Ухвала

від 22.05.2024 по справі 911/1921/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

Справа № 911/1921/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Случа О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 (колегія суддів: Тищенко А. І., Скрипка І. М., Михальська Ю. Б.) та рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2023 (суддя Черногуз А. Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "А груп" про стягнення 160 965,35 грн пені та 117 462,20 грн штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України") звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А груп" 160 965,35 грн пені та 117 462,20 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду від 22.06.2020 № 2006000277 у повному обсязі та у визначені договором строки.

17.03.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення про часткове задоволення позову; стягнув з відповідача на користь позивача 48 110,32 грн пені та 66 819,89 грн штрафу; в решті позову відмовив.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із встановленого факту невиконання відповідачем робіт за договором на суму 668 198,93 грн. Однак, за висновками суду, прострочення виконання цих робіт настало з 19.01.2022, у зв`язку з чим здійснено перерахунок нарахованої відповідно до пункту 10.2 договору пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, яка за розрахунком суду становить 48 110,32 грн.

В частині вимог про стягнення штрафу відповідно до пункту 10.2 договору у розмірі 66 819,89 грн суд виходив із встановленого факту порушення відповідачем строку виконання робіт на більше ніж 30 календарних днів.

27.02.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 15.04.2024, про залишення цього рішення без змін.

02.05.2024 ТОВ "Оператор ГТС України" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду у частині відмови у стягненні пені у розмірі 112 855,03 грн та штрафу у розмірі 50 542,31 грн та ухвалити у цій частині нове рішення - про задоволення позову.

Скаржник не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо граничного терміну виконання робіт за укладеним між сторонами договору підряду.

Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Случа О. В., Волковицької Н. О.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідною з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 у розмірі 2 481 грн.

Позов у цій справі подано у 2022 році, а його предметом є стягнення 278 427,55 грн, що становило менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Отже, з огляду на наведене судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню як такі, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, вказаних у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

На обґрунтування права на касаційне оскарження судових рішень у цій справі ТОВ "Оператор ГТС України" зазначило, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 530, 846 Цивільного кодексу України з урахування положень пункту 6 частини першої статті 3 цього Кодексу для суб`єктів господарювання (в тому числі й оператора ГТС).

Крім того, касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, оскільки після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України між суб`єктами господарювання виникають та надалі будуть виникати спірні правовідносини внаслідок настання обставин, які унеможливлюють достовірне визначення граничного терміну виконання робіт (втрата або залишення відповідних документів на окупованих територіях, та, як наслідок, неможливість їх надання до суду), що спричиняє необхідність застосування статей 530, 846 Цивільного кодексу України з дотриманням принципу добросовісності, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Колегія суддів виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування (пункт 72 ухвали від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21).

Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15 вказала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Стверджуючи про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник лише окреслив характер правовідносин сторін цього спору, проте не навів якісного і кількісного виміру щодо наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Натомість спірне питання, яке порушується скаржником у касаційній скарзі, випливає з правочину, укладеного між сторонами спору, та стосується встановлення граничного терміну виконання робіт за укладеним між сторонами договору підряду, а відтак - і моменту виникнення у позивача права нарахування відповідачу штрафних санкцій за договором.

Тож на переконання колегії суддів касаційна скарга позивача не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Що ж стосується посилань ТОВ "Оператор ГТС України" на виняткове значення для нього справи, то вони є аналогічними аргументам, наведеним скаржником на обґрунтування фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Усупереч наведеному скаржник не обґрунтував та не довів того, що ця справа про стягнення з відповідача на його користь штрафних санкцій у загальній сумі 163 397,34 грн дійсно має для нього виняткове значення в контексті предмету спору та характеру спірних правовідносин.

Верховним Судом під час вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо прийняття судами оскаржуваних судових рішень, адже скаржник не вказав та не довів виключних випадків, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Запровадження процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що запровадження таких процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Отже, обставин, з яких би вбачалася необхідність перегляду цієї справи у суді касаційної інстанції, з огляду зазначені мотиви не наведено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1921/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя О. В. Случ