РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
22 травня 2024 р. Справа № 120/17495/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов"язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області від 08.11.2021 №05-02/99 позивача відсторонено від роботи.
На переконання позивача, наказ Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області від 08.11.2021 №05-02/99 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відсторонення працівника від роботи у зв`язку із відсутністю щеплення проти COVID-19 не передбачено нормами статті 46 КЗпП України.
Крім того, позивач посилаючись на статтю 72 Закону України "Про державну службу", вважає, що для відсторонення його від роботи має бути відкрито дисциплінарне провадження. Інших передумов для відсторонення державного службовця від роботи, законодавством України не передбачено.
Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Разом із тим, постановою Верховного Суду від 08.03.2023 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07..2022, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
22.03.2023 матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено головуючого суддю в справі Заброцьку Людмилу Олександрівну.
Ухвалою суду від 27.03.2023 р. справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в порядку, визначеному ст. 262 КАС України). Цією ж ухвалою запропоновано сторонам подати узагальнюючі письмові пояснення по суті спору, в тому числі з урахуванням висновків суду касаційної інстанції за результатами касаційного перегляду справи та витребувано у відповідача додаткові докази: посадову інструкцію головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції за 2021-2022 роки і докази ознайомлення ОСОБА_1 з такою інструкцією; план роботи Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області на 2021-2022 роки. Також витребувано у відповідача письмові пояснення щодо питань: чи можливе було встановлення позивачу дистанційної (надомної) форми організації праці, виходячи з його посадових обов`язків? чи передбачалось здійснення позивачем в 2021-2022 роках відряджень? чи були щеплені проти COVID-19 всі інші працівники Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області станом на 08.11.2021.
11.04.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача, відповідно до яких зазначає, що законодавством врегульовано дистанційну та надомну роботу, проте пропозицій щодо встановлення такого режиму праці йому не надходило, водночас зазначає, що в Управлінні така практика була і певний час працівники працювали дистанційно. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)" на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
В свою чергу відповідно до змін, внесених МОН України, дозволено проведення інституційного аудиту під час карантину або інших надзвичайних обставин. Окремі процедури аудиту (опитування, спостереження за проведенням уроків, вивчення документації школи) можуть проводитись дистанційно. Решта процедур проводитимуться після припинення карантинних обмежень.
Враховуючи викладене, позивач зазначає, що кількість соціальних контактів у нього та інших працівників була мінімальна.
Також позивач вказує, що в роботі Управління використовувалась програма для організації відеоконференцій "ZOOM", яка дозволяла проводити наради, навчальні семінари, окремі процедури інституційного аудиту (опитування, спостереження за проведенням уроків, вивчення документації школи) дистанційно, а також запроваджена система електронного документообігу "Аскод", яка зводила контакт між працівниками до мінімуму.
На думку позивача, за наявності інформаційно-комунікаційних технологій, які є на даний час, у роботодавця була можливість встановлення дистанційної форми організації праці для нього. Вважає, що нагальності у відстороненні його від роботи не було, Управління не довело обґрунтованість такого відсторонення. Зазначає, що відсторонення його від роботи, у зв`язку з відсутністю щеплення є втручання у право на працю, права на повагу до приватного життя.
За таких обставин, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В свою чергу, представником відповідача надано додаткові пояснення, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що позивач на момент відсторонення від роботи - 08 листопада 2021 року займав посаду головного спеціаліста з питань запобігання та протидії корупції управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області.
Посадова інструкція позивача, затверджена начальником управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області 14 травня 2021 року, передбачає наступні посадові обов`язки позивача:
- здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень вимог Закону України Про запобігання корупції;
- надання структурним підрозділам та їх працівникам методичну та консультативну допомогу з питань додержання законодавства щодо запобігання та виявлення корупції;
- візування проєктів наказів (розпоряджень) з основної діяльності, адміністративно-господарських питань, а також проєктів наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу) залежно від їх видів;
- вживання заходів з виявлення конфлікту інтересів та сприяння його врегулюванню, інформування керівника управління Служби та Національне агентство з питань запобігання корупції про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання;
- надання консультативної допомоги в заповненні декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проведення перевірки факту їх подання суб`єктами декларування;
- організація роботи внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень вимог Закону України Про запобігання корупції, отримання та організація перевірки повідомлень через такі канали;
- співпраця з викривачами, забезпечення дотримання їхніх прав та гарантій захисту передбачених законом, тощо.
ОСОБА_1 ознайомлений з посадовою інструкцією 14 травня 2021 року, що підтверджується його підписом.
Таким чином, відповідач зазначає, що з метою виконання своїх посадових обов`язків для здійснення комплексу заходів щодо попередження та виявлення корупції позивач змушений постійно контактувати з працівниками управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області. Штатна чисельність відповідача передбачає 27 посад, тому, обіймаючи посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області, ОСОБА_1 міг спричинити поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 серед працівників.
Крім того, одним з основних завдань управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області відповідно до наданих повноважень є здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти (крім вищої) щодо дотримання ними вимог законодавства про освіту у формі інституційного аудиту та перевірки.
Відповідач зазначає, що працівники управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області мають безпосередній контакт з дітьми, педагогічними працівниками та адміністрацією під час відвідування закладів освіти та навчальних занять, що складає більше 100 контактів кожного працівника щодня.
Також відповідач аргументує свою позицію тим, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ Положення про управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної служби якості освіти України від 28 серпня 2019 року № 01-11/37, управління надає рекомендації закладам освіти (крім закладів вищої освіти) щодо організації та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти. У зв`язку з цим щодня до управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області приходять керівники та заступники керівників закладів загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної освіти, методисти закладів дошкільної освіти з метою отримання методичної допомоги в розбудові внутрішньої системи якості освіти не тільки м. Вінниця, а й Вінницької області.
Таким чином, поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 серед працівників управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області через невакцинацію з великою вірогідністю могло спричинити і зараження здобувачів освіти та працівників закладів освіти, де відбуваються заходи державного нагляду (контролю) та працюють відвідувачі управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області через непрямі контакти, сприяючи таким чином зараженню великої кількості людей не тільки в місті Вінниці, а й в межах Вінницької області, в тому числі вразливої категорії дітей. Відповідач не міг допустити такої ситуації, тому керуючись пунктом "б" статті 10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я, частиною 2 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, частиною 1 статті 46 Кодексу законів про працю України, пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) від 09 грудня 2020 року № 1236 (в редакції від 20 жовтня 2021 року, яка набула чинності з 8 листопада 2021 року) та наказу Міністерства охорони здоров`я України Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04 жовтня 2021 року № 2153, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), змушений був відсторонити позивача від роботи, видавши наказ управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області від 08 листопада 2021 року № 05-02/99. Право на безпеку здоров`я не може бути більш пріоритетним за право на працю.
Щодо неможливості встановлення дистанційної форми організації праці відповідач зазначає, що посадова інструкція позивача передбачає ряд посадових обов`язків, серед яких надання структурним підрозділам та їх працівникам методичної та консультативної допомоги з питань додержання законодавства щодо запобігання та виявлення корупції; візування проєктів наказів (розпоряджень) з основної діяльності, адміністративно-господарських питань, а також проєктів наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу) залежно від їх видів; вживання заходів з виявлення конфлікту інтересів та сприяння його врегулюванню тощо.
Діловодство в управлінні Державної служби якості освіти у Вінницькій області станом на листопад 2021 року велось в паперовій формі. Накази з основної діяльності, адміністративно-господарських та кадрових питань оформлюються виключно в паперовій формі. Серед посадових обов`язків позивача, що передбачені його посадовою інструкцією, міститься функція візування проєктів вищезазначених наказів з метою оцінки корупційних ризиків, підготовки заходів щодо їх усунення, внесення керівнику управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області пропозицій щодо цього. Тобто безпосередньою метою візування проєктів наказів позивачем є виявлення у їх положеннях факторів, що самостійно чи у поєднанні з іншими нормами можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов`язаних з корупцією.
Забезпечення виконання цієї функції є важливим елементом в організації заходів із запобігання та виявлення корупції. Так як розпорядчі документи в управлінні Державної служби якості освіти у Вінницькій області оформлюються виключно в паперовій формі, то організувати належне візування проєктів наказів за умови дистанційної форми роботи головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції неможливо. Крім того, деякі накази з особового складу містять особисті дані і пересилання їх проєктів на особисту пошту позивача може стати причиною несанкціонованого доступу до особистих даних сторонніх осіб. Тому з метою виконання зазначених посадових обов`язків позивач був змушений безпосередньо контактувати з головним спеціалістом з питань персоналу, працівниками відділу інституційного аудиту, відділу моніторингу, позапланового контролю та взаємодії з органами місцевого самоврядування, а також сектору інформаційно-організаційного забезпечення, які готують проєкти наказів в межах свої повноважень.
Враховуючи характер роботи позивача, організувати дистанційну форму роботи для нього неможливо.
Щодо вакцинації працівників управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області станом на 08 листопада 2021 року відповідач зазначає, що станом на 08 листопада 2021 року серед працівників відповідача троє були не вакциновані проти гострої респіраторної хвороби COVID-19: два працівники відділу інституційного аудиту, безпосередньо залучені до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти (крім вищої) щодо дотримання ними вимог законодавства у сфері освіти, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивач. Всі невакциновані працівники з 08 листопада 2021 року відсторонені від роботи відповідно до наказів управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області від 08 листопада 2021 року № 05-02/97, 05-02/98. Водночас після надання сертифікату про підтвердження вакцинування проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 головні спеціалісти відділу інституційного аудиту ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущені до роботи, що підтверджується наказами управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області від 24 грудня 2021 року № 05-02/119 та від 04 січня 2022 року №05-02/1.
Характер роботи позивача не передбачав необхідності постійних відряджень, однак у разі необхідності проходження навчання з метою підвищення кваліфікації або участі у нараді Державної служби якості освіти України або для виконання інших посадових обов`язків міг відряджатись за потребою.
Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив, що 28.11.2019 наказом №19 управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області ОСОБА_1 призначений на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області.
02.11.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", у зв`язку з набранням чинності наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" №2153 від 04.10.2021 року. Також, позивача повідомлено про необхідність надання управлінню Державної служби якості освіти у Вінницькій області у строк до 08.11.2021 року документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 або медичного висновку про наявності протипоказань до проведення щеплення. Про отримання ОСОБА_1 повідомлення свідчить його підпис.
Також, 05.11.2021 ОСОБА_1 повторно повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Також запропоновано надати пояснення про причини ухилення або відмови від проходження щеплення до 08.11.2021 з наданням відповідних доказів. Дане повідомлення також отримано ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис.
08.11.2021 року посадовими особами управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області складено Акт про відмову ОСОБА_1 від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19.
Наказом управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області №05-02/99 від 08.11.2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати.
Позивач не погоджується з таким наказом управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області та вважає його протиправним, у зв`язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 30 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров`я" від 19.11.1992 року № 2801-ХІІ (далі - Закон № 2801-ХІІ) держава забезпечує планомірне науково обґрунтоване попередження, лікування, локалізацію та ліквідацію масових інфекційних захворювань.
Особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, усуваються від роботи та іншої діяльності, яка може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою в разі потреби допомоги по соціальному страхуванню. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до абзацу другого статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ (далі - Закон № 1645-ІІІ) працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб (інших порівняно з такими хворобами як дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, обов`язковість щеплень проти яких визначена абзацом 1 цієї статті). У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Положеннями статті 27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ (далі - Закон № 4004-ХІІ) визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов`язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до статті 10 Закону №2801-ХІІ, статті 12 Закону №1645-ІІІ, пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, Міністерством охорони здоров`я України видано наказ "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" № 2153 від 04 жовтня 2021 року (далі Перелік № 2153).
Згідно з цим Переліком обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Статтею 29 Закону №1645-ІІІ делеговано Кабінету Міністрів України встановлювати та відміняти карантин.
Частиною 2 цієї статті визначено, що питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 ( зі змінами ), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. встановлено на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р.№ 211, від 20 травня 2020 р.№ 392 та від 22 липня 2020 р.№ 641.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20.10.2021 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, зокрема, пунктом 41-6, відповідно до якого зобов`язано керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 72 Закону України "Про державну службу" визначено, що державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7-10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:
- наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;
- впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;
- перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Велика Палата Верховного Суду за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання у постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 висловила правовий висновок, який полягає у наступному.
У вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи питання відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19 на підставі закону, дійшла висновку про те, що обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу.
Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.
Досліджуючи питання, чи було відсторонення позивачки від роботи нагально необхідним і пропорційним легітимній меті втручання в її право на повагу до приватного життя, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
З урахуванням вказаної правової позиції, колегія суддів Верховного Суду скасовуючи попередні рішення суду першої та апеляційної інстанцій в цій справі, зазначила таке.
Як встановлено судами, позивач є працівником Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області та обіймає посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції. Формально він належить до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним посадових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.
Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції, позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області.
ОСОБА_1 відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що він працював в Управлінні державної служби якості освіти у Вінницькій області, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19.
Ураховуючи наведене, таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Велика Палата Верховного Суду у справі 130/3548/21 вказувала на те, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:
кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);
форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;
умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;
контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.
Враховуючи вказану правову позицію, колегія суддів Верховного Суду зазначила про те, що суди попередніх інстанцій, перевіряючи законність відсторонення позивача від роботи для протидії зараженню COVID-19, залишили указані обставини поза увагою та не врахували, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивача тим, що він, працюючи головним спеціалістом, створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача заробітку.
На виконання вказаних висновків Верховного Суду, ухвалою від 27.03.2023 витребувано у відповідача наступні докази:
посадову інструкцію головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції за 2021-2022 роки і докази ознайомлення ОСОБА_1 з такою інструкцією;
план роботи Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області на 2021-2022 роки.
Також витребувано у відповідача письмові пояснення щодо питань:
чи можливе було встановлення позивачу дистанційної (надомної) форми організації праці, виходячи з його посадових обов`язків?
чи передбачалось здійснення позивачем в 2021-2022 роках відряджень?
чи були щеплені проти COVID-19 всі інші працівники Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області станом на 08.11.2021?
На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано витребувані докази та письмові пояснення стосовно поставлених питань.
Так, дослідивши посадову інструкцію головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції управління Державної служби якості освіти в Вінницькій області - ОСОБА_1 , судом встановлено, що зі змістом цієї інструкції позивач ознайомлений 14.05.2021 року.
Метою вказаної посади є організація та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції, передбачених Законом України "Про запобігання корупції" в управлінні Державної служби якості освіти у Вінницькій області.
До основних посадових обов`язків позивача входить, зокрема:
здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції";
візування проєктів наказів (розпоряджень) з основної діяльності, адміністративно-господарських питань, а також проєктів наказів (розпоряджень) з кадрових питань (особового складу) залежно від їх видів;
вжиття заходів з виявлення конфлікту інтересів та сприяння його врегулюванню, інформування керівника управління Служби та Національне агентство з питань запобігання корупції про виявлення конфлікту інтересів та заходи вжиті для його врегулювання;
організація роботи внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень вимог Закону України Про запобігання корупції, отримання та організація перевірки повідомлень через такі канали;
співпраця з викривачами, забезпечення дотримання їхніх прав та гарантій захисту, передбачених законом, тощо.
Крім того, згідно з планом роботи Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області на 2021 рік передбачені заходи з питань запобігання корупції, відповідальним за здійснення яких є виключно головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції, а в даному випадку позивач, а саме:
здійснення заходів з виявлення конфлікту інтересів, сприяння його врегулюванню, інформуванню керівника відповідального суб`єкта та Національного агентства про виявлення конфлікту інтересів та заходи, вжиті для його врегулювання;
виконання та здійснення контролю за виконанням заходів, передбачених антикорупційною програмою Державної служби якості освіти України на 2020-2021 рік;
організація роботи внутрішніх каналів повідомлень про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень ЗУ "Про запобігання корупції".
При цьому, відрядження позивача у 2021 році вказаним планом не передбачалось.
Дослідивши посадову інструкцію позивача та план роботи Управління на 2021 рік, суд вважає, що наведені в них обов"язки, заходи, в яким позивач мав брати участь, умови роботи позивача не передбачають велику кількість контакту з іншими особами, оскільки організація та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції в управлінні Державної служби якості освіти у Вінницькій області відповідно до дослідженої інструкції та плану роботи Управління на 2021 рік покладено лише на головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції. При цьому згідно з наданою посадовою інструкцією та плану роботи на 2021 рік судом встановлено, що позивач не приймає участі в здійсненні перевірок навчальних закладів та відповідно не здійснював контакту із працівниками цих закладів та здобувачами освіти (вихованцями), а саме дітьми.
Відряджень для позивача - головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції планом роботи Управління на 2021 рік не передбачено.
Крім того, з наданих додаткових пояснень представника відповідача встановлено, що станом на 08.11.2021 року (дату відсторонення позивача від роботи) в Управлінні невакцинованими проти коронавірусної інфекції COVID-19 були лише троє працівників з урахуванням позивача, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які також першочергово були відсторонені від роботи, а в подальшому були вакциновані та допущені до роботи.
Відтак, з наданих пояснень слід дійти висновку, що більшість працівників Управління станом на 08.11.2021 року були вакциновані проти коронавірусної інфекції COVID-19 та, відповідно, в більшій мірі захищені від тяжкого перебігу хвороби та її негативних наслідків, відтак відмова позивача від вакцинації в даному випадку могла нашкодити лише безпосередньо йому.
При цьому суд зауважує, що відповідачем не стверджується та не надано доказів про перехід всіх працівників Управління на дистанційну форму роботи, відтак останні не захищені від зараження коронавірусною інфекцією COVID-19 під час перебування у транспорті, в магазинах та інших закладах, які відвідують інші громадяни.
До того ж згідно з планом роботи Управління на 2021 рік та наданих додаткових пояснень представника відповідача видно, що працівники Управління навіть під час загострення коронавірусної інфекції COVID-19 здійснювали повноваження щодо державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти (крім вищої) щодо дотримання ними вимог законодавства про освіту у формі інституційного аудиту та перевірки. При цьому, представником відповідача не наведено доказів того, що усі працівники закладів освіти та здобувачі освіти ( учні ) у 2021 році, в тому числі в листопаді-грудні 2021 роки, були вакциновані від коронавірусної інфекції COVID-19.
Відтак, твердження відповідача про те, що лише позивач, відмовившись від вакцинації проти коронавірусної інфекції COVID-19, ніс загрозу життю та здоров`ю працівникам Управління та закладів освіти, а також дітям, які відвідають такі заклади, судом до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими.
З огляду на наведені мотиви та висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд доходить висновку, що наказ Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 08.11.2021 № 05-02/99" є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи заявлену позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час відсторонення від виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 починаючи з 08.11.2021 по день постановлення судового рішення, суд виходить з такого.
Наказом МОЗ від 30 листопада 2021 року № 2664 Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який набрав чинності 31 січня 2022 року, Перелік № 2153 доповнено пунктами 7-9, згідно з якими до Переліку увійшли працівники органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров`я державної та комунальної форми власності, комунальних підприємств, установ та організацій.
Наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні з подальшими змінами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;
3) взяття до відома, що:
- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу;
- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану:
- фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19;
- фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;
- закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану;
- пункт 41-6 постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану.
Отже, із початком дії на території України воєнного стану, пункт 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 щодо відсторонення від роботи невакцинованих працівників від COVID-19 не застосовується.
Як свідчать матеріали справи, листом Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області від 15.03.2022 р. № 01-17/286 позивача повідомлено про необхідність з`явитись до Управління або іншим чином вийти на зв`язок з начальником Управління (телефонний зв`язок, електронна пошта) для вирішення питання про допуск до роботи позивача.
Листом від 12.08.2022 року № 05-24/460 Управління повідомило позивача про необхідність з`явитися 15.08.2022 року на робоче місце з військово-обліковими документами.
15.08.2022 року в.о. головного спеціаліста з питань персоналу на ім`я начальника управління складено доповідну записку про те, що головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_1 станом на 11:30 15 серпня 2022 року не з`явився за місцем роботи до Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області. В ході телефонної розмови повідомив, що лист Управління Державної якості освіти у Вінницькій області від 12 серпня 2022 року № 05-24/460 про необхідність з`явитись він отримав електронною поштою напередодні, але в даний момент перебуває за межами Вінницької області та не може з`явитись за місцем роботи.
Наказом Управління якості освіти у Вінницькій області від 15.08.2022 р. № 05-02/51 ОСОБА_1 допущено до роботи з 16 серпня 2022 року.
Згідно з протоколом № 1 про доведення документа до відома державного службовця, складеного 16.08.2022 об 11:30, відповідно до статті 9-1 Закону України "Про державну службу" головному спеціалісту з питань запобігання та виявлення корупції управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області ОСОБА_1 16 серпня 2022 року об 11:20 на електронну пошту, зазначену в особовій справі: ІНФОРМАЦІЯ_1 , надісланий наказ Управління державної служби якості освіти у Вінницькій області від 15.08.2022 № 05-02/51 "Про допуск ОСОБА_1 ", яким його допущено до роботи з 16 серпня 2022 року.
Вказане підтверджується скріншотом екрана з офіційної електронної пошти Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області.
Крім того, копія наказу від 15.08.2022 № 05-02/51 "Про допуск ОСОБА_1 " також надсилалась відповідачем на адресу позивача цінним листом, що підтверджується описом вкладення від 16.08.2022 р. та накладною відділення поштового зв`язку Укрпошти.
В подальшому, листом від 23.08.2022 № 05-25/464, у зв`язку із відсутністю позивача на робочому місці протягом 16-23 серпня 2022 року, Управління Державної служби якості у Вінницькій області надіслало повторно повідомлення про необхідність з`явитися на робочому місці, у зв`язку з допуском до роботи, також відповідач наголосив на необхідності надати письмові пояснення про причини відсутності позивача протягом 16-19 та 22-23 серпня 2022 року.
Згідно з протоколом № 2, складеним 25.08.2022 р. о 09:07 відповідно до статті 9-1 Закону України "Про державну службу", головному спеціалісту з питань запобігання та виявлення корупції Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області ОСОБА_1 25 серпня 2022 року об 11:20 на електронну пошту, зазначену в особовій справі: manzarman911@ukr.net надіслані листи Управління державної служби якості у Вінницькій області від 23.08.2022 №05-25/465 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.08.2022 (файл SCAN0000.PDF) та лист Управління державної служби якості у Вінницькій області від 23.08.2022 №05-25/464 (файл SCAN0001.PDF) щодо необхідності прибуття за місцем роботи у зв`язку із допуском ОСОБА_1 до роботи та надання пояснень щодо причин його відсутності на робочому місці протягом 16-19 та 22-23 серпня 2022 року.
Зазначене підтверджується скріншотом екрана з офіційної електронної пошти Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області.
Крім того, листом від 02.09.2022 р. № 05-25/470 Управління Державної служби якості у світи у Вінницькій області повторно наголосило позивачу про його допуск до роботи та необхідністю невідкладно з`явитися на робочому місці та надати пояснення про причини відсутності з 16 серпня 2022 року на роботі.
02.01.2023 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення з 02.01.2023 р. за угодою сторін.
У відповідь на вказану заяву відповідач надав обґрунтування щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції за взаємною домовленістю 02.01.2023, у зв`язку з тим, що таке звільнення перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом, а також у зв`язку з тим, що заява про звільнення не підписана позивачем.
Згідно з протоколом № 4, складеним 02.01.2022 р. о 17:01 відповідно до статті 9-1 Закону України "Про державну службу", головному спеціалісту з питань запобігання та виявлення корупції Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області ОСОБА_1 02 січня 2022 року об 17:01 на електронну пошту, зазначену в особовій справі: ІНФОРМАЦІЯ_1 , надіслано: інформацію про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.01.2023 про звільнення за взаємною домовленістю та обґрунтування причини відмови у звільненні за цією підставою; лист Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області від 02.01.2023 № 05-25/7 про необхідність надання пояснень про причини відсутності на роботі у період з 16 серпня по 15 грудня 2022 року у зв`язку із формуванням дисциплінарної справи.
Зазначене підтверджується скріншотом екрана з офіційної електронної пошти Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області.
03.01.2023 р. позивач надіслав на адресу Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області заяву про звільнення за власним бажанням 17.01.2023 р.
Наказом Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області від 17.01.2023 № 05-02/4 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції 17 січня 2023 року за власним бажанням.
Згідно з актом про відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання 17.01.2023 року зафіксовано факт не ознайомлення та не вручення позивачу копії наказу від 17.01.2023 №01-08/3 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», копії наказу про звільнення від 17.01.2023 р. №05-02/4 та трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 .
Листом від 18.01.2023 р. № 05-25/32 Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області повідомлено ОСОБА_1 про необхідність подачі декларації державного службовця у зв`язку зі звільненням.
Вказаний лист направлений позивачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
30.01.2023 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надіслати поштою на його адресу належним чином оформлену трудову книжку.
Листом від 03.02.2023 р. № 05-25/56 Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області надіслало позивачу його трудову книжку НОМЕР_1 .
Таким чином, встановлені судом обставини справи та надані відповідачем докази свідчать, що згідно з наказом Управління якості освіти у Вінницькій області від 15.08.2022 р. № 05-02/51 ОСОБА_1 допущено до роботи з 16 серпня 2022 року та відповідачем вчинено відповідні дії щодо фактичного допуску позивача до роботи.
Разом з тим, після прийняття відповідачем рішення про допуск позивача до роботи та повідомлення останнього про вказаний факт і зазначення про необхідність з"явитися на робоче місце, позивач починаю з 16.08.2022 р. (дата фактичного допуску позивача до роботи) по дату його звільнення за власним бажанням 17.01.2023 р. на робочому місці не з"явився, не повідомивши поважних неявки ( відсутності на роботі ) та не надавши відповідних доказів. При цьому, згідно з інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданою листом від 12.12.2022 № 3018, встановлено, що ОСОБА_1 до проходження військової служби по мобілізації не призивався, інформація про проходження позивачем військової служби відсутня.
В свою чергу, суд не вважає, що повідомлення позивача листом Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області від 15.03.2022 р. № 01-17/286 про необхідність з`явитись до Управління або іншим чином вийти на зв`язок з начальником Управління (телефонний зв`язок, електронна пошта) для вирішення питання про допуск до роботи є належним допуском позивача до роботи. Крім того, в період з 15.03.2022 року до 12.08.2022 року відповідач не вчиняв будь - яких дій щодо фактичного допуску позивача до роботи, і лише листом від 12.08.2022 року № 05-24/460 Управління повідомило позивача про необхідність з`явитися 15.08.2022 року на робоче місце з військово-обліковими документами.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області на користь позивача середньої заробітної плати за час відсторонення від роботи ОСОБА_1 за період з 08.11.2021 по 15.08.2022, оскільки таке відсторонення було необгрунтованим та протиправним.
При цьому вирішуючи питання щодо суми стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час відсторонення від роботи, суд керується положеннями ст. 235 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі-Порядок №100) встановлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, вимушеного прогулу.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Вирішуючи позов у вказаній частині, судом також враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25 травня 2016 року у справі №6-511цс16, відповідно до якої виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (в тому числі і в разі виплати вихідної допомоги, тощо).
Із змісту пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).
Відповідно до довідки про доходи, виданої ОСОБА_1 Управлінням Державної служби якості освіти у Вінницькій області від 24.11.2021 №23, середньоденний заробіток позивача на посаді головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції складає 597 грн. 81 коп., середньомісячна заробітна плата складає 18665 грн. 91 коп. Для розрахунку середньоденного заробітку головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області ОСОБА_1 взято заробітну плату за вересень-жовтень 2021 року.
Загальна кількість робочих днів за період з 08.11.2021 по 15.08.2022 становить 197 днів.
Таким чином, суд доходить до переконання, що сума коштів, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 117768,57 грн. (197* 597,81 грн. ).
При цьому, в пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав допустити рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18665 грн. 91 коп. до негайного виконання.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).
Так, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку проо часткове задоволення адміністративного позову відповідно до вищенаведених мотивів.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню половина суми сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08.11.2021 р. № 05-02/99.
Стягнути з Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи за період з 08.11.2021 року по 15.08.2022 в сумі 117768,57 грн. (сто сімнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 57 копійок) з відрахуванням податків та обов`язкових платежів до бюджету.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час відсторонення від роботи в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 18665, 91 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять гривень 91 копійка) звернути до негайного виконання.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Управління Державної служби якості освіти у Вінницькій області (вул. Грушевського, 13-Г, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050, код ЄДРПОУ 43201619).
СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна
Суд | Вінницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.05.2024 |
Оприлюднено | 27.05.2024 |
Номер документу | 119239307 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Заброцька Людмила Олександрівна
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Заброцька Людмила Олександрівна
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Заброцька Людмила Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні