Рішення

від 23.05.2024 по справі 914/342/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024 Справа № 914/342/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали заяви

про прийняття додаткового рішення у справі №914/342/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ», м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ», с. Ставчани, Львівська область

про стягнення 63 869,44 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/342/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ», с. Ставчани, Львівська область про стягнення 63 869,44 грн.

13.05.2024 Господарським судом Львівської області у справі №914/342/24 винесено рішення, яким позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ» 62 061,68 грн основного боргу, 1 807,76 грн 3% річних, 958,14 грн судового збору.

17.05.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №1906/24 від 17.05.2024).

У поданому через канцелярію суду клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. №13652/24 від 21.05.2024) відповідач зазначив, що витрати, понесені позивачем на надану професійну правничу допомогу, не підтверджені доказами, не є співмірні з обсягом наданих послуг і виконаних робіт. Зокрема, на думку відповідача, договір про правову допомогу укладений позивачем із АБ «Герман і партнери», натомість інтереси позивача у суді представляла адвокат Лукомська О.М. Станом на момент винесення рішення суду спору між сторонами не існувало, оскільки борг відповідачем було погашено повністю. Крім того, як зазначив відповідач, позивачем як доказ оплати послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн долучено платіжну інструкцію №02 від 16.05.2024, відповідно до якої здійснювалося внутрішній переказ коштів АБ «Герман і партнери». З огляду на наведене, відповідач просив суд відмовити в стягненні витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвалою суду від 17.05.2024 розгляд заяви про відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, було призначено на 23.05.2024.

21.05.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ» надійшло клопотання про розгляд заяви без участі представника позивача (вх. №13457/24 від 21.05.2024).

Сторони явку представників в судове засідання 23.05.2024 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4898 від 27.03.2012, ордеру серії АЕ №1259690 від 31.01.2024, ордеру серії АЕ №1266245 від 26.02.2024, договору №01-22-01/24 про надання правової допомоги від 22.01.2024, акту прийому-передачі наданих послуг від 29.01.2024 на суму 20 000,00 грн, рахунку-фактури №9/24 від 22.01.2024, акту прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2024 на суму 20 000,00 грн, рахунку-фактури №69/24 від 13.05.2024, платіжної інструкції №232 від 25.01.2024, платіжної інструкції №02 від 16.05.2024.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) Герман Марина Миколаївна має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №4898 від 27.03.2012, виданого Київською міською КДКА, Лукомська Олена Миколаївна має право здійснювати адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва №5179 від 30.07.2021, виданого Радою адвокатів Дніпропетровської області.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 висловив правову позицію згідно котрої під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 30 000,00 грн. Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є пропорційним до складності справи, так як за своєю категорією вона не є складною (позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 424 885,71 грн основного боргу згідно договору поставки, а також 1 807,76 грн 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки, яка надалі було зменшена до 62 061,68 грн основного боргу та 1 807,76 грн 3% річних); наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача з огляду на наступне.

Як встановлено судом, договір №01-22-01/24 про надання правової допомоги від 22.01.2024 укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Герман та партнери».

Згідно п. 1.2. договору послуги надаються адвокатом Герман Мариною Миколаївною.

Водночас інтереси позивача у даній справі представляли як адвокат Герман Марина Миколаївна на підставі ордеру серії АЕ №1259690 від 31.01.2024, виданого Адвокатським бюро «Герман та партнери», так і адвокат Лукомська Олена Миколаївна на підставі ордеру серії АЕ №1266245 від 26.02.2024, виданого Адвокатським бюро «Герман та партнери».

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське бюро.

Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах (ч. 6 ст. Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п. 1.3. договору виконавець має право залучати до виконання умов даного договору третіх осіб.

Таким чином, з огляду на наведене, адвокат Лукомська Олена Миколаївна здійснювала представництво інтересів позивача на законних підставах, а її послуги з представництва інтересів позивача у даній справі надавалися у відповідності до умов договору №01-22-01/24 про надання правової допомоги від 22.01.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги.

Водночас забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності.

Зважаючи на наведене, адвокат самостійно обирає собі стратегію представництва інтересів клієнта, зокрема щодо подання тих чи інших процесуальних заяв та доказів. Належне чи неналежне виконання ним умов договору про надання правничої допомоги може бути предметом розгляду за його участю та клієнта, інтереси якого він представляє.

Слід також зазначити, що відповідач, як учасник даної справи, міг самостійно подавати заперечення, пояснення щодо заявлених позовних вимог, подавати докази, зокрема щодо часткової чи повної сплати заборгованості. Однак, протягом розгляду даної справи, позивач не скористався наданими йому правами.

Безпідставними також є доводи відповідача щодо відсутності доказів оплати послуг у розмірі 20 000,00 грн, наданих позивачу, зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. За наявності інших доказів надання послуг, зокрема, підписаного сторонами акту наданих послуг, сам факт неоплати таких послуг або подання неналежних доказів оплати, не може бути підставою для відмови у розподілі таких витрат між сторонами за результатами розгляду справи.

Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22 (п. 108 постанови).

З огляду на викладене, керуючись 126, 129, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМАРТ СМ», с.Ставчани, вул. Шевченка, буд. 9а, Львівська область (ідентифікаційний код 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РИФ», м. Дніпро, просп. Б.Хмельницького, буд. 160 (ідентифікаційний код 30269311) витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 30 000,00 грн.

3.В задоволенні решти вимог позивача щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення складено 24.05.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.