Ухвала

від 21.05.2024 по справі 922/3978/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3978/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Могил С. К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства будівельно-технічної фірми "Силикат"

на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024

у справі за позовом Харківської міської ради

до Приватного підприємства будівельно-технічної фірми "Силикат"

про стягнення 1 277 731,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 1 277 731,23 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач з 27.05.2021 (дата припинення договору оренди землі) та по теперішній час використовує земельну ділянку без оформлення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України. Відповідач не сплачував плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача грошові кошти.

Господарський суд Харківської області рішенням від 04.12.2023 задовольнив позов, адже відповідач безпідставно використовував спірну земельну ділянку та зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 04.04.2024 залишив зазначене рішення суду без змін.

06.05.2024 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 (повний текст складений 15.04.2024), у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Могил С. К., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024.

Розглянувши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2684 гривні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 1 277 731,23 грн. Зазначена сума не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року (1 342 000,00 грн).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу на те, що аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

У касаційній скарзі відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17 та від 05.07.2022 у справі № 420/5690/20 щодо надання позивачем земельної ділянки поза процедурами, передбаченими Земельним кодексом України, а також постанову Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 917/266/19 і постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17. Крім того, відсутній висновок Верховного Суду про врахування фактичного надання земельної ділянки чи її частини іншим особам іншими способами, ніж передбаченого Земельним кодексом України, під час стягнення безпідставного збагачення.

Верховний Суд зазначає, що судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Проте відповідач не зазначив жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції у нормативно-правовому регулюванні національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, тому можна стверджувати, що запровадження процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, з огляду на засади господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №922/3978/23 за касаційною скаргою скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/3978/23 за касаційною скаргою Приватного підприємства будівельно-технічної фірми "Силикат" на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

С. Могил