Постанова

від 23.05.2024 по справі 607/16771/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 607/16771/22

адміністративне провадження № К/990/37268/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року (головуючий суддя - Мандзій О.П.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (головуючий суддя - Святецький В.В., судді: Гудима Л.Я., Довгополова О.М.)

у справі № 607/16771/22

за позовом ОСОБА_1

до відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки

про визнання протиправною та скасування постанови

I. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з цим позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20 вересня 2020 року № 324480 (далі - Постанова № 324480, спірна постанова).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до ОСОБА_1 безпідставно застосовано адміністративно-господарський штраф, без врахування що він не є суб`єктом господарювання та перевізником, а є власником автомобіля. Наголошував на тому, що Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон № 2344-III) не передбачено притягнення до адміністративної відповідальності власника транспортних засобів.

3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. 21 липня 2022 року інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_1 . Рейдова перевірка здійснювалась на підставі щотижневого графіку у період з 18 липня по 24 липня 2022 року та направлення № 011577 від 18 липня 2022 року у м.Червоноград, вул. Львівська, 67, а.д. Р-15, Львівська область.

7. Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) водій ОСОБА_2 надав для перевірки накладну № 196 від 21 липня 2022 року, в якій зазначено про перевезення вантажу (цегла будівельна та піддони), вантажовідправником вказано ТОВ «Мебель-Сервіс», вантажоодержувачем - ТОВ «Транс БУД ГКС».

8. За результатами проведення рейдової перевірки складено акт перевірки № 342031, в якому зазначено, що автомобілем марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозили вантаж, на момент перевірки у водія ОСОБА_2 відсутня товарно-транспортна накладна, що є порушенням вимоги статті 48 Закону №2344-III, відповідальність за вказане правопорушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

9. В акті графа «Пояснення водія про причини порушення» водій ОСОБА_2 зазначив «З актом ознайомлений, претензій не маю».

10. Розгляд акту № 342031 від 21 липня 2022 року призначено на 20 вересня 2022 року, про що позивача проінформовано рекомендованим листом-повідомленням № 28287/39/24-22 від 06 вересня 2022 року. 08 жовтня 2022 року рекомендований лист повернувся за зворотною адресою «за закінченням терміну зберігання»; за трекером поштове відправлення 4602702845445 не вручено під час доставки з «інших причин» 08 вересня 2022 року.

11. 20 вересня 2022 року відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області прийнято постанову №324480, якою за порушення вимог статті 48 Закону №2344-III, відповідальність за яке передбачено абз. 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III, застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

12. Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що саме позивач як власник транспортного засобу повинен нести відповідальність за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

14. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо правомірності притягнення саме позивача як перевізника до відповідальності. Вказав, що враховуючи документи, пред`явлені водієм під час перевірки, відповідно до яких власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , відповідач дійшов правильного висновку про те, що позивач здійснював перевезення вантажу, внаслідок чого, саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні Закону № 2344-III.

15. Суд апеляційної інстанції керувався правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 березня 2020 року у справі №823/1199/17 та від 20 грудня 2018 року у справі № 804/8740/16.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підстав пункту 3 частини четвертої статі 328 КАС України.

17. ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що судами попередніх інстанцій застосовано норму абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20.

18. Скаржник наголосив, що санкція частини першої статті 60 Закону № 2344-III застосовується саме до перевізника, а не до власника транспортного засобу, а автомобільний перевізник у свою чергу не може визначатись лише на підставі реєстраційних документів.

19. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

21. Спірні правовідносини виникли щодо накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення власником транспортного засобу вимог статті 48 Закону № 2344-III.

22. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про законність накладення вказаного адміністративного стягнення, проте Верховний Суд вважає такий висновок передчасним.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобільного транспорту. Під час рейдової перевірки водій цього транспортного засобу не надав товарно-транспорту накладну, проте надав накладну № 196 від 21 липня 2022 року, в якій зазначено про здійснення перевезення вантажу (цегла будівельна та піддони) від ТОВ «Мебель-Сервіс» (вантажовідправник) до ТОВ «Транс БУД ГКС» (вантажоодержувач).

24. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт», статтею 1 якого визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

25. Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

26. Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати, зокрема, вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

27. Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством.

28. Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

29. Верховний Суд зазначає, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

30. Під час перевірки водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки.

31. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, який не був врахований судами першої та апеляційної інстанцій.

32. Отже, адміністративно-господарські штрафи відповідно до Закону № 2344-III та вказаного правового висновку Верховного Суду можуть бути застосовані виключно до автомобільного перевізника, який, у свою чергу, не може визначатись лише на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.

33. Суди попередніх інстанцій, визначаючи за позивачем статус перевізника у розумінні Закону № 2344-III не надали належної оцінки довіреності від 07 квітня 2021 року, що є в матеріалах справи.

34. Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у матеріалах справи відомостей про передачу ОСОБА_1 належного йому транспортного засобу у користування іншим особам є передчасним. Позивач надав копію довіреності від 07 квітня 2021 року, якою на підставі усного безоплатного договору надав право/можливість визначеному колу осіб представляти його інтереси з питань експлуатації та/або розпорядження (продати, здати в оренду (найм), позичку чи обміняти за ціну і на умовах на його розсуд, відремонтувати, отримувати страхове відшкодування), проте їй не було надано оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

35. Також суди не надали оцінки інформації щодо автомобільного перевізника товару, вказаній у накладній № 196 від 21 липня 2022 року про оформлення перевезення вантажу, відповідно законності накладення стягнення на позивача.

36. Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 вказував на те, що особа автомобільного перевізника визначається на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі єдиним документом, що свідчить про наявність договору про перевезення, була накладна від 21 липня 2022 року, на підставі якої спірне стягнення накладено під час здійснення перевезення вантажу вантажовідправником ТОВ «Мебель-Сервіс» до вантажоодержувача ТОВ «Транс БУД ГКС». Однак, судами попередніх інстанцій вказаній обставині не було надано належної правової оцінки, не встановлено зв`язок позивача із сторонами договору про перевезення.

37. Таким чином, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на встановлення усіх обставин, які мають значення для вирішення спірного питання.

38. Варто зазначити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів, відповідно, може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

39. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та недотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи як під час дослідження зібраних у справі доказів, так і під час оцінки аргументів учасників справи, що унеможливило належне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

40. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

41. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

42. Отже, доводи касаційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

43. Відповідно до статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

44. Враховуючи приписи статті 353 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

45. Під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також необхідно врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв`язку.

46. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року скасувати, а справу №607/16771/22 направити на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду