Постанова

від 23.05.2024 по справі 420/6964/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6964/24

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,

повний текст судового рішення

складено 03.04.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Корд" на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Корд" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, Комісії ГУ ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березня 2024 року ТОВ "Трак Корд" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ГУДПС), Державної податкової служби України (далі ДПС), Комісії ГУДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) ГУДПС та просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУДПС від 18.11.2021 року №3392331/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 03.12.2020 року; від 23.11.2021 року №3412660/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної №60 від 11.12.2020 року; від 23.11.2021 року №3412661/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної №19 від 08.12.2020 року; від 23.11.2021 року №3412662/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної №47 від 03.12.2020 року; від 23.11.2021 року №3412663/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 17.05.2021 року; від 23.11.2021 року №3412664/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної №29 від 21.05.2021 року; від 18.01.2022 року №3670299/39976157 про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 16.01.2021 року;

- зобов`язати ДПС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №17 від 03.12.2020 року, №60 від 11.12.2020 року, №19 від 08.12.2020 року, №47 від 03.12.2020 року, №16 від 17.05.2021 року, датою її фактичного подання; №29 від 21.05.2021 року, №17 від 16.01.2021 року, датою їх фактичного подання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року визнано неповажними зазначені ТОВ підстави для поновлення строку звернення до суду, а адміністративний позов повернуто позивачу.

Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб суб`єкта господарювання, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 року визнано неповажними зазначені ТОВ в заяві причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

26.03.2024 року позивач звернувся до суду з заявою про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначив, що бухгалтер ТОВ ОСОБА_1 , яка згідно посадової інструкції була відповідальною особою за реєстрацією податкових накладних та мала доступ до електронного цифрового підпису директора ТОВ (електронного кабінету платника податків), 15.04.2022 року несподівано через месенджер Вайбер звернулась з заявою про своє звільнення з посади бухгалтера та 15.04.2022 року виїхала з України в іншу державу, що підтверджується її закордонним паспортом. Наказом від 17.04.2022 року ОСОБА_1 була звільнена з посади.

Також позивач зазначив, що директор підприємства вимушений був прийняти заходи щодо захисту життя своєї сім`ї, а саме займався організацією та забезпеченням виїзду своєї родини за кордон.

Крім того, позивач вказував на те, що з жовтня 2022 року почались постійні обстріли енергосистеми (загальновідомий факт), що призвело до відключення світла у м.Одесі, внаслідок чого вийшли з ладу блоки живлення комп`ютерів, що спричинило виход з ладу серверу ТОВ, на якому зберігалася вся інформація та дані бухгалтерського обліку. У зв`язку з відключенням інтернету, зв`язок з працівниками був майже втрачений, що знов паралізувало роботу ТОВ.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року визнано неповажними зазначені ТОВ підстави для поновлення строку звернення до суду, а адміністративний позов повернуто позивачу.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Відповідно до положень частини третьої статті 123 та частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний подати заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як зазначалось вище, 26.03.2024 року позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, у якій зазначив обставини, які перешкоджали йому звернутися до суду своєчасно.

При цьому, позивачем наведено аналогічні доводи і в обґрунтування апеляційної скарги.

Щодо часткового зупинення діяльності підприємства у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, колегія суддів зазначає, що введення з 24.02.2022 року воєнного стану дійсно є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Разом з тим, пропуск процесуального строку повинен мати прямий причинний зв`язок з такою обставиною. При цьому, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

У постанові від 10.11.2022 року у справі №990/115/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

За усталеною практикою Верховного Суду, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

При цьому, позивач не наводить обґрунтованих обставин, які безпосередньо його стосуються та які перешкоджали його зверненню до суду у строк, встановлений КАС України.

Також, позивачем на підтвердження виїзду за кордон наданий закордонний паспорт ОСОБА_2 . Проте, як встановлено судом, ОСОБА_2 не є ані директором ТОВ, ані співробітником даного підприємства.

Отже, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, такі обставини не є переконливими для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Таким чином, позивачем не наведено обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій, пов`язаних з введенням на території України воєнного стану, а також не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Окрім того, посилання позивача на здійснення діяльності ТОВ за відсутності бухгалтера у штаті, який здійснював реєстрацію спірних податкових накладних у зв`язку з виїздом за кордон 15.04.2022 року, а також необізнаність директора підприємства про наявність заблокованих податкових накладних, також не може бути прийнято в якості поважної причини для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Доводи позивача про часткове зупинення діяльності та відсутність бухгалтера, через що керівник не міг дізнатися чи зареєстровані спірні податкові накладні, на переконання суду, не є достатнім обгрунтуванням щодо об`єктивної неможливості звернення до суду в межах строку, визначеного процесуальним законом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб суб`єкта господарювання, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що враховуючи недоведеність заявником існування об`єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами, визнання неповажними зазначених заявником причин пропуску строку, та фактичне невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху - позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак Корд" залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук