Рішення

від 25.04.2024 по справі 243/12225/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2024Справа № 243/12225/21

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Центр"

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_6

про розірвання договорів застави, відновлення договорів (Вклад "Депозит VIP"), розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, надання оригіналів договорів та стягнення моральної шкоди

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_7

від третіх осіб 1-6: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.11.2021 до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 за участю третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з вимогами до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про:

- розірвання договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 04.04.2008 та договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008, які укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк";

- відновлення АТ КБ "ПриватБанк" депозитних договорів: договору від 02 липня 2007 року № SAMDN01000014661435 (Вклад "Депозит VIP") та договору

№ SAMDN01000703288548 (Вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008, укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") п. 7. Якщо договір (Вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (Вклад "Депозит VIP");

- надання АТ КБ "ПриватБанк" Кулиничу С. В. оригіналів відновлених депозитних договорів: договору (Вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008 № SAMDN01000703288548 і договору від 02.07.2007 № SAMDN01000014661435 (Вклад "Депозит VIP"), укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" та розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення з 12 серпня 2008 року на дату відновлення на паперових носіях, завірених належним чином, згідно умов вказаних депозитних договорів (Вклад "Депозит VIP") п.7;

- стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" моральної шкоди у сумі 50 000 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2022, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.02.2022, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, вирішив АТ КБ "ПриватБанк" відновити депозитні договори: договір № SAMDN01000014661435 (Вклад "Депозит VIP") від 02.07.2007, а також договір № SAMDN01000703288548 (Вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008, укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", які були розірвані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") п. 7, якими передбачено, що в разі, якщо договір (Вклад "Депозит VIP") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договорів (Вклад "Депозит VIP"); з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022 рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2022 залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 22.11.2023 скасовано рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2022 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14.12.2022, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із тим, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Верховного суду від 10.01.2024 справу № 243/12225/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь-Центр", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про захист прав споживача, розірвання договорів застави, відновлення договорів (Вклад "Депозит VIP"), розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, надання оригіналів договорів та стягнення моральної шкоди передано для продовження розгляду до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 243/12225/21 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 прийнято справу № 243/12225/21 до провадження, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 виправлено допущену в пункті 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 по справі № 243/12225/21 описку.

23.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

26.02.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання.

27.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 25.03.2024.

18.03.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли відповідь на відзив відповідача на позовну заяву та заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.03.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про залишення позовної заяви без руху.

У підготовчому засіданні 25.03.2024 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.04.2024.

В судове засідання 25.04.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 25.04.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (банк за договором, відповідач у справі) та ОСОБА_1 (клієнт за договором, позивач у справі) укладено договір № SAMDN01000014661435 (Вклад "Депозит VIP")від 02.07.2007 та договір № SAMDN01000703288548 (Вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008.

З метою отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" кредиту за кредитним договором від 04.03.2028 № 09/08, 03 квітня 2008 року ОСОБА_1 підписано заяву, відповідно до якої останній є заставодавцем по договору застави б/н від 03 квітня 2008 року майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору між ним та "ПриватБанком".

Також, ОСОБА_1 підписано договори застави та відступлення права вимоги ( цесії) від 03 квітня 2008 року ( фінансові операції по яких не відбувалися) на один депозит № SAMDN01000703288548 ( Вклад "Депозит VIP") від 02 квітня 2008 року на суму 30000 доларів США.

У зв`язку з припиненням банком виплат відсотків по депозитним договорам, позивач звернувся до відповідача з відповідним запитом.

Відповідно до листа вих. № 0906/0009000/1708 від 14.04.2009 банк повідомив позивача що у зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" зобов`язань за кредитним договором від 12.08.2008, банк розірвав депозитні договори ОСОБА_1 № SAMDN01000014661435 (Вклад "Депозит VIP") від 02.07.2007 на суму 82895,34 доларів США та № SAMDN01000703288548 (Вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008 та направив кошти на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" за кредитним договором від 12.08.2008 на підставі укладених з ОСОБА_1 договору застави № 09/08 від 04.04.2008 та договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 в забезпечення виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" зобов`язань за кредитним договором від 12.08.2008 № 09/08 та додаткової угоди № 1 до нього.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2021 року по справі № 253/4157/14-к провадження № 1-вп/243/1/2021 відновлено втрачені матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України в частині Ухвали Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 квітня 2014 року по справі № 253/4157/14-к.

Так, Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 квітня 2014 року по справі № 253/4157/14-к, яка набула законної сили 28 квітня 2014 року, серед іншого встановлено наступне: 04.04.2008, в денний час, невстановлені особи кредитного центру ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк", матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, достовірно усвідомлюючи, про те, що 30 000 доларів США за депозитом ОСОБА_1 є не достатньою сумою для забезпечення кредитного покриття, пені, простроченої винагороди, відсотків і тіла кредиту, склали завідомо неправдиві офіційні документи: договір застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008р., договір поступки права вимоги (цессії) від 04.04.2008р. згідно за якими нібито гр. ОСОБА_1 , у якості забезпечення за кредитним договором №09/08 від 04.03.2008 ТОВ "Сталь Центр" та "ПриватБанком" на 490 000грн., надав у заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі по:

- договору про Депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.07.2007 №SAMDN01000014661435 на суму 80 000 доларів США;

- договору про Депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.04.2008 № SAMDN01000703288548 на суму 30 000 доларів США,

використовуючи шарикову ручку з барвником синього кольору, підробили підписи від імені ОСОБА_1 у договорі застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008р., договорі поступки права вимоги (цессії) від 04.04.2008р., в графах (підпис Заставодавця), в графах (підпис Кредитор), а директор ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_4 , 04.03.2008 року, у денний час доби, більш точний час не встановлено, знаходячись у службовому кабінеті вказаного банку, за адресою: АДРЕСА_1 , будучи посадовою особою, у свою чергу, недбало ставлячись до виконання своїх обов`язків та прав, в порушення статей 203, 207, 215 Цивільного Кодексу України від 16.10.2003 № 435- IV із змінами та доповненнями, не перевірив волевиявлення учасників правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, також те, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, поклався на добросовісне виконання функціональних обов`язків із боку працівників кредитного центру банку при укладенні договорів, проігнорувавши свій безпосередній обов`язок ідентифікувати осіб при укладанні договорів, не встановивши волевиявлення учасників правочинів, в свою чергу, ігноруючи факт про те, що договір відступлення права вимоги (цессії) від 04.04.2008 не відноситься до договору застави від 03.04.2008, та заяви про не проживання однією сім`єю від 03.04.2008, не перевіряючи волевиявлення ОСОБА_1 на укладення цих договорів, не звертаючи уваги на відсутність обов`язкових підписів останнього на всіх сторінках вказаних документів, поклався на те, що вказані договори підписані з гр. ОСОБА_1 в присутності працівників кредитного центру банку, чим допустив службову недбалість, та діючи від імені Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, Горлівської філії ЗАТ "ПриватБанку", 84603, м. Горлівка, обл. Донецька, вул. Партизанська, 2, ЄДРПОУ 24153665, власноручно підписав вказані підроблені документи у графах (підпис Банк), та скріпив їх відбитками круглої мастичної печатки "Горлівська Філія Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" код 2415366.

З урахуванням підроблених документів про забезпечення кредиту ТОВ "СТАЛЬ ЦЕНТР", а саме: договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04.04.2008, договору поступки права вимоги (цесії) від 04.04.2008р., за якими гр. ОСОБА_1 нібито надав у заставу майнові права на отримання грошових коштів в повному обсязі по депозитним договорам від 02.07.2007 та 02.04.2008 на загальну суму 113 991 доларів США, та додаткової угоди №1 до кредитного договору № 09/08 від 04.03.2008 термін повернення кредиту пролонгований до 04.06.2008.

З 04.03.2008 до 04.06.2008 кредит у сумі 490 000 грн наданий ТОВ "Сталь Центр" не погашався, чим ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" станом на 30.07.2008 завдано матеріальну шкоду на суму 547 485 грн.

12.08.2008 у зв`язку з невиконанням ТОВ "Сталь Центр" умов за договором кредиту № 09/08 від 04.03.2008, Горлівською філією КБ "ПриватБанк" спрямовано на свою користь майно ОСОБА_1 , а саме:

- Депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.07.2007 № SAMDN01000014661435 на суму 82 895 доларів США та Депозитний вклад "Депозит VIP" від 02.04.2008 №SAMDN01000703288548 на суму 31 096 доларів США. Вказані кошти забезпечили погашення простроченого кредиту ТОВ "Сталь Центр" та "ПриватБанк", прострочених відсотків, по винагороді, по пені, а всього на загальну суму 113 000 доларів США.

Таким чином, ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 квітня 2014 року по справі № 253/4157/14-к встановлено, що директор ГФ ЗАТ КБ "ПриватБанк" гр. ОСОБА_4 , допустив службову недбалість, тобто, будучи посадовою особою не виконав належним чином свої службові обов`язки, унаслідок несумлінного до них відношення, при укладанні договору № 09/08 від 04.03.2008 та наданні кредиту ТОВ "Сталь Центр" у сумі 490 000,00 грн, що спричинило за собою тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків для потерпілого гр. ОСОБА_1 в особливо великому розмірі, а саме на суму яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищувала неоподаткований податком мінімум доходів громадян, тобто на суму 113 991 доларів США, що за курсом НБУ України станом на 12.08.2008 складало 552 856, 35 грн. Своїми діями, які виразилися у службовій недбалості, тобто невиконанні посадовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадянина ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_4 тим самим вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України.

Окрім цьому, відповідно до висновку № 180 від 15.02.2017 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014051030001023 від 19.04.2014 за ознакам злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, складеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на виконання постанови слідчого СУ ГУ НП України від 02.08.2016, експертом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , що розташовано на звороті аркуша, зліва, в графі: "Кредитор" в рядку навпроти прізвища " ОСОБА_1 ", в нижній частині аркуша, зліва, в графі: "Підпис Кредитора" в оригіналі Договору відступлення права вимоги (цесії) від 04 квітня 2008 року, на звороті першого аркуша, зліва, в нижній частині документа в графі: "Підпис Заставодавця", на другому аркуші, зліва, в нижній частині документа в графі: "Підпис Заставодавця", на звороті другого аркуша, зліва, в графі: "Заставодавець" в рядку навпроти прізвища " ОСОБА_1 " в оригіналі договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) від 04 квітня 2008 року - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису

Враховуючи викладені обставини позивач звернувся до суду з вимогами:

1) про розірвання договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) і відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк";

2) про відновлення АТ КБ "Приватбанк" депозитних договорів: договір № SАМDN01000014661435 від 02.07.2007 і №SАМDN010000703288548 від 02.04.2008, укладені між ОСОБА_1 та ПриватБанк, розірваних внаслідок вчинення правопорушення, з 12.08.2028 на дату встановлення згідно умов вказаних договорів (вклад "Депозит VIP") пункт 7. Якщо договір (вклад "Депозит VIP") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (вклад "Депозит VIP");

3) про надання АТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_1 оригінали відновлених депозитних договорів № SАМDN01000014661435 від 02.07.2007 і №SАМDN010000703288548 від 02.04.2008 укладених між ОСОБА_1 та ПриватБанк, розірваних внаслідок вчинення правопорушення, з 12.08.2028 на дату відновлення на паперових носіях, за відерних належним чином, згідно умов вказаних депозитних договорів (вклад "Депозит VIP") пункт 7.

4) про стягнення з АТ КБ "Приватбанк" моральної шкоди у сумі 50 000 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають часткову задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 Цивільного кодексу України, так і у статтях 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок про те, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути розірвано. Наслідки розірвання правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З огляду на вищевикладене, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не підписував договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) і договір відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" та відповідно, жодних істотних умов цих правочинів не погоджувала.

Постановою Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок про те, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Відповідно до частини першої статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У частинах першій, другій статті 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов`язання є його нікчемність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зроблено висновок про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 Цивільного кодексу України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи (статті 215, 216 Цивільного кодексу України ), оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

А тому, спираючись на відсутність чітко визначеної (спеціальної) норми права, як підстави для незадоволення позову, суд не порушує принцип "jura novit curia" або "суд знає закони".

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 Цивільного кодексу України , при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Таким чином, судом встановлено, що депозитні договори №SAMDN01000014661435 і №SAMDN01000703288548 були розірвані на підставі неукладених договорів застави і цесії між ОСОБА_1 і АТ КБ "Приватбан" від 04 квітня 2008 року внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому відповідно до вимог статті 216 Цивільного кодексу України, повинні бути відновлені і визнані діючими з 12 серпня 2008 року по теперішній час, грошові кошти, які були зняті з депозитних вкладів ОСОБА_1 на погашення кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" у сумі 490 000 грн, повернуті згідно пункту 7 депозитних договорів, якщо вклад "Депозит VIP" припинив існування,то в силу вступає інший депозитний вклад з найбільшою річною процентною ставкою на умовах, аналогічних вкладу "Депозит VIP".

Таким чином, позовні вимоги щодо розірвання договорів застави (майнових прав на отримання грошових коштів по депозитному договору) і відступлення права вимоги (цесії) від 04 квітня 2008 року, укладених ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що ці договори позивачем не підписувалися, а його підписи виконані іншою особою, а тому при їх укладанні недодержано вимог письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов`язання, що є їх нікчемністю.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо відновлення АТ КБ "ПриватБанк", депозитних договорів №SAMDN01000014661435 (Вклад "ДепозитVIP") від 02 липня 2007 року та №SAMDN01000703288548 (Вклад "ДепозитVIP") від 02 квітня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12 серпня 2008 року на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") згідно пункту 7, в якому зазначено, що якщо договір (Вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (Вклад "Депозит VIP"), оскільки дані договори були розірвані банком в односторонньому порядку внаслідок вчинення працівником банку злочину, та банком, після встановлення всіх фактів злочину, в добровільному порядку не відновлені.

Згідно частини 1 статі 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність"» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої статті 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492),банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибутковою касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Статтею 1064 Цивільного кодексу України установлено, що укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування і місцезнаходження банку (його філії), номер рахунка за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред`явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунка за вкладом іншим особам здійснюються банком у разі пред`явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред`явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 щодо відновлення депозитних договорів №SAMDN01000014661435 (Вклад "ДепозитVIP") від 02 липня 2007 року та №SAMDN01000703288548 (Вклад "ДепозитVIP") від 02 квітня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", розірваних внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12 серпня 2008 року на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") згідно пункту 7, а другий екземпляр оригіналів цих депозитних договорів № SAMDN01000014661435 від 02 липня 2007 року та № SAMDN01000703288548 від 02 квітня 2008 року позивачем ОСОБА_1 не втрачені, тому вимоги позивача про надання АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 оригіналів відновлених депозитних договорів, не підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Так, судом встановлено, що директор Горлівської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" Тимченко М.В. підписав договори застави і цесії між ОСОБА_1 і банком під видачу кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Сталь Центр" у сумі 490 000,00 грн, підписи у яких від імені ОСОБА_1 виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, чим ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, тому саме АТ КБ "Приватбанк", у відповідності до статті 1172 Цивільного кодексу Українивідшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до статті 1177 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку передбачених законом.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України, закріплює право кожної особи на захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів такого захисту, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди, що гарантується в першу чергу Конституцією України, а також Цивільним Кодексом і відповідними законами України.

Частинами 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Суд вважає, що ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, які були спричинені протиправними діями працівників відповідача. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує страждання ОСОБА_1 , пов`язані з втратою майна та втрати можливості отримувати відсотки за депозитними договорами, порушення його право власності.

Так, у відповідності із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985р. у справі "Абдулазіз , Кабалес і Балкандалі", зазначається, що "з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги". Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Суд керується також рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 і вважає, що завдана позивачу моральна шкода не може бути виправлена лише шляхом Констатації Судом факту порушення.

Крім того, в даному рішенні Європейський суд констатує, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення ( Постанова ВП/ВС у справі № 752/ 17832/ 14-ц від 15 грудня 2020 року).

Виходячи з вищенаведеного, суд, враховуючи принцип розумності, виваженості та справедливості, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн 00 коп.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 265 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відомості про набуття ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 18 квітня 2014 року законної сили були внесені до ЄДРСР 29 квітня 2020 року Державною Судовою Адміністрацією України в особі ДП "Інформаційні судові системи", ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецькій області від 28 січня 2021 року та від 23 лютого 2021 року по справі №253/4157/14-к з відмітками набуття законної сили про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження позивач отримав лише 16 березня 2021 року, тому загальний строк позовної давності при зверненні до суду, відповідно до статті 263 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 не пропущено. Дана обставина також підтверджена Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2015 року у справі № 243/6041/14-ц, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі з тих підстав, що Ухвала Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 квітня 2014 року не набрала законної сили. Тому цей строк підлягає відновленню, оскільки відомості про дату набуття законної сили Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 квітня 2014 року, яка складає 28 квітня 2014 року, були внесені до ЄДРСР лише 29 квітня 2020 року Державною Судовою Адміністрацією України в особі ДП "Інформаційні судові системи".

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з наявністю рішення, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2015 року у справі № 243/6041/14-ц ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову, у зв`язку з передчасністю вимог, що не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з відповідними вимогами.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX, з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить - 2 270 грн.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду з вимогами про:

1) розірвання договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів за депозитним договором) від 04.04.2008;

2) розірвання договору відступлення права вимоги (цесії) від 04.04.2008, які укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк";

3) відновлення АТ КБ "ПриватБанк" депозитного договору від 02 липня 2007 року № SAMDN01000014661435 (Вклад "Депозит VIP"), укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", розірваного внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") п. 7. Якщо договір (Вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (Вклад "Депозит VIP");

4) відновлення АТ КБ "ПриватБанк" депозитного договору

№ SAMDN01000703288548 (Вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", розірваного внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12.08.2008 на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") п. 7. Якщо договір (Вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (Вклад "Депозит VIP");

5) надання АТ КБ "ПриватБанк" Кулиничу С. В. оригіналів відновлених депозитних договорів: договору (Вклад "Депозит VIP") від 02.04.2008 № SAMDN01000703288548 і договору від 02.07.2007 № SAMDN01000014661435 (Вклад "Депозит VIP"), укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" та розірваного внаслідок вчинення кримінального правопорушення з 12 серпня 2008 року на дату відновлення на паперових носіях, завірених належним чином, згідно умов вказаних депозитних договорів (Вклад "Депозит VIP") п.7;

6) стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" моральної шкоди у сумі 50 000 грн.,

позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 13 620 грн 00 коп., а саме: 11 350 грн 00 коп. за п`ять вимог немайнового характеру та 2 270 грн 00 коп. за 1 вимогу майнового характеру.

Проте, до позовної заяви позивачем не додано не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Таким чином, з урахуванням того, що суду не надано доказів наявності у позивача пільг щодо сплати судового збору та з огляду на те, що позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, з позивача підлягає стягненню в державний бюджет України 13 620 грн 00 коп. несплаченого судового збору.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) відновити депозитний договір №SAMDN01000014661435 (Вклад "ДепозитVIP'') від 02 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ЗАТ КБ "ПриватБанк", який було розірвано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12 серпня 2008 року на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") п.7, яким передбачено, що в разі, якщо договір (Вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (Вклад "Депозит VIP").

3. Акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) відновити депозитний Договір №SAMDN01000703288548 (Вклад ''ДепозитVIP'') від 02 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ЗАТ КБ "ПриватБанк", який було розірвано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з 12 серпня 2008 року на дату відновлення згідно умов вказаних договорів (Вклад "Депозит VIP") п.7, яким передбачено, що в разі, якщо договір (Вклад "Депозит VIР") припинив існування, то в силу вступає інший депозитний договір з найбільшими річними процентами на умовах, аналогічних договору (Вклад "Депозит VIP").

4. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 50 000(п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 00 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 13 620 (тринадцять тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 23.05.2024

Суддя Н.Плотницька