Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/645/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/645/24

За заявоюПриватного підприємства ТК-РЕНЕССАНС

проухвалення додаткового рішення

у справі № 910/645/24

за позовомПриватного підприємства ТК-РЕНЕССАНС

доАкціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

простягнення 1 645 895,04 грн

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Дишкант Д.В.

За участю представників учасників справи:

від позивачане з`яився

від відповідачаЛевченко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/645/24 за первісним позовом Приватного підприємства ТК-РЕНЕССАНС до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 1645895,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 позов задоволено повністю.

25.03.2024 від позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просить стягнути з відповідача на користь позивача 16 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 05.04.2024 розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення призначено в судовому засіданні на 22.04.2024.

09.04.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких останній просить відмовити в задоволенні вказаної заяви, а в разі задоволення - зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/645/24, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У попередньому (орієнованому) розрахунку суми судових витрат позивач вказував про понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 16 000,00 грн.

До позовної заяви позивачем додані: ордер серії АІ № 1529845 від 17.01.2024, виданий адвокатом Адвокатського об`єднання «БРАНТ» Буняком Ю.І.; договір № 173/3/2023-ГП від 08.01.2024, укладений між позивачем (замовником) та Адвокатським об`єднанням «БРАНТ» (об`єднання); додаткову угоду № 1 від 17.01.2024 до договору № 173/3/2023-ГП від 08.01.2024; виписку з рахунку об`єднання.

До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем додано акт про надання правової допомоги від 22.03.2024 на суму 16 000,00 грн та звіт про надану правову допомогу.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана позивачем в строк, передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Оцінивши подані докази суд зазначає наступне.

Відповідно до укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «БРАНТ» договору від 08.01.2024, сторонами погоджено наступне:

- замовник доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надати оплатну правничу допомогу клієнту в тих обсягах та умовах, які визначені цим договором (п. 1.1 договору);

- пунктом 4.1 вказаного договору сторони дійшли згоди, що вартість правничої допомоги (гонорар) об`єднання становить 50 000,00 грн;

- при цьому згідно з п. 4.2.1 договору оплата правничої допомоги здійснюється замовником у наступному порядку: протягом 3-ох банківських днів з моменту підписання цього договору клієнт здійснює на користь об`єднання авансовий платіж в розмірі 25 000,00 грн; клієнт здійснює остаточний розрахунок в розмірі 25 000,00 грн протягом 3-ох банківських днів з моменту винесення рішення суду першої інстанції та/або припинення до цього часу судового розгляду справи з незалежних від об`єднання причин;

Додатковою угодою № 1 від 17.01.2024 сторонами погоджено, що вартість послуг з правничої допомоги, зокрема у справі-3, стягнення в якій є предметом розгляду даної справи, становить 16 000,00 грн у першій інстанції.

Як вбачається з виписки по рахунку, позивачем сплачено об`єднанню авансовий платіж, обумовлений умовами укладеного договору.

22.03.2024 позивач та об`єднання підписали акт про надання послуг на суму 16 000,00 грн.

У запереченнях щодо покладення на відповідача витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн, відповідач вказав, що: договір № 53-121-01-21-10572 від 12.08.2021, стягнення за яким було предметом розгляду у даній справі, не містить в собі складних юридичних конструкцій, його умови є доволі простими, чіткими та зрозумілими та відповідно відсутня потреба витрачати значний час на виконання як юридичної, так і технічної роботи, оскільки це не вимагає додаткового вивчення й аналізу законодавства України і судової практики; справа № 910/645/24 не обтяжена значною кількістю доказів; публічний інтерес до справи № 910/645/24 відсутній, спір у цій справі стосується лише її сторін.

Крім того, відповідач просить враховувати при визначенні суми витрат, що підлягають відшкодуванню, той факт, що АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована, зокрема, на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб, визначений законодавством України.

Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, АТ «НАЕК «Енергоатом», відповідно до статті 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Підвищення та дотримання досягнутого рівня безпеки діючих енергоблоків атомних електростанцій має найвищий пріоритет у діяльності експлуатуючої організації. Питання забезпечення безпеки є пріоритетним над економічними, технічними, науковими та іншими цілями діяльності. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, АТ «НАЕК «Енергоатом» спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.

АТ «НАЕК «Енергоатом» виконує в умовах воєнного стану спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу. АТ «НАЕК «Енергоатом» підтримує безпеку всіх АЕС України.

Крім того, вчинення елементарних процесуальних дій представником у справі (із витраченим на них загальним часом 12,67 год) з вимогою про їх оплату в розмірі 16 000,00 грн є абсурдним, на переконання відповідача, у порівнянні до встановленого в Україні (згідно з Законом України від 09.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік») прожиткового мінімуму (3 028,00 грн), розміру мінімальної зарплати (7 100,00 грн, а у погодинному розмірі - 42,6 грн) та середньої заробітної плати (19,5 тис. грн), яку отримують досвідчені працівники за повний робочий місяць з 8-ми годинним робочим днем.

Щодо вказаних заперечень відповідача суд вказує про наступне.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Водночас, у пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Так, як вказано вище, рішенням суду від 21.03.2024 позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Поряд з цим, як вказано судом вище, згідно з позиціями Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд вважає витрати позивача на надання правової допомоги в розмірі 16 000,00 грн такими, що не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, з огляду на наступне.

Фактично об`єднанням надано позивачу допомогу в написанні позовної заяви, відповіді на відзив, а також забезпечено участь представника позивача у 2-ох судових засіданнях.

У справі заявлені вимоги виникли за договором поставки, що не вимагало від об`єднання складнощів у проведенні підбору нормативно-правової бази, аналізу судової практики з аналогічних справ, позивачем заявлені вимоги про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та втрат від інфляції, що для досвідченого юриста (адвоката) на становить складнощів.

Також, суд зазначає, що судові засідання у даній справі не були тривалими за часом.

Крім того, суд враховує той факт, що відповідач у даній справі є Акціонерним товариством, власником якого є Кабінет Міністрів України та, крім того, виконує спеціальні функції. Покладення на відповідача всієї суми витрат на правничу допомогу порушить баланс фінансового стану обох сторін.

З огляду на зазначені обставини, суд вважає частково обґрунтованими вимоги позивача про ухвалення додаткового рішення щодо покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, вважає за доцільне обмежити розмір таких витрат до 8 000,00 грн, а витрати позивача у розмірі 8 000,00 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Приватного підприємства ТК-РЕНЕССАНС про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код 24584661) на користь Приватного підприємства ТК-РЕНЕССАНС (просп. Героїв України, буд. 17, кв. 107, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54025, код 32819771) 8 000,00 грн (вісім тисяч грн 00 коп.) витрат на правничу допомогу.

3.У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 23.05.2024.

Суддя О.Г. Удалова