Постанова

від 20.08.2024 по справі 910/9062/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9062/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Яценка Д. С. (адвоката), Рудометкіної М. О. (адвоката),

відповідача - Самелюк К. О. (самопредставництво),

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (колегія суддів: Агрикова О. В. - головуючий, Козир Т. П., Мальченко А. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 (суддя Гумега О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро"

до Київської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про укладення типового договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" (далі - ТОВ Торговий дім "Дніпро") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про укладення типового договору оренди земельної ділянки.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на наявність рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444 "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва". Проте ТОВ Торговий дім "Дніпро" зазначало, що відповідач безпідставно ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) з позивачем як власником нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Києва на праві комунальної власності.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/9062/23 позовні вимоги ТОВ Торговий дім "Дніпро" задоволено частково. Визнано укладеним між ТОВ Торговий дім "Дніпро" та Київською міською радою договір оренди земельної ділянки комунальної власності, площею 0,5027 га, кадастровий номер 8000000000:75:221:0032, що розташована у м. Києві, Святошинському районі, на бульв. Кольцова, у редакції, викладеній у цьому судовому рішенні. В іншій частині позову ТОВ Торговий дім "Дніпро" відмовлено. Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь ТОВ Торговий дім "Дніпро" 2 684,00 грн судового збору.

2.2. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ Торговий дім "Дніпро", врахував, що під час розгляду цієї справи відповідач та третя особа не надали власного проєкту договору оренди землі.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач здійснив всі необхідні дії щодо виконання рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444, і такі дії були прийняті Київською міською радою та Департаментом земельних ресурсів як належним чином вчинені. Факт здійснення ТОВ Торговий дім "Дніпро" всіх необхідних дій щодо виконання рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444 з метою укладення договору оренди земельної ділянки, як установив суд першої інстанції, підтверджується актом приймання-передачі проєкту договору оренди земельної ділянки від 01.03.2017, згідно з яким у березні 2017 року Департамент земельних ресурсів передав, а ТОВ Торговий дім "Дніпро" отримало проєкт договору оренди земельної ділянки; проте договір так і не був укладений. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутність підстав для укладення цього договору.

Суд першої інстанції встановив, що запропонована позивачем редакція договору оренди землі (наведена в заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023) містить істотні умови такого договору, визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", зміст яких відповідає умовам Типового договору оренди землі.

Водночас суд першої інстанції встановив, що запропонована позивачем редакція договору оренди землі (наведена в заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023) фактично не містить такої істотної умови договору оренди землі, як відповідальність за несплату орендної плати. Тому суд першої інстанції доповнив запропоновану позивачем редакцію договору оренди землі пунктом 16-1.

Господарський суд також, проаналізувавши зміст статті 33 Закону України "Про оренду землі", абзац 2 пункту 8 Типового договору оренди землі, дійшов висновку викласти пункт 10 запропонованої позивачем редакції договору у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що запропонована редакція пункту 17 договору визначає вид використання земельної ділянки (в частині зазначення "для будівництва"), відмінний від того, що визначений у рішенні Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444, тому місцевий господарський суд виклав пункт 17 запропонованої позивачем редакції договору в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

Суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи визначений власником земельної ділянки вид її використання - для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика, а також умови Типового договору оренди землі, підпункт 3.6 пункту 3 рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444, вважає за необхідне викласти пункт 25 договору оренди землі у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

Суд першої інстанції зазначив, що інші умови запропонованої позивачем редакції договору (наведеної в заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023) відповідають умовам Типового договору оренди землі та вимогам законодавства.

2.3. Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/9062/23 скасоване та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Торговий дім "Дніпро" відмовлено повністю.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов ТОВ Торговий дім "Дніпро" та доповнюючи запропоновану позивачем редакцію договору оренди землі з власної ініціативи, вийшов за межі позовних вимог, тобто задовольнив вимоги, про які позивач не просив у позові та не клопотав під час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ Торговий дім "Дніпро", зазначив, що станом на 2017 рік між сторонами була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору оренди землі. Проте суд апеляційної інстанції встановив, що з моменту отримання проєкту договору оренди земельної ділянки (01.03.2017) до закінчення судового спору у справі № 910/5114/18 позивач не звертався у письмовій формі до відповідача з проханням підписати такий договір. Лише після вирішення судового спору у справі № 910/5114/18 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів із заявою від 20.02.2019 з проханням підготувати документи та визначити час для завершення підписання та посвідчення договору. Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, проєкт договору оренди землі був погоджений між сторонами у березні 2017 року, а майже через два роки (звернення позивача до відповідача з проханням укласти договір 20.02.2019) відбулася зміна законодавства, зокрема, зміна типової форми договору оренди та такої істотної умови договору як ціна договору. Тому суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність погодження нової редакції проєкту договору оренди землі. Проте суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотної умови договору, зокрема, ціни договору, без якої укладення договору оренди землі є неможливим.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у ТОВ Торговий дім "Дніпро" на підставі рішенні Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444 наявне право на укладення договору оренди землі, однак між сторонами на момент розгляду цієї справи не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору через поведінку позивача, який не надав відповідачеві проект договору та витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Тому суд апеляційної інстанції зазначив про недоведення позивачем факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача. Суд апеляційної інстанції наголосив, що відповідач не відмовляв позивачеві в укладенні договору оренди, а лише просив листом від 02.03.2023 надати документи, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ Торговий дім "Дніпро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 скасувати частково і ухвалити у справі № 910/9062/23 нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в частині визначення умов договору, а саме: пункту 10 договору, виклавши його в редакції, запропонованій позивачем: "10. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк, у визначений законодавством порядку"; пункту 11 договору, виклавши його в редакції, запропонованій позивачем: "11. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься Орендарем з моменту державної реєстрації права оренди"; доповнення договору пунктом 16-1 скасувати; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі 910/9062/23 залишити без змін.

3.2. ТОВ Торговий дім "Дніпро", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, статті 6, 14, 16, 35 Закону України "Про оренду землі", статтю 93, частину 1 та 2 статтю 116, 123- 126 Земельного кодексу України, статті 15, 20, 792 Цивільного кодексу України, статті 44, 45 Закону України "Про нотаріат" та не врахував висновки про застосування цих норм, викладені в постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 910/11150/19, від 24.05.2022 у справі № 910/12241/20, від 17.08.2021 у справі № 906/1399/20 , від 18.10.2019 у справі № 922/651/18, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/16660/18.

ТОВ Торговий дім "Дніпро" стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 148 Господарського кодексу України, статей 6, 14, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 93, частини 1 та 2 статті 116, 123- 126 Земельного кодексу України, статті 792 Цивільного кодексу України.

ТОВ Торговий дім "Дніпро" також зазначає про незалучення до участі у справі приватного нотаріуса, який повинен був посвідчити договір. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, статей 73, 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, виправляючи описку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 у справі № 910/9062/23.

3.3. Департамент земельних ресурсів звернувся до Верховного Суду з клопотанням про закриття касаційного провадження у справі № 910/9062/23. Департамент земельних ресурсів вважає, що скаржник послався в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах, які стосуються правовідносин, неподібних зі справою, що розглядається, а також на ухвалу Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/16660/18, висновки у якій не можуть бути взяті до уваги під час касаційного перегляду. Також, на думку Департаменту земельних ресурсів, касаційна скарга не містить обґрунтування порушення судом апеляційної інстанції статей 73, 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ Торговий дім "Дніпро" є власником нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі (літ. "Д"), загальною площею 142,5 м2 та нежитлового приміщення (літ. "Е"), загальною площею 32,80 м2, розташованого за адресою: м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 12.

4.2. Право власності позивача на вказані нежитлові приміщення виникло у ТОВ Торговий дім "Дніпро" на підставі рішень Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 у справі № 2-1954/2010, від 18.08.2011 у справі № 2-4520/11; зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна" 21.10.2010, номер запису: 1159-3 в книзі 25з-40, що підтверджується витягом № 27728432 та 06.10.2011, номер запису: 1159-3 в книзі 25з-40, що підтверджується витягом № 31563515.

4.3. Належне позивачу на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:221:0032, яка належить на праві комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

4.4. 13.04.2007 з метою отримання земельної ділянки в оренду позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням № К-9645 про надання у користування (оренду) земельної ділянки для обслуговування та експлуатації торговельного майданчика на строк 5 років.

4.5. Департамент земельних ресурсів підготував проєкт рішення Київської міської ради "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва".

4.6. Відповідно до пояснювальної записки від 13.06.2015 № ПЗ-13429 до проєкту рішення Київської міської ради "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" зазначено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032), яка планується до передачі в оренду, забудована нежитловою будівлею (літ. "Д") загальною площею 142,50 м2 та нежитловим приміщенням (літ. "Е") загальною площею 32,80 м2 (право власності зареєстровано на підставі рішень Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011). Зазначено також, що земельна ділянка відноситься до міських земель, не наданих у власність чи користування (КО "Центр містобудування та архітектури" від 12.04.2007 № 03-1298), земельна ділянка розташована в межах червоних ліній, орієнтовна площа забудови - 50%.

4.7. 15.11.2016 Київська міська рада прийняла рішення № 440/1444 "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва", відповідно до якого Київська міська рада вирішила:

1. Затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-4377, заява ДЦ № 01006-000174599-014 від 05.04.2015).

2. Передати ТОВ Торговий дім "Дніпро", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,5027 га в межах червоних ліній (кадастровий номер 800000000:75:221:0032, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000144492014) для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно (рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04.06.2010 та від 18.08.2011).

3. Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро":

3.1. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до статті 96 Земельного кодексу України.

3.2. Виконувати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 17.03.2011 року № 2857/0/18/19-11 та Головного управління Держземагенства у м. Києві від 19.02.2013 року № 245.

3.3. Питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.

3.4. Питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством.

3.5. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

3.6. Земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженням відповідно до вимог містобудівного законодавства.

3.7. У місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені чинним законодавством, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки.

4. Попередити землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

4.8. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з листом від 17.03.2011 № 2857/0/18/19-11 Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечувало проти відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика, без права забудови.

4.9. Відповідно до листа від 19.02.2013 № 245 Головне управління Держземагенства у м. Києві надало Висновок до проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастрова справа Д-4377), у якому визначено цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика; умови надання (передачі): короткострокова оренда на 5 років.

4.10. Київська міська рада затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва та прийняла рішення про передачу ТОВ Торговий дім "Дніпро" зазначеної земельної ділянки в оренду на 5 років.

4.11. 19.12.2016 позивач звернувся до Київської міської ради в особі Департаменту земельних ресурсів із заявами № 52, № 53 від 19.12.2016 (вх. № 057/21260, № 057/21261 від 21.12.2016), в яких виклав прохання підготувати проєкт договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 800000000:75:221:0032 та повідомив про нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці, наявність орендарів, будівель, КВЕД 4711 на приміщення площею 175,3 м2. Крім того, до наведених заяв позивач долучив оригінал витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців із зазначенням КВЕДів, копію рішення Київської міської ради та фотофіксацію земельної ділянки.

4.12. 31.01.2017 Департамент земельних ресурсів надав розрахунок № Ю-24648 розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 800000000:75:221:0032).

4.13. 01.03.2017 року між Департаментом земельних ресурсів та ТОВ Торговий дім "Дніпро" укладено акт приймання-передачі проєкту договору оренди земельної ділянки.

4.14. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до наведеного акта:

1. Департамент земельних ресурсів передав, а ТОВ Торговий дім "Дніпро" отримало проєкт договору оренди земельної ділянки з такими характеристиками:

кадастровий номер - 800000000:75:221:0032;

місце розташування - бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва;

цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

вид використання - для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика;

розмір (площа) - 0,507 га в межах червоних ліній.

2. Додатки до проєкту договору на 3 арк., у тому числі розрахунок № Ю-24648 розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 800000000:75:221:0032).

3. Проєкт договору, підготовлений на підставі рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року № 440/1444.

4. Сторони підтвердили, що проєкт договору оренди земельної ділянки завізований директором Департаменту земельних ресурсів.

5. Акт складено у двох примірниках, з яких один залишається у Департаменті земельних ресурсів, другий видано представнику ТОВ Торговий дім "Дніпро" за довіреністю.

4.15. Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач зазначав про те, що сторони усно узгодили дату та час нотаріального посвідчення договору у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т. М., проте договір оренди земельної ділянки укладено не було.

4.16. У квітні 2018 року керівник Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та ТОВ Торговий дім "Дніпро" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва", визнання відсутнім у ТОВ Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою площею 0,5027 га на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032).

Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 910/5114/18, в позові відмовлено. Рішення суду у справі №910/5114/18 набрало законної сили 17.12.2018.

4.17. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що у справі № 910/5114/18 встановлені обставини щодо відсутності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444, тому ці обставини не доказуються при розгляді цієї справи № 910/9062/23 відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У справі № 910/5114/18 суди дійшли висновку, що оскільки не доведено підстав визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року № 440/1444 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торгівельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва", то вимоги про визнання відсутнім у ТОВ Торговий дім "Дніпро" права користування земельною ділянкою площею 0,5027 га на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) є необґрунтованими.

4.18. Станом на час розгляду справи № 910/9062/23 рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року № 440/1444 є чинним, у судовому порядку незаконним не визнавалось та не скасовувалось, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

4.19. Як зазначили суди попередніх інстанцій, з метою визначення нової грошової оцінки земельної ділянки позивач отримав довідку про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 15.02.2019 № Ю-47722/2019.

4.20. 20.02.2019 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів із заявою від 20.02.2019 (вх. № 057/2166 від 20.02.2019) з проханням підготувати документи та визначити час для завершення підписання та посвідчення договору.

4.21. 27.03.2019 Департамент земельних ресурсів листом № 05716-6161 повідомив позивача, що для забезпечення укладення договору оренди вказаної земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" необхідно надати до Департаменту актуальний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та інформацію про розподіл загальної площі будівель і споруд згідно з КВЕД (у разі їх наявності), наявність (відсутність) орендарів цих будівель і споруд та копію витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4.22. 16.11.2021 позивач звернувся до відповідача з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, подав заяву від 15.11.2021 № 46 (вх. № 42529 від 16.11.2023).

4.23. У відповідь на цей лист Департамент земельних ресурсів листом № 05716-32798 від 10.12.2021 повідомив позивача, що для підготовки проєкту договору ТОВ Торговий дім "Дніпро" необхідно направити до Департаменту звернення щодо здійснення розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, зазначивши інформацію про фактичне використання земельної ділянки, будівель і споруд згідно з КВЕД та наявність (відсутність) орендарів цих будівель і споруд, додавши оригінал витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, актуального на момент подачі відповідного звернення.

4.24. 01.02.2023 позивач звернувся до голови Київської міської ради із заявою від 01.02.2023 № 6 (вх. № 3586 від 06.02.2023), згідно з якою просив надати доручення щодо підготовки документів (розрахунків нормативної грошової оцінки земельної ділянки) та в подальшому підписати договір оренди земельної ділянки з ТОВ Торговий дім "Дніпро".

4.25. Департамент земельних ресурсів листом від 02.03.2023 № 05716-2742 повідомив позивача, що Департаментом може бути здійснено розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:75:221:0032) та підготовлено проєкт відповідного договору після надання ТОВ Торговий дім "Дніпро" витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, актуального на момент підготовки проекту договору (з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік), а також документів та відомостей щодо правового режиму будівель і споруд на цій земельній ділянці та про наявність чи відсутність їх орендарів.

4.26. Спір у цій справі виник у зв`язку із тим, що після прийняття рішення №440/1444 від 15.11.2016 "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" Київська міська рада так і не уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ Торговий дім "Дніпро".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ Торговий дім "Дніпро" про укладення типового договору оренди земельної ділянки у редакції, наведеній у заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після прийняття рішення № 440/1444 від 15.11.2016 "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" Київська міська рада всупереч вимогам закону безпідставно та необґрунтовано зволікає з укладенням типового договору оренди земельної ділянки, чим порушує права позивача.

5.4. Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.5. Порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульований положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

5.6. Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

5.7. Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення про передачу земельної ділянки) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, необхідною умовою для укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду.

5.8. У справі № 910/9062/23, що розглядається, суди встановили, що 15.11.2016 Київська міська рада прийняла рішення № 440/1444 про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика, відповідно до якого затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика; передала ТОВ Торговий дім "Дніпро" за умови виконання пункту 3 цього рішення в оренду на 5 років земельну ділянку для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно.

5.9. Колегія суддів зазначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою)).

5.10. Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

5.11. Згідно із частинами 1, 2 статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Типовий договір оренди землі та типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5.12. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджена Типова форма договору оренди землі.

5.13. Згідно із встановленими обставинами справи після прийняття рішення №440/1444 від 15.11.2016 року "Про передачу земельної ділянки ТОВ Торговий дім "Дніпро" для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика на бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва" Київська міська рада так і не уклала договір оренди земельної ділянки.

5.14. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ Торговий дім "Дніпро", врахував, що під час розгляду цієї справи відповідач та третя особа не надали власного проєкту договору оренди землі.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач здійснив всі необхідні дії щодо виконання рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444, і такі дії були прийняті Київською міською радою та Департаментом земельних ресурсів як належним чином вчинені. Факт здійснення ТОВ Торговий дім "Дніпро" всіх необхідних дій щодо виконання рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444 з метою укладення договору оренди земельної ділянки, як установив суд першої інстанції, підтверджується актом приймання-передачі проєкту договору оренди земельної ділянки від 01.03.2017, згідно з яким у березні 2017 року Департамент земельних ресурсів передав, а ТОВ Торговий дім "Дніпро" отримало проєкт договору оренди земельної ділянки; проте договір так і не був укладений. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено відсутності підстав для укладення цього договору.

5.15. Стосовно умов договору оренди, запропонованих позивачем, суд першої інстанції встановив, що запропонована позивачем редакція договору оренди землі (наведена у заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023) містить істотні умови такого договору, визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", зміст яких відповідає умовам Типового договору оренди землі, а саме:

об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) - земельна ділянка, як сформований об`єкт цивільних прав за кадастровим номером - 8000000000:75:221:0032 з наступними характеристиками: місце розташування - бульв. Кольцова, 12 у Святошинському районі м. Києва; загальна площа: 0,5027 га; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика (пункт 2 договору в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 24.11.2023);

дата укладення - не зазначена, водночас відповідно до статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору;

строк дії договору оренди - 5 (п`ять) років (пункт 8 договору в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 24.11.2023);

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду - пункти 11, 12, 13, 14, 15, 16 договору в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 24.11.2023.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що запропонована позивачем редакція договору оренди землі (наведена в заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023) не містить такої істотної умови договору оренди землі, як відповідальність за несплату орендної плати. Тому суд першої інстанції доповнив запропоновану позивачем редакцію договору оренди землі пунктом 16-1 такого змісту:

"16-1. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується, від несплаченої суми за кожний день прострочення".

Суд першої інстанції також установив, що умови пунктів 8, 9 запропонованої позивачем редакції договору (наведеної в заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023), відповідають рішенню Київської міської ради від 15.11.2015 № 440/1444 та приписам статті 126-1 Земельного кодексу України.

Господарський суд зазначив, що, проаналізувавши зміст статті 33 Закону України "Про оренду землі", абзац 2 пункту 8 Типового договору оренди землі, дійшов висновку викласти пункт 10 запропонованої позивачем редакції договору в такій редакції:

"10. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, Орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору".

Щодо запропонованих позивачем редакцій пунктів 17, 18, 19 договору оренди, то суд першої інстанції встановив, що позивач виклав пункти 17, 18, 19 договору оренди таким чином:

"17. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного майданчика.

18. Цільове призначення земельної ділянки: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

19. Умови збереження стану об`єкта оренди: Орендарю забороняється використання земельної ділянки всупереч умовам цього договору та заборона зміни цільового призначення земельної ділянки без письмового дозволу Орендодавця".

Разом з тим суд першої інстанції, проаналізувавши рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444, лист від 17.03.2011 № 2857/0/18/19-11 Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, дійшов висновку, що власником земельної ділянки - територіальною громадою в особі Київської міської ради визначено вид використання земельної ділянки (для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика) відповідно до правового режиму визначеної категорії земель (землі громадської та житлової забудови).

Суд першої інстанції встановив, що запропонована позивачем редакція пункту 17 договору визначає вид використання земельної ділянки (в частині зазначення "для будівництва"), відмінний від того, що визначений у рішенні Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444, тому місцевий господарський суд виклав пункт 17 запропонованої позивачем редакції договору у такій редакції:

"17. Земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика".

Крім того, суд першої інстанції встановив, що пункт 25 запропонованої позивачем редакції договору викладено таким чином:

"25. На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): зона особливого режиму забудови, інших прав третіх осіб немає".

Суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи визначений власником земельної ділянки вид її використання - для експлуатації та обслуговування торговельного майданчика, а також умови Типового договору оренди землі, рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444, пункт 25 договору оренди землі слід викласти у такій редакції:

"25. На орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження): використання земельної ділянки в межах червоних ліній з обмеженням відповідно до вимог містобудівного законодавства (пп 3.6 п. 3 рішення Київської міської ради №440/1444 від 15.11.2016); інших прав третіх осіб немає".

Разом з тим суд першої інстанції не встановив невідповідності запропонованої позивачем редакції пунктів 18, 19 договору оренди положенням Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" та пунктам 1, 2 рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444.

Суд першої інстанції зазначив, що інші умови запропонованої позивачем редакції договору (наведеної в заяві про уточнення позовних вимог від 24.11.2023) відповідають умовам Типового договору оренди землі та вимогам законодавства.

5.16. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що місцевий господарський суд, доповнюючи запропоновану позивачем редакцію договору оренди землі з власної ініціативи, вийшов за межі позовних вимог, тобто задовольнив вимоги, про які позивач не просив у позові та не клопотав під час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ Торговий дім "Дніпро", зазначив, що станом на 2017 рік між сторонами була досягнута домовленість щодо усіх істотних умов договору оренди землі. Проте суд апеляційної інстанції встановив, що з моменту отримання проєкту договору оренди земельної ділянки (01.03.2017) до закінчення судового спору у справі № 910/5114/18 позивач не звертався у письмовій формі до відповідача з проханням підписати такий договір. Лише після вирішення судового спору у справі № 910/5114/18 позивач звернувся до Департаменту земельних ресурсів із заявою від 20.02.2019 із проханням підготувати документи та визначити час для завершення підписання та посвідчення договору. Водночас, як зазначив суд апеляційної інстанції, проєкт договору оренди землі був погоджений між сторонами у березні 2017 року, а майже через два роки (звернення позивача до відповідача з проханням укласти договір 20.02.2019) відбулася зміна законодавства, зокрема, зміна типової форми договору оренди та такої істотної умови договору як ціна договору. Тому суд апеляційної інстанції зазначив про необхідність погодження нової редакції проєкту договору оренди землі. Проте суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотної умови договору, а саме ціни договору, без якої укладення договору оренди землі є неможливим.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у ТОВ Торговий дім "Дніпро" на підставі рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444 наявне право на укладення договору оренди землі, однак як між сторонами на момент розгляду цієї справи не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору через поведінку позивача, який не надав відповідачеві проект договору та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Тому суд апеляційної інстанції зазначив про недоведення позивачем факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача. Суд апеляційної інстанції наголосив, що відповідач не відмовляв позивачеві в укладенні договору оренди, а лише просив листом від 02.03.2023 надати документи, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки.

5.17. ТОВ Торговий дім "Дніпро", не погодившись із судовими рішеннями, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.18. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.19. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, статті 6, 14, 16, 35 Закону України "Про оренду землі", статтю 93, частину 1 та 2 статтю 116, 123- 126 Земельного кодексу України, статті 15, 20, 792 Цивільного кодексу України, статті 44, 45 Закону України "Про нотаріат" та не врахував висновки про застосування цих норм, викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 910/11150/19, від 24.05.2022 у справі № 910/12241/20, від 17.08.2021 у справі № 906/1399/20, від 18.10.2019 у справі № 922/651/18, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 17.11.2018 у справі № 911/205/18, від 20.10.2021 у справі 910/4089/20, а також в ухвалі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/16660/18.

ТОВ Торговий дім "Дніпро" стверджує про те, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 148 Господарського кодексу України, статей 6, 14, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 93, частини 1 та 2 статті 116, 123- 126 Земельного кодексу України, статті 792 Цивільного кодексу України.

5.20. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.21. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

5.22. Колегія суддів установила, що Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння) дійшов висновку про те, що "добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення".

5.23. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 17.11.2018 у справі № 911/205/18 (про стягнення коштів) та від 20.10.2021 у справі 910/4089/20 (про визнання правочину недійсним) посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці". По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

5.24. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

5.25. Отже, законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що цей принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори. Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20), від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37)).

5.26. За змістом статті 3 Цивільного кодексу України орган державної влади чи місцевого самоврядування як власник земельної ділянки зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

У свою чергу особа, яка добросовісно виконала вимоги, встановлені у рішенні власника про передачу земельної ділянку в оренду, має законодавчо передбачене право укласти договір оренди. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

5.27. У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що позивач здійснив всі необхідні дії щодо виконання рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444, і такі дії були прийняті Київською міською радою та Департаментом земельних ресурсів як належним чином вчинені. Факт здійснення ТОВ Торговий дім "Дніпро" всіх необхідних дій щодо виконання рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 440/1444 з метою укладення договору оренди земельної ділянки, як установив суд першої інстанції, підтверджується актом приймання-передачі проєкту договору оренди земельної ділянки від 01.03.2017, згідно з яким у березні 2017 року Департамент земельних ресурсів передав, а ТОВ Торговий дім "Дніпро" отримало проєкт договору оренди земельної ділянки; проте договір так і не був укладений.

Натомість суд апеляційної інстанції не взяв до уваги встановлені фактичні обставини судом першої інстанції. Проте суд апеляційної інстанції зазначив про обставини оскарження Київською місцевою прокуратурою № 9 рішення Київської міської ради від 15.11.2016 року № 440/1444 "Про передачу земельної ділянки Товариству обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" у межах справи № 910/5114/18. Суд апеляційної інстанції зауважив про звернення позивача до відповідача із заявою від 20.02.2019 (майже через два роки від отримання проєкту договору оренди землі) із проханням підготувати документи та визначити час для завершення підписання та посвідчення договору. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами не було досягнуто істотної умови договору, а саме ціни договору, без якої укладення договору оренди землі є неможливим. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не надав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, актуальний на момент підготовки проекту договору (з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік), а також документи та відомості щодо правового режиму будівель і споруд на цій земельній ділянці та про наявність чи відсутність їх орендарів. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення позивачем факту порушення його прав та інтересів з боку відповідача.

5.28. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 17.11.2018 у справі № 911/205/18 та від 20.10.2021 у справі 910/4089/20, на які посилається скаржник. Так, суд апеляційної інстанції не оцінив поведінку Київської міської ради на предмет її чесності, відкритості та поваги до інтересів відповідача. Суд апеляційної інстанції також не встановив, чи діяла Київська міська рада у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимагаючи від позивача надання документів для підготовки проєкту договору оренди земельної ділянки, про які зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

5.29. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що обраний ним спосіб захисту порушеного права відповідає сформованій єдиній правозастосовній практиці судів господарської юрисдикції в аналогічних спорах у справах, зокрема, № 910/12241/20, № 910/11150/19, № 906/1399/20, № 922/651/18.

5.30. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/12241/20 ухвалена за позовом Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп" до Київської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним; постанова Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 910/11150/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод зварювального обладнання» до Київської міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною; постанова Верховного Суду від 17.08.2021 у справі 906/1399/20 ухвалена за позовом Приватного акціонерного товариства "Електровимірювач" до Житомирської міської ради про визнання договору укладеним; постанова Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 922/651/18 ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМОС" до Харківської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним.

Колегія суддів, проаналізувавши висновки, викладені у наведених скаржником постановах, зазначає, що такий спосіб захисту як визнання договору оренди земельної ділянки укладеним є належним способом захисту у подібних правовідносинах. Водночас оскаржувана постанова не суперечить правовим позиціям Верховного Суду про те, що право позивача на укладення договору оренди за наявності рішення уповноваженого органу підлягає захисту.

5.31. У справі № 910/9062/23, що розглядається, суд апеляційної інстанції, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зауважив, що суд не має права виходити за межі позовних вимог для визначення ефективного способу захисту права замість позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, доповнив запропоновану позивачем редакцію договору оренди землі. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд, частково задовольняючи позов та доповнюючи запропоновану позивачем редакцію договору оренди землі з власної ініціативи, вийшов за межі позовних вимог, тобто задовольнив вимоги, про які позивач не просив у позові та не клопотав під час розгляду справи, що підтверджується також поясненнями позивача в апеляційній скарзі.

5.32. Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

5.33. Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає справу повторно у межах заявлених позовних вимог та підстав позову, тому не позбавлений можливості оцінити запропоновану редакцію проєкту договору оренди, яка надана позивачем.

Проте суд апеляційної інстанції, зазначивши про недоведення позивачем факту порушення його прав та інтересів, ухилився від надання оцінки змісту запропонованого позивачем проєкту договору оренди та фактично не здійснив апеляційного перегляду судового рішення у справі відповідно до покладених на нього статтею 269 Господарського процесуального кодексу України вимог, в тому числі не дослідив докази, надані сторонами, тому висновки суду апеляційної інстанції є передчасними.

5.34. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що посилання суду апеляційної інстанції на невідповідність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права та законного інтересу є передчасним та не відповідає об`єктивним обставинам справи, відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору в редакції, яку сторони погодили. При цьому скаржник посилається на неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

5.35. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс" до Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки. У зазначеній постанові Верховний Суд виклав такі висновки:

"49. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

50. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18)".

Колегія суддів зазначає, що скаржник посилається на висновок щодо застосування статті 4 Господарського процесуального кодексу України, який є є загальним для застосування судами при вирішенні господарських справ.

5.36. Колегія суддів зазначає, що у справі № 910/9062/23 суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не доведено факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача, оскільки відповідач не відмовляв позивачеві в укладенні договору оренди, а лише просив листом від 02.03.2023 надати документи, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому суд апеляційної інстанції також зазначив, що у позивача на підставі рішення № 440/1444 від 15.11.2016 Київської міської ради наявне право на укладення договору оренди землі, однак між сторонами на момент розгляду цієї справи не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема, через поведінку позивача, який не надав відповідачеві проект договору та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

5.37. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

5.38. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.39. Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

5.40. У справі, що розглядається, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, позивач зазначав, що відповідачі всупереч вимогам закону безпідставно та необґрунтовано зволікали з укладанням договору оренди земельної ділянки встановленої правової форми, чим порушили права позивача.

5.41. Як зазначалося, суд апеляційної інстанції не оцінив поведінку Київської міської ради на предмет добросовісності, на предмет здійснення нею своїх повноважень у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому висновок про недоведення позивачем факту порушення його прав та інтересів є необґрунтованим. Водночас висновки суду апеляційної інстанції про те, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотної умови договору, а саме ціни договору, є передчасним, оскільки зроблений без дослідження змісту проєкту запропонованого позивачем договору оренду та доказів, наявних у матеріалах справи

5.42. Тому доводи ТОВ Торговий дім "Дніпро" про порушення судом апеляційної інстанції порушив норм процесуального права, зокрема, статей 73, 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилися.

5.43. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не дотрималися вимог статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова у справі підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

5.44. ТОВ Торговий дім "Дніпро" в касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку із незалученням до участі у справі приватного нотаріуса, який повинен був посвідчити договір.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особою і сторонами спору не може братися до уваги (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, постанови Верховного Суду 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 27.02.2019 у справі № 910/21894/16, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

ТОВ Торговий дім "Дніпро" в касаційній скарзі не обґрунтовує, яким чином рішення суду у цій справі може вплинути на права або обов`язки нотаріуса, котрий повинен був посвідчити договір оренди земельної ділянки, тому наведені доводи скаржника не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення.

5.45. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, статті 73, 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, виправляючи описку ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 у справі № 910/9062/23.

5.46. Згідно з частиною 1 статті 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення). Таким чином, під описками слід розуміти неправильне написання слів, прізвищ, імен, назв тощо. Отже, виправлення допущених у рішенні, ухвалі, описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть рішення, ухвали.

5.47. Колегія суддів установила, що згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 у справі № 910/9062/23 виправлено описку допущену в абзаці 6 мотивувальної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 910/9062/23 (про відкладення вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ Торговий дім "Дніпро" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/9062/23 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.)

5.48. Колегія суддів вважає, що посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 73, 74, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України в цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки скаржник не обґрунтовує, яким чином внесення виправлень судом апеляційної інстанції до абзацу 6 мотивувальної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 910/9062/23 призвели до зміни суті судового рішення про відкладення вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ Торговий дім "Дніпро", та яким чином це вплинуло на законність оскаржуваної постанови у справі.

5.49. Отже, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.50. З урахуванням наведеного клопотання Департаменту земельних ресурсів про закриття касаційного провадження у справі № 910/9062/23 є безпідставним, тому задоволенню не підлягає.

5.51. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник, не надав належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак, висновки цього суду про відсутність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалену у справі постанову - скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпро" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 910/9062/23 скасувати, справу № 910/9062/23 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак