Постанова

від 11.09.2024 по справі 920/368/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/368/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

на рішення Господарського суду Сумської області

(головуючий суддя - Жерьобкіна Є.А., судді: Котельницька В.Л., Яковенко В.В.)

від 07.03.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р.)

від 01.05.2024

у справі № 920/368/17

за позовом ING Bank N.V.

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення 39 441 346,04 дол. США (1 060 012 639,96 грн),

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до ING Bank N.V.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноІмпорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра-Турбогаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", Публічного акціонерного товариства "Інг Банк Україна"

про визнання правочину недійсним, визнання відсутнім права,

за участю представників учасників справи:

позивача - Прохур К.В.

відповідача - Танчик О.М.

третьої особи ПАТ "Інг Банк Україна" - Прохур К.В.

від третіх осіб ТОВ "ТехноІмпорт", ТОВ "Іскра-Турбогаз", ТОВ "Сумське машинобудівне НВО" - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ING Bank N.V. звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення 39 441 346, 04 доларів США.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ним були сплачені ПАТ "Інг Банк" за гарантією, виданою на забезпечення виконання відповідачем умов договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 укладеного з ПАТ "Інг Банк", в порядку регресу.

1.3. Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало до Господарського суду Сумської області зустрічну позовну заяву, в якій просило суд визнати недійсним правочин (відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), вчинений шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна"; визнати відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна".

1.4. Ухвалою від 09.09.2020 Господарський суд Сумської області заяву Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про залишення без розгляду зустрічного позову в частині (вх. №7954 від 09.09.2020) - задовольнив, залишив без розгляду зустрічний позов в частині зустрічних позовних вимог про визнання відсутнім у ING Bank N.V. права на зворотну вимогу до ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про стягнення в порядку регресу суми, що сплачена за гарантією ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ ІНГ Банк Україна.

1.5. Зустрічний позов в частині визнання недійсним правочину, вчиненого шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна" мотивовано тим, що Гарантія є удаваним правочином, який вчинено Банком та Материнською компанією (позивачем за первісним позовом) з метою приховування іншого правочину - відступлення права вимоги.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі №920/368/17 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь ING Bank N.V. 39 441 346,04 доларів США; 240 000,00 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову в частині визнання недійсним правочину (відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), вчиненого шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії ING Bank N.V. № 2016/26/01 від 30.01.2017 Публічному акціонерному товариству ІНГ Банк Україна відмовлено.

2.2. Задовольняючи вимоги за первісним позовом, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача в порядку регресу суми боргу, сплаченої гарантом за Гарантією, виданої на забезпечення виконання позичальником умов договору про надання фінансових послуг.

Відмовляючи у задоволенні вимоги зустрічного позову в частині визнання недійсним Гарантії, місцевий господарський суд виходив з того, що Гарантія не є правочином з відступлення права вимоги за договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010), оскільки не відбулася заміна сторони у зобов`язанні між позичальником і Банком за основним договором, до гаранта не перейшло право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували у Банка за основним договором, а тому вимоги законодавства щодо необхідності реєстрації договору про відступлення права вимоги за кредитним договором з нерезидентом до Гарантії не застосовується. До того ж, судом першої інстанції встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не доведено чим порушуються його права видачою Гарантії.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 у справі № 920/368/17 в оскаржуваних частинах залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість первісних позовних вимог, виходячи з того, що зобов`язання гаранта зі сплати заборгованості за Гарантією припинилося його належним виконанням, гарант отримав право зворотної вимоги (регресу) до позичальника щодо стягнення заборгованості в межах суми, сплаченої ним за Гарантією. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з АТ "Сумське НВО" на користь ING Bank N.V. 10 000,00 доларів США.

Також суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним правочину, вчиненого шляхом надання ING Bank N.V. Гарантії № 2016/26/01 від 30.01.2017 ПАТ "ІНГ Банк Україна"

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі №920/368/17 в частині задоволення первісного позову про стягнення з відповідача 10 000,00 дол. США, Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувані в цій частині рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3.2. Підставами касаційного оскарження АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.4. Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 547 Цивільного кодексу України та пунктів 2, 9 та 18 Положення "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 639;

- статей 2, 16, 21, 22 Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою.

Вважає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до правовідносин по справі положення статей 560 - 569 Цивільного кодексу України щодо порядку видачі та виконання банківських гарантій, що не підлягали застосуванню.

3.5. ING Bank N.V. у відзиві на касаційну скаргу проти вимог та доводів останньої заперечує та просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідач невірно тлумачить природу регресного зобов`язання, яке у нього виникло перед позивачем, а також не розмежовує правовідносини, пов`язані з видачею та реалізацією Гарантії (які виникли між позивачем та Банком), з правовідносинами, що виникли у зв`язку з правом регресу (виникли між позивачем та відповідачем); суди обох інстанцій у цій справі правильно встановили, що до правовідносин регресу, з яких виник спір, підлягає застосуванню українське право.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

22.05.2008 між ПАТ "Інг Банк України" (Банк) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (клієнт) було укладено договір про надання фінансових послуг № 08/012 (в подальшому зазначений договір було викладено в новій редакції від 14.10.2010), відповідно до якого сторони передбачили, що кредитна лінія відкривається загальним розміром 41 000 000,00 доларів США.

За черговою заявкою клієнта № 110, 08.05.2015 Банк надав клієнту кредит за договором про надання фінансових послуг № 08/012 в сумі 41 000 000 доларів США на строк до 22.05.2015.

22.05.2015 Банк надав клієнту кредит за договором про надання фінансових послуг № 08/012 в сумі 41 000 000 доларів США на підставі заявки клієнта № 111.

В заявці № 111 від 22.05.2015 датою повернення кредиту визначено 29.05.2015. Проте клієнт зобов`язання з повернення кредиту за договором про надання фінансових послуг у строк передбачений договором та зазначений в заявці № 111 не виконав.

30.01.2017 ING BANK N.V., юридична особа, створена за законодавством Королівства Нідерландів (Гарант), видано Гарантію № 2016/26/01 на забезпечення виконання ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" умов договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

Відповідно до умов Гарантії гарант взяв на себе зобов`язання, протягом строку дії Гарантії (з 30.01.2017 по 31.01.2018 включно), безумовно та безвідклично сплатити ПАТ "Інг Банк України" (далі - Банк) будь-яку заборгованість перед Банком за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (далі - кредит), який укладено між Банком та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - позичальник), в межах суми 41 000 000,00 доларів США.

Гарант має сплатити заявлений Банком розмір заборгованості протягом трьох робочих днів з дня отримання вимоги у вигляді SWIFT-повідомлення за визначеним Гарантією змістом.

16.02.2017, у зв`язку з неповерненням позичальником (відповідачем) кредиту, Банк - ПАТ "Інг Банк України" направив вимогу гаранту у вигляді SWIFT-повідомлення такого змісту (тип повідомлення 799):

"Ми посилаємося на вашу Гарантію № 2016/26/01. Позичальник не погасив свою заборгованість за кредитом у встановлений строк, і така заборгованість залишається непогашеною. Просимо вас сплатити суму 39 441 346,04 доларів США на наш рахунок ностро № 400920379, SWIFT КОД CHASUS33. Додатково повідомляємо вам наступне: випадком невиконання зобов`язань вважається нездійснення ПАТ "Сумське НВО" (позичальником) оплати будь-якої суми за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (зі змінами та доповненнями від 14.10.2010). Ми підтверджуємо, що позичальник не виконує зобов`язання за договором. Станом на 15.02.2017, сума непогашеної заборгованості за договором становить: 39 441 346,04 доларів США, з яких: 32 800 000,00 доларів США основного боргу, 6 641 346,04 доларів США відсотків за користування кредитом. Просимо здійснити оплату протягом 3 робочих днів, але не пізніше 21.02.2017".

16.02.2017 гарант повідомив позичальника листом № 413/1 про отримання від Банку вимоги за гарантією на суму 39 441 346,04 доларів США, яка має бути виконана не пізніше 21.02.2017, у зв`язку з настанням випадку невиконання за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

Зазначена у вимозі сума була сплачена гарантом Банку 21.02.2017, що підтверджено повідомленням про оплату МТ202 Загальний міжбанківський переказ, згідно якого: Установа платник ING Bank N.V., Отримувач коштів ІНГ Банк Україна.

Таким чином, гарант здійснив оплату Банку суми в розмірі 39 441 346,04 доларів США за невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

За умовами Гарантії гарант має право зворотної вимоги (регресу) до позичальника в межах суми, сплаченої гарантом за першою вимогою.

Отже, гарант (позивач) має право зворотної вимоги (регресу) до позичальника (відповідача) в розмірі суми, що була ним сплачена Банку, а саме: 39 441 346,04 доларів США.

Враховуючи факт сплати гарантом Банку, за вимогою по Гарантії 39 441 346,04 доларів США та неповернення вказаної суми позичальником гаранту, гарант має право зворотної вимоги до позичальника, тому звернувся до суду з цим позовом.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Відповідно до статті 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

5.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що стороною, яка повинна здійснити виконання/невиконання за регресним зобов`язанням, тобто повернення гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості, є позичальник (відповідач).

Місцезнаходженням позичальника - АТ "Сумське НВО" є територія України, а отже, відповідно до положень Закону, питання повернення/неповернення гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) повинно регулюватись матеріальним правом України.

До того ж судами враховано, що сторонами за договором про надання фінансових послуг №08/012 від 22.05.2008 є юридичні особи, зареєстровані на території України, що в свою чергу також свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин норм матеріального права України.

5.5. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із частинами другою - третьою статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

5.6. Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі статтею 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі статтею 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

За приписами статті 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Відповідно до статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Згідно зі статтею 564 Цивільного кодексу України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

За статтею 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 566 Цивільного кодексу України обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

Відповідно до статті 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку дії гарантії;

3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.

Згідно із статтею 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

5.7. Відповідно до статті 2 Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою (видання №758) аплікант - зазначена в гарантії сторона, зобов`язання якої по основній угоді забезпечується гарантією. Аплікант може як бути, так і не бути інструктуючою стороною; гарантія по вимозі або гарантія - будь-яке підписане зобов`язання, незалежно від його назви або опису, яке передбачає платіж при пред`явленні належної вимоги; інструктуюча сторона - сторона, відмінна від контр-гаранта, яка дає інструкції на видачу гарантії чи контр-гарантії та є відповідальною за відшкодуванню гаранту, а у випадку контр-гарантії - контр-гаранту. Інструктуюча сторона може як бути, так і не бути аплікантом.

5.8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30.01.2017 ING Bank N.V. видано Гарантію № 2016/26/01 на забезпечення виконання ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" умов договору про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008.

Згідно Гарантії Банк і гарант (позивач) погодили, що гарантована сума підлягає сплаті на користь Банку протягом трьох робочих днів з моменту отримання гарантом, до Дати закінчення строку, тобто до 31.01.2018 включно, SWIFT повідомлення від Банку.

На момент видачі Гарантії договір про надання фінансових послуг № 08/012 та зобов`язання позичальника щодо сплати заборгованості за цим договором були дійсними.

У зв`язку з неповерненням позичальником (відповідачем) кредиту, Банк ПАТ "ІНГ Банк Україна" 16.02.2017 направив вимогу гаранту у вигляді SWIFT-повідомлення (тип повідомлення 799) (SWIFT Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications - Товариство світових міжбанківських фінансових телекомунікацій).

В повідомленні МТ799 визначено, що таке повідомлення було доставлено.

Гарант 16.02.2017 повідомив позичальника листом № 413/1 про отримання від Банку вимоги за гарантією на суму 39 441 346,04 доларів США.

Судами встановлено, що 21.02.2017 зазначена у вимозі сума була сплачена гарантом Банку, що підтверджено повідомленням про оплату МТ202 Загальний міжбанківський переказ, згідно якого: установа платник - ING Bank N.V.; отримувач коштів - ІНГ Банк Україна, що підтверджено повідомленням про оплату МТ202 Загальний міжбанківський переказ № 020214119946 від 21.02.2017 з посиланням 416407-00, детальною розшифровкою операції YXCLKP13.

Також судами встановлено, що ПАТ "ІНГ Банк Україна підтвердив факт отримання 39 441 346,04 доларів США від ING Bank N.V. в якості платежу за Гарантією на часткове покриття боргу ПАТ Сумське НВО за договором про надання фінансових послуг № 08/012 від 22.05.2008 (у новій редакції від 14.10.2010).

5.9. За доводами касаційної скарги скаржник вважає необґрунтованими висновки судів про те, що повернення/неповернення гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) повинно регулюватися матеріальним правом України. За переконанням скаржника Гарантія видана ING Bank N.V., місцезнаходженням якого є Королівство Нідерланди, а отже до усіх спірних правовідносин, пов`язаних з видачею та виконанням Гарантії, має застосовуватися законодавство Королівства Нідерланди і в питаннях відшкодування гаранту витрат на виконання Гарантії.

При цьому скаржник посилається на пункт "а" статті 34 Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою (видання №758), відповідно до якої якщо тільки в гарантії не передбачено інше, вона регулюється правом країни місцезнаходження відділення або контори гаранта, який видав гарантію, та вважає, що зобов`язання, яке виникло між гарантом та позичальником не має самостійного характеру, є похідним від зобов`язань гаранта та нерозривно пов`язано з видачею та виконанням Гарантії.

Судами першої та апеляційної інстанцій зі змісту виданої Гарантії встановлено, що зобов`язання ING Bank N.V. щодо її оплати підпорядковуються Уніфікованим правилам міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою, видання № 758 (далі - Уніфіковані правила).

Відповідно до статті 1 Уніфікованих правил вони застосовуються до будь-якої гарантії за вимогою, в якій прямо вказано, що вона їм підпорядковується. Вони є обов`язковими для всіх сторін гарантії за вимогою чи контр-гарантії, за винятком тих випадків і тією мірою, якою вони змінені або виключені гарантією за вимогою чи контр-гарантією.

Уніфіковані правила підлягають застосуванню до Гарантії в силу прямої вказівки про це в тексті Гарантії. Сплата гарантом заборгованості позичальника на користь Банку за Гарантією, була здійснена відповідно до Уніфікованих правил.

В той же час, умовами Гарантії визначалося, що гарант має право зворотної вимоги (регресу) до позичальника в межах суми, сплаченої гарантом на користь Банку за цією Гарантією.

Колегія суддів погоджується з висновками судів обох інстанцій, що регресне зобов`язання позичальника з повернення гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості є окремим зобов`язанням, яке, регулюється нормами українського матеріального права.

Гарантія є одностороннім правочином, зобов`язання внаслідок видачі якої виникає саме у гаранта (кредитора) перед бенефіціаром (Банком). Зазначене зобов`язання було виконане гарантом (кредитором) перед бенефіціаром (Банком) у повному обсязі, що зумовило припинення зобов`язання за Гарантією.

З урахуванням того факту, що зобов`язання гаранта зі сплати заборгованості за Гарантією припинилося його належним виконанням, гарант отримав право зворотної вимоги (регресу) до позичальника щодо стягнення заборгованості в межах суми, сплаченої ним за Гарантією.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів, що правовідносини між Банком та позивачем (гарантом) з видачі і виконання Гарантії не є тотожними правовідносинам між позивачем (гарантом) і відповідачем (позичальником, принципалом, аплікантом) щодо регресного зобов`язання, і тому правовідносини щодо видачі Гарантії регулюються Уніфікованими правилами та законодавством Королівства Нідерланди (в частині, що не регулюється Уніфікованими правилами), а до правовідносин з регресу, з яких виник спір у цій справі, підлягає застосуванню українське право.

В зв`язку з зазначеним, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про незастосування до спірних правовідносин Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою, зокрема, щодо того, що саме Банк (бенефіціар) як особа, яка звернулася за видачею Гарантії, а не відповідач (позичальник) є відповідальним за зобов`язаннями за Гарантією.

З цих же підстав, колегія суддів відхиляє посилання скаржника про незастосування судами статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ( в редакції чинній на момент виникнення спору) та пунктів 2, 9 та 18 Положення "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 639 стосовно правового регулювання випуску Гарантії. До того, посиланням скаржника на зазначені норми, останній заперечує правомірність укладення Гарантії, проте не оскаржує судові рішення в частині відмови судів у задоволенні зустрічних вимог щодо визнання недійсною Гарантії.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не спростовуються висновків судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, доводи скаржника про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги фактично зводяться до незгоди останнього з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та до необхідності встановлення інших обставин, ніж ті, що були встановлені цим судом, і стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.10. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що відсутні підстави для їх зміни чи скасування в оскаржуваній частині.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються відповідно на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 07.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі №920/368/17 в частині задоволення первісного позову про стягнення 10 000,00 дол. США - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кібенко