Постанова

від 13.01.2025 по справі 607/16771/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/16771/22 пров. № А/857/24492/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 607/16771/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Мебель-Сервіс, Товариство з обмеженою відповідальністю Транс БУД ГКС про визнання протиправною та скасування постанови,

місце ухвалення судового рішення м.ТернопільРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїМірінович У.А.дата складання повного тексту рішення21 серпня 2024 рокуВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 607/16771/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс БУД ГКС", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс" про визнання протиправною та скасування постанови, - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті №324480 від 20 вересня 2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень 00 коп.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що в ході проведення 21.07.2022 рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ), водій вказаного транспортного засобу - ОСОБА_2 надав для перевірки: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію, накладну №196 від 21.07.2022, в якій зазначено, що перевозився вантаж цегла будівельна та піддони. Інших документів посадовим особам для перевірки не надав. За змістом наданих до перевірки документів, транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) належить - ОСОБА_1 , а згідно накладної №196 від 21.07.2022 вантажовідправником являється товариство з обмеженою відповідальністю МЕБЕЛЬ-СЕРВІС, вантажоодержувачем Транс БУД ГКС. Відповідач вказує, що ці обставини підтверджують надання власником транспортного засобу (позивачем у цій справі) послуг з перевезення вантажу, при цьому, відповідачем виявлено в ході перевірки порушення щодо відсутності у водія під час перевезення товарно-транспортної накладної на вантаж.

Отож скаржник наголошує, що водій не надавав для перевірки будь яких документів які б засвідчили використання транспортного засобу іншими особами та не зазначив такої інформації у своїх поясненнях в акті, який у свою чергу ним підписано без зауважень. Також з покликанням на вимоги діючого законодавства зазначає, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, яку і не представлено до перевірки та за відсутність якої і притягується позивач до відповідальності за оскарженою постановою.

Крім того відповідач вказує, що законодавець встановив вимоги щодо наявності при перевезеннях товаро-транспортної накладної саме з метою упорядкувати як саме перевезення вантажів або пасажирів, так контроль за такими перевезеннями, з огляду на що і передбачив відповідальність згідно Закону України Про автомобільний транспорт перевізника за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки товарно - транспортної накладної. Однак, ні під час проведення перевірки, ні на час розгляду матеріалів акту будь-які документи (договір оренди, договір позички, тимчасовий реєстраційний талон), які б свідчили про те що автомобільним перевізником виступала особа відмінна від позивача, надано не було (арк. справи 237-249, том 1).

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Мебель-Сервіс повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач та третя особа- Товариство з обмеженою відповідальністю Транс БУД ГКС повідомлялися шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на їх поштову адресу, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду нотаріально посвідчену довіреність від 07.04.2021 у якій зазначено, що позивач ОСОБА_1 ще у 2021 році, на підставі усного безоплатного договору надав право/можливість двом фізичними особам представляти його інтереси з питань експлуатації та/або розпорядження (продати, здати в оренду (найм), позичку чи обміняти за ціну і на умовах на його розсуд, відремонтувати, отримувати страхове відшкодування). Також вказано, що цією довіреністю позивач надав цим особам керувати транспортним засобом на території України та за її межами (арк. справи 11).

Наявні у матеріалах справи докази підтверджують те, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за результатом проведеної рейдової перевірки відповідачем автомобіля марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) при перевезенні ним 21.07.2022 вантажу згідно накладної №196 від 21.07.2022 вантажу (цегла будівельна та піддони) від ТОВ Мебель-Сервіс (вантажовідправник) до ТОВ Транс БУД ГКС (вантажоодержувач), оскільки його статус як перевізника жодним доказом не підтверджено, в той час як відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.07.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_1 .

Рейдова перевірка здійснювалась на підставі щотижневого графіку у період з 18 липня по 24 липня 2022 року (арк. справи 39, том 1) та направлення №011577 від 18.07.2022 у м. Червоноград, вул. Львівська, 67, а. д. Р-15, Львівська область (арк. справи 40, том 1).

При проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) (арк. справи 42, том 1).

Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) водій ОСОБА_2 (посвідчення водія від 25.07.2018, категорії В, C1, C, C1Е, CЕ, арк. справи 42, том 1) надав для перевірки документи, а саме: вказане посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та накладну №196 від 21.07.2022, в якій зазначено про перевезення вантажу (цегла будівельна та піддони), вантажовідправником вказано ТОВ Мебель-Сервіс, вантажоодержувачем - ТОВ Транс БУД ГКС (арк. справи 43, том 1).

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт перевірки №342031 від 21.07.2022, в якому зафіксовано, що транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) належить ОСОБА_1 , згідно накладної №196 від 21.07.2022 вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю МЕБЕЛЬ-СЕРВІС, вантажоодержувачем - Транс БУД ГКС; на момент перевірки у водія відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, що є порушенням вимоги статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III, відповідальність за вказане правопорушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону (арк. справи 41, том 1).

В акті графа Пояснення водія про причини порушення водій ОСОБА_2 зазначив З актом ознайомлений, претензій не маю.

Розгляд акту №342031 від 21.07.2022 призначено на 20.09.2022, про що позивача проінформовано рекомендованим листом-повідомленням №28287/39/24-22 від 06.09.2022 (арк. справи 44, том 1). 08.10.2022 рекомендований лист повернувся за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання; за трекером поштове відправлення 4602702845445 не вручено під час доставки з інших причин 08.09.2022 (арк. справи 45-48, том 1).

20.09.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області прийнято постанову №324480, якою за порушення вимог статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III, відповідальність за яке передбачено абз. 3 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III, застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (арк. справи 49, том 1).

Про винесення вказаної постанови позивача також проінформовано листом-повідомленням №305598/4.3/24-22 від 20.09.2022 (арк. справи 50, том 1), яке надіслано та вручено позивачу особисто 22.09.2022 (арк. справи 51-52).

Не погоджуючись з такою постановою, позивач 03.10.2022 подав скаргу до Державної служби України з безпеки на транспорті у які вказав, що він є формальним власником автомобіля, а сам транспортний засіб перебуває в користуванні іншої особи. Повідомив, що особа водія транспортного засобу йому не відома, до перевезення даним автомобілем вантажів він не має жодного стосунку, а отже він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України Про автомобільний транспорт, вказав що є пенсіонером. Позивач наголосив, що автоперевізника можна встановити і за іншими документами, що підтверджують законність перевезення (трудовий договір з водієм автомобіля, договір на проведення перед рейдової перевірки технічного стану автомобіля та стану автомобіля та стану здоров`я водія, т. і.) а також поясненнями водія (арк. справи 6-7, том 1).

За результатами розгляду вказаної скарги, Державна служба України з безпеки на транспорті лисом №6210/3.1/15-22 від 24.10.2022 повідомила позивача про те, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 встановлено що він належить ОСОБА_1 , підтверджуючих документів, які б свідчили, що транспортний засіб знаходиться в користуванні іншої особи не надано, а тому оскаржену постанову №334480 від 20.09.2022 залишено без змін, а скаргу без задоволення (арк. справи 9-10, том 1).

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Спірним питанням у цій справі є правильність висновків відповідача щодо того, чи є позивач - автомобільним перевізником в розумінні Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III, та, як наслідок, чи є він суб`єктом відповідальності за виявлене порушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, є саме автомобільний перевізник.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ зазначено товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами проведення рейдової перевірки складено акт перевірки №342031 від 21.07.2022, в якому відображено, порушення вимоги статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт №2344-III, яке полягає у відсутності на час перевірки товарно-транспортної накладної на вантаж у водія транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ), який належить позивачу- ОСОБА_1 , за що передбачено відповідальність абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону України Про автомобільний транспорт.

Крім того з матеріалів справи убачається, що не заперечуючи факту виявленого порушення, позивач заперечує будь-яке своє відношення до перевезення, яке здійснював транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) згідно накладної №196 від 21.07.2022, у якій вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю МЕБЕЛЬ-СЕРВІС, а вантажоодержувачем - Транс БУД ГКС, вказуючи що він не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

При цьому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що автомобільним перевізником є позивач ОСОБА_1 , ґрунтується виключно на тому, що він є власником автомобіля.

З наданої до перевірки посадовим особам контролюючого органу накладної №196 від 21.07.2022 на вантаж цегла будівельна та піддони убачається, що вантажовідправником за такою накладною є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС», а вантажоодержувачем - «Транс БУД ГКС». При цьому така накладна не містить відомостей про перевізника. У вказаній накладній позивач взагалі не фігурує, ні як вантажовідправник, ні як вантажоотримувач, ні як перевізник.

Зі змісту письмових пояснень (разом із додатками) ТОВ «Мебель-Сервіс» слідує, що 14.05.2020 вказаним товариством (як постачальником) та ТОВ «ТРАНС БУД ГКС» (як покупцем), укладено договір поставки №46, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти товар згідно правил Інкотермс 2010 на умовах EXW, місце постачання склад постачальника, продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці, наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо.

У вказаних поясненнях ТОВ «Мебель-Сервіс» також вказало, що за даними його бухгалтерського обліку інформація щодо «перевезення» вантажу згідно накладної №196 від 21.07.2022 - відсутня.

Отож з приведених пояснень та наданих суду додаткових доказів слідує, що організація перевезення вантажу від ТОВ «Мебель-Сервіс» здійснювалось покупцем, а саме: ТОВ «ТРАНС БУД ГКС».

Товариство - ТОВ «ТРАНС БУД ГКС» жодних пояснень, доказів на вимогу суду першої інстанції не надало. Отож з`ясувати обставини з приводу того, на яких договірних відносинах ТОВ «ТРАНС БУД ГКС» залучило транспортний засіб (належний позивачу) до перевезення вказаного вантажу (чи на умовах оренди транспортного засобу, чи на умовах надання транспортних послуг) не надається за можливе.

Крім того, матеріали справи містять нотаріально посвідчену довіреність від 07.04.2021 у якій зазначено, що позивач ОСОБА_1 ще у 2021 році, на підставі усного безоплатного договору надав право/можливість двом фізичними особам представляти його інтереси з питань експлуатації та/або розпорядження (продати, здати в оренду (найм), позичку чи обміняти за ціну і на умовах на його розсуд, відремонтувати, отримувати страхове відшкодування). Також вказано, що цією довіреністю позивач надав цим особам керувати транспортним засобом на території України та за її межами (арк. справи 11).

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що зібраними у справі доказами підтверджуються обставини за яких водій обумовленого вище транспортного засобу при перевезенні вантажів не пред`явив посадовим особам Укртрансбезпеки визначені статтею 48 Закону №2344-III документи, а зокрема ТТН.

Однак ураховуючи фактичні обставини справи та зібрані у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що:

позивач не може бути притягнутий до відповідальності за результатом вказаної вище проведеної рейдової перевірки щодо перевезення 21.07.2022 року автомобілем марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) вантажу згідно накладної №196 від 21.07.2022, позаяк автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися);

статус, позивача як «перевізника» не підтверджено жодними належними доказом, в той час як відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

В ході апеляційного розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в супереч частини другої статті 77 КАС України, не надано суду належних й достовірних доказів того, що позивач у спірних правовідносинах здійснював діяльність з перевезення вантажів як автомобільний перевізник, а як наслідок відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Отож колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин наявність у позивача статусу автомобільного перевізника є недоведеною, а тому з урахуванням ч. 3 ст. 62 Конституції України підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ- відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 607/16771/22залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос