Рішення

від 16.05.2024 по справі 910/14967/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2024Справа № 910/14967/23

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ ПЛЮС"простягнення судових витрату справі№ 910/14967/23За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ ПЛЮС"доТовариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ»простягнення 1 946 377,89 грн Суддя Підченко Ю.О.Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/14967/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ ПЛЮС" (далі також позивач, ТОВ "КЕРНЕЛ ПЛЮС") до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ» (далі також відповідач, ТОВ «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ») про стягнення заборгованості в розмірі 1 140 456,57 грн, пені в розмірі 792 887,55 грн, 3% річних в розмірі 13 033,77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 суд закрив провадження у справі в частині стягнення 1 040 456,57 грн, а решту позову задоволено частково.

04.12.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн з відповідача.

Відповідно до ухвали суду від 20.12.2023 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні 15.02.2024.

Проте, враховуючи необхідність направлення всіх матеріалів справи № 910/14967/23 до Північного апеляційного господарського суду, суд дійшов висновку про зупинення розгляду заяви про стягнення судових витрат до повернення матеріалів справи № 910/14967/23 до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14967/23 задоволено частково та вирішено:

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14967/23 змінити.

Викласти п.п. 1, 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14967/23 у такій редакції:

«1. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ ПЛЮС» заборгованості в розмірі 1 061 972,71 грн. закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, оф. 27; код ЄДРПОУ 40944008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ ПЛЮС» (19243, Черкаська обл., Жашківський район, с. Бузівка, вул. Миру, 111; код 42867360) заборгованість в розмірі 78 483,86 грн., пеню в розмірі 207 063,46 грн., 3% річних в розмірі 13 033,77 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 20 408,31 грн. Видати наказ.»

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/14967/23 залишити без змін.

05.04.2024 на виконання вказаної постанови Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

У зв`язку з поверненням матеріалів справи № 910/14967/23 до Господарського суду міста Києва, суд вирішив за необхідне поновити розгляд заяви про стягнення судових витрат та призначити судове засідання на 16.05.2024.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання 16.05.2024 не забезпечили, про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вважає, що неявка представників сторін в судове засідання 16.05.2024 не перешкоджає розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, у позовній заяві позивачами було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат на послуги адвоката в розмірі 50 000,00 грн та 1% від суми задоволених вимог.

У заяві від 04.12.2023 представник позивача заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 26 000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1463915 від 21.09.2023;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Шевченка Д.В;

- договір № 9/1від 18.09.2023 про надання правничої допомоги;

- акт приймання-передачі послуг № 1 від 30.11.2023 на суму 26 000,00 грн;

- додаткова угода № 1 до договору № 9/1від 18.09.2023 про надання правничої допомоги;

- рахунок-фактура № 1 від 30.11.2023.

Заперечуючи проти заявленого представником позивача розміру витрат, відповідач наголошував на такому:

- з урахуванням того, що за спірним договором було здійснено всього дві поставки, складено дві видаткових накладних, розрахунок штрафних санкцій є нескладним (що не завадило адвокату допустити помилки у розрахунках), оскільки охоплює незначний період у часі, а оскільки Відповідач визнавав свою заборгованість та погасив її до дня ухвалення судового рішення, складність даної справи є мінімальною. Відповідно і час витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви, обсяг наданих послуг адвоката також є мінімальними;

- в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат;

- адвокатом позивача подано документ під назвою: «Акт прийому передачі №1» від 30.11.2023 року, але даний документ не відповідає вимогам ч. 3 ст. 126 ГПК України;

- необхідності у поданні позову та відповідно у понесенні витрат на правничу допомогу у позивача не було, оскільки відповідач неодноразово повідомляв позивача про те, що повністю визнає свою заборгованість та не відмовляється від її погашення у добровільному порядку;

- у відзиві відповідач заявив про визнання позову та до моменту ухвалення судового рішення повністю погасив суму основної заборгованості;

- заявлена позивачем сума судових витрат є явно завищеною, і відповідач не повинен нести додатковий тягар у вигляді компенсації позивачу витрат, які останній поніс у зв`язку з залученням адвоката, в той час, як відповідач погасив заборгованість у добровільному порядку.

Враховуючи доводи сторін та наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

У розділі 5 договору № 9/1 від 18.09.2023 сторони погодили, що клієнт оплачує послуги адвоката, оформлені відповідно до п. 5.2. або альтернативно, до п. 5.6. цього договору, за фактом їх надання, якщо сторони не домовляться по окремим роботам про часткову або попередню оплату. Для оплати послуг адвокат надає клієнту рахунок-фактуру і Акт приймання-передачі послуг. В Акті зазначається інформація про кількість відпрацьованих адвокатом годин/ кількість судових засідань, у яких прийняв участь адвокат; вартість наданих послуг. Індивідуальна погодинна ставка адвоката становить 1 000,00 грн. Індивідуальна ставка адвоката за участь в судовому засіданні в суді першої інстанції становить 2 000,00 грн.

Згідно з долученого до заяви Акту № 1 від 30.11.2023, всього адвокатом було витрачено 22 години та прийнято участь у двох судових засіданнях в справі.

Судом здійснено аналіз наведених в Акті обсягів наданих послуг та їх вартості.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У наданих представником позивача в договорі № 9/1 від 18.09.2023 встановлено погодинну оплату 1 000,00 грн за 1 годину. Також встановлено фіксовану ставку за участь в судовому засіданні в суді першої інстанції в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі № 826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Отже, суд дійшов висновку, що вартість послуг та витрачений час, які зазначені в Акті № 1 від 30.11.2023 відповідають критерію розумності, такі витрати мають характеру необхідних, співрозмірні із виконаною роботою в суді першої інстанції. Витрати позивача на професійну правничу допомогу були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтований.

Відповідачем не доведено надмірності понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ ПЛЮС" витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ ПЛЮС" про стягнення судових витрат підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 120, 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ ПЛЮС" про стягнення судових витрат задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, оф. 27; код ЄДРПОУ 40944008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ ПЛЮС" (19243, Черкаська обл., Жашківський район, с. Бузівка, вул. Миру, 111; код 42867360) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000,00 грн.

3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати відповідні накази.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 21.05.2024.

Суддя Ю.О. Підченко