Рішення

від 15.05.2024 по справі 908/624/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/60/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 Справа № 908/624/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект (пр. Героїв Харкова, буд. 10/12, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 14078902)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032 код ЄДРПОУ 24584661)

про стягнення 1 644 655 грн 49 коп.

за участю представників

від позивача: Барчук Алєся Вікторівна, адвокат, ордер серія АХ № 1180557 від 31.03.2024

від відповідача: Левченко О.О., самопредставництво, витяг з ЄДР, в режимі відеоконференції

вільний слухач: Шеховцова В.С., паспорт серія НОМЕР_1 від 23.05.2001

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 1 532 156 грн 27 коп. сума основного боргу за актом № 1 від 16.12.2022, 46 443 грн 98 коп. 3 % річних за період прострочення з 15.02.2023 по 11.03.2024 включно, 66 055 грн 24 коп. інфляційних нарахувань за період прострочення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/624/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/624/24, присвоєно справі номер провадження 27/60/24. Визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.04.2024. Також, вказаною ухвалою зазначено, що за наявності потреби, проводити судове засідання 15.04.2024 у справі з використанням власних технічних засобів представників позивача та відповідача, враховуючи їх віддаленість.

27.03.2024 через підсистему Електронний суд від представника Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом Левченко О.О., до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01.04.2024 представником Акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект Барчук А.В., через підсистему Електронний суд, подана до суду заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.

09.04.2024 через підсистему Електронний суд від Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом до суду надійшов відзив на позовну заяву.

15.04.2024 через підсистему Електронний суд до суду від Акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект надійшла відповідь на відзив.

Також, від представника Акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект Барчук А.В. до суду через підсистему Електронний суд надійшла заява, у якій останній повідомляє, що внаслідок атаки 22.03.2024 на енергетику України місто Харків залишилось повністю без світла, наразі відновлення електропостачання триває, у місті запроваджені систематичні відключення, тривають коригування графіків відключення, які не завжди є прогнозованими. Просить суд підготовче засідання призначене на 15.04.2024 у справі № 908/624/24 провести за відсутності повноважного представника позивача у справі, закрити підготовче провадження у справі № 908/624/24 та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.04.2024 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті на 15.05.2024.

15.05.2024 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2024 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача 1 532 156 грн 27 коп. сума основного боргу за актом № 1 від 16.12.2022, 46 443 грн 98 коп. 3 % річних за період прострочення з 15.02.2023 по 11.03.2024 включно, 66 055 грн 24 коп. інфляційних нарахувань за період прострочення.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні, на підставах викладених у відзиві, зазначив, що відповідно до п. 2.3 договору №11037/21/19-121-08-21-10946 від 02.12.2021 оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі - приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку. Згідно з п. 5.8 договору, Підрядник, що є платником ПДВ, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. Належних доказів виконання пункту 2.3 договору щодо надання відповідачу податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) на електрону адресу відповідача pdvzaes@mgw.npp.zp.ua (п. 5.8 договору), позивачем не надано. При цьому, строк виконання зобов`язання щодо оплати частини робіт в розмірі суми ПДВ 255 359, 38 грн в договорі не встановлений. З урахуванням того, що обов`язок негайного виконання не випливає із договору та актів цивільного законодавства (п. 2.3 договору, ч. 2 ст. 530 ЦК України, абз. 2 п. 1.7 р. 1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14), строк виконання грошового зобов`язання за договором з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ (255 359,38 грн) визначається днем пред`явлення вимоги кредитором. Вимога щодо сплати частини вартості поставленого товару в розмірі суми ПДВ 255 359,38 грн до відповідача не надходила. Оскільки вимога про сплату частини вартості товару у розмірі суми ПДВ 255 359, 38 грн, від позивача не надходила, відповідно строк оплати цієї частини вартості товару не настав. Відповідач вважає твердження позивача щодо настання строку оплати вартості виконаних робіт та наявності у відповідача заборгованості в сумі 1 532 156,27 грн є безпідставними. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат відповідач зазначив, що позивач здійснив нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат не врахувавши того, що це грошове зобов`язання не є простроченим. Отже вимога позивача про стягнення з відповідача 46 443,98 грн 3% річних та 66 055,24 грн інфляційних втрат є необґрунтованою. Відповідач у відзив також посилався на наступне. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні запроваджений воєнний стан, строк дії якого продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (Указ Президента України від 05.02.2024 №49/2024). 04 березня 2022 року місто Енергодар Запорізької області та Запорізька атомна електрична станція були захоплені військовими формуваннями рф та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада (код: UA23040110000019947), в межах

якої розташовані виробничі потужності Відповідача, з 02.03.2022 включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (пп. «Василівський район» п. 4 «Запорізька область» р. ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку). Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України

підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, в тому числі і для суб`єктів господарської діяльності за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. В діях Відповідача відсутня вина, оскільки своєчасному і належному виконанню ним грошового зобов`язання за договором перешкоджають форс-мажорні обставини, настання яких підтверджені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. З моменту окупації Запорізька АЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Таким чином, з огляду на наявність форс-мажорних обставин, наявні всі підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором.

Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначив, що фактично відповідач не заперечує факту укладення договору № 11037/21/19-121-08-21-10946 від 02 грудня 2021 року; не наводить жодних зауважень чи запереченьщодо основної суми заборгованості за вказаним договором у загальному розмірі 1 532 156, 27 грн.; не наводить жодних зауважень чи заперечень щодо проведених позивачем розрахунків; не наводить власний контррозрахунок; не висловлює заперечень щодо визначення строку виконання грошового зобов`язання та періодів прострочення. Позивач не погоджується з доводами відповідача про те, що строк оплати ПДВ за договором не встановлений, тому проведення розрахунків із урахуванням ПДВ вважає невірним, оскільки відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010 року квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. На виконання договору позивач за Актом № 1 від 16 грудня 2022 року (акт, сума заборгованості за яким, є предметом спору) здійснив реєстрацію податкової накладної № 5 від 16 грудня 2022 року у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 276 796, 89 грн., ПДВ 255 359, 38 грн., усього 1 532 156, 27 грн., про що

свідчить надана квитанція, в ЄРПН зареєстровано за номером № 9311814347. У вказаній квитанції зазначено, що за результатами обробки документ прийнято. Враховуючи положення пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року, відповідач отримав зазначену податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив. Просив суд відмовити Акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» у задоволенні позову, в разі задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект», зменшити розмір відповідальності Відповідача у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, покласти на Акціонерне товариство «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» судові витрати по справі.

У судовому засіданні 15.05.2024, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

02.12.2021 між Акціонерним товариством «Харківський науково - дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (далі позивач, Підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі відповідач, Замовник) укладено договір № 11037/21/19-121-08-21-10946.

Відповідно до п. 1.1 договору за даним договором Замовник доручає та зобов`язується оплатити, а Підрядник приймає на себе зобов`язання виконання проектних робіт: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133, Енергоблок № 1. Реакторне відділення. Заміна автономних кондиціонерів на кондиціонери, кваліфіковані на «жорсткі» умови та сейсмічні впливи». Коригування проектно-кошторисної документації». (Надалі та текстом - проектно-кошторисна документація). Код згідно з ДКППДК 016:2010 -71.12.

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість робіт за цим договором зазначається в Протоколі узгодження договірної ціни (невід`ємний додаток № 2 до договору) і визначена на підставі Договірної ціни (невід`ємний додаток № 4 до договору), складає: 1 276 796,89 грн. Крім того, ПДВ: 255 359,38 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 1 532 156,27 грн.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частими вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним під Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Згідно п. 4.2 договору Підрядник забезпечує розробку проектно-кошторисної документації в строки, визначені Календарним планом (додаток № 3), що є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання зазначених умов Договору сторонами складений і погоджений Календарний план робіт (Додаток № 3 до Договору), відповідно до якого закінчення всіх етапів робіт по виконанню проектно-вишукувальних робіт «Технологічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова 133. Енергоблок № 1. Реакторне відділення. Заміна автономних кондиціонерів на кондиціонери, кваліфіковані на «жорсткі» умови та сейсмічні впливи». Коригування проектно-кошторисної документації».

Відповідно до Календарного плану початок дата оформлення договору обома сторонами, закінчення - 15 грудня 2021 року.

Згідно п. 5.1 договору після завершення виконання робіт згідно Календарного плану підрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту завершення виконання робіт надає замовнику проектно-кошторисну документацію, оформлену відповідно до п. 4.6 даного договору, яка супроводжується накладною.

Згідно із п. 5.6 договору підтвердженням належного виконання робіт за договором є підписання Сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно із п. 11.1 договору договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2022. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, що залишились невиконаними.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання своїх зобов`язань за договором були виконані обумовлені роботи, що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 16.12.2022.

Відповідно до Акту № 1 від 16.12.2022 виконана робота задовольняє умовам договору, завданням на проектування та належним чином оформлена.

Акт містить посилання на те, що робота виконана за етапом № 1 та здана при накладній № 221901/204-3257 від 13.12.2021 (тобто у межах календарного плану).

Акт № 1 від 16.12.2022 здачі-приймання наданих робіт по договору містить підписи уповноважених представників Замовника, Виконавця та скріплений печатками обох підприємств.

Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надані відповідачу обумовлені послуги на загальну суму 1 532 156 грн 27 коп. з ПДВ, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 16.12.2022 по договору № 11024/21/19-121-08-21-10946 від 02.12.2021.

За актом здачі-приймання виконаних в ЄРПН 16.12.2022 зареєстрована податкова накладна № 5. Відповідна податкова накладна та квитанція про реєстрацію містяться в матеріалах справи.

Отже, позивач виконав усі взяті на себе за даним договором зобов`язання у повному обсязі, проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем склала 1 532 156 грн 27 коп. за актом № 1 від 16.12.2022.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов`язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов`язання не встановлений або зазначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред`явлення вимоги, якщо зобов`язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору на виконання робіт позивачем виконані та передані відповідачу роботи по виконанню проектно-вишукувальних робіт «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова 133. Енергоблок № 1. Реакторне відділення. Заміна автономних кондиціонерів на кондиціонери, кваліфіковані на «жорсткі» умови та сейсмічні впливи». Коригування проектно-кошторисної документації».

Виходячи зі змісту Договору № 11037/21/19-121-08-21-10946 від 02.12.2021, зокрема пункту 2.3 договору, порядок розрахунків за договором передбачає здійснення оплати протягом 60 календарних днів з дати підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Оплата відповідачем виконаних робіт мала бути проведена не пізніше 14.02.2023, тобто з 15.02.2023 має місце прострочення відповідача, в свою чергу, оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ мало бути проведено після реєстрації Підрядником податкової накладної у ЄРПН, тобто не пізніше 27.06.2023.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата робіт у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови договору № 11037/21/19-121-08-21-10946 від 02.12.2021 в частині оплати виконаних робіт, своєчасно та в повному обсязі не сплатив за виконані позивачем роботи, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за виконані роботи в сумі 1 532 156 грн 27 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати за надані послуги в повному обсязі суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 532 156 грн 27 коп. основного боргу є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 46 443 грн 98 коп. 3 % річних за період прострочення з 15.02.2023 по 11.03.2024 включно, 66 055 грн 24 коп. інфляційних нарахувань за період прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Діючим законодавством не передбачено можливості зменшення інфляційних втрат, оскільки за своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Суд за певних умов має лише право, а не обов`язок зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку. Звільнення від 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих кредитором на підставі статті 625 ЦК України, діючим законодавством також не передбачено.

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум інфляційних втрат від знецінення грошових коштів та 3 % річних є правомірним, в межах заявлених позовних вимог. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути в причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів…

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» № 1246 від 29.12.2010 квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

На виконання договору позивач за Актом № 1 від 16.12.2022 (акт, сума заборгованості за яким, є предметом спору) здійснив реєстрацію податкової накладної № 5 від 16.12.2022 у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 1 276 796 грн 89 коп., ПДВ 255 359 грн 38 коп., усього 1 532 156 грн 27 коп., про що свідчить надана квитанція, в ЄРПН зареєстровано за номером № 9311814347.

У вказаній квитанції зазначено, що за результатами обробки Документ прийнято.

Враховуючи положення пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, відповідач отримав зазначену податкову накладну та квитанцію про її реєстрацію та мав можливість перевірити стан реєстрації податкових накладних на офіційному сайті Державної податкової інспекції.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків № 102 станом на 28.02.2023, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача на суму заборгованості в розмірі 1 532 156 грн 27 коп.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

Наданим суду актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 16.12.2022, засвідчено перелік виконаних робіт, засвідчено їх виконавця, яким є позивач, відображено відсутність зауважень до робіт та встановлено їх відповідність регламентам, вказаний акт засвідчені уповноваженими на те особами.

Положення договору, які визначають його ціну (вартість послуг за договором), що підлягає сплаті Замовником за надані йому послуги, не розділяють вартість самої послуги та суму ПДВ, що підлягає сплаті.

Аналіз положень договору дає змоги дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.3 договору включається у загальну вартість послуг, зазначену у п. 2.1 договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю наданих послуг.

Положення п. 2.3 договору щодо оплати покупцем частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості наданих послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни послуги і не підлягає відокремленню.

У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого Замовник повинен здійснити повну оплату послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку 60-ти календарних днів з дати підписання обома сторонами Акта здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 6.5 договору, лише у випадку відсутності зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН у встановлений Податковим кодексом строк, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену пунктами 2.1 договору.

Факт отримання робіт на суму 1 532 156 грн 27 коп. відповідач підтвердив підписанням Акту здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 16.12.2022, відтак кінцевим строком оплати виконаних робіт з урахуванням суми ПДВ було 14.02.2023. Відтак, момент виникнення заборгованості починається з 15.02.2023.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши договір № 11037/21/19-121-08-21-10946 від 02.12.2021 і виконавши обумовлені роботи, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за виконані роботи у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем виконаних позивачем робіт.

Відповідачем не заперечувався факт належного виконання позивачем умов договору.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 532 156 грн 27 коп. основного договору за договором № 11037/21/19-121-08-21-10946 від 02.12.2021, 46 443 грн 98 коп. 3 % річних за період прострочення з 15.02.2023 по 11.03.2024 включно, 66 055 грн 24 коп. інфляційних нарахувань за період прострочення.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 12 000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З дотриманням пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс у зв`язку з розглядом справи витрати: судовий збір за подання позовної заяви 19 735 грн 87 коп.; витрати на професійну правову допомогу 12 000 грн 00 коп.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження стягнення суми 12 000 грн 00 коп. правових витрат позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, укладеного між Адвокатом Барчук А.В., далі Адвокат та Акціонерним товариством Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект, далі Клієнт.

Відповідно до пункту 1 договору Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пунктів 9, 9.1 договору розмір гонорару за надання правової допомоги за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін. Розмір гонорару у справах (спорах), що мають майновий характер, може встановлюватися у відсотковому співвідношенні від ціни позову, повідомлення - рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень). У разі досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає Клієнт, Сторони можуть узгодити доплату до гонорару за позитивний результат.

Суми гонорару зазначаються в Актах про надання правової допомоги, які формуються по мірі необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту. У Акті про надання правової допомоги вказується перелік наданої правової допомоги із Ідентифікацією та її вартість. Сторони погодилися, що якщо поштове повідомлення про надіслання Акту про надання правової допомоги повертається Адвокату, то, незалежно від причини такого повернення (відсутність за місцем знаходження, відмова від отримання тощо), Клієнт вважається таким, що отримав Акт про надання правової допомоги.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 29.12.2023 до договору про надання правничої допомоги № 04-22 від 05.08.2022 сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії договору про надання правничої допомоги та викладено пункт 25 даного договору у наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року».

Отже, розмір гонорару за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18.

Згідно з підписаним між сторонами актом про надання правничої допомоги № 13 (виконаних робіт) від 13.05.2024, Адвокат надав Клієнту правничу допомогу, а Клієнт прийняв надану допомогу: представництво інтересів Клієнта а господарському судочинстві у спорі із АТ НАЕК «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» АТ НАЕК «Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором № 11037/21/19-121-08-21-109-46 від 02 грудня 2021 року - справа № 908/624/24:

- підготовка позовної заяви про стягнення коштів із розрахунком стягуваних сум;

- підготовка та подання відповіді на відзив;

- підготовка та подання заяв процесуального характеру, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно п. 2 акту про надання правничої допомоги № 13 від 13.05.2024 гонорар (винагорода) Адвоката за надання правничої допомоги, перелік якої наведений у

даному Акті, складає 12 000 грн 00 коп. Надана правнича допомога підлягає

оплаті у розмірі 12 000 грн 00 коп.

У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АХ № 1180557, виданого 31.03.2024 за договором № 04-22 від 05.08.2022 адвоката Барчук А.В. на надання правничої (правової) допомоги Акціонерному товариству Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1083 від 21.10.2011, виданого Барчук А.В.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідач просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн 00 коп., в разі задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу зменшити їх розмір до мінімального можливого розміру.

Відповідач вважає, що заявлена до стягнення сума не відповідає ч. 4 ст. 126 ГПК України: справа є простою з процесуальної точки зору; сума фіксованого гонорару неспівмірна зі складністю справи та обсягом матеріалів у справі, оскільки позовні вимоги грунтуються виключно на самому договорі та одному акті здачі-приймання наданих послуг; розрахунки стягуваних сум 3% річних та інфляційних втрат здійснені адвокатом за допомогою онлайн-калькулятора; умови договору про надання послуг не є складними; у провадженні судів перебувають аналогічні справи.

Суд відхиляє заперечення відповідача, як необґрунтовані, виходячи з наступного.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд зазначає, що сторонами в протоколі погодження розміру гонорару адвоката за надання правничої допомоги від 11.03.2024 визначено розмір гонорару в фіксованій сумі 12 000 грн 00 коп.

Адвокатом надані позивачу послуги, про які зазначено в акті про надання правничої допомоги. Суд вважає суму гонорару співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.

Суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов`язання за договором, що стало підставою для звернення до суду.

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача стягується судовий збір 19 735,87 грн та 12 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503 ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут Енергопроект (пр. Героїв Харкова, буд. 10/12, м. Харків, 61005, код ЄДРПОУ 14078902) 1 532 156 (один мільйон п`ятсот тридцять дві тисячі сто п`ятдесят шість) грн 27 коп. основного боргу, 46 443 (сорок шість тисяч чотириста сорок три) грн 98 коп. 3 % річних, 66 055 (шістдесят шість тисяч п`ятдесят п`ять) грн 24 коп. інфляційних нарахувань, 19 735 (дев`ятнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн 87 коп. судового збору, 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення оформлено і підписано 23.05.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.