Постанова

від 15.05.2024 по справі 616/459/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 616/459/21 Номер провадження 22-ц/814/1743/24Головуючий у 1-й інстанції Кравець С.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О.І., Прядкіної О. В.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Авілової Олени Михайлівни

на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року у складі судді Кравець С. В.

за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року за виключними обставинами

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Проколотнянський ліцей ім. Героя Радянського союзу К. Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Вільхуватська сільська рада про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та визнання контракту продовженим,

в с т а н о в и в:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року за виключними обставинами, яку уточнила в травні 2023 року.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що рішенням Великобурлуцького районногосуду Харківськоїобласті від02листопада 2021року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до КЗ «Проколотнянський ліцей ім. Героя Радянського союзу К. Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Вільхуватська сільська рада про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та визнання контракту продовженим.

Апеляційний суд погодився із вказаним рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області.

7 лютого 2023 року на пленарному засіданні Конституційний Суд України ухвалив рішення за №1-р/2023 у справі № 1-5/2020 (118/20), згідно з яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463/1Х, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

Посилаючись на дане рішення Конституційного Суду України, просила суд переглянути рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року у справі № 616/459/21 за виключними обставинами та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд рішенняВеликобурлуцького районногосуду Харківськоїобласті від02листопада 2021року завиключними обставинами відмовлено та залишено рішення Великобурлуцького районногосуду Харківськоїобласті від02листопада 2021року в силі.

Ухвала суду мотивована тим, що на момент укладення ОСОБА_1 контракту із відповідачем та в подальшому при її звільненні з посади норма абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» була чинною, як і на момент ухвалення рішення та його перегляду апеляційним судом.

Не погодившись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Авілова О. М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити, рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року скасувати за виключними обставинами та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції було порушено принцип верховенства права та захист прав людини, а також право ОСОБА_1 на справедливий і публічний розгляд її справи уподовж розумного строку належним і безстороннім судом, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами.

Вказує, що невірними є висновки суду та підстави для відмови у задоволенні заяви відсутність позовної вимоги про визнання дискримінаційними умов договору та дії висновків Конституційного Суду у часі.

Звертає увагу на те, що рішення КС України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КС України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КС України.

Зазначає, що між ОСОБА_1 та відповідачем тривають правовідносини та вони не припинилися, адже її звільнення було незаконним, всупереч вимог діючого законодавства, що і доводила позивач в судах, проте захистити і поновити її права суд не має бажання.

Вказане, на думку апелянта, призвело до того, що позивач ОСОБА_1 опинилася в дискримінаційних умовах судової системи, що унеможливлює поновлення її порушених прав національними судами.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з огляду на таке.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до «Проколотнянський ліцей ім. Героя Радянського союзу К. Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вільхуватська сільська рада про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та визнання контракту продовженим.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авілової О. М. залишено без задоволення, а рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (пункт 1 частина третя стаття 423 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023в справі № 1-5/2020 (118/20), яке було офіційно оприлюднено 10.03.2023, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

Абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, визнаний неконституційним, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Заявляючи про перегляд рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року на підставі встановленої Конституційним Судом неконституційності абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що нею у позові та скаргах зазначалось про дискримінаційні умови строкового трудового договору, у зв`язку із закінченням якого її було звільнено з роботи у Комунальному закладі «Приколотнянський ліцей імені Героя Радянського Союзу К.Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради».

При цьому укладення трудового договору на визначений строк позивач в установленому законом порядку у справі не оспорювала.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року, яке є предметом перегляду за виключними обставинами, встановлено, що 12 червня 2020 року з позивачем було укладено строковий трудовий договір (контракт) і вона займала посаду вчителя російської мови та літератури з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року (пункт 7.1 контракту). Волевиявлення на укладення трудового договору підтверджується її підписом у трудовому договорі, в якому зазначений строк його дії, протягом дії договору позивач його умови не оскаржувала та не ініціювала унесення змін і доповнень до нього, належних і допустимих доказів на підтвердження того, що цей договір вона не підписувала чи підписувала під тиском посадових осіб відповідача, або її волевиявлення на момент укладення не відповідало внутрішній волі, або що вона не усвідомлювала значення договору чи перебувала у хворобливому стані та адекватно не оцінювала свої дії, позивач не надала, тому, звільнення позивача відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору є таким, що відповідає вимогам закону та умовам договору.

Відмовляючи у перегляді судового рішення, яке набрало законної сили, за виключними обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02.11.2021 ґрунтувалося на обставинах, які стосувалися наданню оцінки підстав припинення трудового договору з позивачем по закінченню дії строкового трудового договору, укладеного між сторонами, тоді як дії відповідача, як такі, що мають ознаки дискримінації, на момент укладення строкового договору та під час звільнення позивача, предметом судового розгляду не були. На час укладення контракту та звільнення позивача відповідач керувався діючими нормами права та в свою чергу ухвалення рішення Конституційного Суду України, за загальним правилом, не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин.

Колегія суддів апеляційного суду з рішенням суду першої інстанції погоджується та не вбачає підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскаржуваний позивачем наказ № 09-к винесений 11.06.2021, судові рішення по справі ухвалені 02 листопада 2021 року та 06 вересня 2022 року, тобто на момент прийняття Конституційним Судом України рішення від 07.02.2023 за № 1-р/2023, спірні правовідносини між сторонами по справі припинились.

Доводи апеляційної скарги, що перегляд судового рішення за виключними обставинами забезпечить поновлення конституційного права позивача ОСОБА_1 на працю, оскільки правовідносини між сторонами не припинились, адже звільнення її з роботи було незаконним всупереч вимог діючого законодавства, відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Виключні обставини - це обставини, які на момент постановлення рішення в справі не підконтрольні ні суду, ні учасникам справи і які (за звичайного перебігу судового процесу) не можуть обґрунтовано запобігти застосуванню норми закону (іншого правового акта чи їх окремого положення), яка в подальшому визнана Конституційним Судом України неконституційною (конституційною).

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

Застереження щодо можливості перегляду судового рішення, у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Таким чином судовим рішенням, за яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили (див. ухвалу Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 595/1517/21 (провадження № 61-4235ск24)).

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду 07 липня 2023 року у справі № 818/1793/18 (провадження № К/9901/27229/19)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2023 року у справі № 158/2439/22 (провадження № 61-7411св23) вказано, що в практиці Верховного Суду усталеним є підхід про те, що судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не підлягає примусовому виконанню і тому не може переглядатися за виключними обставинами.

По справі встановлено, що рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року, яке набрало законної сили 06 вересня 2022 року, відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 та її звільнення з роботи визнано обґрунтованим. Тобто на момент прийняття Конституційним Судом України рішення від 07.02.2023 щодо визнання неконституційним абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» трудові правовідносини між сторонами були припинені, тому посилання апелянта на можливість застосування нової правової позиції до таких правовідносин не ґрунтується на Законі.

Крім того, за принципом res judicata визначені цим судовим рішенням юридичні наслідки настали для сторін з моменту набрання ним законної сили, відповідно воно не потребувало виконання, а відтак не може переглядатися за виключними обставинами.

Враховуючи наведене, обставини для перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду в порядку статті 423 ЦПК України відсутні, а тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги заявника без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Авілової Олени Михайлівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна