Ухвала

від 24.06.2024 по справі 616/459/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 року

м. Київ

справа № 616/459/21

провадження № 61-8771ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року за виключними обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Проколотнянський ліцей ім. Героя Радянського союзу К. Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради», третя особа - Вільхуватська сільська рада, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та визнання контракту продовженим,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправним та скасувати наказ КЗ «Приколотнянський ліцей ім. Героя Радянського Союзу К. Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради» від 11 червня 2021 року № 09-к про звільнення з 30 червня 2021 року ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку трудового договору з виплатою компенсації за 49 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, поновити її на роботі на посаді вчителя російської мови та літератури, визнати продовженим на строк три роки контракт з працівником закладу, укладений 12 червня 2020 року між КЗ «Приколотнянський ліцей ім. Героя Радянського Союзу К. Ф. Ольшанського Великобурлуцької районної ради Харківської області» та ОСОБА_1 .

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року залишено без змін.

У постанові Верховний Суду зазначив: «оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені 02 листопада 2021 року та 06 вересня 2022 року визнання рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» неконституційними може бути підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами в порядку визначеному Главою 3 Розділу V ЦПК України, якщо суд, який ухвалив судове рішення, встановить для цього підстави, та не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в цьому провадженні.

У своїй позовній заяві позивач не посилалася на неконституційність жодних приписів Закону України «Про повну загальну середню освіту», які мали б бути застосовані судами у цій справі, у суди відповідно до частини шостої статті 10 ЦПК України не доходили висновку, що закон чи інший правовий акт, який підлягає застосуванню у цій справі, суперечить Конституції України.

При цьому підпункт 2 пункту 3 розділу Розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту», на підстав якого з позивачу був укладений строковий трудовий договір, неконституційним не визнаний.»

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року за виключними обставинами.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2024 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року за виключними обставинами відмовлено та залишено рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року в силі.

Ухвала суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивована тим, що на момент укладення ОСОБА_1 контракту із відповідачем та в подальшому при її звільненні з посади норма абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» була чинною, як і на момент ухвалення рішення та його перегляду апеляційним судом.

15 червня 2024 року ОСОБА_2 , яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у вказаній вище справі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення (частини третя статті 423 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Виключні обставини - це обставини, які на момент постановлення рішення в справі не підконтрольні ні суду, ні учасникам справи і які (за звичайного перебігу судового процесу) не можуть обґрунтовано запобігти застосуванню норми закону (іншого правового акта чи їх окремого положення), яка в подальшому визнана Конституційним Судом України неконституційною (конституційною).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

Застереження щодо можливості перегляду судового рішення, у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Таким чином судовим рішенням, за яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили.

За вказаних обставин, враховуючи, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України суперечитиме принципу res judicata.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 158/2439/22 (провадження № 61-7411св23) вказано, що «в практиці Верховного Суду усталеним є підхід про те, що судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не підлягає примусовому виконанню і тому не може переглядатися за виключними обставинами (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 07 липня 2023 року в справі №818/1793/18 (провадження № К/9901/27229/19). У справі, що переглядається, після ухвалення рішення суду першої інстанції Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників. Конституційний Суд України також вказав, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України. … Слід підкреслити, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду застосовувала рішення Конституційного Суду України ухвалені після прийняття судових рішень суду, що переглядалися касаційним судом (див.: постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року в справі № 688/1619/17-ц (провадження № 61-24783сво18), та постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/9278/16-ц (провадження № 61-33331сво18). Такий підхід вочевидь відображає розумну передбачуваність судового рішення, оскільки дозволяє уникнути ситуації, за якої при вирішенні справи застосовано неконституційну норму і особа позбавлена переглянути таке рішення суду за виключними обставинами. Тому необґрунтовані посилання апеляційного суду на те, що у рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення, а отже, на час укладання строкового трудового договору та на час звільнення позивача 22 серпня 2022 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним, і відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача».

Отже Верховний Суд погоджується з висновками суду про те, що судовими рішенням у цій справі було відмовлено у задоволенні позовних вимог, а тому за принципом res judicata визначені судовими рішеннями юридичні наслідки настали для сторін з моменту набрання ними законної сили, відповідно судові рішення не підлягали до виконання, відтак заява про перегляд рішення суду за виключними обставинами є необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року за виключними обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Проколотнянський ліцей ім. Героя Радянського союзу К. Ф. Ольшанського Вільхуватської сільської ради», третя особа - Вільхуватська сільська рада, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та визнання контракту продовженим - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров