Ухвала

від 20.05.2024 по справі 461/3585/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3585/24

Провадження № 4-с/461/22/24

УХВАЛА

20.05.2024 року Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.,

за участі:

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії Галицького районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з вказаною скаргою. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2021 року у справі №461/5228/21 , її позовні вимоги було задоволено частково, та зобов`язано фізичну особу підприємця ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні, належному їй на праві власності, об`єкті нерухомого майна - приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, у мотивувальній частині рішення було зазначено, що ОСОБА_2 зобов`язана не чинити перешкод у користуванні, належному їй на праві власності, об`єкті нерухомого майна шляхом його звільнення, тобто чітко вказано спосіб виконання рішення.

Заявник зазначає, що звернулась до Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ із заявою про примусове виконання вказаного рішення, у якій також повідомила, що на примусовому виконанні у вказаному відділі державної виконавчої служби з 10.11.2020 року перебуває інше виконавче провадження за № 63562539 з примусового виконання рішення суду у справі № 465/3565/19 однак, таке, станом на 26.04.2024 року незакінчене.

ОСОБА_1 вказує. що листами начальника Галицького ВДВС у м. Львові № 28795 та № 28796 від 26.04.2024 року її було повідомлено про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 16.11.2021 року у справі № 461/5228/21, однак жодних відомостей щодо закінчення виконавчого провадження № 63562539 їй надано не було.

Враховуючи вищенаведене, просила суд:

-визнати неправомірними дії державного виконавця Галицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), які полягають у порушенні прав стягувача ОСОБА_1

-скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження;

-зобов`язатидержавного виконавцявиконати рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2021 року шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та відшкодувати заподіяну нею матеріальну та моральну шкоду.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримала та просила таку задовольнити. Додатково вказала, що у письмових запереченнях державним виконавцем не надано жодного доказу на підтвердження стягнення з боржника ОСОБА_2 витрат виконавчого провадження та виконавчого збору. Вказує, що боржником ФОП ОСОБА_2 не було надано заяви про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі сплатою витрат на виконавче провадження та виконавчого збору. Крім того, останньою не було надано належних доказів виконання свого зобов`язання, відповідно до виконавчого листа, виданого 08.11.2019 року Шевченківським районним судом м. Львова у справі № 465/3565/19, а саме щодо добровільного погодження на розірвання договору оренди шляхом підписання відповідного акту повернення. Додатково зазначила, що зверталась до Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ із заявою про відновлення зведеного виконавчого провадження № 65337208, однак таку розглянуто не було. Вимагає від державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові здійснити примусове виконання по зведеному виконавчому провадженні № 65337208, яке знаходиться у Пустомитівському відділі державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Представник Галицького районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Львів)у судовомузасіданні,яке відбулось09травня 2024року протизадоволення скаргизаперечував таподав досуду письмовізаперечення,у якихзазначив,що усідії вчиненідержавним виконавцемє правомірнимита вчиненіу відповідностідо нормзаконодавства,а томуу задоволенні скаргипросив відмовити. У судове засідання, яке відбулось 20.05.2024 року державний виконавець не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату і час розгляду скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність інших учасників, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення скаржника, вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази, додані до неї, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2021 року у справі №5228/21 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, та зобов`язано фізичну особу підприємця ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні належному їй на праві власності об`єкті нерухомого майна - приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог було відмовлено.

08.04.2024 року стягувач ОСОБА_1 звернулась до Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ із заявою про примусове виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2021 року у справі №461/5228/21

11.04.2024 року державним виконавцем Галицького ВДВС у м. Львові винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74690351.

Також, 11.04.2024 року державним виконавцем Галицького ВДВС у м. Львові винесено постанову про стягнення з боржника ФОП ОСОБА_2 витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Згідно з розпорядженнями державного виконавця від 24.04.2024 року №74690351, грошові кошти, з рахунку обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 461/5228/21, виданого 16.11.2021 року Галицьким районним судом м. Львова, а саме виконавчий збір у сумі 10653,5 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 369 грн. було перераховано на рахунок Державної казначейської служби України..

Згідно заяви боржника ФОП ОСОБА_2 від 12.04.2024 року вона 01.03.2019 року звільнила приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , передала стягувачу ОСОБА_1 ключі від вказаного приміщення та не чинить перешкод останній у користуванні ним.

Згідно акту державного виконавця від 12.04.2024 року, встановлено, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 26,4 м2, зачинено, тривалий час не використовується.

26.04.2024року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки вимоги визначені у резолютивній частині виконавчого документа виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Стаття 451 ЦПК України визначає, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів/посадових осіб (далі - рішень) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчої о збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону (п. 1. Розділу IX вказаної Інструкції).

При цьому, відповідно до п. 10 Розділу IX згаданої вище Інструкції у разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Із наданих представником Галицького районноговідділу державноївиконавчої службиу м.Львові Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Львів) матеріалів виконаного провадження №74690351, не вбачається будь-яких порушень, вчинених державними виконавцями. На переконання суду, останніми були вчинені всі дії, спрямовані на належне виконання рішення суду у справі № 461/5228/21. Також вказані матеріали не містять даних, які б свідчили, що боржник ухиляється від виконання рішення.

Доводи заявника щодо відсутності доказів сплати боржником ФОП ОСОБА_2 витрат виконавчого провадження та виконавчого збору спростовуються наявними в матеріалах справи розпорядженнями державного виконавця від 24.04.2024 року №74690351 про перерахунок таких витрат та збору державним виконавцем на рахунок Державної казначейської служби України.

Крім того, доводи ОСОБА_1 про ненадання Галицьким ВДВС у м. Львові відомостей щодо закінчення виконавчого провадження № 63562539 та відмови поновити зведене виконавче провадження № 65337208, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до даних, які містяться у Автоматизованій системі виконавчого провадження, виконавче провадження № 63562539, а також зведене виконавче провадження № 65337208 були завершені Пустомитівським відділом державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Заявником у скарзі поданій до Галицького районного суду м. Львова оскаржуються дії рішення, дії Галицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Відповідно до ч.2 ст. 7 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно із положеннями ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

З огляду на наведене, державні виконавці Галицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) позбавлені можливості відновлювати чи закінчувати виконавчі провадження, які перебувають на виконанні в іншому територіальному відділі державної виконавчої служби.

Враховуючи вищенаведене,суд приходитьдо переконання,що скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, судом не встановлено порушень прав стягувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 259, 260-261, 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії Галицького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),- відмовити в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 24 травня 2024 року.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 діб з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя Мироненко Л.Д.