Постанова

від 22.05.2024 по справі 910/9062/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2024 р. Справа№ 910/9062/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Яценко Д.С.,

від відповідача - Самелюк К.О.,

від третьої особи - Васильєва С.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг

Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" та Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 (повний текст рішення складено 30.01.2024)

у справі № 910/9062/23 (суддя Гумега О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про укладення типового договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про укладення типового договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що незважаючи на наявність рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року № 440/1444 "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) з позивачем, як власником нерухомого майна, що розташоване на даній земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності.

02.10.2023 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині умов договору щодо розміру орендної плати за користування земельної ділянки, враховуючи отримання позивачем витягу № НВ-9928403722023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:221:0032, позивач також уточнив позовні вимоги в інших частинах договору, враховуючи правові позиції відповідача та третьої особи. (т.1, а.с. 216-223).

У підготовчому засіданні 02.10.2023 року, судом першої інстанції прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 02.10.2023 року.

27.10.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, враховуючи правові позиції відповідача та третьої особи та зміст рішення КМР № 440/1444 від 15.11.2016 року. (т.2, а.с. 3-9).

У підготовчому засіданні 30.10.2023 року судом першої інстанції прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 27.10.2023 року.

24.11.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій позивач уточнив позовні вимоги, враховуючи додаткові пояснення відповідача, які надійшли 07.11.2023 року через відділ діловодства суду, та зміст рішення КМР № 440/1444 від 15.11.2016 року. (т.2, а.с. 31-41).

У підготовчому засіданні 27.11.2023 року судом першої інстанції прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 24.11.2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" та Київською міською радою договір оренди земельної ділянки комунальної власності, площею 0,5027 га, кадастровий номер 8000000000:75:221:0032, що розташована: м. Київ, Святошинський район, бульв. Кольцова. В іншій частині позову відмовлено. Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" 2 684,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протягом тривалого строку, не зважаючи на неодноразові звернення ТОВ Торговий дім "Дніпро" до КМР щодо укладення договору оренди земельної ділянки, сторони не дійшли згоди в оформленні орендних відносин щодо користування земельною ділянкою. Водночас місцевим господарським судом встановлено, що запропонована позивачем редакція договору оренди землі (наведена у заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023 року) фактично не містить такої істотної умови договору оренди землі, визначеної ст. 15 Закону України "Про оренду землі", як відповідальності за несплату орендної плати, а тому суд першої інстанції доповнив запропоновану позивачем редакцію договору оренди землі пунктом 16-1. Також, місцевий господарський суд проаналізувавши зміст наведених норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі", абз. 2 п. 8 Типового договору оренди землі, дійшов висновку викласти п. 10 запропонованої позивачем реакції договору у редакції викладеній в резолютивній частині оскаржуваного рішення. Окрім того, суд першої інстанції встановив, що запропонована редакція пункту 17 Договору визначає вид використання земельної ділянки (в частині зазначення "для будівництва"), відмінний від того, що визначений у рішенні № 440/1444 від 15.11.2016 року Київської міської ради, як єдиного розпорядника землями комунальної власності в місті Києві, а тому місцевий господарський суд вважав за необхідне викласти п. 17 запропонованої позивачем редакції договору у редакції викладеній в резолютивній частині оскаржуваного рішення. Також, за висновком суду першої інстанції, інші умови запропонованої позивачем редакції договору (наведеній у заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023 року відповідають умовам Типового договору оренди землі та вимогам законодавства.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що в даному випадку відсутнє порушене право позивача, оскільки після завершення розгляду судової справи №910/5114/18 правонабувачем не забезпечено подачу документів у обсязі, які б дозволили Департаменту здійснити розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку та підготувати проєкт договору її оренди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9062/23.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року в частині визначення умов договору, а саме, викладення пункту 10 Договору в редакції: " 10. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк, у визначений законодавством порядку."; викладення пункту 11 Договору в редакції: " 11. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки. Орендна плата вноситься Орендарем з моменту державної реєстрації права оренди."; - доповнення пунктом 16-1 Договору скасувати, в іншій частині рішення залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що судом першої інстанції вірно встановлено та надана належна оцінка правовідносинам, що виникли між сторонами, порушене право позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, повно та всебічно досліджені обставини справи, що слугували для прийняття законного та обґрунтованого рішення в частині визнання укладеним договору оренди земельної ділянки. Однак, скаржник звертає увагу, що оскаржуване рішення містить неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права в частині викладення (зміни та/або доповнення) судом пунктів 10, 11 та 16-1 Договору, що були викладені позивачем, оскільки судом не вірно застосовані норми матеріального права, та на думку позивача суд вийшов за межі позовних вимог в цій частині. Також скаржник зазначає, що задовольняючи позовні вимоги частково, судом першої інстанції викладено пункт 10 в іншій зміненій редакції, чим місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог при цьому не вірно застосував закон та виклавши його в іншій редакції. Крім того на думку скаржника запропонована позивачем редакція пункту 9 Договору відповідає та дублює зміст з ч. 2 та ч. 3 ст. 1261 Земельного кодексу України, що спростовує твердження Департаменту про їх протиріччя вимогам законодавства, а запропонована позивачем редакція пункту 10 Договору відповідає та фактично дублює зміст з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», що спростовує твердження Департаменту про їх протиріччя закону. Одночасно скаржник звертає увагу, що наявність, в запропонованій позивачем редакції п. 10 Договору, вимоги щодо переважного права його поновлення на новий строк, у визначений законодавством порядку відповідає попереднім запереченням відповідача, в яких він посилався на заплутаність умов договору (а саме, незрозуміло та не чітко було передбачено в яких випадках продовжується договір та за якою процедурою, в яких випадках та за якою процедурою він поновлюється). Крім того, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про необхідність викладення п. 16-1 у іншій редакції, оскільки враховуючи пункт 11 та 13 Договору оренди землі визначено, що орендна плата за один рік користування земельною ділянкою становить 6 % від нормативно грошової оцінки та сплачується орендарем рівними частинами. Отже, доповнюючи п 16-1 Договору оренди землі такого змісту, суд першої інстанції покладає надмірну грошову відповідальність на орендаря у випадку невнесення орендної плати за один місяць користування ділянкою, оскільки чітко не визначено, що така відповідальність застосовується лише у випадку наявності простроченого платежу за рік, чи за один місяць користування земельною ділянкою, з покладанням на позивача штрафу у розмірі 100 % річної орендної плати. Таке подвійне трактування п. 16-1 Договору оренди землі є недоцільним та не зрозумілим для його сторін, що в подальшому може призвести до невизначеності сторін щодо порядку його виконання та накладання на орендаря великого фінансового навантаження, яке останній не зможе виконати. Враховуючи, що на момент виникнення судового спору, щодо укладення договору оренди, на всій території України оголошено воєнний стан, а велика кількість підприємців та споживачів, що можуть користуватись послугами ринку, виїхали за кордон та позивач позбавлений можливості господарювати на цій ділянці, отримуючи при цьому економічну вигоду та сплачувати орендну плату є необхідність встановити розмір орендної плати у розмірі меншому раніше погодженому відсотковому співвідношенні 3 %. Всупереч наведених норм законодавства, судом першої інстанції встановлено розмір орендної плати на рівні 6 % від нормативної оцінки землі.

Згідно з протоколом передачі раніше визначеному складу суду від 22.02.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

26.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/9062/23.

29.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро", позивача у справі, надійшла заява про виправлення описки в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 року виправлено описку допущену в абзаці 6 мотивувальної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року у справі №910/9062/23.

Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/9062/23 залишено без руху та надано скаржнику строк, не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом звернення з заявою про поновлення строку з зазначенням поважності причин пропуску такого строку.

Також, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року, розгляд справи призначено на 24.04.2024 року.

14.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

18.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро", позивача у справі, на виконання ухвали про усунення недоліків, надійшла поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у справі №910/9062/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23, об`єднано апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 в одне апеляційне провадження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 на час апеляційного провадження та призначено розгляд справи на 24.04.2024 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.05.2024 року.

22.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 22.05.2024 року представник позивача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити свою апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив свою апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції. Представник третьої особи надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу позивача та скасувати рішення суду першої інстанції.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню, а апеляційна скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" (далі -ТОВ Торговий дім "Дніпро", позивач) є власником нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. Д), загальною площею 142,5 кв.м та нежитлового приміщення (літ. Е), загальною площею 32,80 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Кольцова, буд. 12.

Право власності позивача на вказані нежитлові приміщення виникло у позивача на підставі рішень Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 року у справі № 2-1954, 2010 р. (а.с. 82-86 т. 1), від 18.08.2011 року у справі № 2-4520/11 (а.с. 91-92 т. 1) та зареєстровано Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 21.10.2010 року, номер запису: 1159-3 в книзі 25з-40, що підтверджується витягом № 27728432 (а.с. 90 т. 1) та 06.10.2011 року, номер запису: 1159-3 в книзі 25з-40, що підтверджується витягом № 31563515 (а.с. 96 т. 1).

Право власності позивача на зазначене нерухоме майно підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 335828893 від 15.06.2023 року. (а.с. 97 т. 1).

Належне позивачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер: 8000000000:75:221:0032 (далі - земельна ділянка), яка належить на праві комунальної власності територіальної громади міста Києва, в особі Київської міської ради, що не заперечувалось учасниками справи.

13.04.2007 року з метою отримання земельної ділянки в оренду позивач звернувся до Київської міської ради (далі - КМР, відповідач) з клопотанням № К-9645 про надання у користування (оренду) земельної ділянки для обслуговування та експлуатації торговельного майданчика на термін 5 років (а.с. 81 т. 1).

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Депаратмент земельних ресурсів КМР (КМДА), третя особа) було розроблено проєкт рішення Київської міської ради "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" (а.с. 20-23 т. 1).

Відповідно до пояснювальної записки №ПЗ-13429 від 13.06.2015 року до проєкту рішення Київської міської ради "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" (а.с. 23-24 т. 1) зазначено, що земельна ділянка (кадастровий номер: 8000000000:75:221:0032), яка планується до передачі в оренду, забудована нежитловою будівлею (літ. Д) загальною площею 142,50 кв.м та нежитловим приміщенням (літ. Е) загальною площею 32,80 кв.м (право власності зареєстровано на підставі рішень Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 року та від 18.08.2011 року). Там же зазначено, що земельна ділянка відноситься до міських земель, не наданих у власність чи користування (КО "Центр містобудування та архітектури" від 12.04.2007 року № 03-1298), земельна ділянка розташована в межах червоних ліній, орієнтовна площа забудови - 50%.

15.11.2016 року Київською міською радою прийнято рішення №440/1444 "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" (далі - рішення КМР №440/1444 від 15.11.2016 року) (а.с. 18-19 т. 1), відповідно до якого КМР вирішила:

1. Затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-4377, заява ДЦ №01006-000174599-014 від 05.04.2015 року).

2. Передати ТОВ Торговий дім "Дніпро", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5027 га в межах червоних ліній (кадастровий номер 800000000:75:221:0032, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000144492014) для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно (рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011 року).

3. Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро":

3.1. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до статті 96 Земельного кодексу України.

3.2. Виконувати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 17.03.2011 року №2857/0/18/19-11 та Головного управління Держземагенства у м. Києві від 19.02.2013 року №245.

3.3. Питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.

3.4. Питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством.

3.5. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

3.6. Земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженням відповідно до вимог містобудівного законодавства.

3.7. У місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені чинним законодавством, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки.

4. Попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Згідно листа від 17.03.2011 року №2857/0/18/19-11 (а.с. 25-26 т. 2) Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечувало проти відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного майданчику, без права забудови.

Згідно листа від 19.02.2013 року №245 (а.с. 27 т. 2) Головне управління Держземагенства у м. Києві надало Висновок до проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастрова справа Д-4377), у якому визначено цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування торговельного майданчику; умови надання (передчі): короткострокова оренда на 5 років.

Отже, Київською міською радою затверджено проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва та прийнято рішення про передачу ТОВ Торговий дім "Дніпро" зазначеної земельної ділянки в оренду на 5 років.

19.12.2016 року позивач звернувся до Київської міської ради в особі Департаменту земельних ресурсів КМР (КМДА) із заявами № 52, № 53 від 19.12.2016 року (вх. № 057/21260, № 057/21261 від 21.12.2016 року) (а.с. 29, 30 т. 1), в яких виклав прохання підготувати проєкт договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:75:221:0032 та повідомив про нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, наявність орендарів будівель КВЕД 4711 на приміщення площею 175,3 кв.м. Крім того, до наведених заяв позивач долучив оригінал витягу з технічної документації про нормативної грошову оцінку земельної ділянки, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців із зазначенням КВЕДів, копію рішення Київради та фотофіксацію земельної ділянки.

31.01.2017 року Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА) надано розрахунок № Ю-24648 розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер: 800000000:75:221:0032) (а.с. 32 т. 1).

01.03.2017 року між Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА) та ТОВ Торговий дім "Дніпро" укладено Акт приймання-передачі проєкту договору оренди земельної ділянки (а.с. 33 т. 1).

Відповідно до наведеного акту:

1. Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА) передав, а ТОВ Торговий дім "Дніпро" отримав проєкт договору оренди земельної ділянки з наступними характеристиками:

кадастровий номер - 800000000:75:221:0032;

місце розташування - бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва;

цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

вид використання - для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика;

розмір (площа) - 0,507 га в межах червоних ліній.

2. Додатки до проєкту договору на 3 арк., в тому числі розрахунок № Ю-24648 розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер: 800000000:75:221:0032).

3. Проєкт договору підготовлений на підставі рішення Київради від 15.11.2016 року №440/1444.

4. Сторони підтверджують, що проєкт договору оренди земельної ділянки завізований директором Департаменту.

5. Акт складено у двох примірниках, з яких один залишається у Департаменті, другий видано представнику ТОВ Торговий дім "Дніпро" за довіреністю.

Позивач зазначив, що сторони в усній формі узгодили дату та час нотаріального посвідчення договору у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М., проте договір оренди земельної ділянки укладено не було.

У квітні 2018 року керівник Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та ТОВ Торговий дім "Дніпро" про визнання незаконним та скасування рішення КМР від 15.11.2016 року № 440/14 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м.Києва", визнання відсутнім у ТОВ Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 року у справі №910/5114/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року, в позові відмовлено.

Отже, рішення суду у справі №910/5114/18 набрало законної сили 17.12.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, обставини, встановлені рішенням суду у справі № 910/5114/18, щодо відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення КМР від 15.11.2016 року № 440/14 не доказуються при розгляді даної справи № 910/9062/23 в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи № 910/5114/18 суди дійшли висновку, що оскільки не доведено підстав визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року № 440/14 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва", на підставі якого ТОВ Торговий дім "Дніпро" передано у користування строком на 5 років спірну земельну ділянку, то вимоги про визнання відсутнім у ТОВ Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) є необґрунтованими.

Отже, станом на час розгляду даної справи № 910/9062/23 рішення КМР від 15.11.2016 року № 440/14 є чинним, у судовому порядку незаконним не визнавалось та не скасовувалось, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

З метою визначення нової грошової оцінки земельної ділянки позивач отримав довідку про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки №Ю-47722/2019 від 15.02.2019 року. (а.с. 34 т. 1).

20.02.2019 року позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів КМР (КМДА) із заявою від 20.02.2019 року (вх.№ 057/2166 від 20.02.2019 року) з проханням підготувати документи та визначити час для завершення підписання та посвідчення договору (а.с. 213 т. 1).

27.03.2019 року Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА) листом №05716-6161 повідомив позивача, що для забезпечення укладення договору оренди вказаної земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" необхідно надати до Департаменту актуальний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та інформацію про розподіл загальної площі будівель і споруд згідно КВЕД (у разі їх наявності), наявність (відсутність) орендарів цих будівель і споруд та копію витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 35 т. 1).

16.11.2021 року позивач звернувся до відповідача з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, подавши заяву № 46 від 15.11.2021 року (вх. № 42529 від 16.11.2023 року). (а.с. 214 т. 1).

У відповідь на наведений лист позивача, Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА) листом № 05716-32798 від 10.12.2021 року повідомив позивача, що для підготовки проєкту договору ТОВ Торговий дім "Дніпро" необхідно направити до Департаменту звернення щодо здійснення розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, зазначивши інформацію про фактичне використання земельної ділянки, будівель і споруд згідно з КВЕД та наявність (відсутність) орендарів цих будівель і споруд, додавши оригінал витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, актуального на момент подачі відповідного звернення (а.с. 174 т. 1).

01.02.2023 року позивач звернувся до Голови Київської міської ради із заявою № 6 від 01.02.2023 року (вх. № 3586 від 06.02.2023 року), згідно якої просив надати доручення щодо підготовки документів (розрахунків нормативно-грошової оцінки земельної ділянки) та в подальшому підписати договір оренди земельної ділянки з ТОВ Торговий дім "Дніпро" (а.с. 36 т. 1).

Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА) листом № 05716-2742 від 02.03.2023 року повідомив позивача, що Департаментом може бути здійснено розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) та підготовлено проєкт відповідного договору після надання ТОВ Торговий дім "Дніпро" витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, актуального на момент підготовки проекту договору (з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік), а також документів та відомостей щодо правового статусу будівель і споруд на цій земельній ділянці та про наявність відсутність їх орендарів (а.с. 175-176 т. 1).

Позивач стверджує, що ним було вчинено всі необхідні та достатні дії для укладення та підписання договору оренди земельної ділянки.

Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що після прийняття рішення №440/1444 від 15.11.2016 року "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" Київська міська рада так і не уклала договір оренди земельної ділянки, позивач змушений звернутися з даним позовом до суду з вимогою про визнання укладеним між ТОВ Торговий дім "Дніпро" та КМР договору оренди земельної ділянки комунальної власності, площею 0,5027 га, кадастровий номер 8000000000:75:221:0032, що розташована на бульв. Кольцова, 12 у редакції, наведеній у заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023 року. (а.с. 31-37 т. 2).

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що запропонована позивачем редакція договору оренди землі фактично не містить істотних умов договору оренди землі, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а деякі пункти договору суперечать нормам ст. 33 Закону України "Про оренду землі", абз. 2 п. 8 Типового договору оренди землі, та водночас запропонована редакція пункту 17 Договору визначає вид використання земельної ділянки (в частині зазначення "для будівництва"), відмінний від того, що визначений у рішенні № 440/1444 від 15.11.2016 року Київської міської ради, як єдиного розпорядника землями комунальної власності в місті Києві. З огляду на викладене, суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення доповнивши редакцію договору оренди землі пунктами договору, відмінними від запропонованої позивачем редакції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

При визначенні способу захисту слід ураховувати положення ч. 1 ст. 14, п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Викладене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором.

Згідно зі ст.14 Господарського процесуального кодексу України («Диспозитивність господарського судочинства») суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності."

Імперативною нормою частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Такий правовий висновок щодо застосування норм процесуального права викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 року у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 року у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 року у справі № 909/452/18, від 26.01.2021 року у справі № 923/722/19, від 09.11.2021 року у справі №908/2637/20.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 року у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 року у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 року у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 року у справі № 902/377/19.

Отже, з`ясувавши, що сторона в обґрунтування своїх вимог послалась не на ті норми, які фактично, на думку суду, регулюють спірні правовідносини, суд не повинен самостійно здійснювати їх правову кваліфікацію, оскільки самостійне застосування в даному випадку інших правових норм призведе до зміни предмету та підстави позову, які визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем (стаття 46 Господарського процесуального кодексу України), тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Колегія суддів зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19).

Як вже було вище зазначено, місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення доповнив запропоновану позивачем редакцію договору оренди землі, а саме:

- "16-1. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується, від несплаченої суми за кожний день прострочення";

- "10. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, Орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору";

- "17. Земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика";

- « 25. На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): використання земельної ділянки в межах червоних ліній з обмеженням відповідно до вимог містобудівного законодавства (пп 3.6 п. 3 Рішення Київської міської ради №440/1444 від 15.11.2016); інших прав третіх осіб немає.»

Отже, суд першої інстанції, встановивши невідповідність викладених вище пунктів договору оренди землі, з власної ініціативи вніс зміни в запропоновану позивачем редакцію договору, яку позивач просив визнати укладеної, тобто змінив предмет позову.

Водночас, судова колегія вважає, що застосування у цій справі принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") призведе до зміни заявлених позивачем предмету позову та предмету дослідження, до необхідності здійснення дослідження та оцінки тих доказів, на які позивач не посилався і на яких своїх вимог не ґрунтував.

Зазначене призведить до порушення інших принципів господарського судочинства, а саме: принципів рівності сторін, змагальності та диспозитивності, тоді як зміст принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") полягає в тому, що суд знає право, самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін, самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus), вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач.

У рішенні ЄСПЛ від 14.04.2021 у справі за заявою № 25531/12 "Гусєв проти України" Суд нагадав, що принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять його в явно гірше становище порівняно з його опонентом (див. рішення у справах "Авотіньш проти Латвії [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, й інші посилання, ЄСПЛ 2016, та "Регнер проти Чехії" [ВП] (Regner v. the Czech Republic) [GC], заява № 35289/11, пункт 146, від 19.09.2017). До того ж право на змагальний судовий процес у принципі означає надання сторонам можливості ознайомлюватися та коментувати всі надані докази або подані зауваження з метою впливу на рішення суду. Крім того, сторони повинні мати можливість подати будь-які докази, необхідні для того, аби їхні вимоги задовольнили (див. рішення у справі "Клінік дез Акація та інші проти Франції" (Clinique des Acacias and Others v. France), заява № 65399/01 та 3 інші заяви, пункти 36- 43, від 13.10.2005). Крім того, суд, який розглядає справу, повинен сам дотримуватися принципу змагальності, наприклад, якщо він розглядає справу на підставі обґрунтування або заперечення, висловленого ним за власною ініціативою (див. рішення у справі "Чепек проти Чехії" (), заява № 9815/10, пункти 45 та 51- 60, від 05.09.2013) (пункт 26).

За таких умов необхідно зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права аргументувати свою позицію в умовах нової кваліфікації.

Суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача.

Отже, місцевий господарський суд, задовольняючи позов частково та доповнюючи запропоновану позивачем редакцію договору оренди землі з вданої ініціативи, вийшов за межі позовних вимог, тобто задовольнив вимоги про які позивач не просив у позові та не клопотав під час розгляду справи, що підтверджується також поясненнями позивача в апеляційній скарзі.

Вказане свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.187 Господарського процесуального кодексу України передбачено що, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України матеріальною основою органів місцевого самоврядування є, наряду з іншими об`єктами, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, управління якою здійснюють територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в тому числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів. (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно вимог ст.181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч.3 цієї статті при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України № 1724 від 13.12.2006 року, № 780 від 03.09.2008 року, № 843 від 23.11.2016 року, № 890 від 22.11.2017 року, № 650 від 22.07.2020 року, № 563 від 10.05.2022 року, № 921 від 19.08.2022 року) (далі - Типовий договір оренди землі).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 648 Цивільного кодексу України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторони договору, має відповідати цьому акту.

Статтею 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

15.11.2016 року Київською міською радою прийнято рішення №440/1444 "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" (далі - рішення КМР №440/1444 від 15.11.2016). (а.с. 18-19 т. 1)

19.12.2016 року позивач звернувся до Київської міської ради в особі Департаменту земельних ресурсів КМР (КМДА) із заявами № 52, № 53 від 19.12.2016 року (вх. № 057/21260, № 057/21261 від 21.12.2016 року) (а.с. 29, 30 т. 1), в яких виклав прохання підготувати проєкт договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:75:221:0032 та повідомив про нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, наявність орендарів будівель КВЕД 4711 на приміщення площею 175,3 кв.м.

Крім того, до наведених заяв позивач долучив оригінал витягу з технічної документації про нормативної грошову оцінку земельної ділянки, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців із зазначенням КВЕДів, копію рішення Київради та фотофіксацію земельної ділянки.

31.01.2017 року Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА) надано розрахунок № Ю-24648 розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер: 800000000:75:221:0032). (а.с. 32 т. 1).

01.03.2017 року між Департаментом земельних ресурсів КМР (КМДА) та ТОВ Торговий дім "Дніпро" укладено Акт приймання-передачі проєкту договору оренди земельної ділянки. (а.с. 33 т. 1).

Отже, колегія суддів звертає увагу, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору оренди землі станом на 2017 рік.

Втім, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, у квітні 2018 керівник Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та ТОВ Торговий дім "Дніпро" про визнання незаконним та скасування рішення КМР від 15.11.2016 року № 440/14 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульварі Кольцова, 12 у Святошинському районі м.Києва", визнання відсутнім у ТОВ Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою, площею 0,5027 га по бульвару Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 року у справі №910/5114/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року, в позові відмовлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з моменту отримання проєкту договору оренди земельної ділянки (01.03.2017 року) до закінчення судового спору у справі №910/5114/18 позивач не звертався у письмовій формі до відповідача з проханням підписати такий договір.

Вже після вказаного вище судового спору, позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів КМР (КМДА) із заявою від 20.02.2019 року (майже через два роки від отримання проєкту договору оренди землі), з проханням підготувати документи та визначити час для завершення підписання та посвідчення договору. (а.с. 213 т. 1).

27.03.2019 року Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА) листом №05716-6161 повідомив позивача, що для забезпечення укладення договору оренди вказаної земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" необхідно надати до Департаменту актуальний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та інформацію про розподіл загальної площі будівель і споруд згідно КВЕД (у разі їх наявності), наявність (відсутність) орендарів цих будівель і споруд та копію витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 35 т. 1).

Доказів надання позивачем Департаменту витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки матеріали справи не містять.

В подальшому, через півтора роки, 16.11.2021 року позивач звернувся до відповідача з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, подавши заяву № 46 від 15.11.2021 року (вх. № 42529 від 16.11.2023). (а.с. 214 т. 1).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що як до заяви від 20.02.2019 року, так і до заяви № 46 від 15.11.2021 року позивач не долучав сам проєкт договору оренди землі.

В свою чергу, у відповідь на наведений лист позивача, Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА) листом № 05716-32798 від 10.12.2021 року повідомив позивача, що для підготовки проєкту договору ТОВ Торговий дім "Дніпро" необхідно направити до Департаменту звернення щодо здійснення розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, зазначивши інформацію про фактичне використання земельної ділянки, будівель і споруд згідно з КВЕД та наявність (відсутність) орендарів цих будівель і споруд, додавши оригінал витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, актуального на момент подачі відповідного звернення. (а.с. 174 т. 1).

Матеріали справи не містять доказів надання позивачем Департаменту витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Однак, 01.02.2023 року позивач звернувся вже до Голови Київської міської ради із заявою № 6 від 01.02.2023 року (вх. № 3586 від 06.02.2023), згідно якої просив надати доручення щодо підготовки документів (розрахунків нормативно-грошової оцінки земельної ділянки) та в подальшому підписати договір оренди земельної ділянки з ТОВ Торговий дім "Дніпро". (а.с. 36 т. 1).

В свою чергу, Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА) листом № 05716-2742 від 02.03.2023 року повідомив позивача, що Департаментом може бути здійснено розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) та підготовлено проєкт відповідного договору після надання ТОВ Торговий дім "Дніпро" витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, актуального на момент підготовки проекту договору (з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік), а також документів та відомостей щодо правового статусу будівель і споруд на цій земельній ділянці та про наявність відсутність їх орендарів. (а.с. 175-176 т. 1).

Отже, з викладеного вище вбачається, що між сторонами не було досягнуто істотної умови договору, а саме ціни договору, без якої укладання договору оренди землі є неможливим.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Департамент не відмовлявся укласти із позивачем договір оренди землі, а лише просив надати зокрема витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для здійснення розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що проєкт договору оренди землі був погоджений між сторонами у березні 2017 року, відповідно майже через два роки (звернення позивача до відповідача з проханням укласти договір 20.02.2019 року) відбулась зміна законодавства, зокрема типова форма договору оренди та така істотна умова договору, як ціна договору, що свідчить про необхідність погодження нової редакції проєкту договору оренди землі.

Вказане також було встановлено судом першої інстанції, зокрема місцевий господарський суд зазначив, що запропонована позивачем редакція договору оренди землі (наведена у заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023 року) фактично не містить такої істотної умови договору оренди землі, визначеної ст. 15 Закону України "Про оренду землі", як відповідальності за несплату орендної плати, а запропонована редакція пункту 17 Договору визначає вид використання земельної ділянки (в частині зазначення "для будівництва"), відмінний від того, що визначений у рішенні № 440/1444 від 15.11.2016 року Київської міської ради, як єдиного розпорядника землями комунальної власності в місті Києві.

Колегія суддів також звертає увагу, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в процесуальних та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Колегія суддів зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у позивача на підставі рішенні № 440/1444 від 15.11.2016 року Київської міської ради наявне право на укладання договору оренди землі, однак як вище було встановлено між сторонами на момент розгляду даної справи не досягнуто усіх істотних умов договору, а саме через поведінку позивача, який не надав відповідачеві проект договору та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

А тому позивачем не доведено факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача, оскільки відповідач не відмовляв позивачеві в укладенні договору оренди, а лише просив листом від 02.03.2023 року надати документи необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 колегія суддів зазначає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження та не спростовують встановленого вище колегією суддів факту відсутності порушеного права позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 не підлягає задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 року у справі №910/9062/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

« 1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" (Україна, 03179, місто Київ, просп. Палладіна, будинок 13; ідентифікаційний код 23493643) на користь Київської міської ради (Україна, 01044, місто Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість гривень) 00 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9062/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко