Г;

від точки Г перпендикулярно стіні будинку 1,0 м в точку Д;

від точки Д паралельно стіні будинку 8,4 м в точку Ж;

від точки Ж паралельно тильному фасаду будинку 16,5 м в точку К;

від точки К в точку Л, яка розташована на тильній межі ділянки і ділить її на відрізки 9,77 м та 19,39 м.

Припинити право спільної сумісної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 травня 2024 року.

Головуючий:

Судді: