Ухвала

від 17.05.2024 по справі 383/129/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 травня 2024 року

м. Київ

справа № 383/129/23

провадження № 61-7102ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Габорця Володимира Андрійовича на постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Габорця Володимира Андрійовича про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Селянського (фермерського) господарства Габорця В. А., у якому просив розірвати договір оренди землі від 05 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , та Селянським фермерським господарством ОСОБА_3 та стягнути заборгованість з орендної плати у розмірі 14 060 грн, пеню за несплату орендної плати: за 2021 рік за період з 01 лютого 2021 року по 19 січня 2023 року, розмір якої становить 514,26 грн, за 2022 рік за період з 01 грудня 2022 року по 19 січня 2023 року у розмірі 744,48 грн та інфляційні втрати: за період з 01 лютого 2021 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 2 635,94 грн, за період з 01 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 1 755,99 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 січня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі від 05 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та Селянським фермерським господарством ОСОБА_3 .

Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 05 липня 2006 року у розмірі 13 792,56 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 задоволено частково. Додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 січня 2024 року змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

15 травня 2024 року до Верховного Суду, через засоби поштового зв`язку, надійшла касаційна скарга Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності й стабільності у цивільних правовідносинах.

Предметом спору у цій справі є вимоги про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 19 710,67 грн.

Відповідно до пунктів 2, 8 частини першої статті 176 ЦПК Україниціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про розірвання договору найму (оренди) - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Суд встановив, що розмір орендної плати за рік відповідно до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки становить 3 826,56 грн. Розмір орендної плати за три роки становитиме 11 479,68 грн.

Отже, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Габорця Володимира Андрійовича про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко