Постанова

від 22.05.2024 по справі 826/11282/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 826/11282/16

касаційне провадження № К/9901/54339/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суші Хаус Україна» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2018 (суддя Бояринцева М.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 (головуючий суддя - Земляна Г.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" до Київської митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання скасувати рішення про коригування митної вартості,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суші Хаус Україна" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця, митний орган), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Митниці, яка полягає у нескасуванні рішення про коригування митної вартості товару від 01.04.2016 № 100250003/2016/000016/2 та неповерненні фінансових гарантій, наданих Товариством під час митного оформлення товарів за вантажною митною декларацією № 100250003/2016/133924; зобов`язати Митницю скасувати рішення про коригування митної вартості від 01.04.2016 №100250003/2016/000016/2.

Позов обґрунтований протиправністю прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки під час митного оформлення товару разом з поданням митної декларації позивачем подані відповідні обов`язкові документи для визначення митної вартості імпортованих товарів, які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту), не мають розбіжностей, тому відповідач не мав законних підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що митним органом прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом, оскільки надані позивачем документи для визначення митної вартості товарів містять розбіжності, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому з поданих документів неможливо підтвердити заявлений позивачем метод визначення митної вартості товарів.

Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, пославшись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій умов контракту, не з`ясування змісту документів, наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом (за ціною контракту). Зауважує про ненадання митним органом відповіді на його звернення щодо скасування прийнятого Митницею оскаржуваного рішення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.05.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 22.05.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов до наступних висновків.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем 23.03.2016 подано до митного органу електронну митну декларацію № 100250003/2016/133256 для митного оформлення товару - «Імбир для суші маринований рожевий JNP - 18200 кг», країна виробництва Китай, виробник: Laiwu Yelin Agricultural, та визначено митну вартість товару 0,54 дол./кг.

До митної декларації платником подані наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 42879 від 09.03.2016; коносамент №MRFB15121265 від 31.12.2015; банківські платіжні документи № (MUR)48141 від 21.12.2015, № (MUR)57360 від 22.01.2016; лист, що підтверджує вартість перевезення № 1103-16/2 від 11.03.2016; прайс-лист № б/н від 02.12.2015; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією «Укрпромзовнішекспертиза» №973 від 12.03.2016; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 04.12.2015; рахунок-фактуру (інвойс) № 2015120401 від 04.12.2015; доповнення до контракту № 3 від 03.12.2015; контракт № 120115 від 12.01.2015; сертифікат про походження товару № G163721002090144 від 06.01.2016; договір з перевізником №20103 від 01.03.2015; платіжне доручення щодо транспорту № б/н від 01.03.2016; експортна митна декларація країни відправлення № 439020150900001715 від 29.12.2015.

Митним органом шляхом надіслання електронного повідомлення було запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, транспорті перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Декларантом було надано рахунок на оплату перевезення №216 від 29.02.2016, акт надання послуг по перевезенню №230 від 29.02.2016.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а обраний метод її визначення не підтверджений належним чином документально.

За результатами розгляду електронної митної декларації та доданих до неї документів митним органом було прийнято рішення від 01.04.2016 № 100250003/2016/000016/2 про коригування митної вартості товарів та складено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару визначено наступне:

відповідно до пункту 3.3 договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 01.03.2015 № 201035-84 не вказано кількість банківських днів, протягом яких здійснюється оплата робіт та послуг;

у копії декларації країни відправлення від 29.12.2015 №439020150900001715 номер транспортного документу не співпадає з наданим до митного контролю та митного оформлення коносаментом від 31.12.2015 № MRFB15121265;

у наданих платіжних дорученнях щодо оплати оцінювальної партії товару від 21.12.2015 №(MUR)48141 та від 22.01.2016 № (MUR)57360 відсутні печатка та підпис платника. Разом з тим, загальна сплачена сума не співпадає із сумою інвойсу імпортованої партії товару.

У рішенні митного органу зазначено, що методи 2-а, 2-б не застосовані в зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, що ввезені на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари; методи 2-в, 2-г не застосовані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. При визначенні митної вартості товарів відповідачем застосовано резервний метод з урахуванням вимог статті 64 Митного кодексу України, який ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, а саме: митній декларації від 23.01.2016 № 100260004/2016/231006.

Судами також установлено, що у зв`язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням, ним подано до митного органу нову митну декларацію від 06.04.2016 №100250003/2016/133924, за якою товар було розмитнено та випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій, відповідно до вимог пункту 7 статті 55 Митного кодексу України. Платником сплачено митні платежі, обчислені із митної вартості товарів, визначеної митним органом.

Товариство 25.05.2016 звернулося до Митниці із заявою від 20.05.2016 № 101, в якій просило: переглянути рішення про коригування митної вартості товару від 01.04.2016 №100250003/2016/000016/2; прийняти рішення щодо визначення заявленої Товариством митної вартості товару, імпортованого в Україну, згідно контракту від 12.01.2015 №120115, що був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання за додатковою митною декларацією від 06.04.2016 № 100250003/2016/133924; скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 01.04.2016 №100250003/2016/000016/2; повернути Товариству надмірно сплачені платежі з податку на додану вартість у розмірі 62918,02 грн та ввізного мита у розмірі 16 557,37 грн.

З метою підтвердження митної вартості задекларованого товару позивачем додано до заяви копії наступних документів: контракту № 120115 від 12.01.2015; додатку № 3 до контракту; інвойсу; платіжних доручень в іноземній валюті; комерційних пропозицій постачальника; прайс-листа; договору від 01.03.2015 №201035-84 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів; листа перевізника про вартість послуг з перевезення, рахунку-фактури про вартість послуг з перевезення; акта виконаних робіт; платіжного доручення про їх оплату.

Товариство 08.07.2016 звернулося до митного органу із заявою, в якій просило скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 01.04.2016 № 100250003/2016/000016/2 та повернути платнику надмірно сплачені платежі з податку на додану вартість у розмірі 62918,02 грн та ввізного мита у розмірі 16 557,37 грн.

В заяві зазначено, що митний орган не надав жодної відповіді на заяву позивача від 25.05.2016 №4171/10 протягом встановленого 5-денного строку, що свідчить про правильне визначення декларантом митної вартості товару на рівні 296516,23 грн, яку визначило за ціною товару у розмірі 281609,86 грн з урахуванням транспортних витрат в сумі 14609,37 грн та про те, що рішення контролюючого органу підлягає скасуванню у відповідності до вимог частини десятої статті 55 Митного кодексу України.

Відповідач листом № 3679/10/26-70-19-01 від 31.05.2016 повідомив позивача, що позивачем документально не обґрунтовано виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності, а також не підтверджено числової значення складових митної вартості, а тому Митниця не вбачає підстав для перегляду рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 01.04.2016 №100250003/2016/000016/2. В листі також зазначено, що для підтвердження митної вартості в якості додаткових документів декларантом надано рахунок на оплату перевезення № 216 від 29.02.2016 та акт надання послуг по перевезенню № 230 від 29.02.2016, проте надані документи не можуть розглядатися для підтвердження заявленої митної вартості товарів, оскільки не спростовують виявлених під час здійснення митного контролю розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості. Надане платіжне доручення від 01.03.2016 №72136 щодо здійснення оплати за транспортно-експедиторські послуги не містить печаток та підписів ні платника, ні банку, а тому не може бути прийнятий органом Державної фіскальної служби у якості підтвердження здійснення оплати за надані транспортно-експедиторські послуги.

Листом від 15.07.2016 за № 4783/10/26-70-19-01 митним органом надана відповідь на звернення позивача від 08.07.2016 № 135 та повідомлено його про надання відповіді на звернення позивача № 4171/10 від 25.05.2016 у строк, визначений частиною дев`ятою статті 55 Кодексу, листом від 31.05.2016 № 3679/10/26-70-19-01, який направлений на адресу Товариства засобами поштового зв`язку 31.05.2016 простим листом.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право органу доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини шостої статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини другої статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між доходів і зборів органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суди, дійшовши до висновку, про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, надаючи правову оцінку таким складовим митної вартості завезеного позивачем товару, як вартість ціни на послуги транспортування, порівнюючи її з вартістю придбаного товару, не врахували, що такі підстави не визначались митним органом в оскаржуваному рішенні.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу судів, що в спірному рішенні про коригування митної вартості товару відповідач констатує, що позивач не надав на його запит документи в підтвердження митної вартості товару.

Варто зауважити, що позивачем під час здійснення митного оформлення імпортованого товару та на запит митного органу були надані документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, зокрема, міжнародну автомобільну накладну (CMR) №42879 від 09.03.2016, коносамент №MRFB15121265 від 31.12.2015, банківські платіжні документи №(MUR)48141 від 21.12.2015, №(MUR)57360 від 22.01.2016, лист в підтвердження вартості перевезення № 1103-16/2 від 11.03.2016, прайс-лист від 02.12.2015, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією «Укрпромзовнішекспертиза» №973 від 12.03.2016, розрахунок ціни (калькуляція) від 04.12.2015, рахунок-фактури (інвойс) № 2015120401 від 04.12.2015, доповнення до контракту № 3 від 03.12.2015, контракт № 120115 від 12.01.2015, сертифікат про походження товару №G163721002090144 від 06.01.2016, договір з перевізником №20103 від 01.03.2015, платіжне доручення щодо транспорту від 01.03.2016, експортну митну декларацію країни відправлення № 439020150900001715 від 29.12.2015, рахунок на оплату перевезення №216 від 29.02.2016, акт надання послуг по перевезенню №230 від 29.02.2016.

Водночас, судами попередніх інстанцій не були досліджені ці документи з метою підтвердження або спростування висновків митного органу, викладених в оспорюваному рішенні.

Слід також зазначити, що позивачем на виконання вимог митного органу додатково були надані документи в підтвердження надання і оплати послуг з перевезення, які також не були досліджені судами попередніх інстанцій.

Суди не надали правову оцінку доводам позивача і наданим доказам щодо відсутності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, з урахуванням умов договору та наданих позивачем платіжних доручень.

В даному випадку колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дослідження доказів, оскільки судами попередніх інстанцій не аналізувалась первинна документація, надана позивачем під час митного оформлення товару, з метою підтвердження або спростування висновків митного органу.

Без повного дослідження всіх обставин, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, неможливо встановити правомірність такого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій з наведених питань.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені і перевірені судами першої та апеляційної інстанцій, ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, необхідно дослідити дійсні обставини прийняття рішення про коригування митної вартості товару імпортованого позивачем товару та джерела інформації, використані митним органом для визначення митної вартості.

Судам необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суші Хаус Україна» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова В.В. Хохуляк