Постанова

від 01.05.2024 по справі 920/368/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2024 р. Справа№ 920/368/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.05.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 (головуючий суддя Жерьобкіна Є.А., судді: Котельницька В.Л., Яковенко В.В., повний текст рішення складено та підписано 21.03.2023)

за позовом ING BANK N.V.

до відповідача Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення 39441346,04 дол. США (1060012 639 грн. 96 коп.),

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до відповідача - ING BANK N.V.

про визнання правочину недійсним, визнання відсутнім права,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання";

4. Публічного акціонерного товариства "Інг Банк Україна"

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою (вх. № 1337 від 26.04.2017), у якій просить стягнути з відповідача, в порядку регресу, 39441346,04 доларів США на користь ING BANK N.V., що були сплачені ПАТ ІНГ Банк Україна за Гарантією, виданою на забезпечення виконання ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (відповідачем) умов Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (в новій редакції від 14.10.2010), укладеного між ПАТ ІНГ Банк Україна та ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Відповідач подав зустрічну позовну заяву № 18-7/592 від 02.06.2017 (вх. № 1684 від 02.06.2017), в якій просив суд визнати недійсним правочин (відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22 травня 2008 року (у новій редакції від 14.10.2010 року), вчинений шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ ІНГ Банк Україна; визнати відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ ІНГ Банк Україна; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 09.09.2020 Господарський суд Сумської області заяву Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про залишення без розгляду зустрічного позову в частині (вх. №7954 від 09.09.2020) - задовольнив, залишив без розгляду зустрічний позов в частині зустрічних позовних вимог про визнання відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ ІНГ Банк Україна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ING BANK N.V. 39441346,04 доларів США; 240 000 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним правочину (відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22 травня 2008 року (у новій редакції від 14.10.2010 року), вчиненого шляхом надання ING BANK N.V. Гарантії ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 Публічному акціонерному товариству ІНГ Банк Україна відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення зустрічного позову.

Вимоги та зміст апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у який просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі №920/368/17 в частині стягнення з АТ «Сумське НВО» на користь ING BANK N.V. 10 000,00 доларів США та ухвалити нове рішення, яким в позові у відповідній частині відмовити.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- судом першої інстанції помилково не було застосовано до правовідносин сторін положення статей 560-569 ЦК України, що не підлягали застосуванню, та не застосовано положення законодавства Королівства Нідерланди, що регулюють правовідносин з видачі та виконання банківських гарантій;

- вимоги позивача в даній справі заявлено до неналежного відповідача, а судом при винесенні рішення не застосовано положення статей 2, 16, 21, 22 Уніфікованих правил, що підлягали застосуванню;

- позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи щодо виконання позивачем своїх зобов`язань за гарантією;

- щодо порушень судом норм процесуального права скаржника посилається на (1) необґрунтовану відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення суду в справі №920/367/17; (2) необґрунтовану відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про огляд електронних доказів; (3) необґрунтовану відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Вимоги та зміст апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в який просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі №920/368/17 в частині відмови у задоволені зустрічного позову АТ «Сумське НВО» до ING BANK N.V. та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- на переконання скаржника, наявні підстави вважати видану позивачем гарантію удаваним правочином, який вчинено з метою приховання іншого правочину - відступлення права вимоги;

- гарантія (фактично відступлення права вимоги) без умови про реєстрацію Договору про надання фінансових послуг в НБУ, суперечить п. 1 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.99 № 734/99 та п. 1.19 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 270, в редакції, яка була чинною на дану укладення станом на 30.01.2017, що в свою чергу виключає можливість виконання Відповідачем будь-яких платіжних операцій з Гарантом за Договором про надання фінансових послуг і є безумовною підставою для визнання такої уступки права вимоги недійсною;

- щодо порушень судом норм процесуального права скаржника посилається на (1) необґрунтовану відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення суду в справі №920/367/17 та (2) необґрунтовану відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про залучення у якості співвідповідача за зустрічним позовом.

Клопотання та відзиви учасників справи.

21.11.2023 до канцелярії суду від ING BANK N.V. надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «Сумське НВО».

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу АТ «Сумське НВО»:

- відповідач неправильно тлумачить природу регресного зобов`язання, яке у нього виникло перед Позивачем, та помилково не розмежовує правовідносини, пов`язані з видачею та реалізацією Гарантії (між Позивачем та Банком), з правовідносинами, що виникли у зв`язку з правом регресу (між Позивачем та Відповідачем);

- суд першої інстанції здійснив детальний аналіз наявних у справі доказів та дійшов правильного висновку про те, що факт здійснення Позивачем оплати за Гарантією на користь Банку в сумі 39 441 346,04 доларів США є доведеним та підтверджується наявними у справі доказами;

- факт оплати Позивачем на виконання Гарантії частини боргу Відповідача за Кредитним договором був встановлений рішенням Господарського суду Сумської області 29 серпня 2022 року 920/367/17, яке набрало законної сили 24 жовтня 2023 року після винесення постанови про залишення вказаного рішення без змін Північним апеляційним господарським судом;

- суд, відмовляючи в задоволенні клопотань відповідача діяв у відповідності з процесуальним законодавством, а в апеляційних скаргах Відповідач не довів, що відхилення судом вказаних клопотань призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач просить суд залишити апеляційну скаргу АТ «Сумське НВО» без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

21.11.2023 до канцелярії суду від ING BANK N.V. надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»:

- доводи ТОВ «СМНВО» по те, що Гарантія є удаваним правочином, за яким Банк і Позивач фактично приховали правочин з відступлення права вимоги за Кредитним договором, є абсолютно безпідставними, оскільки ТОВ «СМНВО» неправильно тлумачить відповідні норми ЦК України;

- твердження ТОВ «СМНВО» про те, що Гарантія є правочином з відступлення права вимоги і, з огляду на відсутність реєстрації такого правочину в НБУ вона є недійсною, позивач вважає безпідставними, оскільки відступлення прав вимоги за Кредитним договором не відбулося, жодні правочини щодо заміни кредитора чи боржника у вказаному зобов`язанні між Позивачем і Банком не укладалися;

- з урахуванням того, що Кредитний договір підлягає під регулювання Українського права, то до нього застосовуються, зокрема відповідні положення ЦК України;

- суд, відмовляючи в задоволенні клопотань відповідача діяв у відповідності з процесуальним законодавством, а в апеляційних скаргах скаржника не довів, що відхилення судом вказаних клопотань призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «СМНВО» без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

19.12.2023 до канцелярії суду від АТ «Сумське НВО» надійшли додаткові пояснення щодо заборони на переказ валютних цінностей за межі України.

19.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» надійшло клопотання про направлення судового доручення про надання інформації щодо іноземного законодавства.

29.01.2024 до канцелярії суду від представника ING BANK N.V. надійшли пояснення на додаткові пояснення АТ «Сумське НВО», у яких позивач зазначає, що тимчасові обмеження на здійснення деяких операцій з валютними цінностями, що встановлені Постановою №18 жодним чином не впливають на вирішення даної справи по суті та не обмежують право позивача на захист своїх інтересів в суді.

29.01.2024 до канцелярії суду від представника ING BANK N.V. надійшли заперечення на клопотання Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про направлення судового доручення про надання інформації щодо іноземного законодавства, у якому позивач заперечує щодо вказаного клопотання, посилаючись на відсутність визначеного переліку відповідачем змісту та переліку норм іноземного права, яке на його думку підлягає встановленню, не вчинення відповідачем дій щодо встановлення змісту іноземних норм та на вирішення аналогічного клопотання судом першої інстанції.

29.04.2024 через систему «Електронний суд» від представника ING BANK N.V. надійшли пояснення щодо позиції Верховного Суду у справі №920/367/17, у якій ВС підтвердив факт видачі Гарантії позивачем на користь банку та сплати коштів за гарантією.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції, щодо розгляду апеляційної скарги.

19.04.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №920/368/17 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 24.04.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Сумської області надіслати матеріали справи №920/368/17 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

24.04.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 24.04.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №920/368/17 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 27.04.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

02.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/368/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

06.06.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

06.06.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства »Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 повернуто з доданими до неї матеріалами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 повернуто з доданими до неї матеріалами.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» задоволено частково. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 920/368/17 скасовано. Справу № 920/368/17 направлено до суду апеляційної інстанції на стадію відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 задоволено частково. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 у справі № 920/368/17 скасовано. Справу № 920/368/17 направлено до суду апеляційної інстанції на стадію відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023.

02.11.2023 матеріали справи № 920/368/17 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4479/23 від 07.11.2023, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Станік С.Р., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 та призначено до розгляду на 19.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 на 19.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 відкладено в режимі відеоконференції розгляд справи за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 на 06.02.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 відкладено в режимі відеоконференції розгляд справи за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 на 13.03.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1041/24 від 11.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 відкладено в режимі відеоконференції розгляд справи за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 на 01.05.2024.

Позиція учасників справи та явка в судове засідання.

01.05.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача, відповідача (в режимі відеоконференції) та третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання».

Присутні представники Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» підтримали подані ними відповідні апеляційні скарги та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційних скарг та просив суд залишити їх без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників, що не з`явились, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про направлення судового доручення про надання інформації щодо іноземного законодавства, колегія суддів, з огляду на наявні матеріали справи, не вбачає підстав для його задоволення, з урахуванням неодноразового заявлення аналогічного клопотання під час розгляду справи в суді першої інстанції, в задоволенні якого було відмовлено, а також з метою недопущення затягування розгляду справи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо первісного позову.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22.05.2008 між ПАТ «ІНГ Банк України» (Банк) та ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (Клієнт) було укладено Договір про надання фінансових послуг № 08/012 (в подальшому зазначений Договір було викладено в новій редакції від 14.10.2010), відповідно до якого сторони передбачили, що кредитна лінія відкривається загальним розміром 41000000,00 доларів США.

За черговою заявкою Клієнта № 110, 08.05.2015 Банк надав Клієнту кредит за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 в сумі 41000000 доларів США на строк до 22.05.2015.

22.05.2015 Банк надав Клієнту кредит за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 в сумі 41000000 доларів США на підставі заявки Клієнта № 111.

В заявці № 111 від 22.05.2015 Датою Повернення Кредиту визначено 29.05.2015. Проте Клієнт зобов`язання з повернення кредиту за Договором про надання фінансових послуг у строк передбачений Договором та зазначений в Заявці № 111 не виконав.

30.01.2017 ING BANK N.V., юридична особа, створена за законодавством Королівства Нідерландів (Гарант), видано Гарантію № 2016/26/01 на забезпечення виконання ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» умов Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

Відповідно до умов Гарантії Гарант взяв на себе зобов`язання, протягом строку дії Гарантії (з 30.01.2017 по 31.01.2018 включно), безумовно та безвідклично сплатити ПАТ «ІНГ Банк Україна» (надалі - Банк) будь-яку заборгованість перед Банком за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (надалі - Кредит), який укладено між Банком та ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (надалі Позичальник), в межах суми 41000000,00 доларів США.

Гарант має сплатити заявлений Банком розмір заборгованості протягом трьох робочих днів з дня отримання вимоги у вигляді SWIFT-повідомлення за визначеним Гарантією змістом.

16.02.2017 у зв`язку з неповерненням Позичальником (відповідачем) кредиту, Банк ПАТ «ІНГ Банк Україна» направив вимогу Гаранту у вигляді SWIFT-повідомлення такого змісту (тип повідомлення 799):

«Ми посилаємося на вашу Гарантію № 2016/26/01. Позичальник не погасив свою заборгованість за кредитом у встановлений строк, і така заборгованість залишається непогашеною. Просимо вас сплатити суму 39441346,04 доларів США на наш рахунок ностро № 400920379, SWIFT КОД CHASUS33. Додатково повідомляємо вам наступне: випадком невиконання зобов`язань вважається нездійснення ПАТ «Сумське НВО» (позичальником) оплати будь-якої суми за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (зі змінами та доповненнями від 14.10.2010). Ми підтверджуємо, що позичальник не виконує зобов`язання за договором. Станом на 15.02.2017, сума непогашеної заборгованості за договором становить: 39441346,04 доларів США, з яких: 32800000,00 доларів США основного боргу, 6641346,04 доларів США відсотків за користування кредитом. Просимо здійснити оплату протягом 3 робочих днів, але не пізніше 21.02.2017 року».

16.02.2017 Гарант повідомив Позичальника листом № 413/1 про отримання від Банку Вимоги за Гарантією на суму 39441346,04 доларів США, яка має бути виконана не пізніше 21.02.2017, у зв`язку з настанням випадку невиконання за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

Зазначена у Вимозі сума була сплачена Гарантом Банку 21.02.2017, що підтверджено Повідомленням про оплату МТ202 Загальний міжбанківський переказ, згідно якого: Установа платник ING BANK N.V., Отримувач коштів ІНГ Банк Україна.

Таким чином, Гарант здійснив оплату Банку суми в розмірі 39441346,04 доларів США за невиконання Позичальником взятих на себе зобов`язань за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

За умовами Гарантії, Гарант має право зворотної вимоги (регресу) до Позичальника в межах суми, сплаченої Гарантом за першою вимогою.

Отже, Гарант (позивач) має право зворотної вимоги (регресу) до Позичальника (відповідача) в розмірі суми, що була ним сплачена Банку, а саме: 39441346,04 доларів США.

Враховуючи факт сплати Гарантом Банку, за Вимогою по Гарантії, 39441346,04 доларів США та неповернення вказаної суми Позичальником Гаранту, Гарант має право зворотної вимоги до Позичальника, тому звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, стороною, яка повинна здійснити виконання/невиконання за регресним зобов`язанням, тобто повернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості, є Позичальник (відповідач).

Також суд правильно зауважив про те, що місцезнаходженням Позичальника АТ «Сумське НВО» є територія України, а отже, відповідно до положень Закону, питання повернення/неповернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) повинно регулюватись матеріальним правом України.

Сторонами за Договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 є юридичні особи, зареєстровані на території України, що в свою чергу також свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин матеріального права України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до ст. 200 ГК України Гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з ст. 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Згідно з ст. 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до ст. 565 ЦК України Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 566 ЦК України обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до ст. 568 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку дії гарантії;

3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Згідно з ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 30.01.2017 ING BANK N.V. видано Гарантію № 2016/26/01 на забезпечення виконання ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» умов Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

Відповідно до Гарантії Банк і Гарант (позивач) погодили, що гарантована сума підлягає сплаті на користь Банку протягом трьох робочих днів з моменту отримання Гарантом, до Дати Закінчення Строку, тобто до 31.01.2018 включно, SWIFT повідомлення від Банку.

На момент видачі Гарантії Договір про надання фінансових послуг № 08/012 та зобов`язання Позичальника щодо сплати заборгованості за цим договором були дійсними.

На час укладення Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008, Гарантія не була видана Гарантом (позивачем) на користь ПАТ «ІНГ Банк Україна». Видача такої Гарантії була зумовлена невиконанням боржником (позичальником) його зобов`язань за Договором та необхідністю покриття фінансових втрат ПАТ «ІНГ Банк Україна», спричинених таким невиконанням.

Відсутність прямої вказівки в Договорі про надання фінансових послуг № 08/012 про право ПАТ «ІНГ Банк Україна» отримати Гарантію або вчинити будь-який інший правочин, з метою забезпечення виконання зобов`язань боржника (позичальника), не позбавляє Банк права на вчинення таких дій, та не свідчить про недійсність такої Гарантії.

Згідно ст. 6 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 8 ст. 91 ГПК України іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд встановив, що копія Гарантії була зроблена з оригіналу, дійсність якого засвідчена нотаріусом цивільного права в м. Амстердам (Нідерланди) Корнеліс Хейн Теодор Куцір 02.02.2017. Дійсність документу підтверджена апостилем від 03.02.2017.

Відповідно до глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, одним із видів вчинення нотаріальних дій є засвідчення вірності копій документів і витягів з них, засвідчення справжності підписів на документах.

Вірність копії Гарантії її оригіналу та справжність підпису перекладача Сорокової Л.І. тексту Гарантії з англійської мови на українську засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. 10.04.2017, зареєстровано в реєстрі за № 2604 та № 2605.

16.02.2017, у зв`язку з неповерненням Позичальником (відповідачем) кредиту, Банк ПАТ «ІНГ Банк Україна» направив вимогу Гаранту у вигляді SWIFT-повідомлення (тип повідомлення 799) (SWIFT Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications - Товариство світових міжбанківських фінансових телекомунікацій).

В повідомленні МТ799 визначено, що таке повідомлення було доставлено.

16.02.2017 Гарант повідомив Позичальника листом № 413/1 про отримання від Банку Вимоги за Гарантією на суму 39441346,04 доларів США.

Судом першої інстанції встановлено, що у поданому відзиві відповідач підтвердив отримання листа № 413/1, що свідчить про обізнаність про видачу Гарантії позивачем на користь Банку.

Крім того, для дійсності Гарантії та реалізації прав за нею не вимагається отримання будь-якої згоди від Позичальника, відсутність такої згоди не свідчить про недійсність Гарантії та не позбавляє позивача права на Гарантію.

21.02.2017 зазначена у Вимозі сума була сплачена Гарантом Банку, що підтверджено Повідомленням про оплату МТ202 Загальний міжбанківський переказ, згідно якого: установа платник - ING BANK N.V.; отримувач коштів - ІНГ Банк Україна.

Отже, факт перерахування коштів Банку за Гарантією підтверджено повідомленням про оплату МТ202 Загальний міжбанківський переказ № 020214119946 від 21.02.2017 з посиланням 416407-00, детальною розшифровкою операції YXCLKP13.

Зокрема, у повідомленні типу МТ202, № 020214119946 від 21.02.2017 зазначено: рядок 5 Повідомлення про оплату МТ202 доставлено 22.02.2017; рядок 52А Повідомлення про оплату МТ202 визначено, що платником є ING Bank N.V., отримувачем є ПАТ «ІНГ Банк Україна».

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт перерахування коштів Банку за Гарантією підтверджено повідомленням про оплату МТ199, яке було направлене позивачем Банку. У вказаному повідомленні про оплату МТ 199 у рядку 20 міститься посилання на номер Гарантії. В рядку 79 повідомлення МТ199 призначення платежу зазначено: Ми посилаємося на вашу вимогу про здійснення платежу МТ799 від 16.02.2017 та на ваше повідомлення МТ202, яким підтверджується оплата 21.02.2017 щодо Договору про надання фінансових послуг із Суми Фрунзе від 22.05.2008. Ми підтверджуємо, що була оплата за Гарантією № 08/012 від 30.01.2017.

Вказані повідомлення МТ799 та МТ199 не є паперовими документами, оскільки виконані в електронній формі. Засвідчені паперові копії вказаних електронних доказів долучено до справи.

Сумніви відповідача щодо відповідності наявних в матеріалах справи паперових копій електронних доказів оригіналам судом відхиляються з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно з приписами статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Колегією суддів перевірено, що долучені до матеріалів справи копії електронних доказів завірені належним чином з відміткою про відповідність копії оригіналу та зазначенням місця зберігання оригіналів Компанія ІНГ Банк Н.В. Нідерланди, засвідчені підписами представників за довіреністю від Компанії ІНГ Банк Н.В. Нідерланди, підписи скріплений печаткою. Паперові копії повідомлень через систему SWIFT типу МТ799, МТ 202 від 16.02.2017 та від 21.02.2017, МТ199 надані разом з засвідченим перекладом на українську мову.

Розгорнутим описом операцій від 21.02.2017 підтверджується факт оплати позивачем за Позичальника основної заборгованості в розмірі 32800000 доларів США та 6641346,04 доларів США відсотків.

Судом встановлено, що ПАТ «ІНГ Банк Україна» підтвердив факт отримання 39441346,04 доларів США від ING Bank N.V. в якості платежу за Гарантією на часткове покриття боргу ПАТ Сумське НВО за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010 року).

Також, як зауважив суд першої інстанції, отримання коштів Банком за Гарантією підтверджено також відповідачем АТ «Сумське НВО» у зустрічному позові.

Відтак, позивачем виконано зобов`язання перед Банком за Гарантією шляхом сплати на користь Банку суми коштів у розмірі 39441346,04 доларів США.

При цьому, зобов`язання Гаранта перед кредитором (Банком) припинилося сплатою кредиторові (Банку) суми, на яку видано Гарантію.

Доводи відповідача про відсутність у Гаранта права зворотної вимоги до Позичальника у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за Договором про надання фінансових послуг судом визнаються безпідставними, оскільки зобов`язання щодо повернення кредиту не було виконано Позичальником, а тому не припинилося.

Стосовно посилання відповідача на недотримання позивачем вимог Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 639 слід зазначити наступне.

Відповідно до вказаного Положення це положення регулює загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання. Проте, вимоги цього Положення поширюються на банки - резиденти України, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями/контргарантіями (п. 4 Положення).

Зі змісту виданої Гарантії вбачається, що зобов`язання ING BANK N.V. щодо її оплати підпорядковуються Уніфікованим правилам міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою, видання № 758.

Водночас, Уніфіковані правила підлягають застосуванню до Гарантії в силу прямої вказівки про це в тексті Гарантії. Сплата Гарантом заборгованості Позичальника на користь Банку за Гарантією, була здійснена відповідно до Уніфікованих правил.

При цьому, умовами Гарантії визначалося, що Гарант має право зворотної вимоги (регресу) до Позичальника в межах суми, сплаченої Гарантом на користь Банку за цією Гарантією.

Регресне зобов`язання Позичальника з повернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості є окремим зобов`язанням, яке, регулюється нормами матеріального права.

Гарантія є одностороннім правочином, зобов`язання внаслідок видачі якої виникає саме у гаранта (Кредитора) перед бенефіціаром (Банком). Зазначене зобов`язання було виконане гарантом (Кредитором) перед бенефіціаром (Банком) у повному обсязі, що зумовило припинення зобов`язання за Гарантією.

З урахуванням того факту, що зобов`язання Гаранта зі сплати заборгованості за Гарантією припинилося його належним виконанням, Гарант отримав право зворотної вимоги (регресу) до Позичальника щодо стягнення заборгованості в межах суми, сплаченої ним за Гарантією.

Таким чином, дослідивши обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача, в порядку регресу, 39441346,04 доларів США на користь ING BANK N.V., що були сплачені ПАТ ІНГ Банк Україна за Гарантією, виданою на забезпечення виконання ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (відповідачем) умов Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (в новій редакції від 14.10.2010), укладеного між ПАТ ІНГ Банк Україна та ПАТ «Сумське НВО».

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ «Сумське НВО» на користь ING BANK N.V. 10 000,00 доларів США.

Посилання відповідача на недоведення обставин, що мають значення для справи щодо виконання позивачем своїх зобов`язань за гарантією колегія суддів сприймає критично з огляду на фактичне визнання відповідачем такої обставини в поданому ним зустрічному позові.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом норм процесуального права, а саме: відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення суду в справі №920/367/17; відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про огляд електронних доказів; відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Колегія суддів відхиляє такі доводи відповідача, оскільки апелянтом не обґрунтовано та не доведено, як саме відмова суду першої інстанції в зазначених клопотаннях призвела до неправильного вирішення справи, про що зазначає скаржник.

При цьому, судова колегія за результатами перегляду оскаржуваного рішення не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення.

Крім іншого, слід зазначити, що відповідач посилається на недоведення виконання позивачем своїх зобов`язань за гарантією та водночас на необґрунтовану на його думку відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення суду в справі №920/367/17.

Натомість, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на те, що рішенням Господарського суду Сумської області від 29.08.2022, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №920/367/17, було встановлено, що «…залишок заборгованості Клієнта за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008, після сплати Гарантом 80% суми заборгованості, становить 9 968 986,51 доларів США, з яких: 8 200 000,00 доларів США основний борг, 1 768 986,51 доларів США відсотків за користування кредитом, що підтверджено довідкою № 354 від 10.04.2017 ПАТ «ІНГ Банк Україна…».

Наведене, на переконання суду, підтверджує необґрунтованість доводів відповідача та суперечливість його позиції.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судовою колегією враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо зустрічного позову.

У зустрічному позові відповідач просив суд:

визнати недійсним правочин (відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22 травня 2008 року (у новій редакції від 14.10.2010 року), вчинений шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ ІНГ Банк Україна;

визнати відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ ІНГ Банк Україна; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 09.09.2020 Господарський суд Сумської області заяву Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про залишення без розгляду зустрічного позову в частині задовольнив, залишив без розгляду зустрічний позов в частині зустрічних позовних вимог про визнання відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ ІНГ Банк Україна.

Отже, предметом зустрічного позову є визнання недійсним правочину (відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22 травня 2008 року (у новій редакції від 14.10.2010 року), вчиненого шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ «ІНГ Банк Україна», з приводу чого суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної вимоги зустрічного позову, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач зазначає, що Гарантія є удаваним правочином, який вчинено Банком та Материнською компанією (позивачем) з метою приховування іншого правочину - відступлення права вимоги.

Чинним законодавством України встановлено процедуру відступлення права вимоги грошових коштів в іноземній валюті на нерезидента-нового кредитора, передбачивши обов`язкову реєстрацію таких правочинів в НБУ та заборону на вчинення фінансових операцій за такими правочинами без такої реєстрації, згідно Указу Президента № 734/99 від 27.06.1999 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого Постановою НБУ № 270 від 17.06.2004.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що надана позивачем (Материнською компанією) Гарантія без умови про реєстрацію Договору про надання фінансових послуг в НБУ, суперечить вищевказаним нормам законодавства України, тому така уступка права вимоги (Гарантія) є недійсною та не створює для Товариства ніяких правових наслідків.

Позивач вказує, що Змінами та Доповненнями № 21 від 25.12.2016 до Договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008, підпункт d пункту 15.1 статті 15 «Забезпечення», яким було встановлено, що зобов`язання Товариства забезпечуються, серед інших видів забезпечення, Банківською гарантією, було виключено. Тобто, сторони Договору виключили Гарантію як засіб забезпечення виконання зобов`язань за Договором.

Враховуючи наведене, за доводами позивача за зустрічним позовом, оскільки уступка права вимоги за Договором вчинена Банком та Материнською компанією шляхом надання Гарантії, без умови реєстрації Договору про надання фінансових послуг в НБУ, що суперечить нормам діючого законодавства, видана після порушення боржником зобов`язання, тому така уступка права вимоги має бути визнана судом недійсною.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно з ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 560, 562 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Згідно позиції Верховного суду України від 29.03.2017 викладеної у справі № 757/27946/15-ц зазначено, що положеннями ст. 548 ЦК України не передбачено, що забезпечувальне зобов`язання чи його види можуть визначатись виключно самим основним зобов`язанням, а учасники відповідних цивільних правовідносин позбавлені можливості укласти окремий договір, який визначатиме вид та порядок забезпечення виконання зобов`язання. Чинним законодавством не передбачено обов`язкового отримання попередньої згоди боржника в основному зобов`язанні та укладення кредитором і іншою особою договору поруки на забезпечення виконання його зобов`язань. Вищезазначені норми не передбачають і обов`язкового визначення основним зобов`язанням видів забезпечення його виконання.

З викладеного вбачається, що момент видачі гарантії не пов`язується з настанням строку виконання забезпеченого зобов`язання, тому гарантія може бути видана як на забезпечення простроченого зобов`язання, так і зобов`язання, строк якого не настав. При цьому, зобов`язання має бути дійсним, відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент видачі Гарантії Договір про надання фінансових послуг № 08/012 та зобов`язання Позичальника щодо сплати заборгованості за цим договором були дійсними.

При цьому, в тексті Гарантії є посилання на Уніфіковані правила Міжнародної торгової палати для гарантії за першою вимогою, видання № 758.

Відповідно до ст. 5 Уніфікованих правил гарантія за своєю природою не залежить від основної угоди або заяви, а гарант ніяким чином не зв`язаний та не обмежений такими угодами. Посилання в гарантії на основну угоду для цілей її ідентифікації не змінює незалежної природи гарантії.

Уніфіковані правила не містять вимог щодо обов`язкового включення умови про гарантію до договору, яким встановлене основне зобов`язання, або ж щодо наявності будь якого погодження боржником щодо видачі Гарантії.

Згідно з ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

При регресі одне зобов`язання змінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тобто між Гарантом та Банком виникло нове зобов`язання, яке не залежить від існуючого основного зобов`язання між Банком і Клієнтом за Договором про надання фінансових послуг № 08/012.

Гарант не стає новим кредитором у основному зобов`язанні, а є кредитором за регресною вимогою до боржника на підставі Гарантії.

Право регресної вимоги Гаранта виникло на підставі та з моменту виконання Гарантом умов Гарантії сплати Банку грошової суми, а не на підставі порушення Боржником основного зобов`язання.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що Гарантія, не є правочином з відступлення права вимоги за Договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010 року), оскільки не відбулася заміна сторони у зобов`язанні між Позичальником і Банком за Договором про надання фінансових послуг, до Гаранта не перейшло право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували у Банку за Договором про надання фінансових послуг, таким чином, вимоги законодавства щодо необхідності реєстрації договору про відступлення права вимоги за кредитним договором з нерезидентом до Гарантії не застосовується.

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, Позивачем не доведено чим порушується (не визнається або оспорюється) його право видачею Гарантії.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним правочину, вчиненого шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ «ІНГ Банк Україна», а тому зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів враховує, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» стосуються незгоди з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволені зустрічного позову АТ «Сумське НВО» до ING BANK N.V.

Перевіривши доводи апеляційної скарги третьої особи у справі, судова колегія зазначає, що твердження скаржника про наявність підстав вважати видану позивачем гарантію удаваним правочином, який вчинено з метою приховання іншого правочину - відступлення права вимоги є безпідставними та такими, що не відповідають нормам Цивільного кодексу України.

Також в поданій апеляційній скарзі третя особа зазначає про порушення судом норм процесуального права, а саме: відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення суду в справі №920/367/17; відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про залучення у якості співвідповідача за зустрічним позовом.

Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, оскільки третьою особою не обґрунтовано та не доведено, як саме відмова суду першої інстанції в зазначених клопотаннях призвела до неправильного вирішення справи, про що зазначає скаржник.

При цьому, судова колегія за результатами перегляду оскаржуваного рішення не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення.

Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість первісних позовних вимог та про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржниками в поданих ними апеляційних скаргах вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі №920/368/17.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі №920/368/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі №920/368/17 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 дія оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі №920/368/17 була зупинена з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України та у зв`язку з прийняттям постанови за результатами його апеляційного перегляду, дія вказаного рішення підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі 920/368/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи № 920/368/17 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік