Постанова

від 26.09.2024 по справі 910/645/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа№ 910/645/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Сибіги О.М.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 26.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.03.2024 (повний текст рішення складено 23.05.2024)

у справі №910/645/24 (суддя О.Г. Удалова)

за позовом Приватного підприємства ТК-РЕНЕССАНС

до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом

про стягнення 1 645 895,04 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне підприємство "ТК-РЕНЕССАНС" (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 1 645 895,04 грн, з яких: 1 315 766,40 грн - основний борг, 67 261,58 грн - 3% річних та 262 867,06 грн - втрати від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, який є правонаступником Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", зобов`язань за договором поставки №53-121-01-21-10572 від 12.08.2021 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства "ТК-РЕНЕССАНС" 1 315 766,40 грн основного боргу, 67 261,58 грн 3% річних, 262 867,06 грн інфляційних втрат, 19 750,74 грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/645/24 в частині стягнення з відповідача 67 261,58 грн 3% річних; задовольнити клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню з підстав не з`ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалення оскаржуваного рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права. При цьому скаржник вказав, що суд першої інстанції не врахував обставини в яких перебуває відповідач у зв`язку з окупацією філії "ВП "Запорізька АЕС" АТ "НАЕК Енергоатом". Зокрема, апелянт стверджує про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України, неврахування висновків Верховного Суду щодо можливості зменшення 3% річних. Апелянт зазначив про наявність виключних обставин для зменшення розміру процентів річних. Такими обставинами останній називає, зокрема, втрату частини виробничих потужностей, пріоритетність забезпечення фінансування відповідачем заходів підтримання безпеки атомних станцій, виконання ним спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії, належність відповідача до державного сектору економіки діяльність якого спрямована, зокрема, на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законом тощо.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 апеляційну скаргу у справі №910/645/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

11.07.2024 матеріали справи №910/645/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/645/24 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

01.08.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/645/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.08.2024, справу №910/645/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/645/24. Судове засідання призначено на 26.09.2024.

29.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшоа відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

30.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому останній підтримав свою позицію наведену в апеляційній скарзі.

У судове засідання 26.09.2024 з`явився представник відповідача та надав пояснення по справі. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою від 29.08.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані відповідачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що 12.08.2021 між позивачем (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", що перетворено та правонаступником якого (згідно п. 3 Постанови Кабінету міністрів України від 29.12.2023 № 1420) є Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач/покупець) було укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-10572, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, наведений у таблиці п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість договору складає 1 564 710,00 грн, крім того ПДВ - 312 942,00 грн, разом з ПДВ 1 877 652,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як погоджено п. 3.3 договору, оплата покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє один рік.

Додатковою угодою № 1 від 17.09.2021 сторони погодили, що строк поставки товару - серпень - 01 грудня 2021 року.

Додатковою угодою № 1 від 30.11.2021 сторонами погоджено, що строк поставки товару - серпень - 22 грудня 2021 року.

Відповідно до видаткової накладної № 00430 від 02.12.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 829 392,00 грн, а згідно з видатковою накладною № 00474 від 20.12.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 048 260,00 грн, тобто загалом позивачем у період з 02.12.2021 по 20.12.2021 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 877 652,00 грн, як обумовлено умовами спірного договору поставки.

Крім того, 28.12.2021 та 14.01.2022 позивачем зареєстровано податкові накладні до вищевказаних накладних.

Відповідно до платіжних доручень № 7028 від 01.04.2022, № 7501 від 20.04.2022, № 7616 від 26.04.2022 та № 7856 від 04.05.2022 відповідачем сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 561 885,60 грн.

29.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату грошових коштів, зокрема, за договором від 12.08.2021 в розмірі 1 315 766,40 грн, що підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком та накладною.

Вказана претензія отримана відповідачем 03.10.2022, що підтверджується роздруківкою з сайту відстеження/пересилання поштових відправлень.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За твердженнями позивача, відповідач грошові кошти у розмірі 1 315 766,40 грн не сплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вимоги про стягнення суми основного боргу стягнуто судом у повному обсязі, та у цій частині відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 67 261,58 грн - 3% річних та 262 867,06 грн - інфляційних втрат.

Розглядаючи спір, місцевий суд у повному обсязі задовольнив вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Як уже було зауважено, відповідач оскаржує рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.19 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений товар, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 05.05.2022 по 16.01.2024, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 67 261,58 грн 3% річних підлягають задоволенню в цій частині.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, фактично стосуються того, що місцевим судом не було надано оцінку та не враховано те, що відповідач припустився порушення строків оплати, у зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ДП НАЕК "Енергоатом", суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникненням фінансової кризи неплатежів, що, в свою чергу, і призвело до несплати у передбачені договором терміни поставлений товар. До того ж, апелянт наголосив, що ДП "НАЕК "Енергоатом" належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та реалізації у спосіб визначений законодавством країни.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на приписи ч. 2 статті 617 ЦК України та ч. 2 статті 218 ГК України в даному випадку, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на відсутність його вини у невчасному виконанні зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару, оскільки відсутність коштів у боржника, а також недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Щодо посилань апелянта на наявність обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 19 серпня 2022 року у cправі № 908/2287/17).

Колегією суддів враховано, що договір поставки був укладений ще 12.08.2021, тобто, до початку введення воєнного стану на території України, а отже до можливого настання форс-мажорних обставин за договором.

Водночас, інших (окрім листа ТПП від 28.02.2022) доказів, в розумінні ст.ст. 74, 76-80, 86, 269 ГПК України, того, що військові дії безпосередньо вплинули на фінансовий стан відповідача, або що в результаті такої агресії він зазнав матеріальних втрат - надано не було. Тоді як доводи скаржника про необхідність у воєнний час підтримувати безпеку АЕС (Рівенської, Хмельницької, Південноукраїнської) через окупацію Запорізької АЕС - є надзвичайними обставинами, які перешкоджали компанії своєчасно виконати свої зобов`язання - не є підставою для відмови в позові у стягненні нарахованих річних.

При цьому колегією суддів враховано, що апелянт належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та реалізації у спосіб, визначений законодавством України. Однак, наразі позивач також здійснює свою господарську діяльність в умовах воєнного стану, а тому надання переваги в даному випадку державному сектору над приватним суперечить принципу справедливості. Відтак, є необґрунтованими доводи апелянта в частині настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, як підстава для звільнення останнього від стягнення правомірно нарахованих річних. Таким чином, відсутні підстави для застосування положень ст. 617 ЦК України.

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/2440/23, колегія суддів зазначає, що вказаною постановою було скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд в частині стягнення річних. Водночас, підставою для нового розгляду було саме недослідження обставин наявність або відсутності підстав для зменшення річних (з урахуванням позиції, викладеної у справі №902/417/18).

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 910/12058/23, проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних апеляційним судом не встановлено.

Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2024 у справі №910/3323/23, від 07.09.2022 у справі №910/9911/21, від 21.06.2022 у справі №910/9905/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21.

Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних, у зв`язку з чим, судом першої інстанції вмотивовано задоволено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 67 261,58 грн у повному обсязі. Доводи скаржника про неправильне застосування судом ст. 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 21.03.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2024 у справі №910/645/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча Компанія "Енергоатом".

Матеріали справи №910/645/24 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 01.10.2024

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.М. Сибіга

Г.А. Кравчук