Постанова

від 23.05.2024 по справі 947/443/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2438/24

Справа № 947/443/23

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів - Дришлюка А.І., Сегеди С.М.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Південний шлях» про стягнення заборгованості за договором послуг,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

03 січня 2023 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПП «Південний шлях» про стягнення заборгованості за договором послуг, в якій позивачка просила суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в сумі 33000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 1846,82 грн, три відсотки річних від простроченої суми боргу 387,86 грн, а також судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що 21 травня 2022 року між нею та відповідачем було укладено договір №521/10/21-05 про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення. На виконання умов вказаного договору позивачкою 21 травня 2022 року було сплачено гарантійний внесок в сумі 33000,00 гривень. Однак, з підстав зміни обставин, у червні 2022 року вона ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про розірвання договору та повернення грошових коштів, сплачених в якості гарантійного внеску. В усному порядку відповідач обіцяв повернути грошові кошти, однак станом на листопад місяць 2022 року відповідач обов`язку з перерахування грошових коштів не виконав. За наслідком чого, як стверджує позивачка, вона 09 листопада 2022 року письмово звернулась на адресу відповідача з вимогою про розірвання договору та сплату гарантійного внеску.

Позивачка зазначає, що відповідач ухиляється від отримання від будь-яких вимог, на телефонні зв`язки не відповідає, умови договору з реалізації ставки на аукціоні США не виконав, а гарантійний внесок в супереч положенням укладеного договору не повертає.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Південний шлях» про стягнення заборгованості за договором послуг відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що висновки суду першої інстанції свідчать про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в оскаржуваному рішення обставинам справи, а також про неправильне застосування норма матеріального права. Скаржник зазначає, що відповідачем було направлено позивачу 2 екземпляри договору, підписані з його боку, у відповідь, позивач один підписаний нею екземпляр направила відповідачу за допомогою кур`єрської служби «Нова пошта». Судом першої інстанції не враховано те, що в п. 13 договору зазначено реквізити для внесення гарантійного платежу, а саме реквізити директора ПП «Південь шлях» Філіппова В.С., на який позивачем і було внесено грошові кошти та в призначенні платежу позивачем зазначено, що кошти сплачені за послуги з підбору авто, що і є предметом договору. Окрім того, платіж було здійснено в розмірі та в строки визначені в договорі, що свідчить про реальність його виконання сторонами.

Скаржник вважає, що договір було підписано відповідачем (що не оспорено), з боку позивача було виконано умови договору та сплачено грошові кошти в розмірі, та в строки та на рахунки визначені в Договорі, договір є фактично укладеним, а отже висновки суду першої інстанції свідчать про невідповідність рішення вимогам чинного законодавства. Укладення договору та його виконання сторонами, підтверджується також актом прийому-передачі грошових коштів, підписаним директором відповідача, та перепискою позивача з менеджерами відповідача щодо виконання договору. Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено надані позивачем докази, а саме листування позивача з менеджерами відповідача, які підтвердили отримання її вимоги щодо повернення коштів, що також свідчить про фактичне укладання договору сторонами.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 23 травня 2024 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини 4 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 21 травня 2022 року ОСОБА_1 на рахунок фізичної особи - ОСОБА_2 сплачено грошові кошти в сумі 33000,00 грн, з зазначеним призначенням платежу за послуги з підбору авто, що підтверджується наданою до суду квитанцією про оплату №143941753 від 21 травня 2022 року.

09 листопада 2022 року ОСОБА_1 скеровано на адресу місцезнаходження ПП «Південний шлях» заяву про розірвання договору №521/10/21-05 про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення від 21 травня 2022 року. Вказана вимога у відповідності до поданих до суду доказів, не вручена адресатові.

Позивачка звернулась до суду першої інстанції з цим позовом, про стягнення з ПП «Південний шлях» вище вказаних грошових коштів в сумі 33000,00 грн, з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних, сплачених в якості гарантійного внеску за договором №521/10/21-05 про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення від 21 травня 2022 року.

Так, у відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з приписами ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2).

Положеннями ч. 1 ст. 638 цього Кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приймаючи до уваги вищевказані положення законодавства та досліджуючи подані до суду докази, суд першої інстанції зазначив наступне.

Досліджуючи поданий позивачкою до суду примірник договору №521/10/21-05 про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення від 21 травня 2022 року, з зазначенням що він укладається між ОСОБА_1 та ПП «Південний шлях», судом першої інстанції встановлено, що останній не підписаний між зазначеними сторонами, а відтак наданий примірник договору не є належним договором підтверджуючим виникнення між сторонами договірних правовідносин.

За наслідком чого, в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не підтверджено, що між сторонами по справі було укладено договір №521/10/21-05 про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення від 21 травня 2022 року, на який остання посилається в обґрунтування заявлених вимог.

Саме по собі посилання у позові та скерованій позивачкою заяві від 09 листопада 2022 року на договір №521/10/21-05 про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення від 21 травня 2022 року, не свідчить про його укладення та не дозволяє з`ясувати умови, щодо яких між сторонами досягнута згода.

Також, до суду першої інстанції не надано жодних доказів на підтвердження того, що грошові кошти за квитанцією №143941753 від 21 травня 2022 року сплачені позивачкою саме на виконання умов договору №521/10/21-05 про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення від 21 травня 2022 року, оскільки квитанція не містить реквізитів договору в графі призначення платежу.

Крім того, до суду першої інстанції позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження того, що фізична особа ОСОБА_2 , на рахунок якого позивачкою сплачені грошові кошти за вказаною квитанцією, отримував ці кошти саме в інтересах ПП «Південний шлях».

Будь-яких інших доказів матеріали справи не містять.

За наслідком вищевикладеного вбачається, що із вказаних суперечливих доказів, досліджених судом першої інстанції, неможливо встановити дійсний характер спірних правовідносин сторін та наявний обов`язок у визначеного позивачем відповідача - ПП «Південний шлях» з повернення позивачеві грошових коштів.

Відповідно до наведених вище положень процесуального законодавства обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Із встановлених судом обставин справи не вбачається, що позивач довів обставини, на які він посилається як на підставу задоволення своїх позовних вимог.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом першої інстанції враховувалось, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав позов ОСОБА_1 до ПП «Південний шлях» про стягнення заборгованості за договором послуг, необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то усі понесені судові витрати ОСОБА_1 в порядку п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовної заяви, однак судова колегія не може погодитись із мотивуванням, яке викладено у рішенні суду першої інстанції, а саме, що до суду першої інстанції позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження того, що фізична особа ОСОБА_2 , на рахунок якого позивачкою сплачені грошові кошти за вказаною квитанцією, отримував ці кошти саме в інтересах ПП «Південний шлях», з таких підстав, що реквізити для внесення гарантійного платежу зазначенні в статті 13 «Реквізити сторін» договору про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення №521/10/21-05 від 21 травня 2022 року.

Проте суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилається як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Щодо посилання скаржника на акт прийому-передачі грошових коштів від 21 травня 2022 року наданий скаржником до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

Скаржник є позивачем у справі, тому мала об`єктивну можливість подати докази до позовної заяви або в суді першої інстанції. Оскільки скаржник не навела поважних причин не подання акту прийому-передачі грошових коштів від 21 травня 2022 року до районного суду, які були додані нею до апеляційної скарги, тому колегія суддів не приймає його до уваги.

Щодо посилання скаржника на переписку позивача з менеджерами відповідача щодо виконання договору та надані скріншоти переписки позивачки з абонентом ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає, що з наданих доказів неможливо встановити, що надана переписка велась саме з менеджером відповідача, оскільки з наданих доказів неможливо встановити номер телефона контакту з яким ведеться переписка та відповідність даного номера контактним даним відповідача, тому надані докази не підтверджуються фактичні обставини справи.

Щодо посилання скаржника на те, що договір було підписано відповідачем (що не оспорено), з боку позивача було виконано умови договору та сплачено грошові кошти в розмірі, та в строки та на рахунки визначені в Договорі, договір є фактично укладеним, а отже висновки суду першої інстанції свідчать про невідповідність рішення вимогам чинного законодавства та, що відповідачем було направлено позивачу 2 екземпляри договору, підписані з його боку, у відповідь, позивач один підписаний нею екземпляр направила відповідачу за допомогою кур`єрської служби «Нова пошта», колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скаржником не надано жодних доказів на підтвердження підписання відповідачем договору, більше того скаржником не заявлялось клопотання до суду першої інстанції щодо витребування у відповідача оригіналу договору про надання послуг з підбору авто на аукціонах США, організації його доставки і розмитнення №521/10/21-05 від 21 травня 2022 року та не надано докази надсилання кур`єрською службою та отримання відповідачем вказаного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вчинення дій позивачем щодо виконання умов договору, без підписаного відповідачем договору, не свідчить про те що вказаний договір укладено, оскільки в п. 7.1 статті 7 «Термін дії договору» зазначено, що цей договір набирає чинності з дня підписання його двома сторонами і діє до підписання замовником акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Більше того, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій для фактичного виконання вказаного договору, що б свідчило про фактичне укладення вказаного договору.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення підлягає зміні в частині мотивування.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Київський районний суд м. Одеси від 15 травня 2023 року змінити в частині мотивування.

Виключити з мотивувальної частини рішення абзаци: «Крім того, до суду позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження того, що фізична особа ОСОБА_2 , на рахунок якого позивачкою сплачені грошові кошти за вказаною квитанцією, отримував ці кошти саме в інтересах Приватного підприємства «Південний шлях»».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 23 травня 2024 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дришлюк

С.М. Сегеда