Повістка

від 16.05.2024 по справі 908/3347/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/150/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 Справа № 908/3347/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Давиденко І.В.., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/3347/23

За позовом: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, ідентифікаційний код 37573094)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС (69035,

м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 17, кв. 67 ідентифікаційний код 39633516)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Запорізький навчально-виховний оздоровчий комплекс № 110 Запорізької міської ради Запорізької області (69118, м. Запоріжжя, вул. Стешенка, буд. 19, ідентифікаційний код 20509757)

про стягнення 266 693,66 грн.

представники сторін:

від позивача: Боряков Т.В., довіреність № 01.01.-24/39 від 28.12.2023

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

22.04.2023 до Господарського суду надійшла заява (документ сформований в системі Електронний суд) Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС (відповідача у справі) про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС понесених судових витрат у розмірі 21 000 грн.

Згідно з протоколом передачі від 22.04.2024 заяву передано на розгляд раніше визначеному у судовій справі складу суду головуючому судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/3347/23, призначено судове засідання з розгляду заяви на 16.05.2024.

25.04.2024 до суду від представника Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшли заперечення (вх. № 9119/08-08/24), відповідно до яких заперечив проти стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн. через їх необґрунтованість, нерозумність і не співмірність відповідно до ціни позову, поданих без урахуванням складності та значення справи для сторін.

До Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 10430/08-08/24) відповідно до яких вважає заперечення позивача безпідставними та просить суд стягнути витрати на правничу допомогу у повному обсязі.

15.05.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС до суду через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника та стягнути з позивача на користь відповідача понесених судових витрат у розмірі 21 000,00 грн.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 16.05.2024 представник Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради заперечив проти задоволення заяви щодо стягнення з нього на користь ТОВ «ІОЛІТ ПЛЮС» витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 16.05.2024 представник ТОВ «ІОЛІТ ПЛЮС» не з`явився, просив суд здійснювати її розгляд без участі його представника.

Представник третьої особи в судове засідання 16.05.2024 не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

16.05.2024 заяву розглянуто, за наслідками розгляду заяви прийнято додаткове рішення та оголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи та заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС про ухвалення додаткового рішення по справі № 908/3347/23, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 по справі № 908/3347/23 у задоволенні позову Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС суми 266 693,36 грн. збитків відмовлено.

Питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішені.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 статті 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Положеннями частини 3 статті 244 ГПК України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у Відзиві на позовну заяву вих. № б/н від 11.01.2024 ( вх. № 731/08-08/24 від 12.01.2024) зазначав, що у зв`язку з розглядом справи № 908/3347/23 він очікує понести витрати на правничу допомогу в орієнтовному розмірі 12 000,00 грн.

В поданій заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вих. № б/н від 19.04.2024 (вх. № 8751/08-08/24 від 22.04.2024) заявник (відповідач) зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 21 000,00 грн. та просить стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в зазначеній сумі.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечив проти заяви відповідача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу розмірі 21 000,00 грн.

Положеннями частини 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3347/23 ухвалено 18.04.2024. Повне рішення суду оформлено і підписано - 09.05.2024.

У встановлений строк відповідач звернувся до господарського суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, а саме сформовано в Електронному суді 19.04.2024 (вх. № 8751/08-08/24) щодо стягнення з позивача на користь відповідача понесені судові витрати у розмірі 21 000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем дотримані вимоги частини 8 статті 129 ГПК України, а саме: - відповідачем здійснено звернення до суду із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; - докази понесення витрат пов`язаних із розглядом справи позивачем подані в межах строку, тобто, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правову допомогу відповідачу у справі № 908/3347/23 надавав адвокат Вишнякова І.О. на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1151855 від 05.12.2023 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП № 001095 від 29.09.2015).

На підтвердження витрат на правову допомогу представник відповідача надав суду копії наступних документів: копія Договору про надання правової допомоги від 04.12.2023 (далі Договір), укладеного ТОВ «ІОЛІТ -ПЛЮС» (Клієнт) із адвокатом Вишняковою І.О., копія Акту № 1 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.12.2023 від 12.04.2024; копія виданої та підписаної адвокатом Вишняковою І.О. довідки від 11.04.2024 про отримання грошових коштів від ТОВ «ІОЛІТ -ПЛЮС» у розмірі 21 000 грн.

Згідно з п. 1.1 Договору, Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

В п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги від 04.12.2023 було визначено, що за правничу допомогу, передбачену в п.п. 1.2 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі 30 000,00 грн.

В Акті № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 11.04.2024 до договору про надання правничої допомоги від 04.12.2023 викладено детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що включають: ознайомлення з матеріалами справи, ставка 1500,00 грн. за годину витраченого часу, кількість витраченого часу - 1 година, вартість 1500,00 грн.; ознайомлення з матеріалами справи (пояснення третьої особи та долученими позивачем документами), ставка 1 500,00 грн. за годину витраченого часу, кількість витраченого часу - 1 година, вартість 1 500,00 грн.; ознайомлення з документами наданими клієнтом (том 1 та 3 робочої документації), ставка 1 500 грн. за годину витраченого часу, кількість витраченого часу - 1 година, вартість 1 500,00 грн.; підготовка та подання відзиву на позовну заяву, ставка 1 500 грн. за годину витраченого часу, кількість витраченого часу 3 години, вартість 4 500,00 грн.; підготовка та подання заперечення, ставка 1 500,00 грн за годину витраченого часу, кількість витраченого часу - 2 години, вартість 3 000,00 грн.; підготовка та подання клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, ставка 1 500,00 грн за годину витраченого часу, кількість витраченого часу 1година, вартість 3 000,00 грн; представництво інтересів у судових засіданнях, ставка 2 000 грн - за судодень, кількість судових засідань 3, вартість 6 000,00 грн. Загальна вартість робіт (послуг) складає 21 000 грн. Сторони одна до одної претензій не мають.

На підтвердження проведення відповідачем (Клієнтом) оплати за надані правничі послуги станом на час винесення судом додаткового рішення до матеріалів справи надано підписану адвокатом Вишняковою І.О. довідку від 11.04.2024 про отримання грошових коштів від ТОВ «ІОЛІТ -ПЛЮС» у розмірі 21000,00 грн

Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України"» від 26.02.2015, п.,п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, дослідивши зміст наданої адвокатом Вишняковою І.О. правничої допомоги, про яку зазначено в Акті №1 від 11.04.2024 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 04.12.2023, виконаних адвокатом, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги в цілому відповідає умовам Договору, при цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Даний спір, не зважаючи на розмір заявленої до стягнення суми позову, для кваліфікованого юриста не є спором значної складності. У спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Стосовно витрат на правову допомогу адвоката в частині ознайомлення з матеріалами справи (пояснення третьої особи та долученими позивачем документами ) та ознайомлення з документами наданими клієнтом, 2 години витраченого часу), то суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів ознайомлення з вищезазначеними документами адвоката Вишнякової І.О. Крім того, суд зауважує, що вивчення та правовий аналіз документів по справі, формування та погодження правової позиції з Клієнтом є складовими правової допомоги формування правової позиції для захисту інтересів Клієнта та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга.

Також до складу витрат на правничу допомогу відповідно до Акту № 1 включені послуги - «представництво інтересів у судовому засіданні» вартістю 2 000,00 грн. (судодень) кожне. Суд визнав ці витрати завищеними. Згідно із протоколами судових засідань у справі № 908/33447/23 судові засідання не були тривалими та стосувались в більшості з`ясування процесуальних питань. Загальний час, витрачений адвокатом Вишняковою І.О. на участь у судових засіданнях з розгляду справи № 908/3347/23 менше години, а отже сумарна вартість участі у судових засіданнях в розмірі 6 000,00 грн. є значно завищеною.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ТОВ «ІОЛІТ-ПЛЮС» витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, суд визнав за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу та дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача на користь відповідача 4 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, а у стягненні інших витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/3347/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, ідентифікаційний код 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІОЛІТ ПЛЮС (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 17, кв. 67 ідентифікаційний код 39633516) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 24.05.2024

Суддя І.В. Давиденко

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.