Ухвала

від 17.05.2024 по справі 308/2486/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року

м. Київ

справа № 308/2486/17

провадження № 61-7049ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шаранич Сергій Сергійович, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у справі за позовом Закарпатської обласної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про скасування рішення та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року відмовлено в позові керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про скасування рішень органу місцевого самоврядування та витребування земельних ділянок.

У липні 2022 року керівник Закарпатської обласної прокуратури подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2017 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2022 року у задоволенні заяви керівника Закарпатської обласної прокуратури про перегляд рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2017 року у справі № 308/2486/17 за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення суду залишено в силі.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2023 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 16 вересня 2022 року скасовано, справу за заявою керівника Закарпатської обласної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2017 року направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2022 року задоволено клопотання Закарпатської обласної прокуратури та накладено арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами: 2110100000:24:001:0470 та 2110100000:24:001:0471 із забороною ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та іншим особам здійснювати дії спрямовані на відчуження земельних ділянок, надання їх в оренду або інше користування третім особам.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16 вересня 2022 року скасовано накладений згідно ухвали від 25 липня 2022 року арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0470, площею 0,06 га у частині заборони надання її в оренду або інше користування третім особам.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 25 липня 2022 року залишено без змін.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 травня 2023 року апеляційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволено, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 16 вересня 2022 року про часткове скасування заходів забезпечення позову скасовано, клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0470 площею 0,06 га в частині заборони надання її в оренду або інше користування третім особам залишено без задоволення.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 листопада 2023 року заяву Ужгородської окружної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2017 року у цивільній справі № 308/2486/17 задоволено.

Скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2017 року у цивільній справі № 308/2486/17 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконними та скасовано пункт 2.11 рішення 22 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 29 травня 2014 року № 1325; пункт 1.25 рішення 22 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 07 листопада 2014 року № 1508.

Витребувано на користь територіальної громади міста Ужгорода від ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,03 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0471 вартістю 276 333,00 грн; від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 2110100000:24:001:0470 вартістю 497 400,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із апеляційними скаргами.

У квітні 2024 року Ужгородська окружна прокуратура подала до апеляційного суду заяву про заміну заходів забезпечення позову.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року заяву Ужгородської окружної прокуратури про заміну заходів забезпечення позову задоволено частково. Змінено заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2022 року.

Заборонено ОСОБА_1 , іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0471.

Заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, а також Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:24:001:0471.

Заборонено ОСОБА_2 , іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0470.

Заборонено ОСОБА_1 , іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0471.

Заборонено органам та особам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0470 та земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0471 щодо будь-яких об`єктів нерухомого майна на них. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між учасниками справи наявний реальний спір, подальша забудова чи реалізація у будь-який спосіб спірних земельних ділянок може призвести до неможливості відновлення порушених інтересів держави та виконання рішення суду по заявленим позовним вимогам.

13 травня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шаранич С. С., через систему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Перевіривши доводи касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини п`ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судом установлено, що предметом спору є вимоги про скасування рішень органу місцевого самоврядування та витребування у відповідачів на користь держави в особі територіальної громади міста Ужгородаземельних ділянок.

Враховуючи характер спору і зміст позовних вимог, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що між сторонами існує реальний спір щодо права власності відповідачів на земельні ділянки.

Також судом установлено, що на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:24:001:0471 відповідачем ОСОБА_1 , на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах з незначними наслідками (СС1) від 12 січня 2024 року, здійснюється нове будівництво будівлі магазину по АДРЕСА_1 .

Встановивши, що подальша забудова чи реалізація у будь-який спосіб спірних земельних ділянок може призвести до неможливості відновлення порушених інтересів держави та виконання рішення суду, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав щодо зміни заходів забезпечення позову.

Застосовані судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову є достатніми, потрібними та співмірними заходами забезпечення позову, виходячи з характеру пред`явлених позивачем вимог та правовою природою відносин, що виникли між сторонами.

Вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідачів під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення з їх боку дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шаранич С. С., на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року є необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК Україниу разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шаранич Сергій Сергійович, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у справі за позовом Закарпатської обласної прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про скасування рішення та витребування земельної ділянки.

Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко