Постанова

від 16.05.2024 по справі 462/290/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

справа № 462/290/18

провадження № 51-618км24

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу представника Пайового закритого недиверсифікованого інвестиційного фонду «Клуб надійних інвестицій» (далі - Фонд) ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 січня 2024 року.

Рух провадження, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені обставини

У кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100110000035, постановою від 24 травня 2017 року слідчий зобов`язав Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку України (далі - Комісія) прийняти рішення про заборону внесення змін до депозитарного обліку окремих підприємств-емітентів, серед яких ПАТ «Ліка Логістик», акції котрої було придбано ТОВ «КУА АПФ "ОПІКА"» за рахунок та в інтересах Фонду. На підставі вказаної постанови Комісія ухвалила відповідне рішення від 13 червня 2017 року № 440.

У згаданому провадженні вироком Залізничного районного суду м. Львова від 5 лютого 2018 року було затверджено угоду про визнання винуватості та засуджено ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (справа № 462/290/18). Також цей суд ухвалою від 23 серпня 2023 року відмовив у відкритті провадження за клопотанням представника Фонду ОСОБА_6 про скасування арешту належних Фондові акцій.

Надалі ОСОБА_6 повторно звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з клопотанням про скасування заходу забезпечення у формі зупинення внесення змін до депозитарного обліку цінних паперів. За цим зверненням місцевий суд, посилаючись на те, що арешт не накладався слідчим суддею і з порушеного питання 23 серпня 2023 року вже було прийнято рішення, постановив 9 жовтня 2023 року ухвалу про відмову у відкритті провадження.

Таке рішення суду першої інстанції представник Фонду ОСОБА_6 оскаржив у порядку апеляційної процедури.

Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 11 січня 2024 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_6 без розгляду і на підставі п. 3 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) повернув її авторові. У рішенні мотиви зводяться до того, що заявлені вимоги вже були предметом розгляду місцевого суду, постановлена 23 серпня 2023 року ухвала не оскаржувалася в апеляційному порядку й набрала законної сили.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник Фонду ОСОБА_6 , заперечуючи законність ухвали Львівського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Аргументуючи свої вимоги, скаржник твердить, що наведені в оспорюваній ухвалі мотиви перебувають поза зв`язком із доводами апеляційної скарги, водночас суд залишив поза увагою різний правовий порядок звернень в інтересах Фонду. Зазначає, що при перевірці клопотання, за наслідками якого 23 серпня 2023 року було відмовлено у відкритті провадження, не застосовувались ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 16, ч. 1 ст. 24 КПК. Також, на думку ОСОБА_6 , вирішуючи питання щодо прийняття апеляційної скарги, апеляційний суд не зважив на загальні засади, закріплені у ст. 7 вказаного Кодексу.

Учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

ОСОБА_6 повідомив суд про можливість здійснення касаційного перегляду без його участі.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор вважав, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати оспорювану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Право на апеляційний перегляд справи є складовою права на справедливий суд, яке охороняється Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення цього права гарантується Основним Законом. Процедура провадження в суді апеляційної інстанції регламентована положеннями кримінального процесуального закону.

Підстави для повернення апеляційної скарги без розгляду визначені в ч. 3 ст. 399 КПК. Згідно з її положеннями апеляційна скарга повертається: якщо особа в установлений строк не усунула недоліків скарги, залишеної без руху; скаргу подано особою, котра не має на це права; скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; скаргу подано після закінчення строку оскарження і не порушується питання про його поновлення або апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення процесуального строку.

Суддя-доповідач уповноважений повернути апеляційну скаргу на підставі п. 3 ч. 3 вказаної статті лише у разі, якщо скаргу подано до конкретного суду апеляційної інстанції з порушенням установлених законом правил підсудності. Судове тлумачення цих приписів знайшло відображення в рішеннях суду найвищої інстанції. Зокрема, у постанові від 2 листопада 2021 року Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) наголосив, що положення п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК про те, що апеляційна скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції, необхідно розуміти таким чином, що апеляційна скарга не підлягає розгляду саме тим судом, який ухвалює рішення за результатами перевірки суддею-доповідачем цієї скарги (справа № 761/13865/20). Подібний юридичний підхід продемонстровано й в інших рішеннях Касаційного кримінального суду (див., наприклад, постанови від 20 травня 2020 року, 14 та 28 квітня 2021 року, справи № 760/24541/19, 757/4875/15-к, 761/9364/20 відповідно).

Повернення апеляційної скарги на підставі п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК з інших мотивів, ніж передбачені цією нормою, є підставою для скасування такого рішення судом касаційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (наприклад, постанови від 6 грудня 2018 року, 21 березня та 15 серпня 2019 року, справи № 400/509/18, 646/7078/16-к, 643/28/18 відповідно).

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 клопотав перед Залізничним районним судом м. Львова про скасування заходу забезпечення кримінального провадження № 32017100110000035, судовий розгляд у якому було закінчено постановленням вироку цього суду від 5 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_7 без зазначення в резолютивній частині рішення щодо арештованого майна. Апеляційну скаргу на ухвалу згаданого суду від 9 жовтня 2023 року представник Фонду подав до Львівського апеляційного суду з додержанням правил підсудності, визначених ч. 2 ст. 33 КПК. У скарзі було відображено конкретні аргументи на підтвердження заявлених апеляційних вимог із посиланням на положення законодавства та судову практику.

Повертаючи на підставі п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК згадану скаргу її авторові, суддя апеляційного суду в ухвалі від 11 січня 2024 року послався на те, що вимоги апелянта вже були розглянуті Залізничним районним судом м. Львова, прийняте 23 серпня 2023 року рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку й набрало законної сили, а тому апеляційна скарга не підлягає розгляду.

Отже, застосувавши положення п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК за відсутності факту подання апеляційної скарги з порушенням правил підсудності, апеляційний суд постановив ухвалу всупереч точному змісту цієї норми. Таке порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним, адже воно перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Крім того, під час постановлення 11 січня 2024 року ухвали суд апеляційної інстанції повною мірою не врахував положень статей 1, 7 КПК, якими, серед іншого, визначено панівну роль конституційних та конвенційних гарантій серед джерел кримінального процесуального права. При цьому без оцінки суду залишилось те, що порушене в апеляційній скарзі питання стосувалося відновлення права, котре охороняється приписами ст. 41 Основного Закону та ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке було обмежене в рамках завершеного кримінального провадження.

До того ж вказівка в ухвалі про розгляд вимог представника власника майна судом першої інстанції не є коректною, адже 23 серпня та 9 жовтня 2023 року клопотання ОСОБА_6 по суті не були розглянуті.

З огляду на викладене оспорювану ухвалу не можна залишити в силі, це рішення підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Тому подану касаційну скаргу слід задовольнити.

Під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати наведене й прийняти справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК.

Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу представника Пайового закритого недиверсифікованого інвестиційного фонду «Клуб надійних інвестицій» ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 січня 2024 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3