Ухвала

від 23.05.2024 по справі 320/28535/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 320/28535/23

адміністративне провадження № К/990/17566/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №320/28535/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, за участю третьої особи - Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, про визнання протиправним і скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року № 16-дс про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної податкової служби України від 04 серпня 2023 року № 16-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення», яким застосовано до заступника начальника ГУ ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення його з займаної посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», у перший день після виходу на роботу.

Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.

06 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №320/28535/23 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Тобто обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України Державна податкова служба України послалася на висновки Верховного Суду, сформовані у його постанові від 08 грудня 2021 року у справі №826/5308/18.

Проте скаржником не зазначено чіткого переліку норм, висновку Верховного Суду щодо застосування яких не ураховано судом апеляційної інстанції, не наведено аргументів подібності правовідносин у справі, рішення у якій ним оскаржуються, до правовідносин у справах, у яких Верховним Судом сформовано висновки щодо застосування норми права.

Мотиви, наведені Державною податковою службою України, із загальним посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у подібному, на її думку, спорі, за відсутності належного обґрунтування, не є підставою для перегляду судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, так як доводи скаржника зводяться до загальних фраз щодо обґрунтованості оскарженого наказу та аргументів щодо недотримання позивачем вимог законодавства під час організації ним роботи структурного підрозділу, що свідчить про порушення ним Присяги.

Таке формальне посилання на інші постанови Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначив норму права, висновку Верховного Суду щодо застосування якої не враховано судами попередніх інстанцій, та не обґрунтував подібності правовідносин у інших справах, на які він посилається.

Суд зауважує, що лише посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Крім того, із змісту оскаржених судових рішень вбачається, що, вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Верховний Суд у своїх постановах, неодноразово аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги. Як зазначили суди, такий правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 803/1303/16, від 05 червня 2019 року у справі № 826/13803/16 та у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №815/6549/16.

Ураховуючи те, що відповідачем належним чином не доведено, який саме вчинений позивачем проступок підриває довіру та авторитет державних органів України, що не є сумісним із подальшим проходженням ним державної служби на займаній ним посаді та не визначено обставини, що вказують на вчинення ним такого проступку, що порочить його як державного службовця і дискредитує контролюючий орган, що є порушенням Присяги державного службовця, підстави для застосування до ОСОБА_1 найсуворішого виду дисциплінарного стягнення відсутні.

У касаційній скарзі не наведено об`єктивних доводів на спростування таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не викладено належного обґрунтування щодо подібності правоводносин цієї справи до обставин наведеної скаржником прикладу справи №826/5308/18, розглянутої Верховним Судом.

З огляду на викладене, Державної податкової служби України належним чином не обґрунтувала посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд констатує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

За таких обставин Суд не вирішує питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №320/28535/23 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко