Рішення

від 20.05.2024 по справі 914/539/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 Справа № 914/539/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оттенстен Україна ЛТД», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СВЯТИБОР», м. Львів

про стягнення 183 638,75 грн

за участю представників:

від позивача: Нагорняк І.М. - адвокат;

від відповідача: не з`явився;

Обставини розгляду справи.

26.02.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Оттенстен Україна ЛТД», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СВЯТИБОР», м. Львів про стягнення 183 638,75 грн.

Ухвалою від 27.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 25.03.2024.

Ухвалою від 25.03.2024 суд відклав судове засідання на 08.04.2024.

27.03.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оттенстен Україна ЛТД» надійшло клопотання про долучення доказів часткової оплати відповідачем боргу у сумі 3 000,00 грн (вх. №8574/24 від 27.03.2024).

Ухвалою від 08.04.2024 суд відклав судове засідання на 15.04.2024.

10.04.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оттенстен Україна ЛТД» надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів, долучення до матеріалів справи доказів та витребування в Головного управління ДПС у Львівської області доказів (вх. №3301/24 від 10.04.2024).

Ухвалою від 15.04.2024 суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів, поновив позивачу пропущений процесуальний строк для подання доказів та прийняв докази, що долучені позивачем до клопотання (вх. №3301/24 від 10.04.2024), відклав судове засідання на 13.05.2024, витребував у Головного управління ДПС у Львівській області інформацію.

29.04.2024 через канцелярію суду від Головного управління ДПС у Львівській області надійшов лист про надання інформації (вх. №11552/24 від 29.04.2024).

Ухвалою від 13.05.2024 суд відклав судове засідання на 20.05.2024.

15.05.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оттенстен Україна ЛТД» надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №13092/24 від 15.05.2024).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.02.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №57/22, на виконання умов якого відповідачу згідно видаткових накладних було передано у власність товар на загальну суму 178 418,00 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 160 158,00 грн. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 18 883,66 грн, 3% річних в сумі 1 735,11 грн, інфляційні в сумі 2 861,98 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 183 638,75 грн.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказані ухвали також були розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оттенстен Україна ЛТД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СВЯТИБОР» (покупець) було укладено договір поставки №57/22.

За цим договором постачальник (позивач) передає у власність, а покупець (відповідач) зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити окремі партії товару.

Предметом договору є наступний товар: цвяхопістолети, скобопістолети, штифтопістолети, комплектуючі до пневмоінструментів, інший пневматичний та механічний інструмент (п. 1.2.1. договору) та цвяхи, скоби, штифти та інші розхідні матеріали (п. 1.2.2. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару проводиться зі складу постачальника в кількості, асортименті та за ціною, що відповідає накладній. Відвантаження товару проводиться зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 317.

Згідно п. 4.9. договору датою поставки вважається дата оформлення накладної на передачу товару покупцю. Факт передання та поставки товару підтверджується підписаними сторонами (або їх уповноваженими представниками) видаткової накладної, з урахуванням положень передбачених пунктами 4.4, 4.8 цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу згідно видаткових накладних №1877 від 04.07.2023 на суму 47 554,00 грн, №1967 від 11.07.2023 на суму 4 611,00 грн, №2126 від 25.07.2023 на суму 533,00 грн, №2437 від 25.08.2023 на суму 42578,00 грн, №2469 від 29.08.2023 на суму 289,00 грн, №2607 від 08.09.2023 на суму 5 296,00 грн, №2701 від 18.09.2023 на суму 6 747,00 грн, №2771 від 25.09.2023 на суму 9 333,00 грн, №2860 від 29.09.2023 на суму 7 295,00 грн, №2894 від 06.10.2023 на суму 3 379,00 грн, №2996 від 13.10.2023 на суму 39 001,00 грн, №3086 від 23.10.2023 на суму 985,00 грн, №3383 від 17.11.2023 на суму 5 736,00 грн, №3467 від 24.11.2023 на суму 2 756,00 грн, №3536 від 04.12.2023 на суму 7 758,00 грн товар на загальну суму 178 418,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2. договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату за отриманий товар в розмірі 100% від вартості поставленої партії товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дня відвантаження товару (згідно накладної).

Згідно п.п. 6.2., 6.3. договору, у разі порушення строків оплати товару, передбачених в п. 3.2 цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення грошового зобов`язання. Сторони дійшли згоди, що строк позовної давності і нарахування пені за усіма вимогами по цьому договору становлять три роки.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 160 158,00 грн основного боргу, 18 883,66 грн пені, 1 735,11 грн 3% річних, 2 861,98 грн інфляційних.

Протягом розгляду справи відповідач оплатив вартість товару у розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією платіжної інструкції №30 від 11.03.2024.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за договором виконав повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, оригінали яких оглянуто судом.

Також на підтвердження поставки відповідачу товару згідно видаткових накладних №3467 від 24.11.2023 та №3536 від 04.12.2024 позивачем було долучено копії податкової накладної №301 від 24.11.2023 на суму 2756,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 459,33 грн, що складена згідно поставки товару за видатковою накладною № 3467 від 24.11.2023 на суму 2 756,00 грн та податкової накладної №20 від 04.12.2023 на суму 7 758,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 293,00 грн, що складена згідно поставки товару за видатковою накладною №3536 від 04.12.2023, а також квитанції, що підтверджують подання таких накладних до податкового органу.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що виходячи з положень законодавства, основою податкового обліку є первинні документи з відображення господарських операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

У постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 також зазначено, що сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Додатковим підтвердженням факту прийняття відповідачем товару згідно видаткових накладних №3467 від 24.11.2023 та №3536 від 04.12.2024 є інформація, що долучена до листа Головного управління ДПС у Львівській області (вх. №11552/24 від 29.04.2024). Згідно долучених до листа декларацій, відповідачем до податкового кредиту від ТзОВ «Оттенстен Україна ЛТД» у листопаді 2023 року включено суму ПДВ у розмірі 1 415,33 грн (956,00 грн - ПДВ за товар згідно видаткової накладної №3383 від 17.11.2023 та 459,33 грн - ПДВ за товар згідно видаткової накладної №3467 від 24.11.2023) та у грудні 2023 року включено суму ПДВ у розмірі 1 293,00 грн (1 293,00 грн - ПДВ за товар згідно видаткової накладної №3536 від 04.12.2023), що повністю збігається із даними, які відображені позивачем у поданих ним податкових накладних, та збігаються із сумами ПДВ, які відображені у видаткових накладних.

Таким чином, відповідачем відображено у своєму бухгалтерському обліку господарські операції згідно видаткових накладних №3467 від 24.11.2023 та №3536 від 04.12.2024.

Частинами першою, другою статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Зважаючи на наведене, відповідачем не спростовано факт поставки товару на загальну суму 178 418,00 грн згідно видаткових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи.

Отже, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником щодо оплати вартості товару, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, відповідачем після відкриття провадження у даній справі було частково сплачено основний борг у розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжної інструкції №30 від 11.03.2024.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 000,00 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень та п. 6.2. договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 18 883,66 грн пені, 1 735,11 грн 3% річних, 2 861,98 грн інфляційних.

Судом перевірено розрахунок пені, 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 157 158,00 грн основного боргу, 18 883,66 грн пені, 1 735,11 грн 3% річних, 2 861,98 грн інфляційних. В частині стягнення 3 000,00 грн основного боргу провадження у справі слід закрити.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Беручи до уваги те, що судом закрито провадження у справі в частині стягнення 3 000,00 грн основного боргу, судовий збір пропорційно цій частині позовних вимог підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СВЯТИБОР», м. Львів, вул. Шевченка, буд. 120 (ідентифікаційний код 44305092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оттенстен Україна ЛТД», м. Львів, вул. Шевченка, буд. 317 (ідентифікаційний код 30223015) 157 158,00 грн основного боргу, 18 883,66 грн пені, 1 735,11 грн 3% річних, 2 861,98 грн інфляційних, 2 978,64 грн судового збору.

3.В частині стягнення 3 000,00 грн основного боргу провадження у справі закрити.

4.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 20.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.05.2024.

СуддяМазовіта А.Б.