Рішення

від 21.08.2024 по справі 607/16771/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 607/16771/22

21 серпня 2024 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс БУД ГКС" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс" про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.09.2022 №324480, винесеної начальником відділу В. Сушко.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.11.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу передано за підсудністю на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Залучено до участі у справі Державну службу України з безпеки на транспорті в якості співвідповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на переконання позивача, застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00грн згідно з постановою №324480 від 20.09.2022 за порушення вимог статті 48 вказаного Закону України «Про автомобільний транспорт», є безпідставним, позаяк оскільки він не є суб`єктом господарювання, то і не є перевізником, і хоч відповідно до технічного паспорта позивач є власником автомобіля, однак, наголошує, що відповідальність власників транспортних засобів Законом України «Про автомобільний транспорт» не передбачена. При цьому вказує, що водій перевіреного транспортного засобу ОСОБА_2 , - позивачу взагалі не відомий.

За таких обставин, на думку позивача, оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на що він звернувся із даним позовом в суд.

На спростування доводів позивача, відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що під час проведення заходів державного нагляду (контролю) водій ОСОБА_2 надав для перевірки накладну №196 від 21.07.2022 в якій зазначено, що перевозився вантаж цегла будівельна та піддони. Згідно даної накладної вантажовідправником являється товариство з обмеженою відповідальністю «Мебель-Сервіс», вантажоодержувачем «Транс БУД ГКС», що за твердженням відповідача - підтверджує надання послуг з перевезення вантажу. Відповідач зазначає, що оскільки на момент перевірки у водія була відсутня товарно-транспортна накладна, - відбулось порушення приписів статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначає, що позивач подав скаргу на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №324480 від 20.09.2022 до Укртрансбезпеки, в якій вказував, що транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420 реєстраційний номер НОМЕР_1 ним передано іншій особі в користування згідно договору відчуження. Однак, будь яких документів що підтверджують передачу вищенаведеного транспортного засобу в користування іншій особі, - позивачем надано не було, а тому у задоволені скарги було відмовлено.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.03.2023, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023, в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що саме позивач як власник транспортного засобу повинен нести відповідальність за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо правомірності притягнення саме позивача до відповідальності. Вказав, що враховуючи документи, пред`явлені водієм під час перевірки, відповідно до яких власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , - відповідач дійшов правильного висновку про те, що позивач здійснював перевезення вантажу, внаслідок чого, саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Верховний Суд постановою від 23.05.2024 частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 скасував, а справу №607/16771/22 направив на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Повертаючи дану справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобільного транспорту. Під час рейдової перевірки водій цього транспортного засобу не надав товарно-транспорту накладну, проте надав накладну №196 від 21.07.2022, в якій зазначено про здійснення перевезення вантажу (цегла будівельна та піддони) від ТОВ «Мебель-Сервіс» (вантажовідправник) до ТОВ «Транс БУД ГКС» (вантажоодержувач). Верховний Суд зазначив, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатися.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 адміністративну справу №607/16771/22 прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вказаною ухвалою суд встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про прийняття даної справи до провадження для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2024 у даній справі, та запропонував позивачу надати суду у 15-денний строк з дня вручення ухвали про прийняття даної справи до провадження додаткових пояснень з підтвердженням їх доказами, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2024 у даній справі.

17.06.2024, на виконання вимог ухвали суду, відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому, з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2024 у даній справі, вказав, що при проведенні 21.07.2022 рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ), що належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 , під час проведення якої, водій вказаного транспортного засобу - ОСОБА_2 надав для перевірки: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію, накладну №196 від 21.07.2022, в якій зазначено, що перевозився вантаж цегла будівельна та піддони. Інших документів посадовим особам для перевірки не надав. Під час проведення перевірки встановлено, що транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) належить - ОСОБА_1 , а згідно накладної №196 від 21.07.2022 вантажовідправником являється товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС», вантажоодержувачем «Транс БУД ГКС». Відповідач вказує, що ці обставини підтверджують надання послуг з перевезення вантажу, при цьому у водія відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж.

Наголошує, що водій не надавав для перевірки будь яких документів які б засвідчили використання транспортного засобу іншими особами та не зазначив такої інформації у своїх поясненнях в акті, який у свою чергу ним підписано без зауважень. Також з покликанням на вимоги діючого законодавства зазначає, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, яку і не представлено до перевірки та за відсутність якої і притягується позивач до відповідальності за оскарженою постановою.

Звертає увагу на те, що законодавець встановив вимоги щодо наявності при перевезеннях товаро-транспортної накладної саме з метою упорядкувати як саме перевезення вантажів або пасажирів, так контроль за такими перевезеннями, з огляду на що і передбачив відповідальність згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізника за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки товарно - транспортної накладної. Однак, ні під час проведення перевірки, ні на час розгляду матеріалів акту будь-які документи (договір оренди, договір позички, тимчасовий реєстраційний талон), які б свідчили про те що автомобільним перевізником виступала особа відмінна від позивача, надано не було (арк. справи 237-249, том 1).

Позивачем будь-яких пояснень, додаткових обґрунтувань з урахуванням відзиву відповідача на адресу суду не надано.

Ухвалою від 02.07.2024 суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мебель-Сервіс» (місцезнаходження: Україна, 80200, Львівська область, Червоноградський район, місто Радехів, вулиця Витківська, будинок 44, код ЄДРПОУ: 25550470) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс БУД ГКС» (місцезнаходження: Україна, 77454, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Драгомирчани, вулиця Миру, будинок 35, код ЄДРПОУ: 43558854). Також вказаною ухвалою суд витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебель-Сервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс БУД ГКС» договори перевезення вантажу згідно накладної №196 від 21.07.2022, в якій зазначено про здійснення перевезення вантажу (цегла будівельна та піддони) від ТОВ «Мебель-Сервіс» (вантажовідправник) до ТОВ «Транс БУД ГКС» (вантажоодержувач). Встановив строк для подання до Тернопільського окружного адміністративного суду витребуваних доказів - 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

11.07.2023, на виконання ухвали суду про витребування доказів, ТОВ «Мебель-Сервіс» подало до суду пояснення з додатками у яких повідомило, що 14.05.2020 між ним як постачальником, та ТОВ «ТРАНС БУД ГКС» як покупцем, укладено та підписано Договір поставки №46, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти товар згідно правил Інкотермс 2010 на умовах EXW (місце постачання склад постачальника, продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці, наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо. Додатково вказує, що у нього інформація стосовно перевезення вантажу згідно накладної №196 від 21.07.2022 відсутня (арк. справи 16-28, том 2).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс БУД ГКС» на адресу суду будь-яких доказів, пояснень, про які зазначено в ухвалі суду про витребування доказів від 02.07.2024, - не надано. Згідно трекера поштового відправлення №0600275075873, яким надіслано ухвалу про витребування доказів, таке знаходиться у точці видачі з 09.07.2024.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Суд зазначає, що розгляд даної судової справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючої судді у даній справі у основній щорічній відпустці.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не спростовується учасниками, 21.07.2022 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), власником якого є ОСОБА_1 ..

Рейдова перевірка здійснювалась на підставі щотижневого графіку у період з 18 липня по 24 липня 2022 року (арк. справи 39, том 1) та направлення №011577 від 18.07.2022 у м. Червоноград, вул. Львівська, 67, а. д. Р-15, Львівська область (арк. справи 40, том 1).

При проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) (арк. справи 42, том 1).

Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) водій ОСОБА_2 (посвідчення водія від 25.07.2018, категорії В, C1, C, C1Е, CЕ, арк. справи 42, том 1) надав для перевірки документи, а саме: вказане посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та накладну №196 від 21.07.2022, в якій зазначено про перевезення вантажу (цегла будівельна та піддони), вантажовідправником вказано ТОВ «Мебель-Сервіс», вантажоодержувачем - ТОВ «Транс БУД ГКС» (арк. справи 43, том 1).

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт перевірки №342031 від 21.07.2022, в якому зафіксовано, що транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) належить ОСОБА_1 , згідно накладної №196 від 21.07.2022 вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС», вантажоодержувачем - «Транс БУД ГКС»; на момент перевірки у водія відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, що є порушенням вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, відповідальність за вказане правопорушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону (арк. справи 41, том 1).

В акті графа «Пояснення водія про причини порушення» водій ОСОБА_2 зазначив «З актом ознайомлений, претензій не маю».

Розгляд акту №342031 від 21.07.2022 призначено «на 20.09.2022», про що позивача проінформовано рекомендованим листом-повідомленням №28287/39/24-22 від 06.09.2022 (арк. справи 44, том 1). « 08.10.2022» рекомендований лист повернувся за зворотною адресою «за закінченням терміну зберігання»; за трекером поштове відправлення 4602702845445 не вручено під час доставки з «інших причин» 08.09.2022 (арк. справи 45-48, том 1).

20.09.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області прийнято постанову №324480, якою за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, відповідальність за яке передбачено абз. 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (арк. справи 49, том 1).

Про винесення вказаної постанови позивача також проінформовано листом-повідомленням №305598/4.3/24-22 від 20.09.2022 (арк. справи 50, том 1), яке надіслано та вручено позивачу особисто 22.09.2022 (арк. справи 51-52).

Не погоджуючись з такою постановою, позивач 03.10.2022 подав скаргу до Державної служби України з безпеки на транспорті у які вказав, що він є «формальним» власником автомобіля, а сам транспортний засіб перебуває в користуванні іншої особи. Повідомив, що особа водія транспортного засобу йому не відома, до перевезення даним автомобілем вантажів він не має жодного стосунку, а отже він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», вказав що є пенсіонером. Позивач наголосив, що автоперевізника можна встановити і за іншими документами, що підтверджують законність перевезення (трудовий договір з водієм автомобіля, договір на проведення перед рейдової перевірки технічного стану автомобіля та стану автомобіля та стану здоров`я водія, т. і.) а також поясненнями водія» (арк. справи 6-7, том 1).

За результатами розгляду вказаної скарги, Державна служба України з безпеки на транспорті лисом №6210/3.1/15-22 від 24.10.2022 повідомила позивача про те, що під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 встановлено що він належить ОСОБА_1 , підтверджуючих документів, які б свідчили, що транспортний засіб знаходиться в користуванні іншої особи не надано, а тому оскаржену постанову №334480 від 20.09.2022 залишено без змін, а скаргу без задоволення (арк. справи 9-10, том 1).

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, суб`єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, є саме автомобільний перевізник.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно частини п`ятої статті 60 Закону № 2344-ІІІ розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів визначено в пунктах 20-30 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. №1567 (далі - Порядок №1567).

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (пункт 21 Порядку № 1567).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пункт 22 Порядку № 1567).

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку № 1567).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26 Порядку № 1567).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням (пункти 27, 29 Порядку № 1567).

Так, судом встановлено, що відповідно до направлення на рейдову перевірку №011577 від 18.07.2022 у м. Червоноград, вул. Львівська, 67, а. д. Р-15, Львівська область посадовими особами відповідача проведено рейдову перевірку під час якої перевірено транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 (посвідчення водія від 25.07.2018, категорії В, C1, C, C1Е, CЕ, який надав для перевірки документи, а саме: вказане посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та накладну №196 від 21.07.2022, в якій зазначено про перевезення вантажу (цегла будівельна та піддони), вантажовідправником вказано ТОВ «Мебель-Сервіс», вантажоодержувачем - ТОВ «Транс БУД ГКС» (арк. справи 43, том 1).

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт перевірки №342031 від 21.07.2022, в якому зафіксовано, що транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) належить ОСОБА_1 , згідно накладної №196 від 21.07.2022 вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС», вантажоодержувачем - «Транс БУД ГКС»; на момент перевірки у водія відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж, що є порушенням вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, відповідальність за вказане правопорушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 вказаного Закону.

З матеріалів справи слідує, що спірним питанням у цій справі є правильність висновків відповідача щодо того, чи є позивач - автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III, та, як наслідок, чи є він суб`єктом відповідальності за виявлене порушення.

З матеріалів справи встановлено, що позивач заперечує будь-яке своє відношення до перевезення, яке здійснював транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) згідно накладної №196 від 21.07.2022, у якій вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС», а вантажоодержувачем - «Транс БУД ГКС», тобто вказує, що він не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на те, що водієм при рейдові перевірці було надано посадовим особам відповідача товаро супровідний документ на вантаж, а саме: накладну №196 від 21.07.2022 вантаж цегла будівельна та піддони, у якій вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС», а вантажоодержувачем - «Транс БУД ГКС», інформації щодо відношення вказаних товариств до процесу перевезення їх вантажу контролюючим органом не вказано.

При цьому, висновок відповідача про те, що автомобільним перевізником є позивач ОСОБА_1 , ґрунтується виключно на тому, що він є власником автомобіля.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що статтею 1 Закону №2344-ІІІ зазначено товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Також суд враховує, що такий документ водієм ОСОБА_2 надано при перевірці надано не було.

Однак, суд наголошує, що посадовим особам контролюючого органу було надано інший товаросупровідний документ на вантаж, а саме: накладну №196 від 21.07.2022 вантаж цегла будівельна та піддони, у якій вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС», а вантажоодержувачем - «Транс БУД ГКС», у якій позивач взагалі не фігурує, ні як вантажовідправник, ні як вантажоотримувач, ні як перевізник, що окремо вказує на помилковість доводів відповідачів щодо належності позивача до автомобільних перевізників у спірних правовідносинах.

Так, при новому судовому розгляді даної справи Верховний Суд вказав на необхідність дослідження ряду обставини, зокрема, надати оцінку інформації щодо автомобільного перевізника товару, вказаній у накладній №196 від 21.07.2022 про оформлення перевезення вантажу, відповідно законності накладення стягнення на позивача; встановити зв`язок позивача із сторонами договору про перевезення про наявність якого свідчить надана до перевірки накладна від 21.07.2022, на підставі якої спірне стягнення накладено під час здійснення перевезення вантажу вантажовідправником ТОВ «Мебель-Сервіс» до вантажоодержувача ТОВ «Транс БУД ГКС».

З метою виконання вимог Верховного Суду, ухвалою від 02.07.2024 суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Мебель-Сервіс» (місцезнаходження: Україна, 80200, Львівська область, Червоноградський район, місто Радехів, вулиця Витківська, будинок 44, код ЄДРПОУ: 25550470) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс БУД ГКС» (місцезнаходження: Україна, 77454, Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, село Драгомирчани, вулиця Миру, будинок 35, код ЄДРПОУ: 43558854) та витребував у них договори перевезення вантажу згідно накладної №196 від 21 липня 2022 року, в якій зазначено про здійснення перевезення вантажу (цегла будівельна та піддони) від ТОВ «Мебель-Сервіс» (вантажовідправник) до ТОВ «Транс БУД ГКС» (вантажоодержувач).

На виконання ухвали суду про витребування доказів, ТОВ «Мебель-Сервіс» подало до суду пояснення з додатками у яких повідомило, що 14.05.2020 між ним як постачальником, та ТОВ «ТРАНС БУД ГКС» як покупцем, укладено та підписано Договір поставки №46, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти товар згідно правил Інкотермс 2010 на умовах EXW, місце постачання склад постачальника, продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці, наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо.

Також ТОВ «Мебель-Сервіс» вказало, що за даними його бухгалтерського обліку інформація щодо «перевезення» вантажу згідно накладної №196 від 21.07.2022 - відсутня.

З наведеного суд робить висновок, що організація перевезення вантажу від ТОВ «Мебель-Сервіс» здійснювалось покупцем, а саме: ТОВ «ТРАНС БУД ГКС». Вказане товариство - ТОВ «ТРАНС БУД ГКС» жодних пояснень, доказів на вимогу суду не надало.

Більше того, позивачем надано нотаріально посвідчену довіреність від 07.04.2021 у якій зазначено, що позивач ОСОБА_1 ще у 2021 році, на підставі усного безоплатного договору надав право/можливість двом фізичними особам представляти його інтереси з питань експлуатації та/або розпорядження (продати, здати в оренду (найм), позичку чи обміняти за ціну і на умовах на його розсуд, відремонтувати, отримувати страхове відшкодування). Також вказано, що цією довіреністю позивач надав цим особам керувати транспортним засобом на території України та за її межами (арк. справи 11).

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують те, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за результатом проведеної рейдової перевірки відповідачем автомобіля марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ) при перевезенні ним 21.07.2022 вантажу згідно накладної №196 від 21.07.2022 вантажу (цегла будівельна та піддони) від ТОВ «Мебель-Сервіс» (вантажовідправник) до ТОВ «Транс БУД ГКС» (вантажоодержувач), оскільки його статус як «перевізника» жодним доказом не підтверджено, в той час як відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Суд погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте слід враховувати, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Суд не заперечує того, що ймовірно під час проведення перевірки водій транспортного засобу не пред`явив посадовим особам Укртрансбезпеки визначені статтею 48 Закону №2344-III документи, однак позивач у цьому випадку не може нести відповідальності за не дотримання вимог Закону №2344-III іншими особами, які використовували транспортний засіб на законних підставах. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону №2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач.

На місці здійснення контрольного заходу водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону №2344-III). Слід враховувати, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання саме відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344-III. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону №2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 та у постанові від 06.07.2023 у справі №560/514/22.

З матеріалів справи слідує, що на адресу позивача скеровувалось повідомлення про розгляд матеріалів рейдової перевірки як і скеровувалась оскаржена постанова.

Водночас, позивач висловив свою незгоду із такою постановою та подав скаргу до Державної служби України з безпеки на транспорті у які повідомив, що він не є перевізником, є пенсіонером, а сам транспортний засіб перебуває в користуванні іншої особи. Проте, відповідач вказав, що оскільки під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 встановлено що він належить ОСОБА_1 , підтверджуючих документів, які б свідчили, що транспортний засіб знаходиться в користуванні іншої особи не надано, то оскаржену постанову залишено без змін, а скаргу без задоволення (арк. справи 9-10, том 1).

Суд вважає, що позивач не позбавлений можливості доводити протиправність оскаржуваної постанови під час судового процесу, що слідує із закріпленого у Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України) принципу змагальності сторін. В протилежному випадку матиме місце обмеження судом предмету дослідження, що призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду.

Окрім цього, у ході судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого в силу вимог частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних й достовірних доказів того, що позивач у спірних правовідносинах здійснював діяльність з перевезення вантажів як автомобільний перевізник.

В межах спірних правовідносин наявність у позивача статусу автомобільного перевізника є недоведеною, тому підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, відсутні.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 992,40грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс БУД ГКС", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс" про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті №324480 від 20 вересня 2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривін 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач: - Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46027, код ЄДРПОУ: 39816845);

- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ: 39816845);

треті особи:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс БУД ГКС" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Миру, 35, с. Драгомирчани, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 77454, код ЄДРПОУ: 43558854)

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Мебель-Сервіс" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Витківська, 44, м. Радехів, Червоноградський р-н, Львівська обл., 80200, код ЄДРПОУ: 25550470) .

Головуючий суддяМірінович У.А.